Постанова

від 14.09.2022 по справі 320/11888/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/11888/20 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ржищівської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ржищівської міської ради Київської області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Ржищівської міської ради від 19.05.2020 №2670-85-07 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в Миронівському районі Київської області»;

- зобов`язати Ржищівську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.03.2020 (вх. №02-03-01/Б.229.2 від 27.03.2020) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності орієнтовною площею 1,8885 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої у Миронівському районі Київської області (кадастровий номер 3222985402:02:003:0059) та прийняти обґрунтоване рішення в межах повноважень і у спосіб, що встановлені законами України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було розроблено проект рішення №32 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, однак рішенням Ржищівської міської ради від 19.05.2020 №2670-85-07 зазначений проект рішення було відхилено та відмовлено позивачу у наданні дозволу без зазначення жодних підстав для відмови.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Ржищівської міської ради від 19.05.2020 №2670-85-07 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в Миронівському районі Київської області».

Зобов`язано Ржищівську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.03.2020 (вх. №02-03-01/Б.229.2 від 27.03.2020) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності орієнтовною площею 1,8885 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої у Миронівському районі Київської області (кадастровий номер 3222985402:02:003:0059) та відповідно до вимог ст. 118 ЗК України прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Ржищівської міської ради (код ЄДРПОУ 04358218) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча грн. 00 коп.).

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча грн. 00 коп.) та у цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч грн. 00 коп.), та стягнути витрати правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 3000 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки за відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції позбавлений був можливості зменшувати такі витрати, та не має права досліджувати співмірність таких витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем вказано про безпідставність апеляційної скарги, з огляду на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських послуг, тому заявлена позивачем сума відшкодування є неспівмірною із заявленими позовними вимогами.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як свідчать матеріали справи, 27.03.2020 позивач звернувся до Ржищівської міської ради з клопотанням від 12.03.2020, в якому просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності орієнтовною площею 1,8885 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої в Миронівському районі Київської області (кадастровий номер 3222985402:02:003:0059).

У свою чергу, відповідачем було розроблено проект рішення №32 про надання позивачу дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,8885 га для ведення особистого селянського господарства на території Миронівського району Київської області згідно поданого графічного матеріалу.

Однак, рішенням Ржищівської міської ради від 19.05.2020 №2670-85-07 відхилено проект рішення «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в Миронівському районі Київської області».

Не погоджуючись з таким рішенням та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Ржищівської міської ради від 19.05.2020 №2670-85-07, яким відхилено проект рішення «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в Миронівському районі Київської області», є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам частини другої ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, слід зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 12.03.2020 (вх. №02-03-01/Б.229.2 від 27.03.2020) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності орієнтовною площею 1,8885 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої у Миронівському районі Київської області (кадастровий номер 3222985402:02:003:0059) та відповідно до вимог ст. 118 ЗК України прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

Разом з тим, з огляду на фактичний об`єм виконаної адвокатом роботи, складність справи, розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок Ржищівської міської ради лише у розмірі 1000,00 грн. (2 години вартістю 500 грн. за одну годину).

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що апелянтом оскаржується рішення лише в межах розподілу витрат на правничу допомогу, відтак суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення суду першої інстанції лише у цій частині.

Колегія суддів не погоджується в повній мірі з наведеними висновками суду першої інстанції у частині розподілу витрат на правничу допомогу з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу вимог частини першої та третьої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частин четвертої-п`ятої вказаної статті для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п. 11 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до п. 3 частини першої ст. 131-1 та ст. 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.

Наведені положення Основного Закону до 01 січня 2019 року гарантують кожному громадянину України, іноземцям та особам без громадянства, які перебувають на території України, право на правову допомогу та вибір захисника своїх прав - особу, яка є фахівцем у галузі права і на законних підставах має право надавати таку допомогу особисто.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

У відповідності до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з положеннями статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Аналіз вимог статті 134 КАС України дає підстави для висновку, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При цьому, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 13 Закону №5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 (Клієнт) та Адвокатським бюро «Тарас Кулачко та партнери» (Бюро) було укладено договір про надання правничої допомоги від 16.11.2020 №16/11/20-3, за яким адвокат зобов`язався надати Клієнту правничу допомогу (Послуги) стосовно представництва Клієнта в адміністративних судах усіх інстанцій, а також у Верховному Суді у даній справі.

У відповідності до п. 3.1 договору від 16.11.2020 №16/11/20-3 сторони погодили, що вартість послуг складає 2000,00 грн. за одну годину надання послуг. Остаточна сума вартості наданих в рамках даного Договору послуг узгоджується сторонами у відповідному акті прийманні-передачі наданих послуг з зазначенням деталізованого розрахунку погодинної вартості послуг та загальної кількості годин обслуговування (пункт 3.2 Договору).

19 листопада 2020 року сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг на виконання вимог договору від 16.11.2020 №16/11/20-3 про надання правничої допомоги, відповідно до якого Адвокатське бюро «Тарас Кулачко та партнери» надало Клієнту якісно і в повному обсязі такі послуг: складання адміністративного позову про визнання протиправним та скасування рішення Ржищівської міської ради від 19.05.2020 №2670-85-07 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в Миронівському районі Київської області» та зобов`язання Ржищівську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.03.2020 (вх. №02-03-01/Б.229.2 від 27.03.2020) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності орієнтовною площею 1,8885 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої у Миронівському районі Київської області (кадастровий номер 3222985402:02:003:0059) та прийняти обґрунтоване рішення в межах повноважень і у спосіб, що встановлені законами України - 2 години 30 хвилин, вартість однієї години 2000,00 грн., загальна вартість 5000,00 грн.; всього на суму 5000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу додано до матеріалів справи дублікат квитанції ПриватБанку від 14.05.2021 №0.0.2123248162.1 на суму 5000,00 грн., з призначенням платежу: сплата наданих послуг згідно з Договором про надання правничої допомоги №16/11/20-3 від 16.11.2020, послуг відповідно до Акту прийому-передачі наданих послуг від 19.11.2020.

Крім того, на підтвердження витрат, понесених у суді апеляційної інстанції у розмірі 3000 грн надано Акт прийому-передачі наданих послуг від 20.07.2022, виписку з Приватбанку за період з 20.07.2022 по 20.07.2022, згідно яких вбачається надання наступних послуг: складення апеляційної скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року у справі №320/11888/20.

У даному випадку, розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У той же час, колегія суддів зауважує, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами.

Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 813/1966/18.

Водночас, не зважаючи на те, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень подано клопотання про зменшення, у той же час, останнім не надано доказів, як і не зазначено обставин, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Крім того, Верховний Суд у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 зазначив, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

До того ж, Верховний Суд у постановах від 22 квітня 2020 року у справі № 440/1757/19 та від 24 квітня 2020 року у справі № 400/478/19 дійшов висновку про те, що зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката здійснюється судом за клопотанням відповідача.

З огляду на задоволення позовних вимог, доведеність позивачем реальності та підтвердження фактичного розміру понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн та недоведеність відповідачем обставин понесення позивачем розміру витрат у меншому розмірі та/або неспівмірності таких витрат, у той же час, оскільки дана справа є справою незначної складності, колегія суддів вважає, що витрати на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу лише у сумі 2000,00 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Ржищівської міської ради Київської області.

Крім того, понесені витрати у суді апеляційної інстанції у розмірі 3000 грн також підлягають стягненню за рахунок відповідача.

Таким чином, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час розгляду цієї справи.

У силу вимог частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції порушено норми процесуального права, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню в зменшення витрат на правничу допомогу з прийняттям нового рішення про задоволення вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Ржищівської міської ради (код ЄДРПОУ 04358218) витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі грн. 00 коп.)

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року - скасувати в частині зменшення витрат на правничу допомогу.

У цій частині прийняти нову постанову, якою стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Ржищівської міської ради (код ЄДРПОУ 04358218) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі грн. 00 коп.).

У іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року залишити без змін.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Ржищівської міської ради (код ЄДРПОУ 04358218) витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук