Рішення

від 11.09.2022 по справі 922/1032/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/1032/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеркард" (01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16-Б, код ЄДРПОУ 41760137) до Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфатранссервіс" (61010, м. Харків, Гімназійна набережна, 24, код ЄДРПОУ 37191975) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеркард" (Позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатранссервіс" (Відповідач) 14 928,92 грн заборгованості за договором 1К 6163 від 03.05.2018.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 12.07.2022 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 922/1032/22 та визначено її до розгляду судді Прохорову С.А.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.07.2022 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Правом на подання відзиву, відповідач, не скористався, клопотань про надання йому часу на підготовку відзиву або інших заяв по суті справи - відповідачем заявлено не було.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Про розгляд справи сторони були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві .

Проте ухвала суду, яка направлялася на адресу відповідача, повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження відповідача - м. Харків, Гімназійна набережна, 24, та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ч.ч.3, 7 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), а також Верховного Суду від 27.11.2019р. у справі №913/879/17, від 21.05.2020р. у справі№10/249-10/19, від 15.06.2020р. у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021р. у справі №911/3142/19, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція 1950 року) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 49).

Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його цивільних прав та обов`язків. Порушенням права на справедливий суд визнавався судовий розгляд без повідомлення особи за її відомим місцем проживання (п.97 та інші рішення у справі Schmidt v. Latvia від 27.04.2017р.). У §87 у справі Салов проти України (заява № 65518/01) Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23.06.1993р., серія A, №262, с.25, параграф 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі у розумінні справедливого балансу між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands, рішення від 27.10.1993р., серія A, №274, с.19, параграф 33, та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23.10.1996р., Reports 1996-V, параграф 38).

Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15.05.2008р. у справі Надточій проти України (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Як видно із зазначеного вище, дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації завдань та принципів правосуддя.

Судове рішення, пов`язане з рухом цієї справи надсилалось судом на адресу відповідача, а також було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі було роз`яснено сторонам, що процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У встановлені судом строки додаткових письмових доказів, клопотань, заяв та пояснень від сторін до суду не надійшло.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висловленій у рішенні "Каракуця проти України", заявник повинен виявляти належну зацікавленість у розгляді справи.

Згідно з частиною третьою статті 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

03.05.2018 між сторонами було укладено договір №1К6163.

Згідно з п. 1.2 Договору користувач картки - пред`явник картки, що активована Компанією Клієнтові на підставі цього Договору та Додатків до нього.

Активація картки - процедура реєстрації Картки, наданої Клієнтом, з метою забезпечення Клієнту технічної можливості отримання товарів за цим Договором. Вартість послуги Активації Картки, порядок її оплати Клієнтом, порядок передачі зазначеної послуги Клієнтові, а також порядок розрахунків за Товари з використанням активованих Карток, регламентовані в Додатку № 1 до цього Договору (п. 1.9 Договору).

Відповідно до п. 1.11 Договору товари - нафтопродукти в асортименті, інші товари та додаткові сервіси, що відпускаються Клієнту при пред`явленні Картки, у межах лімітів, встановлених на Картці.

За умовами п. 2.1 Договору Компанія від свого імені, за дорученням та за рахунок Клієнта, за винагороду придбаває в Торгових точках Товари для забезпечення обслуговування автотранспортних засобів за межами митної території України. Місце поставки Товарів знаходиться за межами митної території України. Поставка Товарів за договором здійснюється через мережу Торгових точок на умовах EXW - Торгова точка (за умови інтерпретації термінів відповідно до міжнародних правил «Інкотермс-2010»). Компанія не здійснює жодних дій (або бездіяльності), пов`язаних із переходом прав власності на Товари від їх власників до Компанії. Право власності на товари переходить до Клієнтів (Користувачів Карток) безпосередньо в момент здійснення операції з використанням Картки в Торговій точці. Товари, придбані Компанією за дорученням і за рахунок Клієнта за межами митної території України, Клієнт отримує та споживає за межами митної території України.

Клієнт отримує товари в Торгових точках відповідно до умов цього Договору й Додатків до нього з використанням Карток, що активовані Компанією Клієнту, а також оплачує Товари та послуги (п. 1 Додатку № 1) в порядку і на умовах, передбачених цим Договором та Додатками до нього (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору Клієнт перераховує на банківський рахунок Компанії кошти за Товари та послуги (п. 1 Додатку № 1) у розмірі та на умовах, викладених в цьому розділі Договору та в Додатку № 1 до цього Договору. Датою платежу Клієнта за Договором є дата зарахування коштів на банківський рахунок Компанії.

Усі розрахунки за Товари, отримані за межами митної території України, Клієнт здійснює за цінами, встановленими контрагентами (постачальниками) Компанії. Ціни на товари визначаються у валюті Договору з відповідним контрагентом і включають збори та інші нарахування його торгової мережі. Перерахунок ціни товару у валюту Договору (українську гривню) здійснюється за курсом купівлі Компанією відповідної валюти (з урахуванням усіх витрат, що виникають при купівлі валюти та перерахуванні її контрагенту) на дату оплати Компанією цих Товарів. Вартість отриманих Клієнтом Товарів обліковується Компанією на підставі отриманої від Торгових точок документальної та технологічної (Блоковані суми, п. 1.13 цього Договору) інформації (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору первинними документами за цим договором є Звіт комісіонера та акт (п. 3.5 Договору).

Пунктом 3.5 Договору визначено, що сторони щомісяця здійснюють приймання-передачу товарів і послуг та звіряння взаєморозрахунків з підписанням відповідного акту в наступному порядку:

3.5.1. Компанія до десятого числа кожного місяця, наступного за звітним, надає Клієнту акт приймання-передачі товарів і послуг і Звіт комісіонера.

3.5.2. Клієнт зобов`язаний підписати і повернути Компанії один підписаний оригінал акту приймання-передачі Товарів і послуг до двадцятого числа місяця, наступного за звітним.

3.5.3. У випадку неповернення (несвоєчасного повернення) підписаного акту приймання-передачі товарів і послуг, за відсутності письмової мотивованої відмови Клієнта від його підписання, такий акт вважається беззаперечно визнаним клієнтом, товари і послуги вважаються прийнятими Клієнтом в повному обсязі, на зазначену в акті суму, а Звіт комісіонера затвердженим Клієнтом без жодних зауважень.

Загальна сума договору складається з сум усіх актів (п. 3.5 Договору) протягом дії цього Договору (п. 3.8 Договору).

Відповідно до п. 10.1 Договору цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до закінчення терміну дії останньої активованої для використання за цим Договором Картки, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами зобов`язань за цим Договором.

03.05.2018 сторонами підписано Додаток № 1 «Угода про вартість послуг Компанії та умови платежів» до Договору № ІК 6163 (далі - Угода про вартість послуг)

Згідно з п. 1 Угоди про вартість послуг вартість послуг Компанії становить: активація картки (на термін дії) - 0,30 грн, поштова доставка документів територією України - 17,70 грн. Компанія бере на себе зобов`язання щомісяця забезпечувати доставку клієнту акту приймання - передачі товарів і послуги та звіряння взаєморозрахунків за Договором, інших документів бухгалтерського та податкового обліку. Зазначена кореспонденція надсилається поштовим відправленням клієнту не пізніше 10 робочих днів (за штемпелем) від дати формування документів за адресою, вказаною в розділі «Договору» «Реквізити сторін».

Пунктом 2 Угоди про вартість послуг визначено, що оплата вартості послуг Компанії здійснюється Клієнтом на банківський рахунок Компанії тільки за фактом їх отримання, на підставі виставлених рахунків або акту приймання-передачі товарів і послуг та звіряння взаєморозрахунків, або Звіту комісіонера, не пізніше 3-х робочих днів з дати виставлення відповідного документа. Сторони погодилися з тим, що у разі нездійснення Клієнтом платежу за отримані послуги Компанія має право списати відповідну суму в останній день Звітного періоду (місяця) з коштів Клієнта, перерахованих на банківський рахунок Компанії за цим Договором, що відображується в РО Клієнта.

Відповідно до підписаних між сторонами угод про Активацію карток від 03.05.2018 (Додаток №3 до Договору), від 18.12.2018 (Додаток №5 до Договору), від 23.10.2020 (Додаток №10 до Договору) Клієнт замовив Активацію карток, а Компанія активувала картки, зазначені у цих угодах.

На підставі актів приймання-передачі карток від 23.10.2020, від 18.12.2018, від 03.0.2018 Компанія передала, а Клієнт прийняв у тимчасове користування «партнерські» картки.

28.02.2022 позивач склав акт приймання-передачі товарів і послуг та звіряння взаєморозрахунків за Договором, у якому зазначено, що відповідач отримав від позивача товари за межами митної території України (дизельне паливо) у кількості 1369,91 л на загальну суму 27964,11 грн та послуги (поштова доставка документів) на суму 33,12 грн, а усього загальна вартість переданих Клієнту товарів та послуг становить 27997,23 грн.

У вказаному акті зазначено, що станом на 01.03.2022 заборгованість Клієнта перед Компанією за Договором становить 14928,92 грн.

13.06.2022 позивач направив відповідачу акт від 28.02.2022 приймання - передачі товарів та послуг та звіряння взаєморозрахунків та звіт комісіонера за період, на підтвердження чого надано копію опису вкладення у цінний лист, копію поштової накладної та копію фіскального чеку.

Зазначені документи відповідач отримав 17.06.2022, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення №0214900819242.

Відповідач акт приймання-передачі товарів і послуг та звіряння взаєморозрахунків за Договором від 28.02.2022 не підписав та письмової мотивованої відмови від його підписання не надав.

Доказів сплати заборгованості у розмірі відповідач суду також не надав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Укладений між позивачем та відповідачем договір №ІК 6016 від 15.12.2017 за характером правовідносин є змішаним та містить елементи договорів поставки і надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Системний аналіз умов Договору свідчить, що звіт комісіонера та акт приймання-передачу товарів і послуг та звіряння взаєморозрахунків є первинними документами, що підтверджують здійснення господарських операцій у розрахунковий період.

За передбаченою договором схемою, відповідні акт (у двох примірниках) та звіт направляються позивачем відповідачу, той за відсутності заперечень зобов`язаний підписати акти, залишити у себе звіт та один примірник акту, а другий підписаний в оригіналі примірник акту повертає позивачу.

Позивач свої зобов`язання виконав, направив відповідачу акт і звіт, які фактично отримані відповідачем, проте відповідач вказаний акт не підписав, вмотивованої письмової відмови від його підписання не надав, а отже за умовами п.п. 3.5.3 п. 3.5 Договору цей акт вважається визнаний відповідачем, а товари і послуги такими, що прийняті ним у повному обсязі.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив кошти за отримані ним товар та послуги у визначений Договором строк у повному обсязі, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 14928,92 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 2481,00 грн, який підлягаю стягненню з відповідача.

Інших судових витрат позивачем заявлено не було.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатранссервіс" (61010, м. Харків, Гімназійна набережна, 24, код ЄДРПОУ 37191975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркард" (01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16-Б, код ЄДРПОУ 41760137) - суму основного боргу в розмірі 14 928,92 грн та 2 481,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеркард" (01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16-Б, код ЄДРПОУ 41760137).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфатранссервіс" (61010, м. Харків, Гімназійна набережна, 24, код ЄДРПОУ 37191975).

Повне рішення складено "12" вересня 2022 р.

СуддяС.А. Прохоров