Рішення

від 14.09.2022 по справі 120/4660/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2022 р. Справа № 120/4660/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГНЕТ-ЦЕНТР" до Козятинської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГНЕТ-ЦЕНТР» (далі ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР», позивач), яка подана його представником адвокатом Тиховським М.О. (далі представник позивача), до Козятинської міської ради (далі також міська рада, відповідач) про визнання протиправної бездіяльності відповідача, яка полягає у не розгляді клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язання відповідача прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель не наданих у власність чи користування, площею 0,5238 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: м. Козятин вул. Довженка та передати ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» земельну ділянку з кадастровим номером 0510500000:00:054:0012 у власність шляхом продажу.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що 15.01.2021 ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» через ЦНАП подало до Козятинської міської ради клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель не наданих у власність чи користування, площею 0,5238 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: м. Козятин вул. Довженка на території Козятинської міської ради, розробленого на підставі рішення Козятинської міської ради від 08.11.2019 № 1650-VІІ.

Проте, після спливу більш ніж одного року відповідачем жодного рішення за результатами розгляду поданого клопотання прийнято не було, як і не повідомлялось про хід його розгляду. При цьому, лише 03.02.2022 за результатами розгляду адвокатського запиту Козятинською міською радою надано лист № 195/22 від 31.02.2022, яким представнику позивача направлено документи на підставі яких був виготовлений відповідний проект землеустрою. Однак жодних інших документів, які б свідчили про розгляд такого проекту землеустрою відповідачем не надавалися.

Відтак, вважаючи наведену поведінку відповідача з приводу неналежного розгляду поданого клопотання про затвердження проекту землеустрою протиправною, позивач з метою захисту порушених, на його думку, прав та інтересів звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 24.06.2022 судом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Також цією ухвалою сторонам встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

18.07.2022 засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні. Вказує на те, що подані ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» документи відносно відведення земельної ділянки були розглянуті постійною комісією з питань регулювання земельних відносин, будівництва, комунальної власності, приватизації Козятинської міської ради, яка рекомендувала відкласти прийняття відповідного рішення для детального вивчення документації. Необхідність таких дій, на думку відповідача, полягала у тому, що в проекті землеустрою містились суперечливі відомості щодо місця розташування належного позивачу нерухомого майна, до якого позивач прив`язує спірну земельну ділянку, яку бажає отримати у власність.

Окремо відповідач звертає увагу на невідповідність поданої позивачем заяви від 05.01.2021 вимогам щодо оформлення таких документів та змісту поданого Проекту землеустрою. Відповідач зазначає, що текст заяви не фіксує тієї інформації, яка відображається в поданому проекті землеустрою, у зв`язку з чим таку заяву неможливо ототожнювати як ту, що супроводжувала надіслання відповідного проекту, що вказує на відсутності належних підстав для розгляду заяви та проекту як єдиного об`єкту, який підлягав забезпеченню в разі відсутності зауважень до цих документів.

За таких обставин відповідач вважає заявлені позовні вимоги безпідставними, а тому у їх задоволенні просить суд відмовити.

Втім, ознайомившись із даним відзивом відповідача суд встановив, що останній поданий до суду без доказів надіслання (надання) його копії позивачу (представнику позивача).

Відповідно до ч. 3 ст. 162 КАС України, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. При цьому документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи повинні додаватися до відзиву (п. 2 ч. 4 ст. 162 КАС України).

Враховуючи, що відповідач вказаної норми процесуального закону не дотримався і доказів надіслання позивачу копії відзиву не надав, суд не бере до уваги такий відзив, адже у разі подання його із порушенням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України порядку відзив вважається недопустимою заявою по суті спору.

Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.

Дослідивши наявні у справі докази та надавши їм юридичну оцінку суд встановив, що 08.11.2019 рішенням 39 сесії 7 скликання Козятинської міської ради № 1650-VІІ ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель не наданих у власність чи користування, орієнтовною площею 1,0 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: м. Козятин вул. Довженка з подальшою передачею у власність шляхом продажу.

На виконання вказаного рішення міської ради ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» уклало із землевпорядною організацією ТОВ «Віатерра» договір № 265 від 02.11.2020 на виконання робіт по складанню проекту землеустрою відносно згаданої вище земельної ділянки, який в подальшому був виготовлений.

На підставі розробленого проекту землеустрою Відділом у Ізяславському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області 24.12.2020 було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,5238 га, кадастровий номер 0510500000:00:054:0012, з цільовим призначенням: 11.02 «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості» та внесено відомості про неї до Державного земельного кадастру, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру № НВ-0000299812022 від 10.02.2022.

Надалі, після отримання від розробника проекту землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки (кадастровий номер 0510500000:00:054:0012), ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» через Центр надання адміністративних послуг Козятинської міської ради звернулося із заявою від 05.01.2021, зареєстрованою 15.01.2021 за № ТОВ-20-М, про затвердження відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5238 га розташованої за адресою м. Козятин, вул. Довженка.

Як зазначає позивач, на протязі більше ніж одного року відповідачем так і не здійснено розгляду поданого ним клопотання та жодного рішення з цього приводу прийнято не було. При цьому, у своєму повідомленні № 36/22 від 20.01.2022 Управління «Центр надання адміністративних послуг» Козятинської міської ради повідомило ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР», що результатів розгляду його звернення про затвердження проекту землеустрою на даний час не має.

В подальшому, представником позивача адвокатом Тиховським М.О. в адрес Козятинської міської ради зроблено адвокатський запит, в якому ставилося питання про надання належним чином завірених копії усіх документів та рішень, прийнятих відповідачем за результатами розгляду поданого ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» клопотання.

На даний адвокатський запит Козятинська міська рада листом від 31.01.2022 № 195/22 направила представнику позивача копію рішення від 08.11.2019 про надання товариству дозволу на розроблення проекту землеустрою, а також копію рекомендації постійної комісії з питань регулювання земельних відносин, будівництва, комунальної власності, приватизації Козятинської міської ради № 39 від 05.11.2019, що передували прийняттю попереднього рішення.

Про існування будь-яких рішень з приводу розгляду клопотання ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» від 15.01.2021 щодо затвердження проекту землеустрою, міська рада за результатами розгляду адвокатського запиту представника позивача не повідомляла.

Таким чином позивач вважає, що не розгляд відповідачем його клопотання по спливу більше ніж одного року з моменту його подання вказує на протиправну бездіяльність Козятинської міської ради як органу місцевого самоврядування, з позовом про оскарження якої він звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

За змістом статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Статтею 65 ЗК України передбачено, що землями промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Як зазначено у частинах 1, 2 статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 розділу ІV ЗК України.

Так, згідно із частинами 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам врегульовано статтею 128 ЗК України.

Відповідно до частин першої третьої статті 128 ЗК України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

При цьому підставою для відмови в продажу земельної ділянки згідно ч. 5 ст. 128 ЗК України є: а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; в) якщо щодо суб`єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності; г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність; ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки (ч. 6 ст. 128 ЗК України).

В свою чергу процедура погодження та затвердження документації із землеустрою станом на час виникнення спірних правовідносин (станом на дату подання позивачем клопотання про затвердження проекту землеустрою 15.01.2021) була врегульована статтею 186 ЗК України (в діючій на той час редакції).

Так, ч. 6 ст. 186 ЗК України передбачалося, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186--1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Суд бере до уваги, що на час розгляду даної справи у Закон України "Про землеустрій", Земельний кодекс України, зокрема в статтю 186 було внесено зміни, а статтю 186-1 ЗК України виключено на підставі Закону №1423-ІХ від 28.04.2021.

Як зазначено у діючій редакції частин сьомої та восьмої статті 186 ЗК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження міської ради щодо питань, які виникають з приводу земельних відносин визначено в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні", в частині першій статті 26 якого передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами першою та другою статті 59 зазначеного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

З огляду на викладене, згідно діючого правового регулювання за результатами розгляду клопотання заінтересованої особи у вирішенні питання щодо затвердження проекту землеустрою чи відмови у його затвердженні органом місцевого самоврядування повинно прийматися відповідне рішення.

Втім, як встановлено судом, із відповідним клопотанням про затвердження проекту землеустрою ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» звернулося до Козятинської міської ради ще 15.01.2021.

При цьому, згідно рекомендації постійної комісії з питань регулювання земельних відносин, будівництва, комунальної власності, приватизації Козятинської міської ради від 19.02.2021 № 6, відповідне питання про надання дозволу на викуп земельної ділянки ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» вирішено відкласти для детального вивчення документації.

Натомість, жодних рішень чи дій пов`язаних із вивченням відповідного питання чи його підготовкою для розгляду на сесії міської ради відповідачем на протязі більше року не вчинялося, як і не повідомлялося позивача про хід розгляду його клопотання чи про прийняте за наслідками такого розгляду рішення.

Суд враховує, що згідно положень статтей 128, 186 ЗК України, а також загальних засад земельного законодавства питання щодо продажу/відмову в продажі земельної ділянки мало би бути розглянуто органом місцевого самоврядування в місячний строк. Також саме місячний строк як граничний строк надання адміністративної послуги визначено і у статті 10 Закону України «Про адміністративні послуги».

Звісно, суд не виключає певних обставин, при яких неможливість розгляду клопотання у визначений строк пов`язана з об`єктивними причинами, пов`язаними в тому числі і з необхідністю додаткового вивчення даного питання чи усунення виявлених недоліків, тощо. Однак такий строк розгляду в будь-якому разі має бути розумним та відповідати критеріям пропорційності.

В той же час, на переконання суду, не розгляд Козятинською міською радою клопотання позивача з лютого 2021 року по даний час як і не надання відповідачем жодних доказів та аргументів, які б вказували на об`єктивні причини із затягуванням вирішення відповідного питання, як і доказів вжиття заходів для детального вивчення наданої позивачем документації (про що власне вказано у висновках постійної комісії № 6 від 19.02.2021) вочевидь свідчить про недотримання органом місцевого самоврядування усіх можливих розумних строків визначених земельним законодавством у межах спірних правовідносин.

Така поведінка відповідача не відповідає означеним у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям правомірності, яким мають відповідати рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень при їх перевірці судом в процесі розгляду адміністративної справи, а тому вважається судом протиправною.

Що ж до покликань відповідача на те, що зміст заяви ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» від 05.01.2021 (подана 15.01.2021) не узгоджується зі змістом наданого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу (зміст тексту заяви не фіксує інформацію, яка відображена в проекту), у зв`язку з чим відсутні підстави розглядати такі документи як єдиний об`єкт, то суд вважає дані аргументи відповідача безпідставними.

Так, як слідує із матеріалів справи, із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки по вул. Довженка в м. Козятин ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» звернулося через Центр надання адміністративних послуг Козятинської міської ради 15.01.2021. Відповідне звернення прийнято та зареєстровано відповідальною особою Центру за реєстраційним номером ТОВ-20-М.

При цьому, виходячи зі змісту такої заяви, відсутність посилання у ній на додатки не можливо розцінювати як те, що така заява подана без розробленого проекту землеустрою.

Факт подання даного звернення, його реєстрація 15.01.2021 за № ТОВ-20-М, а також відсутності рішень щодо його розгляду в послідуючому підтвердженні наявним у справі повідомленням Управління «Центр надання адміністративних послуг» Козятинської міської ради №36/22 від 20.01.2022.

Натомість, про обставини перебування на розгляді як заяви (клопотання) ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» від 15.01.2021 разом із поданим проектом землеустрою опосередковано свідчать рекомендації постійної комісії міської ради від 19.02.2021 № 6, де попередньо розглядались дані документи. Тим більше, наявність у відповідача розробленого проекту землеустрою останнім не заперечується.

Отже, в сукупності вищевикладених фактичних обставин справи слід дійти однозначного висновку про те, що заява ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» від 05.01.2021 (зареєстрована в ЦНАП 15.01.2021) про затвердження проекту землеустрою стосується саме поданого позивачем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель не наданих у власність чи користування, площею 0,5238 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: м. Козятин вул. Довженка.

Дійсно, ознайомившись зі змістом заяви ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» від 05.01.2021 про затвердження проекту землеустрою суд частково погоджується із доводами відповідача про наявність у ній певних недоліків щодо її оформлення та змісту. Однак, безпосереднім предметом оцінки та розгляду відповідачем як органом місцевого самоврядування в цьому випадку є саме документація із землеустрою, а не форма заяви.

В цьому контексті суд вважає за необхідним зазначити, що у разі надання особою пакету документів з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган не позбавлений можливості звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення особам умов для реалізації їх прав на землю. Наведене узгоджується із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 826/3163/16.

Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов`язку розглянути подане заявником клопотання та прийняти за результатами його розгляду відповідне рішення.

Земельний кодекс України не передбачає випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатами заяви про затвердження проекту землеустрою може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення (про затвердження або про відмову у затвердженні, наданні чи ненаданні дозволу). Відсутність рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою або відмову у його затвердженні після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, свідчить про допущення суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові №800/304/17 від 27 лютого 2020 року під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Таким чином, оскільки Козятинською міською радою в межах розумного строку не розглянуто заяву (клопотання) позивача про затвердження проекту землеустрою та не прийнято жодного рішення за наслідками розгляду ініційованого позивачем земельного питання, тому суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач у своїй поведінці допустив бездіяльність, яка виходячи із обставин справи є протиправною.

Отже, в цій частині вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В той же час, надаючи оцінку вимогам позивача зобов`язального характеру, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Наведене кореспондується із повноваженнями суду при вирішенні справи. Так, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Як вже встановлено судом та зазначалось вище, відповідачем не здійснено розгляд заяви (клопотання) позивача та не прийнято по суті жодного з рішень про затвердження або про відмову у затвердженні проекту землеустрою.

При цьому рішення про затвердження проекту землеустрою є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура.

Зобов`язання у затвердженні проекту землеустрою без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб. Отже, не досягнення реалізації усіх необхідних умов для затвердження проекту землеустрою унеможливлює прийняття судом рішення про зобов`язання затвердити такий. Протилежний підхід призведе до вирішення судом питань, віднесених до виключної компетенції органу місцевого самоврядування.

За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.

В даному ж випадку відповідачем клопотання позивача не розглянуто та жодного рішення за наслідками розгляду ініційованого позивачем земельного питання не прийнято. При цьому в суду відсутні докази про те, що відповідач аналізував обставини, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання пов`язаного із затвердження проекту землеустрою.

Виходячи з принципу "належного врядування", суб`єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення. Тим більше після того, як неправомірність рішення (дії, бездіяльності) встановлено судом. Зазначену правову позицію було висловлено у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі N 819/654/17.

Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, встановивши протиправну бездіяльність Козятинської міської ради щодо не розгляду заяви (клопотання) ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель не наданих у власність чи користування, площею 0,5238 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: м. Козятин вул. Довженка та неприйняття по суті рішення за результатами розгляду такого звернення, достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача розглянути ініційоване позивачем питання (заяву) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийняти в межах своєї компетенції рішення із урахуванням правової оцінки суду.

Отже, заявлені у цій справі позовні вимоги зобов`язального характеру підлягають задоволенню частково у спосіб, визначений судом.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд також при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Отже, у зв`язку з частковим задоволенням позову, судові витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 2481,00 грн. підлягають відшкодуванню в сумі 1240,50 грн., тобто пропорційно розміру задоволених вимог (1/2) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Що стосується відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн., то суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас в силу вимог частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

Судом встановлено, що між Адвокатським об`єднанням «Легальне право» в особі керуючого адвоката Тиховського М.О. та ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» в особі генерального директора Баришполя Г.Р. укладено договір б/н від 06.12.2021 про надання правової допомоги (далі Договір).

Згідно п. 1.1 даного Договору адвокатське об`єднання взяло на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу щодо: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій, адвокатських запитів) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, позовних заяв, апеляційних скарг тощо); представництва та захисту інтересів клієнта в судах та інших органах і т.д.

Розмір гонорару та порядок оплати визначено розділом 3 Договору. Зокрема, гонорар який Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню за надану в межах цього договору правову допомогу складає 50000 грн. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 2-х днів з моментом його підписання Клієнтом в сумі 20% від загальної суми гонорару, визначеної п. 3.1 даного Договору. Подальший розрахунок залишкової суми гонорару здійснюється за надані послуги з правової допомоги, об`єм яких підтверджується Актами виконання робіт і розрахунками.

Із матеріалів справи слідує, що факт сплати ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» гонорару адвоката в розмірі 10000 грн. (що відповідає умовам п. 3.2 Договору) підтверджується копією прибуткового касового ордеру № 52 від 06.12.2021 та копією квитанції до прибуткового касового ордера № 52 від 06.12.2021, які наявні в матеріалах справи.

Як зазначено у статті 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом із тим з огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним.

Також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

На переконання суду, виходячи із обставин даної справи, заявлений до відшкодування розмір витрат на оплату послуг адвоката в загальній сумі 10000 грн. є завищеним.

Зокрема, при дослідженні матеріалів справи суд встановив, що Адвокатським об`єднанням в особі адвоката Тиховського М.О. в межах цієї справи від імені позивача було складено та подано до суду лише позовну заяву, а також сформовано та підписано адвокатський запит в адрес Козятинської міської ради. При цьому, адвокат не вказав кількості часу затраченого на підготовку даних матеріалів, як і не надав доказів надання позивачу інших послуг, обумовлених Договором.

В той же час суд враховує те, що ця адміністративна справа є справою незначної складності, розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін), а обсяг досліджуваних доказів не є значним. Тому, підготовка цієї позовної заяви вочевидь не вимагала від адвоката затрат значної кількості часу та зусиль.

За таких обставин суд, керуючись принципом справедливості, виходячи із фактичного обсягу наданих адвокатом послуг правової допомоги, характером та предметом даного спору, а також враховуючи часткове задоволення цього позову, приходить до висновку про відшкодування на користь позивача понесених ним витрат на правову допомогу в сумі 2000 грн., що відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.

Таким чином, за результатами розгляду справи на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати зі сплати судового збору в сумі 1240,50 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Козятинської міської ради щодо не розгляду заяви (клопотання) Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГНЕТ-ЦЕНТР» про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель не наданих у власність чи користування, площею 0,5238 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: м. Козятин вул. Довженка.

Зобов`язати Козятинську міську раду розглянути заяву (клопотання) Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГНЕТ-ЦЕНТР» про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель не наданих у власність чи користування, площею 0,5238 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: м. Козятин вул. Довженка та прийняти в межах своєї компетенції рішення із урахуванням правової оцінки наданої судом у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГНЕТ-ЦЕНТР» за рахунок бюджетних асигнувань Козятинської міської ради понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1240,50 грн. (одна тисяча двісті сорок гривень 50 копійок) та витрати на правничу допомогу в сумі 2000 грн. (дві тисячі гривень).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 15.09.22.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СІГНЕТ-ЦЕНТР» (місцезнаходження: вул. Заводська, 5, с. Андрушки, Попільнянський район, Житомирська область, 13543, код ЄДРПОУ 38180739);

Відповідач: Козятинська міська рада (місцезнаходження: вул. Героїв Майдану, 24, м. Козятин, Вінницька область, 22100, код ЄДРПОУ: 23063121).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович