Ухвала

від 13.09.2022 по справі 5011-57/4901-2012

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 5011-57/4901-2012

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022

у справі № 5011-57/4901-2012

за позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі:

1) Міністерство оборони України;

2) Державне підприємство Міністерства оборони України "Укроборонпостачальник"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ І К"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

На адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 26.08.2022 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 у справі № 5011-57/4901-2012, подана до Суду 25.08.2022.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 26.08.2022 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К.- головуючий, Случ О.В., Волковицька Н.О.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови скаржнику у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами ч. 1 ст. 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини 1 статті 287 цього Кодексу.

Предметом касаційного оскарження є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022, якою на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2012 у справі № 5011-57/4901-2012.

Постановляючи оскаржувану ухвалу у даній справі, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

Заступник військового прокурора Центрального регіону України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави, уповноваженим органом управління якого є Міністерство оборони України та Державне підприємство Міністерства оборони України "Укроборонпостачальник" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ І К" про витребування з чужого незаконного володіння до державної власності в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання Державного підприємства Міністерства оборони України "Укроборонпостачальник" частини нежитлової будівлі літера "В" площею 1380,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 12 144 000 грн, яка складається з цокольного поверху літ. "В" площею 529,1 кв.м., першого поверху літ. "В" площею 284,5 кв.м., другого поверху літ. "В" площею 574,5 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовані намаганням відповідачами приховати незаконну реалізацію державного (військового) майна, що суперечить інтересам держави в особі Міністерства оборони України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2012 у справі № 5011-57/4901-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2012, постановою Вищого господарського суду України від 26.02.2013 та постановою Верховного Суду України від 03.09.2013, позов Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави, уповноваженим органом управління якого є Міністерство оборони України та Державне підприємство Міністерства оборони України "Укроборонпостачальник" задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ І К" до державної власності в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання Державного підприємства Міністерства оборони України "Укроборонпостачальник" частину нежитлової будівлі літера "В" площею 1 380, 9 кв.м за адресою: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 81, вартістю 12 144 000 грн, яка складається з цокольного поверху літ. "В" площею 529, 1 кв.м, першого поверху літ. "В" площею 284, 5 кв.м, другого поверху літ. "В" площею 574, 5 кв.м. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ І К", з будь - якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 64 380 грн.

Обґрунтовуючи наявність права на апеляційне оскарження рішення суду у даній справі, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказувала на те, що судом вирішено питання про її права, інтереси та обов`язки за її відсутності. Також ОСОБА_1 зазначала, що суд першої інстанції повинен був залучити її в якості співвідповідача у справі, у зв`язку з наявністю правовідносин, пов`язаних з договором іпотеки. Крім того, як стверджував скаржник, задоволення позовних вимог про витребування з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ І К" майна, впливає на права та обов`язки ОСОБА_1 за договором іпотеки від 20.05.2011. Водночас заявниця апеляційної скарги вказувала на те, що про існування рішення їй стало відомо лише в жовтні 2021 з листа Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ І К".

Апеляційний господарський суд, дослідивши зміст оскаржуваного рішення, встановив, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач подавав клопотання про залучення ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення в даній справі не вплине на права та обов`язки ОСОБА_1 , у зв`язку з чим, відмовив у задоволенні вказаного клопотання.

При цьому апеляційним судом зазначено, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2012 у справі № 5011-57/4901-2012 було залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2012, постановою Вищого господарського суду України від 26.02.2013 та постановою Верховного Суду України від 03.09.2013 і підстав для скасування у зв`язку з незалученням ОСОБА_1 суди не знайшли.

Крім того, як встановлено апеляційним судом відчужувачем майна за договором купівлі - продажу від 11.05.2011 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр інноваційних технологій", а набувачем Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ І К", про що свідчить інформація наявна у витязі з Державного реєстру правочинів від 11.07.2012, а тому ОСОБА_1 відношення до договору купівлі - продажу від 11.05.2011 не має та підстави для залучення її в якості співвідповідача також відсутні.

Судом також наголошено на тому, що ОСОБА_1 не додано до апеляційної скарги договору іпотеки від 20.05.2011 і вказаний договір відсутній і у матеріалах справи № 5011 - 57/4901-2012. Водночас, не надано інших доказів, які свідчать про те, що саме ОСОБА_1 є іпотекодержателем спірного майна.

Дослідивши зміст рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2012 у справі № 5011 - 57/4901-2012, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що у його мотивувальній та резолютивній частинах відсутні висновки про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 .

Встановивши зазначені вище обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судовими рішеннями у цій справі не вирішувалось питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 , а здійснювалось дослідження наявності факту порушення прав і охоронюваних законом інтересів Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Укроборонпостачальник", у зв`язку з чим закрив провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст.264 ГПК України.

Верховний Суд погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з урахуванням такого.

За правилами ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Тобто ч. 1 ст. 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким, зокрема розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.

Одночасно вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

За таких обставин чинний ГПК України передбачає необхідність з`ясування апеляційним господарським судом наявності правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі; чи вирішено місцевим господарським судом питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням.

Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку ст. ст. 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Слід враховувати, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 03.06.2019 у справі № 910/6767/17, від 25.10.2019 у справі № 910/16430/14.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду (відповідний правовий висновок викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 04.10.2018 у справі № 5017/461/2012, від 29.11.2018 у справі № 918/115/16, від 04.12.2018 у справі № 906/1764/15, від 06.12.2018 у справі № 910/22354/15, від 16.04.2019 у справі № 12/91, від 11.04.2019 у справі № 8/71-НМ, від 11.09.2019 у справі № 4/2023-10).

На переконання колегії суддів, висновок суду апеляційної інстанції про те, що рішення суду у даній справі жодним чином не стосується прав/інтересів/обов`язків скаржника є очевидними, не викликає будь - якого сумніву, як і та обставина, що рішення суду у даній справі не містить посилання на права, інтереси чи обов`язки скаржника, як в мотивувальній, так і в резолютивній частинах.

Зважаючи на те, що скаржником не підтверджено наявності правового зв`язку між ним та оскаржуваним рішенням, обґрунтованим є висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 - особа, яка не брала участі у справі, - не є належним суб`єктом апеляційного оскарження в розумінні ст. 254 ГПК України.

Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України шляхом закриття апеляційного провадження у справі № 5011 - 57/4901-2012 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2012.

Отже конструкція вказаної правової норми процесуального закону не передбачає подвійного тлумачення, її правильне застосування є очевидним і не викликає розумних сумнівів, а тому доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду щодо застосування положень п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України ГПК України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

У рішенні ЄСПЛ від 23.10.1996 (Levages Prestations Services v. France (заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

У контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" ст. 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

За змістом ч. 2 ст. 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на зазначене, правильне застосування п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України під час постановлення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення даної норми, у зв`язку з чим Суд визнає касаційну скаргу необґрунтованою та відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 у справі № 5011-57/4901-2012.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 264, 293, 304 ГПК України, Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 у справі № 5011 - 57/4901 - 2012.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.