Постанова

від 06.09.2022 по справі 697/2434/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 697/2434/16-ц

провадження № 61-22890св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - заступник прокурора Черкаської області в інтересах держави

в особі Кабінету Міністрів України та Черкаської обласної державної адміністрації,

відповідачі: Канівська районна державна адміністрація Черкаської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 ,

треті особи: Сектор містобудування архітектури, житлово-комунального господарства, та з питань цивільного захисту Канівської районної державної адміністрації, Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації, Управління Державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управління Держпродспоживслужби

в Черкаській області, Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області, Управління культури Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави

в особі Кабінету Міністрів України та Черкаської обласної державної адміністрації на постанову Черкаського апеляційного суду від 19 грудня

2019 року, прийняту у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Храпка В. Д., Новікова О. М., та касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Черкаської обласної державної адміністрації на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року, постановлену у складі колегії суддів:

Бондаренка С. І., Храпка В. Д., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року заступник прокурора Черкаської області

в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Черкаської обласної державної адміністрації (далі - прокурор) звернувся з позовом до Канівської районної державної адміністрації Черкаської області (далі - Канівська РДА), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,

ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ,

ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 ,

ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 про визнання розпорядження недійсним, витребування земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що прокуратурою Черкаської області під час розслідування кримінального провадження за обвинуваченням колишнього начальника Канівського районного відділу земельних ресурсів ОСОБА_40 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України, встановлено факт порушення інтересів держави у сфері використання та розпорядження землями лісогосподарського призначення внаслідок протиправної, безоплатної їх передачі у власність громадян для ведення особистого селянського господарства та садівництва.

Під час розслідування кримінального провадження встановлено, що на підставі розпорядження Канівської РДА від 03 лютого 2005 року № 34,

у порушення вимог Конституції України, міжнародних договорів, законів України та інших норм діючого законодавства, у власність 46 громадянам протиправно передано 61,8398 га земель лісогосподарського призначення. На підставі цього розпорядження згадані громадяни 15 лютого

2005 року отримали державні акти на право приватної власності на землю.

У подальшому ОСОБА_1 придбав у них вказані земельні ділянки відповідно до договорів купівлі-продажу від 22 грудня 2005 року. Однак, як встановлено під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, розпорядження Канівської РДА від 03 лютого 2005 року № 34 не відповідає вимогам земельного законодавства та порушує інтереси держави, оскільки проект землеустрою, на підставі якого прийнято це розпорядження, фактично не був розроблений та погоджений усіма уповноваженими на те органами. При цьому Канівська РДА не мала права розпоряджатися землями лісогосподарського призначення площею понад

5 га.

Спірні ділянки були безоплатно передані у власність громадян для ведення особистого селянського господарства. Жодний з громадян, які отримали ділянки, не планував використовувати їх для виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, оскільки природні властивості ділянок цього не дозволяють (зайняті лісами 1 групи/категорії). Спірні ділянки майже відразу та одночасно усіма громадянами були відчуженні на користь ОСОБА_1 , одну з яких, площею 1,8066 га, кадастровий номер 7122081100:01:001:0196 також придбала ОСОБА_2 . При купівлі спірних земельних ділянок останні мали можливість пересвідчитись, що ці землі не можуть використовуватися для тих цілей, оскільки вкриті лісом, є землями лісового фонду та у сукупності складають єдиний масив площею понад 5 га. При укладенні договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок не відбулося зміни їх виду використання та вони продовжують обліковуватися як землі, надані для ведення особистого селянського господарства, використання та цивільна оборотоздатність яких обмежена. Тому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можуть вважатися добросовісними набувачами, оскільки вони знали про незаконність приватизації спірних земель.

Вищевказані обставини та злочинне зловживання службовим становищем колишнім начальником Канівського районного відділу земельних ресурсів, яке призвело до незаконного відчуження державних земель, стали відомі органам прокуратури 11 серпня 2016 року, після прийняття у кримінальній справі № 697/1638/16-к Канівським міськрайонним судом Черкаської області ухвали про її закриття з нереабілітуючих підстав.

Черкаська обласна державна адміністрація (далі - Черкаська ОДА) листом від 20 вересня 2016 року № 16-0/133 повідомила прокуратуру області, що їй не було відомо про ці обставини та вона не вжила заходів на відновлення порушеного права. Відповідь аналогічного змісту надана Кабінетом Міністрів України 26 вересня 2016 року № 14884/0/2-16. Указані органи не виявили наміру вжити заходи на захист порушених інтересів держави, а лише прийняли інформацію до відома.

Посилаючись на порушення прав держави, та уточнивши позовні вимоги, прокурор просив суд:

- визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом та поновити його;

- визнати недійсним розпорядження Канівської РДА від 03 лютого 2005 року № 34 «Про передачу земельних ділянок громадянам в приватну власність та виготовлення державних актів на право власності на землю для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Бобрицької сільської ради» з додатками № 1 та № 3 до нього;

- витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та Черкаської ОДА земельні ділянки площею 37,8198 га та 26,3363 га, які розташовані в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Канівського району, а саме:

ділянку площею 5,2076 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0608, ділянку площею 5,4249 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0609, ділянку площею 3,6132 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0610, ділянку площею 5,4153 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0611, ділянку площею 1,8367 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0588, ділянку площею 1,7293 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0592, ділянку площею 3,5725 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0598, ділянку площею 5,5101 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0605, ділянку площею 5,5101 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0606, ділянку площею 5,5101 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0607, ділянку площею 5,2074 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0600, ділянку площею 1,7358 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0589, ділянку площею 5,2074 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0602, ділянку площею 3,4680 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0596, ділянку площею 5,2076 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0601.

- витребувати у ОСОБА_2 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та Черкаської ОДА земельну ділянку площею 1,8066 га, кадастровий номер 7122081100:01:001:0196, яка розташована в адміністративних межах Бобрицької сільської ради;

- вирішити питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06 серпня

2018 року, ухваленим у складі судді Русакова Г. С., у задоволенні позову прокурора відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що розпорядження Канівської РДА від 03 лютого 2005 року № 34 «Про передачу земельних ділянок громадянам в приватну власність та виготовлення державних актів на право власності на землю для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Бобрицької сільської ради» прийнято з порушенням вимог земельного законодавства. Проте у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним розпорядження Канівської РДА суд першої інстанції відмовив у зв`язку з пропуском строку позовної давності, вказавши, що Кабінет Міністрів України, і Київська обласна державна адміністрація могли довідатись про порушення прав держави з часу відкриття кримінального провадження (квітень 2013 року), а позов пред`явлено у листопаді 2016 року. Інші позовні вимоги є похідними, тому задоволенню також не підлягають.

Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 17 жовтня 2018 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення. Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06 серпня 2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 05 червня 2019 року постанову Апеляційного суду Черкаської області від 17 жовтня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-47091св18).

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06 серпня 2018 року скасовано.

Провадження у частині позовних вимог прокурора до ОСОБА_26 про поновлення строку позовної давності, визнання розпорядження недійсним та витребування земельної ділянки закрито.

Позов прокурора задоволено частково.

Визнано недійсним розпорядження Канівської районної державної адміністрації від 03 лютого 2005 року № 34 «Про передачу земельних ділянок громадянам у приватну власність та виготовлення державних актів на право власності на землю для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Бобрицької сільської ради» у частині зазначених

у додатках № 1 та № 3 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_41 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 ,

ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 .

Витребувано у ОСОБА_1 на користь держави земельні ділянки, які розташовані в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області, а саме:

ділянку площею 3,6734 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0607; ділянку площею 5,2074 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0600; ділянку площею 1,7358 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0589; ділянку площею 5,2074 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0602; ділянку площею 3,4680 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0596; ділянку площею 5,2076 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0601; ділянку площею 5,2076 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0608; ділянку площею 5,4249 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0609; ділянку площею 3,6132 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0610; ділянку площею 5,4153 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0611; ділянку площею 1,8367 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0588; ділянку площею 1,7293 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0592; ділянку площею 3,5725 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0598; ділянку площею 5,5101 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0605; ділянку площею 5,5101 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0606.

Витребувано у ОСОБА_2 на користь держави земельну ділянку площею 1,8066 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0196, яка розташована в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь прокуратури Черкаської області судові витрати у сумі 594 609, 17 грн.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь прокуратури Черкаської області судові витрати у сумі 17 971,22 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції вказав, що судом першої інстанції правильно встановлено, що спірні земельні ділянки відносяться до категорії особливо цінних земель, щодо яких відповідно до статей 149, 150 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено особливу процедуру вилучення. Рішення про вилучення і передачу спірних земельних ділянок Кабінетом Міністрів України не приймалося, Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства не давало згоди на вилучення та переведення до сільськогосподарської категорії лісових земель загальною площею

61,8398 га, розташованих у межах Бобрицької сільської ради. Процедура вилучення земельної ділянки не відповідає вимогам закону та була порушена Канівською РДА.

Також суд апеляційної інстанції вказав, що у прокурора були підстави для звернення до суду і ним таке звернення було обґрунтоване. Про незаконне відчуження державних земель прокурором повідомлено Кабінет Міністрів України та Черкаську ОДА, однак жоден із вказаних органів не вирішив вживати заходів на захист порушених інтересів держави.

При цьому суд застосував практику Верховного Суду щодо статті 1 протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практику Верховного Суду щодо протиправності втручання у право власності.

Закриваючи провадження у справі щодо вимог, заявлених до ОСОБА_26 , суд апеляційної інстанції встановив, що вона померла до подачі прокурором позову до суду, тому пославшись на положення статей 25, 1284 ЦК України та статті 31 ЦПК України 2004 року щодо неможливості одночасної зміни підстав і предмету позову на підставі частини першої статті 255 ЦПК України 2004 року, суд апеляційної інстанції закрив провадження у справі щодо вимог, заявлених прокурором до ОСОБА_42 про поновлення строку на звернення до суду, визнання рішення незаконним, витребування земельної ділянки.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року прокурору відмовлено у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції вказав, що оскільки судом встановлено незаконне вибуття з державної власності спірних земельних ділянок, то саме на користь держави витребувано ці земельні ділянки. Вказав, що суд не є органом, який розпоряджається землями, а відтак суд не має право ухвалювати рішення, на підставі якого у Кабінету Міністрів України виникне право зареєструвати за собою право власності на спірні земельні ділянки, оскільки таке право не набувалось останнім у встановленому законом порядку.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У грудні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року в частині витребування від неї на користь держави земельної ділянки, у цій частині залишити у силі рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06 серпня 2018 року.

У січні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року в частині визнання недійсним розпорядження Канівської РДА від 03 лютого 2005 року № 34 та витребування від нього на користь держави земельних ділянок, у цій частині залишити в силі рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06 серпня 2018 року.

У січні 2020 року прокурор подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у частині закриття провадження у справі щодо вимог про визнання недійсним розпорядження Канівської районної державної адміністрації Черкаської області від 03 лютого 2005 року № 34 у частині надання ОСОБА_26 земельної ділянки та витребування її у ОСОБА_1 , ухвалити у цій частині судове рішення про задоволення позову.

У березні 2020 року прокурор подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Черкаського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року про відмову

в задоволенні заяви, ухвалити судове рішення про задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильних висновків щодо перебігу позовної давності, про яку вона просила застосувати суд.

Заявник посилається на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 та стверджує, що прокурору як процесуальному керівнику про порушене право позивачів стало відомо ще з 02 квітня 2013 року, оскільки прокуратурою Черкаської області здійснювалося процесуальне керівництво досудового розслідування у справі № 697/1638/16-к, а не з 11 серпня 2016 року, тобто з дати постановлення ухвали Канівським міськрайонним судом Черкаської області у справі № 697/1638/16-к.

Крім того, посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 391/1045/14-ц, від 06 лютого 2018 року № 363/1003/15-ц, від 12 лютого 2018 року № 913/983/16, від 12 квітня

2018 року № 369/6772/15-ц та стверджує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 261 ЦК України.

Заявник стверджує, що вона не була повідомлена належним чином про розгляд справи в суді першої інстанції. Суд здійснив її виклик не за зареєстрованим місцем її проживання, маючи інформацію про те, що вона зареєстрована та проживає в м. Лондон, Велика Британія. При цьому не перевірив зареєстроване місце її проживання у м. Лондоні. Стверджує, що була позбавлена процесуального права звернутися до суду із заявою про застосування строку позовної давності.

Посилаючись на постанови Верховного Суду від 29 липня 2019 року у справі № 922/1446/18 та від 17 квітня 2019 року у справі 175/4772/15, від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц стверджує, що апеляційний суд безпідставно не надав правової оцінки тим обставинам, що позов подано з пропуском позовної давності, та тому, що вона не була належним чином повідомлена про розгляд справи.

Стверджує, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги частини першої статті 141 ЦПК України, оскільки судові витрати стягнуто лише з неї та відповідача ОСОБА_1 .

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що Кабінет Міністрів України та Черкаська ОДА, у чиїх інтересах від імені держави прокурор подав позов, не є належними позивачами у справі. Ця обставина підтверджується в оскаржуваному рішенні, оскільки суд апеляційної інстанції витребував спірні земельні ділянки на користь саме держави.

Не погоджується із застосуванням судом апеляційної інстанції статей 149, 150 ЗК України, оскільки спірні земельні ділянки не відносяться до категорії особливо цінних земель.

Суд апеляційної інстанції порушив вимоги статті 266 ЦПК України, оскільки не зазначив, на користь кого витребував земельні ділянки.

Вважає, що суд неправильно застосував положення частини першої статті 261 ЦК України, оскільки суд відраховував строк позовної давності не з моменту, коли прокурору стало відомо про порушення прав держави, що суперечить висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №362/44/17. Крім того, додатково обґрунтовує неправильне застосування положень частини першої статті 261 ЦК України відрахуванням строку позовної давності з моменту, коли позивач фактично дізнався про порушення прав держави, а не з моменту, коли позивач міг дізнатися про порушення такого права.

Заявник вважає помилковими висновки суду про те, що заяви про застосування позовної давності мають подавати всі відповідачі.

Вважає неправильними висновки суду про те, що запропоноване прокурором втручання у мирне володіння у його майно є пропорційним.

Зазначає що порушено вимоги частини першої статті 141 ЦПК України щодо розподілу судових витрат, оскільки судові витрати стягнуто лише з нього та з відповідача ОСОБА_2 .

Касаційна скарга прокурора на постанову апеляційного судумотивована тим, що суд апеляційної інстанції надав неправильну оцінку зібраним доказам та дійшов помилкових висновків щодо закриття провадження у справі в частині вимог до відповідача ОСОБА_26 про визнання недійсним розпорядження, витребування майна, оскільки позовна вимога про визнання недійсним розпорядження Канівської РДА від 03 лютого 2005 року № 34 у частині надання у власність ОСОБА_26 земельної ділянки площею 1,8367 га, розташованої в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Канівського району - адресована Канівській РДА, а вимога про витребування земельної ділянки площею 1,836 га, яка на час пред`явлення позову та вирішення справи є частиною земельної ділянки кадастровий номер 7122081100:01:001:0607, звернута до незаконного володільця ОСОБА_1 .

Касаційна скарга прокурора на ухвалу апеляційного судумотивована тим, що суд дійшов помилкового висновку про те, що Кабінету Міністрів України належить лише право розпорядження спірними земельними ділянками від імені народу України, а тому відсутні підстави для витребування земельних ділянок на користь держави в особі Кабінету Міністрів України, що суперечить практиці Верховного Суду. Як приклад, наводить висновки, викладені, зокрема, у постановах від 26 грудня 2019 року у справі

№ 297/3159/16-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 363/4806/17.

Крім того, вказує, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на положення статті 265 ЦПК України, тобто необхідність зазначення у судовому рішенні уповноваженого державного органу, на користь якого витребовується спірне майно, обумовлена обов`язком зазначення стягувача у виконавчому провадженні. Відсутність уповноваженої особи суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження», що утруднить виконання рішення у примусовому порядку.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги

У лютому 2020 року прокурор подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому він просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у частині витребування

у ОСОБА_2 на користь держави земельної ділянки площею

1,8066 га залишити без змін.

У березні 2020 року прокурор подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому він просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у частині витребування

у ОСОБА_1 на користь держави земельних ділянок залишити без змін.

У квітні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу прокурора, в якому він просить касаційну скаргу прокурора на постанову Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року залишити без задоволення, а його касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року - задовольнити.

У квітні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційні скарги прокурора, в якому вона просить касаційні скарги прокурора на постанову Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року залишити без задоволення.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

26 грудня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Штелик С. П. відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , витребувано матеріали цивільної справи із Канівського міськрайонного суду Черкаської області, зупинено виконання постанови Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року в частині витребування земельної ділянки у ОСОБА_2 та стягнення судових витрат із ОСОБА_2 до закінчення касаційного провадження.

24 січня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Штелик С. П. відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , зупинено виконання постанови Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року до закінчення касаційного провадження.

17 лютого 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Штелик С. П. відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою прокурора на постанову Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року.

У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

26 березня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М. відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року.

У квітні 2020 року, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями за рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2020 року № 1 проведено розподіл судових справ, справу № 697/2434/16-ц передано колегії суддів: Петрову Є. В. (суддя-доповідач), Грушицькому А. І., Мартєву С. Ю.

17 квітня 2020 року ухвалою Верховного Суду задоволено заяву судді Петрова Є. В. про самовідвід у цій справі.

У квітні 2020 року, у зв`язку із задоволенням заяви про самовідвід судді Петрова Є. В., згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано колегії суддів: ОСОБА_42 (суддя-доповідач), Грушицькому А. І., Мартєву С. Ю.

У вересні 2020 року, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку з відстороненням судді ОСОБА_43 від здійснення правосуддя та розподілом справ, що перебували у його провадженні, справу № 697/2434/16-ц передано колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гульку Б. І., Луспенику Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року поновлено касаційне провадження у цій справі, оскільки у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) Велика Палата Верховного Суду 23 листопада 2021 року прийняла постанову, тобто усунуто обставини, що викликали зупинення провадження у цій справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Земельні ділянки, які перебувають в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області загальною площею 643,6 га, мають статус земельних ділянок лісогосподарського призначення.

Розпорядженням Канівської РДА від 03 лютого 2005 року № 34 «Про передачу земельних ділянок громадянам у приватну власність та виготовлення державних актів на право власності на землю для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Бобрицької сільської ради» вилучено і передано у власність громадянам земельні ділянки із земель запасу Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області, загальною площею 61,8398 га для наступних потреб: для ведення особистого селянського господарства площею 39,6309 га (згідно з додатком 1); для ведення садівництва площею 1,0800 га (згідно з додатком 2); для ведення особистого селянського господарства площею 21,1289 га (згідно з додатком 3).

На підставі розпорядження Канівської РДА від 03 лютого

2005 року № 34 громадянам: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,

ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 ,

ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 ,

ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 15 лютого 2005 року видано державні акти на право власності на земельні ділянки.

Згодом зазначені особи відчужили вищевказані земельні ділянки на користь ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу від 22 грудня

2005 року. Деякі з цих ділянок ОСОБА_1 були об`єднані та він отримав нові державні акти (кадастрові номери 7122081100:01:001:0601; 7122081100:01:001:0596; 7122081100:01:001:0602; 7122081100:01:001:0589; 7122081100:01:001:0600; 7122081100:01:001:0607; 7122081100:01:001:0588; 7122081100:01:001:0592; 7122081100:01:001:0598; 7122081100:01:001:0605; 7122081100:01:001:0606; 7122081100:01:001:0608; 7122081100:01:001:0609; 7122081100:01:001:0610; 7122081100:01:001:0611).

ОСОБА_2 22 грудня 2005 року придбала у ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 1,8066 га, кадастровий номер 7122081100:01:001:0196.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна з 27 січня 2006 року ОСОБА_1 має у власності наступні земельні ділянки:

ділянка площею 5,5101 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0607, ділянка площею 5,2074 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0600, ділянка площею 1,7358 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0589, ділянка площею 5,2074 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0602, ділянка площею 3,4680 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0596, ділянка площею 5,2076 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0601, ділянка площею 5,2076 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0608, ділянка площею 5,4249 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0609, ділянка площею 3,6132 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0610, ділянка площею 5,4153 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0611, ділянка площею 1,8367 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0588, ділянка площею 1,7293 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0592, ділянка площею 3,5725 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0598, ділянка площею 5,5101 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0605, ділянка площею 5,5101 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0606, а всього 64,156 га, які розташовані в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 1,8066 га, кадастровий номер 7122081100:01:001:0196, яка розташована в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області.

Встановлено, що 02 квітня 2013 року за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Канівського районного відділу земельних ресурсів у Черкаській області під час прийняття розпорядження Канівської РДА від 03 лютого 2005 року № 34 порушено кримінальне провадження та внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 11 серпня 2016 року у справі № 697/1638/16-к закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_40 за закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Із вказаної постанови встановлено, що ОСОБА_40 своєї вини у інкримінованому йому злочині не визнавав, однак не заперечував проти закриття щодо нього кримінального провадження за закінченням строків давності.

Листом від 26 вересня 2016 року №14884/0/2-16Секретаріат Кабінету Міністрів України повідомив прокуратуру Черкаської області про відсутність інформації про передачу у власність громадян земель лісогосподарського призначення баз зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства та садівництва розпорядженням Канівської РДА від 03 лютого 2005 року № 34.

Листом Управління агропромислового комплексу Черкаської ОДА

від 20 вересня 2016 року №16-10/133 прокуратуру Черкаської області повідомлено про відсутність інформації в обласній державній адміністрації про розпорядження Канівською РДА земельними ділянками лісогосподарського призначення, площею 67,0427 га.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Сімчук В. І. подав до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності, в апеляційній скарзі така заява подана представником ОСОБА_2 - адвокатом Зайома О. А. Інші відповідачі в судове засідання не з`являлися, розглядом судової справи не цікавилися, проти позову не заперечували, про застосування позовної давності не заявляли.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_26 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до пред`явлення позову.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі

в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Касаційна скарга прокурора на постанову Черкаського апеляційного суду

від 19 грудня 2019 року не підлягає задоволенню.

Касаційна скарга прокурора на ухвалу Черкаського апеляційного суду

від 06 лютого 2020 року підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону оскаржувані судові рішення суду апеляційної інстанції у повній мірі не відповідають.

Щодо оскаржуваного розпорядження Канівської РДА

Відповідно до частини другої статті 1 ЛК України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний

і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина друга статті 3 ЗК України).

За основним цільовим призначенням земельне законодавство передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першої статті 19 ЗК України).

Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

Відповідно до статті 56 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Згідно із частиною першою статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина друга статті 20 ЗК України).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина третя статті 20 ЗК України).

Відповідно до частини третьої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки лісогосподарського призначення підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства.

Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 20 ЗК України).

Відповідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України).

Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР від 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Тому, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 488/402/16-ц (провадження № 14-564цс19), постановах Верховного Суду: від 15 січня 2019 року у справі № 907/459/17, від 19 червня 2019 року у справі № 911/604/18, від 21 квітня 2021 року у справі № 707/2196/15-ц, від 04 серпня 2021 року у справі № 925/889/19. Ця судова практика є незмінною.

Верховний Суд у постанові від 05 червня 2019 року встановив, що розпорядження Канівської РДА від 03 лютого 2005 року № 34 «Про передачу земельних ділянок громадянам у приватну власність та виготовлення державних актів на право власності на землю для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Бобрицької сільської ради», яким вилучено із земель лісового фонду і передано у власність громадянам земельні ділянки, які становлять єдиний лісовий масив, загальною площею 61,8398 га, є незаконним, прийнятим за відсутності волевиявлення власника - держави, оскільки таке не було висловлено у передбаченому законом порядку.

Рішення про вилучення і передачу спірних земельних ділянок власником не приймалося, Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства не давало згоди на вилучення та переведення до сільськогосподарської категорії лісових земель, загальною площею

61,8398 га, розташованих в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області. Процедура вилучення земельної ділянки не відповідає вимогам закону та була порушена Канівською районною державною адміністрацією.

Суди попередніх інстанцій на підставі встановлених обставин справи, а також вказаних вище норм матеріального права та статей 19, 84 ЗК України, статті 5 ЛК України дійшли обґрунтованого висновку, що спірні земельні ділянки, станом на момент відведення попереднім власникам, відносилися до земель лісогосподарського призначення державної власності та мали використовуватися для ведення лісового господарства в порядку, визначеному ЛК України, та що Канівська районна державна адміністрація, відповідно до положень статті 122 ЗК України, не була наділена повноваженнями щодо розпорядження вказаними земельними ділянками.

Натомість у цій справі Верховний Суд у постанові від 05 червня 2019 року зазначив, що спірні земельні ділянки відносяться до категорії особливо цінних земель, щодо яких відповідно до статей 149, 150 ЗК України встановлено особливу процедуру вилучення.

Проте Верховний Суд направив цю справу на новий судовий розгляд, при якому вказані обставини не підтверджено належними доказами, поданими сторонами. Отже, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 у цій частині є обґрунтованими.

Однак, ці земельні ділянки є землями лісогосподарського призначення, які перебувають у державній власності, що підтверджується матеріалами справи.

Відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади означає, що держава як власник не виявляла волю на відчуження цієї ділянки. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що землі лісогосподарського призначення, які перебувають у державній власності, вибули з володіння власника (держави) поза його волею - без прийняття ним відповідного рішення.

У касаційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтовували свої доводи, зокрема, тим, що суди неправильно застосували положення статей 261, 267 ЦК України, оскільки прокурор, будучи проінформованим про порушення прав держави розпорядженням Канівської РДА від 03 лютого 2005 року № 34, починаючи з 02 квітня 2013 року, до суду з позовом звернувся лише у листопаді та грудні 2016 року.

Однак ці доводи касаційних скарг колегія суддів спростовує з огляду на таке.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня

2010 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Тобто у випадку обґрунтованості позовних вимог суд відмовляє у їх задоволенні у зв`язку з пропуском строку позовної давності. У випадку недоведеності позову суд відмовляє у його задоволенні саме з цих підстав, а не одночасно застосовує наслідки пропуску позовної давності.

Отже, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Відповідно до частини п`ятої статті 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, відмовити у позові у зв`язку з пропуском строку позовної давності можна лише за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав, унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасно подати позов, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Заяву про застосування строку позовної давності заявив представник ОСОБА_1 - адвокат Сімчук В. І., а в апеляційній інстанції таку заяву подав представник ОСОБА_2 - адвокат Зайома О. А.

Інші відповідачі в судове засідання не з`являлися, розглядом судової справи не цікавилися, проти позову не заперечували, про застосування позовної давності не заявляли.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Для цілей застосування частини третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у цивільному процесі»: сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач (частина перша статті 30 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції; частина перша статті 48 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

З огляду на це у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності.

Отже, для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Зазначене узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 14 листопада 2018 року

у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), підстав для відступу від якої заявники касаційних скарг не навели.

Суд апеляційної інстанції встановив, що із заявами про застосування позовної давності звернулися відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_44 , тому дійшов обґрунтованого висновку про те, що не підлягають застосуванню правила щодо позовної давності до вимог про визнання недійсним та скасування розпорядження Канівської РДА

від 03 лютого 2005 року №34 «Про передачу земельних ділянок громадянам у приватну власність та виготовлення державних актів на право власності на землю для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Бобрицької сільської ради», які стосуються Канівської районної державної адміністрації та інших відповідачів.

Крім того, наведені мотиви цієї постанови свідчать про те, що пред`явлено негаторний позов, на який позовна давність не поширюється.

Щодо витребування майна

Судами встановлено, що спірні земельні ділянки є земельними ділянками лісогосподарського призначення державної власності.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій статті 16 ЦК України. Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

Перелік способів захисту земельних прав викладений у частині третій статті 152 ЗК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним зазначеною частиною, або ж іншим способом, який передбачений законом.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, допоки існують правовідносини та правопорушення.

Отже, зайняття спірної земельної ділянки з порушенням норм ЗК України треба розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу, допоки триватиме порушення прав законного володільця земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) вказала, що питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18). Зокрема, у пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; у пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, правильно визначившись з характером спірних правовідносин, встановивши всі фактичні обставини справи, помилково виходив із того, що задоволення порушеного права має бути захищено у спосіб шляхом витребування спірної земельної ділянки.

У цій категорії справ задоволення порушеного права має бути захищено у спосіб не шляхом витребування спірної земельної ділянки у власність територіальної громади на підставі статей 387, 388 ЦК України, а на підставі статті 391 цього Кодексу та частини другої статті 152 ЗК України шляхом пред`явлення позову про повернення земельної ділянки.

Указане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 лютого 2022 року у справі № 363/669/17 (провадження № 61-9067св21); від 12 травня 2022 року у справі № 372/4154/18 (провадження № 61-666св21), від 22 червня 2022 року у справі № 367/4140/16-ц (провадження № 61-4293св21), які прийняті у зв`язку з обов`язковим врахуванням наведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), а також правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21).

Тому, на виконання висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити вимоги касаційних скарг ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , постанову суду апеляційної інстанції у частині вимог про витребування земельної ділянки скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Одночасно колегія суддів вважає за потрібне звернути увагу на те, що у спорах щодо земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

З урахуванням зазначеного, Верховний Суд вважає, що в силу об`єктивних, видимих природних властивостей спірних земельних ділянок, відповідачі, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ці ділянки належать до земель лісогосподарського призначення.

Однак вимога прокурора про витребування земельних ділянок на підставі статті 388 ЦК України не є належним способом захисту права власника на земельні ділянки, які відносяться до земель лісогосподарського призначення, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Така відмова через обрання неналежного способу захисту не перешкоджає прокурору заявити негаторний позов про повернення земельних ділянок їх власникові.

При цьому принцип «jura novit curia» (суд знає право) не підлягає безумовному застосуванню і Верховний Суд не може перекваліфікувати позов, змінити норми права, так як позивач (прокуратура) на ці обставини не посилався. Таке застосування цього принципу порушує право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача, з урахуванням принципу змагальності процесу та рівності сторін, адже сторони не можна позбавляти права на аргументацію своєї позиції в умовах нової кваліфікації правовідносин. Зазначене відповідає практиці Європейського Суду з прав людини у справі «Гусєв проти України» від 14 січня 2021 року, заява № 25531/12.

Щодо закриття провадження у справі щодо вимог, заявлених до відповідача ОСОБА_26 .

Встановивши, що відповідач ОСОБА_26 на час звернення прокурора з цим позовом померла, суд апеляційної інстанції послався на положення статей 25, 1281 ЦК України, статей 37, 255 України (у редакції, чинній на час подачі позову) та дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог прокурора до ОСОБА_26 про визнання розпорядження недійсним, витребування земельних ділянок.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Суд закриває провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 6 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року, якщо померла фізична особа, яка була однією зі сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 37 ЦПК України 2004 року можливе шляхом залучення правонаступника померлої сторони (учасника) та лише за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, є порушенням прав, свобод та інтересів третіх осіб.

Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано застосував положення пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України та закрив провадження у справі у частині вимог, заявлених прокурором до ОСОБА_26 (яка померла ще до звернення з позовом до неї), оскільки ці вимоги не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц (провадження № 61-33766сво18).

Доводи касаційної скарги прокурора цих висновків не спростовують.

Щодо оскарження ухвали суду апеляційної інстанції

Відмовляючи прокурору у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції в ухвалі від 06 лютого 2020 року вказував, що судовим рішенням встановлено незаконне вибуття з державної власності спірних земельних ділянок та витребувано їх на користь держави, що є підставою для вчинення реєстраційних дій.

Оскільки постанова суду апеляційної інстанції у частині позовних вимог про витребування земельних ділянок скасована з ухваленням судового рішення про відмову у задоволенні позову у частині витребування земельних ділянок з тих підстав, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, колегія суддів вважає за потрібне змінити мотиви відмови в ухваленні додаткового рішення, викладені в ухвалі суду апеляційної інстанції від 06 лютого 2020 року, вказавши, що заява прокурора про ухвалення додаткового рішення у частині витребування земельної ділянок задоволенню не підлягає, оскільки прокурору відмовлено у задоволенні позовної вимоги про витребування земельних ділянок.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Згідно зі статтею 412 ЦПК України (у редакції на час подання касаційної скарги) підставами для скасування судових рішень повністю або частково

і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення

є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, однак неправильно застосував норми матеріального права, постанова суду апеляційної інстанції у частині задоволення позовних вимог прокурора про витребуванням земельних ділянок підлягає скасуванню з ухваленням судового рішення про відмову в задоволенні позову у цій частині.

Постанова суду апеляційної інстанції у частині визнання незаконним розпорядження Канівської РДА від 03 лютого 2005 року № 34 про передачу земельних ділянок громадянам у приватну власність прийнята з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, а отже підлягає в цій частині залишенню без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції про відмову в ухваленні додаткового судового рішення підлягає зміні, з викладенням її мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Разом з тим, оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції частково скасовується з прийняттям постанови, то постанова Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року підлягає поновленню у частині, яка залишена без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 задовольнити частково.

Касаційну скаргу прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Черкаської обласної державної адміністрації на постанову Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року залишити без задоволення.

Касаційну скаргу прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Черкаської обласної державної адміністрації на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року задовольнити частково.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у частині позову прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Черкаської обласної державної адміністрації до Канівської районної державної адміністрації Черкаської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , треті особи: сектор містобудування архітектури, житлово-комунального господарства, та з питань цивільного захисту Канівської районної державної адімінстрації, Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації, Управління Державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області, Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області, Управління культури Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства, про витребування земельних ділянок скасувати.

У задоволенні позову прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Черкаської обласної державної адміністрації до Канівської районної державної адміністрації Черкаської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , треті особи: сектор містобудування архітектури, житлово-комунального господарства, та з питань цивільного захисту Канівської районної державної адімінстрації, Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації, Управління Державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області, Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області, Управління культури Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства, про витребування земельних ділянок відмовити.

В іншій частині постанову Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у нескасованій частині.

Ухвалу Черкаського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови, у решті залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк