Рішення

від 04.09.2022 по справі 924/306/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" вересня 2022 р. Справа № 924/306/22

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Смаровоза М.В. при секретарі судового засідання Адамчук І.П., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Прелюдія"

до приватного підприємства приватної виробничо-комерційної фірми "Західно-українська будівельна компанія"

про стягнення 119519,9 грн. основного боргу, 67717,03 грн. 20% річних, 35093,75 грн. інфляційних втрат

представники:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

У судовому засіданні 05.09.2022р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Позивач звернувся до суду із позовом до приватного підприємства приватної виробничо-комерційної фірми "Західно-українська будівельна компанія", в якому просить суд стягнути з відповідача 222330,68 грн. заборгованості, з яких 119519 грн. основного боргу (за період з 01.08.2019р. по 31.05.2022р.), 67717,03 грн. 20% річних (за період з 01.08.2019р. по 31.05.2022р.), 35093,75 грн. інфляційних втрат (за серпень 2019р. по квітень 2022р.) на підставі договору поставки № 29 від 23.01.2017р. у зв`язку неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 29 від 23.01.2017р. в частині оплати поставленого товару.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить задовольнити позов. Представник позивача зазначив, що просить суд завершити розгляд справи за його відсутності. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 15000 грн.

Незважаючи на те, що відповідач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, відзив на позов не подав, позовні вимоги не оспорив, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, враховуючи при цьому зміст положень ст. 202 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

23.01.2017р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Прелюдія" (постачальником) та приватним підприємством приватною виробничо-комерційною фірмою "Західно-українська будівельна компанія" (покупцем) було укладено договір поставки № 29 (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати, (поставити) на умовах даного договору будівельні та оздоблювальні матеріали та (або) інструменти та комплектуючі (надалі товар) у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар у власність і оплатити його на умовах даного договору.

Згідно із п. 2.1. договору асортимент, ціна та кількість товару, що поставляються за даним договором, визначаються сторонами у накладних на товар, які є невід`ємними частинами даного договору і формуються на підставі замовлень покупця з урахуванням можливостей постачальника. Замовлення на поставку товару подається уповноваженому представнику постачальника.

Як передбачено п. 2.3. договору вартість прийнятого покупцем товару визначається в оформлених (в т.ч. підписаних сторонами) накладних.

Відповідно до п. 2.4. договору загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, поставленого, протягом дії цього договору.

Згідно із п. 3.2. договору дата поставки товару зазначається у накладних на товар.

Як передбачено п. 3.3. договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару останньому. Моментом передачі товару покупцю є підписання сторонами накладної на такий товар.

Відповідно до п. 3.4. договору зобов`язання постачальника з поставки партії товару вважається виконаним з моменту підписання покупцем видаткової накладної постачальника на такий товар.

Розділом 4 визначений порядок здійснення розрахунків, де в п. 4.1. вказано, що розрахунки між сторонами здійснюються :у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку покупця на рахунок постачальника, що вказані в даному договорі. Валюта розрахунків - гривня.

Згідно із п. 4.2. договору покупець зобов`язується оплачувати товар протягом 21 календарного дня з моменту отримання відповідної партії товару від постачальника.

Розділом 5 договору встановлена відповідальність сторін, де в п. 5.2. вказано, що у випадку порушення терміну (строків) оплати товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої в строк вартості товару за кожен день прострочення до дати повної оплати товару, а також додаткового 20 % річних від суми неоплаченого в строк товару за кожен день прострочки до дати-повного виконання зобов`язання.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 8.1.).

Даний договір укладений терміном на 1 календарний рік (п. 8.2.).

Договір скріплено підписами та печатками сторін.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків, скріпленого підписами та печатками обох сторін, за період з січня 2019 по листопад 2019р., станом на 30.11.2019р. заборгованість приватного підприємства приватної виробничо-комерційної фірми "Західно-українська будівельна компанія" перед товариством з обмеженою відповідальністю "Прелюдія" становить 110798,54 грн.

Відповідно до накладної № 001-007235 від 26.06.2019р. та рахунку № 001-009749 від 26.06.2019р. товариством з обмеженою відповідальністю "Прелюдія" (продавцем) було поставлено, а приватним підприємством приватної виробничо-комерційної фірми "Західно-українська будівельна компанія" (покупцем) отримано товару на суму 8721,36 грн.

В матеріалах справи також наявні копії: свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 247083 від 14.04.1997р.; Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1005883415 від 24.10.2019р. тощо.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору позивач звернувся до суду із позовом.

Крім того, позивачем на підтвердження стягнення витрат на правничу професійну допомогу у розмірі 15000 грн. надано копії: договору про надання професійної правничої допомоги від 20.05.2022р.; свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю серія ХМ № 000316 від 11.03.2020р.; ордеру на надання правничої (правової) допомоги № 1025527 від 20.05.2022р.; платіжне доручення № 6880 від 23.05.2022р. на суму 15000 грн.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги таке.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України). Згідно із ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти, зміст позовних вимог, з огляду на те, що відповідачем прострочено погашення основної заборгованості за договором, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на підставі договору поставки № 29 від 23.01.2017р. 119519,9 грн. основного боргу, 67717,03 грн. 20% річних (зважаючи при цьому на п.5.2. договору), 35093,75 грн. інфляційних втрат.

Відповідачем доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості не подано.

Відтак, позов слід задовольнити. Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 15000 грн. витрат на правничу допомогу, посилаючись при цьому, зокрема, на зміст договору про надання професійної правничої допомоги від 20.05.2022р.; свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю серія ХМ № 000316 від 11.03.2020р.; ордеру на надання правничої (правової) допомоги № 1025527 від 20.05.2022р.; платіжного доручення № 6880 від 23.05.2022р. на суму 15000 грн.

Судом відзначається, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України). Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Як передбачено п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката за договором про надання правової допомоги необхідним є як факт їх надання відповідачу, так і те, що зміст наданих послуг є необхідним для розгляду справи у господарському суді.

Відповідно до ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того судом зауважується, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №910/8443/17, від 11.05.2018 р. та практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р.

Згідно із ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як передбачено ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями тощо.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 7500 грн. витрат на правничу допомогу. При цьому, визначаючи розмір належних до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходив зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу вирішено із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства приватної виробничо-комерційної фірми "Західно-українська будівельна компанія" (місто Хмельницький, вулиця Подільська, будинок 93, ідентифікаційний код 34593390) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Прелюдія" (місто Хмельницький, вулиця Прибузька, будинок 20/1, ідентифікаційний код 23840004) 119519,9 грн. основного боргу, 67717,03 грн. 20% річних, 35093,75 грн. інфляційних втрат, 3334,96 грн. відшкодування судового збору, 7500 грн. витрат на правничу допомогу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 15.09.2022р.

Суддя М.В. Смаровоз

Віддруков.: 1 - до справи;

Ел. адреси: позивачу petrenko@pr.km.ua

представнику позивача ІНФОРМАЦІЯ_1

3452003990@mail.gov.ua

відповідачу - pp-zubk@ukr.net