Постанова

від 12.09.2022 по справі 910/13523/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2022 р. Справа№ 910/13523/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.

та представників сторін:

позивача - Запорожцев В.В.;

відповідача - Мамотенко О.П.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2022 (повне рішення складено 08.07.2022)

у справі №910/13523/21 (суддя - Мандриченко О.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк"

до Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк"

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року Акціонерне товариство "Таскомбанк" звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" про стягнення заборгованості у розмірі 231800,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в порушення умов генеральної угоди №1 від 08.04.2015 та договору №949/Т від 08.04.2015 не виконав свої зобов`язання, зокрема, здійснив перерахунок позивачу готівкових коштів у неповному обсязі, внаслідок чого в Акціонерного товариства "Таскомбанк" обліковується заборгованість (нестача) за 2 інкасації за 17.08.2018 у розмірі 162100,00 грн та за 22.08.2018 у розмірі 69700,00 грн, що разом становить 231800,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 відкрито провадження у справі №910/13523/21 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

16.08.2021 від Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" надійшла заява, в якій позивач просив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2021 розгляд справи №910/13523/21 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2022 у справі №910/13523/21 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом неповно з`ясовано обставини, які мають значення для вирішення справи та порушено норми процесуального права, висновки суду, наведені у оскаржуваному рішенні, суперечать предмету та підставам позову.

На переконання скаржника, відповідач належним чином виконав взяті на себе зобов`язання за договором №949/Т від 08.04.2015, оскільки наявні в матеріалах справи акти перерахунку суми готівки в касетах банкомата, що оформлені відповідно до додатку №7 до Положення по роботі з банками Акціонерного товариства "Експрес-Банк", є доказами фактичної суми грошових коштів, які знаходились в касетах банкомату позивача №651472 після інкасації 17.08.2018 та 22.08.2018. Будь-які інші докази, окрім чеку під час розвантаження терміналу, не можуть однозначно підтвердити суму готівкових коштів, яка була в терміналах на момент інкасації.

Разом з тим відповідач стверджує, що надані позивачем докази в підтвердження позовних вимог (квитанції та журнал транзакцій сформовані з програмного комплексу «Е-студіо», виписки з особового рахунку та прибутково-видаткові ордери) не є належними та достовірними, позаяк не передбачені договором, як первинні документи, що підтверджують суму грошових коштів в терміналі. Надані бухгалтерські документи (виписки з особового рахунку та прибутково-видаткові ордери) містять відомості за рахунками обліку операцій клієнтів через термінал по балансовим рахункам 1004 і 2920 які могли бути проведені як в готівковій, так і в безготівковій (дистанційній) формі, а тому не підтверджують ані наявність боргу відповідача, ані суму готівкових коштів в терміналах.

Крім того апелянт відмічає, що висновки господарського суду суперечать предмету та підставам позову, оскільки правовою підставою позову є положення ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України, тоді як суд задовольняючи позовні вимоги стягнув з відповідача нестачу грошових коштів за договором.

Також до апеляційної скарги відповідачем додано клопотання про витребування доказів, згідно якого відповідач просить витребувати у позивача наступні докази:

1.1 Дані та первинні документи бухгалтерського обліку позивача за балансовим рахунком 1811 про наявність і облік заборгованості (боргу) відповідача за договором №949/Т на послуги з інкасації ПКТС від 08.04.2015, а саме:

- виписку щодо руху коштів за балансовим рахунком 1811 «Дебіторська заборгованість за операціями з готівкою» в розрізі операцій інкасації Акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" за договором №949/Т на послуги з інкасації ПКТС від 08.04.2015, які були проведені 17 та 22 серпня 2018 року за ПКТС №651472;

- довідку за підписом голови правління та головного бухгалтера Акціонерного товариства "Таскомбанк", що за балансовим рахунком 1811 обліковується заборгованість Акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" за договором №949/Т на послуги з інкасації ПКТС від 08.04.2015, яка виникла внаслідок інкасацій 17 та 22 серпня 2018 року за ПКТС №651472, із зазначенням суми такої заборгованості та період виникнення;

- передбачені законодавством та внутрішнім положенням позивача документи, які встановлюють та фіксують факт нестачі за рахунками ПКТС №651472, а саме, протоколи інвентаризаційної комісії, акт службового розслідування щодо нестачі;

- положення Акціонерного товариства "Таскомбанк" по роботі з ПТКС, або інші внутрішні документи, які встановлюють порядок фіксування та обліку нестачі;

- дані щоденного обліку передачі готівки через АРМ Заявка, а саме суми «купівлі-продажу» символ касового плану 37=72, між Акціонерним товариством "Таскомбанк" та Акціонерним комерційним банком "Індустріалбанк" за період з 17 по 30 серпня 2018 року;

- письмові пояснення Акціонерного товариства "Таскомбанк" по факту невідповідності (нестачі) сум готівки в АРМ Заявка, які він повинен був надати НБУ не пізніше наступного дня після проведення операції.

1.2 Докази, що можуть підтверджувати проведення готівкових операцій через ПКТС №651472, а саме:

- лог ПКТС №651472 за 16, 17, 20, 21 та 22 серпня 2018 року;

- журнал касового модуля ПКТС №651472 за 16, 17, 20, 21 та 22 серпня 2018 року;

- відеоспостереження з ПКТС №651472 за 16, 17, 20, 21 та 22 серпня 2018 року;

- акт звірки по 1004 рахунку ПКТС №651472 за серпень 2018 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 апеляційну скаргу у справі №910/13523/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2022 поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2022, відкрито апеляційне провадження у справі №910/13523/21, зупинено дію оскаржуваного рішення, справу призначено до розгляду на 13.09.2022.

02.09.2022 до суду апеляційної інстанції позивач надав відзив на апеляційну скаргу, згідно якого відмічає, що апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою, не доводить порушень або недотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає залишенню без задоволення.

Також, 02.09.2022 Акціонерне товариство "Таскомбанк" подало до суду заперечення на клопотання про витребування доказів, згідно якого позивач просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача, вказуючи на те, що в матеріалах справи наявні належні докази в обґрунтування позовних вимог, тоді як відповідач просить суд витребувати додаткові докази.

У судовому засіданні 13.09.2022 представник скаржника підтримав подане клопотання про витребування доказів, просив суд його задовольнити. Представник позивача заперечував проти задоволення вказаного клопотання, зауваживши, що відповідне клопотання не порушувалось відповідачем у суді першої інстанції.

Розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, серед іншого, мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, сторони мають обов`язок добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно до ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи, зокрема, зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

За загальними правилами подання доказів, встановленими у ст. 80 ГПК України, відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень (ч. 3). Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. 4, 5). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8).

Відповідно до ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в ч. ч. 2, 3 ст. 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За наведеного, всі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані скаржником одночасно з апеляційною скаргою, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена скаржником до суду та належним чином обґрунтована. Одночасно з поданням апеляційної скарги апелянт має подати також клопотання про витребування доказів судом.

Нормою статті 2 ГПК України до основних принципів (засад) господарського судочинства віднесено принцип диспозитивності, згідно з яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 14 ГПК України).

Колегія суддів наголошує, що заявлення клопотання, в тому числі, про витребування доказів, не кореспондується з автоматичним обов`язком суду задовольнити таке клопотання.

Як слідує з матеріалів справи, з даним позовом Акціонерне товариство "Таскомбанк" звернулось до суду у серпні 2021 року. 28.09.2021 Публічне акціонерне товариство акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" подало відзив на позов, 13.12.2021 - заперечення на відповідь на відзив, 17.01.2022 - письмові пояснення по справі. Тобто, відповідач в силу положень ст. ст. 80, 81 ГПК України повинен був подати клопотання про витребування доказів при поданні до суду зазначених заяв по суті справи. Проте, вказане клопотання не було подано відповідачем до суду першої інстанції, як і не зазначено про наміри його подання в подальшому. При цьому подаючи клопотання про витребування доказів до суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою відповідач жодним чином не пояснює неможливість подання даного клопотання до суду першої інстанції.

Крім того, слід зауважити, що відповідачем при зверненні з даним клопотанням не дотримано вимог п. 4 ч. 2 ст. 81 ГПК України, оскільки подане ним клопотання про витребування доказів не містить інформації стосовно того, які заходи вжито останнім для отримання таких доказів, докази вжиття таких заходів та причини неможливості самостійно отримати зазначені докази.

За таких обставин, враховуючи приписи ч. 3 ст. 269 ГПК України та недоведеність причин, що об`єктивно незалежали від відповідача та позбавили його можливості подати клопотання про витребування доказів до суду першої інстанції, колегія суддів відмовляє у заявленому клопотанні з огляду на порушення заявником вимог ч. 3 ст. 80, ч. 1 ст. 81, ч. 3 ст. 169 ГПК України. Наведені скаржником обставини не є винятковим випадком та не доводять суду наявності причин, що об`єктивно не залежали від волі відповідача подати вказане клопотання разом з першою заявою по суті спору.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд оскаржуване рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08.04.2015 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний банк "Експрес-банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк") (виконавець, банк) та Акціонерним товариством "Таскомбанк" (замовник) було укладено генеральну угоду №1 на передачу готівкових коштів у національній та іноземній валютах, за умовами якої банк та його структурні підрозділи своїми силами та засобами у робочі дні, забезпечує передачу готівкових коштів у національній та/або іноземній валютах структурним підрозділам замовника розташованих на території України згідно з його попередньою заявкою. Передача готівкових коштів включає, крім іншого, надання послуг з інкасацій (п. 2.1.4 генеральної угоди).

Також, 08.04.2015 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний банк "Експрес-банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк") та Акціонерним товариством "Таскомбанк" було укладено договір №949/Т на послуги з інкасації програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - договір), згідно п. 1.1 якого сторонами унормовано, що на умовах договору, та в порядку встановленому нормативними актами Національного Банку України, виконавець власними силами та засобами надає послуги з інкасації, а саме: збирання валютних цінностей з програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), що розташовані за адресами, зазначеними у додатку №1 до договору, доставку інкасових валютних цінностей до кас виконавця, обробку та перерахунок інкасових валютних цінностей, а також переказує інкасові валютні цінності на рахунок замовника, а замовник своєчасно оплачує отримані послуги у визначених договором розмірах та термінах.

17.06.2015 сторони уклали договір про внесення змін та доповнень №1 до договору №949/Т на послуги з інкасації ПТКС від 08.04.2015.

Пунктом 2.1.5 договору про внесення змін сторонами унормовано, що наступного, після інкасації терміналів, робочого дня, о 14:00 години по терміналах, виконавець зобов`язується: - перерахувати готівкові кошти, які вилучені з касет терміналів касами виконавця; - у разі виявлення розбіжностей між фактичною наявністю готівки у касетах, вилучених із терміналів і сумою, зафіксованою у чеках інкасації, складати та надсилати замовнику акт розбіжностей; - у випадку наявності готівки поза касетою терміналу складати та надсилати замовнику акт про вилучення готівки з терміналу; - перерахувати кошти на поточний рахунок 1811 замовника, який зазначено в додатку №5 до генеральної угоди №1 на передачу готівкових коштів у національній та іноземній валютах від 08.04.2015.

В день інкасації терміналу до 18:00 години надсилати замовнику на адресу kasscontrol@taskombank.com.ua копію чека на інкасацію терміналу з підписом та ПІБ працівника підрозділу інкасації виконавця, який проводив розвантаження даного терміналу. У разі здійснення виконавцем інкасації терміналу після 18:00 години копія чека інкасації надсилається наступного, після інкасації терміналів, робочого дня до 14:00 години (п. 2.1.6 договору про внесення змін).

Відповідальність банка за схоронність готівкових коштів передбачена п. п. 7.1.1, 7.2.1 генеральної угоди №1, п. 2.1.13 договору про внесення змін, відповідно до яких виконавець зобов`язується нести майнову відповідальність за збереження коштів при їх інкасації з терміналів замовника та їх переміщенні від терміналів замовника до каси виконавця.

Згідно п. 2.1.15 договору про внесення змін, виконавець зобов`язується надсилати замовнику на адресу kasscontrol@taskombank.com.ua копії актів прийому-передачі, про надані послуги, чеків інкасації, актів розбіжностей та про вилучення готівки, касових ордерів, описів ключів, рахунки-фактури, у встановлені строки основним договором та договором про внесення змін. Оригінали надсилаються поштою на адресу: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, Акціонерне товариство "Таскомбанк".

У відповідності до п. 3.3 договору, у разі виявлення розбіжностей між фактичною наявністю грошових коштів у касетах вилучених із терміналів і сумою, зафіксованою у чеках терміналів, в розрізі терміналів, складається акт розбіжностей суми готівки в касетах термінала встановленої форми про виявлені в результаті перерахування в касетах з грошовими коштами замовника недостачі або надлишку грошових коштів, а також фальшивих неплатіжних знаків. Акт складається в розрізі терміналів, є безспірним і обов`язковим для сторін.

Розділом 4 договору сторонами унормовано порядок розрахунків та оплати наданих послуг.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що виконавець зобов`язаний 26 числа кожного місяця надавати замовнику по електронній пошті рахунок-фактуру з указаною сумою коштів, що підлягає сплаті за звітний період. Оригінали чеків терміналів за звітний місяць, оригінали актів розбіжностей (за наявності), оригінали рахунка-фактури та у двох примірниках акт наданих послуг до договору за звітний місяць надсилаються замовнику протягом 2 днів з моменту виставлення рахунку-фактури.

Замовник зобов`язується не пізніше 5 календарних днів з моменту одержання 2-х екземплярів акта про надані послуги за звітний місяць, повернути виконавцю один підписаний уповноваженою особою екземпляр акта, або у разі наявності претензій, скласти та надати виконавцю мотивовану відмову від підписання акту. В такому разі сума та порядок оплати вирішується сторонами додатково (п. 4.4 договору).

Згідно договору про внесення змін та доповнень №20 від 21.11.2017 до договору №949/Т сторони внесли зміни до додатку №1 та виклали його у новій редакції, згідно з якою до переліку терміналів замовника, які встановлені після 08.04.2015 та інкасуються підрозділами виконавця додано термінал замовника №651472, розташований за адресою: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міст Експрес", м. Одеса, Ленінградське шосе, 27 та визначено суму винагороди виконавцю (за одну операцію) в розмірі 85,00 грн.

Договір укладено строком на один рік і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками. У разі невиконання чи неналежного виконання будь-якою із сторін своїх зобов`язань за договором, договір продовжує діяти до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. У випадку неотримання за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії договору однією із сторін повідомлення про припинення строку дії договору, договір вважається продовженим на кожен наступний рік і на тих же умовах (п. п. 7.1, 7.2 договору).

Вказаний правочин, додаток №1 до нього, договір про внесення змін підписано повноважними представниками сторін, підписи яких скріплено печатками юридичних осіб.

За твердженнями позивача, 14.06.2021 під час аналізу середньомісячних залишків по ПТКС №651472 Управлінням платіжних систем та пристроїв Акціонерного товариства "Таскомбанк" виявлено нестачу коштів на відповідному рахунку ПТКС, що у загальному розмірі становить 231800,00 грн та стосується двох інкасацій за два періоди, а саме:

- 17.08.2018 відповідачем було здійснено інкасацію коштів з ПКТС №651472, в касеті якого на момент проведення даної інкасації містились готівкові кошти у розмірі 405047,00 грн, що підтверджується квитанцією, сформованою Акціонерним товариством "Таскомбанк" з програмного комплексу "Е-студіо" (дата інкасації 17.08.2018, час 11:45) по терміналу №651472 на суму 405047,00 грн та журналом транзакцій, сформованим Акціонерним товариством "Таскомбанк" з програмного комплексу "Е-студіо" за період з 11:29 - 16.08.2018 по 11:40 - 17.08.2018, згідно з яким, починаючи з моменту першої операції (11:29 - 16.08.2018) і до моменту інкасації (11:45 - 17.08.2018) було здійснено 181 операцію (транзакцію) на загальну суму 405047,00 грн.

Однак, замість коштів у розмірі 405047,00 грн, які містились у касеті терміналу №651472 на момент даної інкасації виконавцем перераховано Акціонерному товариству "Таскомбанк" 242947,00 грн, відповідно до акту перерахунку суми готівки в касетах банкомата №651472 складеного 17.08.2018 за підписом контролера та касира виконавця, що було оформлено відповідно до додатку №7 до Положення по роботі із банкоматами Акціонерного банку "Експрес-Банк". Відтак позивач стверджує, що нестача коштів, що була виявлена Акціонерним товариством "Таскомбанк" внаслідок перерахування виконавцем неповної суми коштів, що містилась у касеті, складає 162100,00 грн.

- 22.08.2018 виконавцем було здійснено інкасацію коштів з ПТКС №651472, у касеті якого на момент проведення даної інкасації містились готівкові кошти у розмірі 337379,00 грн, що підтверджується квитанцією, сформованою позивачем з програмного комплексу "Е- студіо" (дата інкасації 22.08.2018 час 11:24) по терміналу №651472 на суму 337379,00 грн та журналом транзакцій, сформованим Акціонерним товариством "Таскомбанк" з програмного комплексу "Е-студіо" за період з 13:45 - 20.08.2018 по 11:23 - 22.08.2018 згідно з яким починаючи з моменту першої операції (13:45, 20.08.2018) і до моменту інкасації (11:24, 22.08.2018) було здійснено 191 операцію (транзакцію) на загальну суму 337379,00 грн.

Замість коштів у розмірі 337379,00 грн, які містились у касеті терміналу №651472 на момент даної інкасації відповідачем перераховано на рахунок Акціонерного товариства "Таскомбанк" 267679,00 грн відповідно до акту перерахунку суми готівки в касетах банкомата №651472, складеного 23.08.2018, за підписом контролера та касира виконавця, що було оформлено відповідно до Додатку №7 до Положення по роботі із банкоматами Акціонерного банку "Експрес-Банк". Відтак позивач стверджує, що нестача коштів, що була виявлена Акціонерним товариством "Таскомбанк" внаслідок перерахування виконавцем неповної суми коштів, що містилась у касеті, складає 69700,00 грн.

На підтвердження позовних вимог позивачем до матеріалів справи було надано:

- виписку по особовому рахунку за період з 16.08.2018 по 17.08.2018;

- прибутково-видаткові касові ордери у кількості 181 шт. на загальну суму 405047,00 грн по ПТКС №651472 (за період з 11:29 - 16.08.2018 по 11:40 - 17.08.2018);

- виписку по особовому рахунку за період з 20.08.2018 по 22.08.2018;

- прибутково-видаткові касові ордери у кількості 191 шт. на загальну суму 337379,00 грн по ПТКС №651472 (за період з 13:45 - 20.08.2018 по 11:23 - 22.08.2018).

Таким чином позивач стверджує, що в порушення п. п. 2.1.2, 2.14, 3.1.2, 3.1.4, 4.2.5 генеральної угоди №1, а також ч. 1 п.п. 2.1.1,ч. 2 п. 2.1.4, 2.1.7 договору, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Експрес-банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" не виконало свої зобов`язання у повному обсязі, внаслідок чого в Акціонерного товариства "Таскомбанк" обліковується заборгованість за 2 інкасації, за 17.08.2018 у розмірі 162100,00 грн та за 22.08.2018 у розмірі 69700,00 грн.

04.08.2021 Акціонерне товариство "Таскомбанк" направило на адресу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес-банк" вимогу щодо сплати заборгованості у розмірі 231800,00 грн, яка залишена відповідачем без задоволення. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач заперечував проти позовних вимог вказуючи, що належним чином виконав зобов`язання за договором, оскільки: - на виконання умов договору ним було перераховано готівкові кошти, які вилучені з касет терміналів касами виконавця, про що свідчать акт перерахунку готівки в касетах банкомата №651472 від 17.08.2018 та акт перерахунку готівки в касетах банкомата №651472 від 17.08.2018; - не встановлено розбіжностей між фактичною наявністю готівки у касетах, вилучених із терміналів і сумою, зафіксованою у чеках інкасації, про що свідчить відсутність актів розбіжностей, складених відповідачем; - не встановлено наявності готівки поза касетою терміналу, про що свідчить відсутність складених відповідачем актів про вилучення готівки з терміналу; - перераховано кошти на поточний рахунок позивача, що підтверджується меморіальним ордером №10 від 20.08.2018 та меморіальним ордером №6 від 23.08.2018; - підписано акт про надані послуги за серпень 2018 року та не надано відповідачеві мотивованої відмови від підписання акту надання послуг; - здійснено оплату послуг відповідача в повному обсязі, що підтверджується меморіальними ордерами №326310266 від 07.09.2018 та №34656478 від 11.10.2018, які додані до матеріалів справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, врахувавши докази надані позивачем та вказавши на порушення відповідачем умов договору щодо направлення позивачу чеків на розвантаження терміналу, виходив з того, що відповідачем не виконано у повному обсязі зобов`язань за договором, а саме не здійснено перерахунок позивачеві грошових коштів у передбаченому розмірі.

Дослідивши матеріали справи, умови генеральної угоди №1 та договору №949/Т від 08.04.2015 у їх сукупності, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є вимога про стягнення коштів у розмірі 231800,00 грн за генеральною угодою №1 від 08.04.2015 та договору №949/Т від 08.04.2015.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є зокрема договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору про надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частинами 1, 2 статті 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

На час інкасацій відповідачем коштів з ПТКС №651472 (17.08.2018 та 22.08.2018) порядок здійснення інкасації коштів і перевезення валютних цінностей банків в Україні був передбачений Інструкцією з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей банків в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 31.03.2017 №29 (надалі - Інструкція №29).

Інструкцією №29 (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачений спеціальний порядок вивезення готівки, який визначає відповідні заходи щодо збереження вмісту мішків (касет) із готівкою та іншими цінностями та передбачає складання відповідних документів на різних етапах здійснення переміщення цінностей.

Відповідно до положень п. 4 Розділу І Інструкції №29 інкасація коштів - збирання та доставка інкасаторами згідно з укладеними з клієнтами договорами валютних цінностей клієнтів до каси банку або збирання коштів із підрозділів банку. Інкасація передбачає поступове накопичення коштів на маршруті інкасації; послуги з інкасації - це перелік послуг, до яких належать: збирання валютних цінностей із відділень банку, банкоматів, пунктів обміну валют, у клієнтів банку, у тому числі з програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), і доставка їх до кас банків або клієнтів банків; вивезення надлишків та здійснення перевезень готівки між Національним банком та банками, між банками, їх філіями, відділеннями, клієнтами, небанківськими фінансовими установами та від них до банкоматів, пунктів обміну валют і в зворотному напрямку.

Відповідно до п. п. 74, 75 Розділу ІХ Інструкції №29 підрозділи інкасації банків (юридичних осіб) здійснюють перевезення валютних цінностей між банками - юридичними особами на підставі укладених договорів. Питання, пов`язані з організацією перевезення валютних цінностей, порядком приймання (здавання) валютних цінностей інкасаторами власного підрозділу інкасації банку або іншого банку (юридичної особи), у тому числі в пошкодженій упаковці, відповідальністю за втрату цінностей під час їх перевезення, визначенням документів, що використовуються під час перевезення валютних цінностей, та інші питання врегульовуються під час укладення договорів.

Підрозділ інкасації банку (юридичної особи) здійснює інкасацію коштів із дотриманням вимог цієї Інструкції, Положення про інкасацію та на підставі договорів, укладених відповідно до вимог законодавства України (п. 76 Інструкції №29).

Отже, з огляду на зазначені положення Інструкції №29, умови договору №949/Т та встановлені судом обставини справи, інкасація коштів з ПТКС №651472 17.08.2018 та 22.08.2018 мала здійснюватись відповідно до умов договору та Положень по роботі із банкоматами Акціонерного банку "Експрес-Банк". А відтак, доказами, що підтверджують суму готівкових коштів яка була в терміналах на момент інкасації, є чек під час розвантаження терміналу та акти перерахунку суми готівки в касетах банкомату. Вказаний чек друкується при розвантаженні терміналу та його копію відповідач повинен направити на електрону адресу позивача в день інкасації (п. 2.1.6 договору про зміни), оригінал направляється на поштову адресу позивача. У разі наявності заперечень, зокрема, щодо суми інкасації, позивач повинен негайно повідомити відповідача про вказані обставини, в тому числі, про відсутність чеків, як-то передбачено п. 2.2.4. договору про зміни. Разом з тим, як слідує з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, останній не звертався до відповідача із зауваженнями щодо відсутності чеків під час розвантаження терміналу 17.08.2018 та 22.08.2018, як і не заперечував стосовно розміру готівки, що знаходилась в касетах банкомата.

Суд зауважує, що в позовній заяві Акціонерне товариство "Таскомбанк" повідомило, що станом на кінець серпня 2018 року у нього були відсутні претензії щодо наданих послуг з інкасації по терміналу №651472 відповідно до генеральної угоди №1 та договору №949/Т, тоді як нестачу грошових коштів за вказаний період внаслідок двох інкасацій, що проводив виконавець 17.08.2018 та 22.08.2018 виявлено 14.06.2021 під час аналізу середньомісячних залишків по ПТКС №651472 Управлінням платіжних систем та пристроїв Акціонерного товариства "Таскомбанк". За твердженнями позивача наявність нестачі коштів на відповідному рахунку ПТКС за 2 інкасації (17.08.2018 та 22.08.2018) підтверджується роздруківками журналів транзакцій з програмного комплексу «Е-студіо», виписками по особовому рахунку за спірні періоди та прибутково-касовими ордерами.

Відповідач, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час її перегляду в апеляційному порядку, заперечував факт наявності нестачі під час інкасації терміналу №651472 - 17.08.2018 та 22.08.2018, наполягав, зокрема, на тому, що надані позивачем докази в обґрунтування позовних вимог є неналежними та недопустимими. В свою чергу стверджував про належне виконання зобов`язань за договором, вказуючи на наявні в матеріалах справи актів перерахунку суми готівки в касетах банкомата від 17.08.2018 та 23.08.2018, та меморіальні ордери про перерахунок позивачу грошових коштів. Повідомляв про відсутність у відповідача чеків на розвантаження терміналу, оскільки на виконання договірних зобов`язань оригінали чеків направлено на адресу позивача (в судовому засіданні відповідач повідомив, що докази відправки відповідних чеків у нього не збереглися, оскільки з моменту їх відправки пройшло більше 3 років).

Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 91 ГПК України).

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст. ст. 76 - 79 ГПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених ГПК України.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).

Отже, зважаючи на те, що спірним у цій справі є наявність заборгованості (нестачі) за 2 інкасації та враховуючи відсутність в матеріалах справи чеків про розвантаження терміналу, які б дали можливість достеменно встановити суму готівки під час інкасації терміналу, належними доказами, які підтверджують суму готівкових операцій і суму готівкових коштів у терміналі під час його інкасації є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції чинній станом на час виникнення спірних відносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до вимог ст. 68 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, яка діяла в період проведення спірних операцій), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Міжнародних стандартів фінансової звітності, в бухгалтерському обліку банку обов`язково відображаються всі операції банку та заборгованість контрагента за цими операціями.

Порядок ведення банками бухгалтерського обліку операцій з готівкою, у тому числі операцій інкасації одним банком ПКТС іншого банку, регулюється Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банка України, яка затверджена постановою НБУ №495 від 20.10.2004 (далі - Інструкція №495).

Інструкція №495 (в редакції, яка діяла в період проведення спірних операцій) визначає порядок відображення в бухгалтерському обліку банками України (далі - банки) типових операцій з готівкою в національній та іноземній валютах під час здійснення касових операцій з приймання та видачі готівки клієнтам, у тому числі із застосуванням платіжних карток, операцій з інкасації готівки, підкріплення банків готівкою національної валюти, під час передавання готівки між банками, вилучення з обігу сумнівних банкнот (монет) та надсилання їх на дослідження, здійснення валютно-обмінних операцій банку, операцій з пам`ятними монетами та банківськими металами в касах банків (п. 1.2).

Відповідно до вимог п. 2.10 Інструкції №495 банк має відображати операції з отримання готівки за допомогою програмно-технічного комплексу самообслуговування для подальшого зарахування на відповідні рахунки такими бухгалтерськими проводками: дебет - рахунок 1004, кредит - рахунок 2920.

Для відображення в бухгалтерському обліку операцій з інкасації програмно-технічних комплексів самообслуговування одного банку підрозділом перевезення цінностей та інкасації коштів іншого банку рахунок 1004 використовується у кореспонденції з рахунками 1811 "Дебіторська заборгованість за операціями з готівкою" (в обліку банка-власника ПКТС) та 1911 "Кредиторська заборгованість за операціями з готівкою" (в обліку банка, що здійснює інкасацію) (п. 4.6).

Таким чином, якщо за операціями інкасації терміналів позивача, які були проведені відповідачем, виникла нестача коштів (а саме, відповідач перерахував позивачу суму меншу, ніж сума готівки в терміналі), то суму цієї нестачі (боргу відповідача) позивач повинен був відобразити на рахунку 1811 "Дебіторська заборгованість за операціями з готівкою". А відтак, зважаючи на предмет спору у даній справі, колегія суддів вважає, що належними доказами, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування є виписки та первинні документи щодо руху коштів за балансовим рахунком 1811 «Дебіторська заборгованість за операціями з готівкою», акти звірки між банками дебіторської заборгованості за рахунком 1811 за спірний період, а також виписки з процесингу за залишком та операціями по рахунку 1004 «Банкноти та монети в банкоматах».

З огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов`язку доказування та подання доказів, на позивача, у даному випадку, покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме, наявність заборгованості (нестачі) за 2 інкасації спірного періоду.

Згідно матеріалів справи, в обґрунтування позову позивачем надано, зокрема, виписки за спірний період по рахунку 1004 та прибутково-видаткові касові ордери (рахунки: дебет 1004, кредит 2920). Разом з тим, як було встановлено та зважаючи на пояснення позивача щодо можливості здійснення розрахунків у терміналі №651472 як у готівковій так і у безготівковій формі, надані позивачем виписки по рахунку 1004 за спірний період вказують на обсяг усіх операцій (як готівкових так і безготівкових), що були проведені через термінал, однак не можуть підтвердити суму саме готівкових операцій та суму готівкових коштів у терміналі, а тому не підтверджують суму нестачі за 2 інкасації, у зв`язку з чим не є належними та допустимими доказами в підтвердження позовних вимог. При цьому виписки та первинні документи щодо руху коштів за балансовим рахунком 1811 позивачем до суду не надано.

Також не можуть бути належними доказами надані позивачем квитанції та роздруківки журналу транзакцій, які сформовані з програмного комплексу «Е-студіо», оскільки цей доказ цілком залежить від волевиявлення однієї сторони (позивача), яка може вносити відповідні зміни до його змісту. Крім того, зазначені докази не оформлені як письмові або електронні докази в розумінні ст.ст. 91 та 96 ГПК України.

Тобто, стверджуючи про те, що відповідач в порушення умов генеральної угоди №1 та договору №949/Т не виконав свої зобов`язання та здійснив продаж готівкових коштів у неповному обсязі, позивач не надав до суду жодного належного доказу, яким би підтвердив викладені обставини. В той час, сукупність наданих фінансово-господарських документів не дає суду можливості встановити реальну суму готівкових коштів, що була внесена в термінал та вилучена з терміналу під час інкасації. У взаємозв`язку з наведеним суд також враховує, що в матеріалах справи наявні акти перерахунку суми готівки в касетах банкомата, які оформлені відповідачем відповідно до додатку №7 до Положення по роботі із банкоматами АБ «Експрес-Банк» та є документами, які передбачені договором, відповідно, доказами фактичної суми грошових коштів, які знаходились в касетах банкомату позивача №651472 після інкасації 17.08.2018 та 22.08.2018, та згідно меморіальних ордерів були перераховані на рахунок позивача. До того ж, слід відмітити, що згідно п. 3.3. договору №949/Т, у разі виявлення розбіжностей між фактичною наявністю грошових коштів у касетах вилучених із терміналів і сумою, зафіксованою у чеках терміналів, відповідач був зобов`язаний скласти акт розбіжностей, однак відповідні акти в матеріалах справи відсутні, натомість наявні акти перерахунку суми готівки в касетах банкомата, що вказує на те, що під час спірної інкасації терміналів відповідачем не встановлено розбіжностей між фактичною наявністю готівки у касетах, вилучених із терміналів і сумою, зафіксованою у чеках інкасації. Також колегія суддів звертає увагу, що позивачем, відповідно до п.п. 4.3 - 4.4 договору, підписано акт про надані послуги за серпень 2018 року без будь-яких зауважень та здійснено їх оплату (згідно меморіальних ордерів №326310266 від 07.09.2018 та №34656478 від 11.10.2018), що в свою чергу свідчить про належне надання відповідачем послуг за договором.

З огляду на викладене, системно проаналізувавши норми законодавства та встановивши, що позивачем не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про доведеність наявності заборгованості (нестачі) за 2 інкасації за 17.08.2018 та 22.08.2018 у розмірі 231800,00 грн. А відтак, зважаючи на необґрунтованість позовних вимог, відсутні підстави для задоволення позову Акціонерного товариства "Таскомбанк" про стягнення з Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" коштів у розмірі 231800,00 грн.

Що ж до посилання скаржника у апеляційній скарзі на те, що висновки місцевого господарського суду суперечать предмету та підставам позову, то апеляційний суд зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, позивач звернувся до місцевого суду з вимогою про стягнення з відповідача 231800,00 грн заборгованості за генеральною угодою №1 від 08.04.2015 та договором №949/Т на послуги з інкасації ПТКС від 08.04.2015.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем пунктів 2.1.2, 2.14, 3.1.2, 3.1.4, 4.2.5 генеральної угоди №1, а також пунктів 2.1.1, ч.1 та 2 пункту 2.1.4, пункту 2.1.7 договору, оскільки Публічне акціонерне товариства "АБ "Експрес-Банк", правонаступником якого стало Публічне акціонерне товариство акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк", не виконало свої зобов`язання в повному обсязі, здійснило продаж замовнику готівкових коштів у неповному обсязі, внаслідок чого в Aкціонерного товариства "Таскомбанк" обліковується заборгованість (нестача) за 2 інкасації, а саме: за 17.08.2018 у розмірі 162100,00 грн. та за 22.08.2018 у розмірі 69700, 00 грн, що у загальному розмірі становить борг у сумі 231800, 00 грн.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за генеральною угодою №1 від 08.04.2015 та договором №949/Т на послуги з інкасації ПТКС від 08.04.2015, а не збитки, як помилково стверджує скаржник.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи учасників справи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2022 у справі №910/13523/21 ухвалено за умов недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. За вказаних обставин апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" підлягає задоволенню.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2022 у справі №910/13523/21 скасувати та ухвалити нове рішення.

3. У задоволенні позову Акціонерного товариства "Таскомбанк" відмовити.

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Таскомбанк" (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 09806443) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7, код ЄДРПОУ 13857564) 5215 (п`ять тисяч двісті п`ятнадцять) грн 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 15.09.2022.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов