Постанова

від 30.08.2022 по справі 291/768/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 291/768/20

провадження № 61-1931св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області в інтересах держави,

відповідачі - Вчорайшенська сільська рада Ружинського району Житомирської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Селянсько-фермерське господарство «Вега», державний реєстратор Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Назімова Катерина Сергіївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Вірьовкіним Олександром Ігоровичем, на постанову Житомирського апеляційного суду від 20 січня 2021 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Борисюка Р. М., Микитюк О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року керівник Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області звернувся до суду із позовом до Вчорайшенської сільської раді Ружинського району Житомирської області (далі - Вчорайшенська сільська рада), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Селянсько-фермерське господарство «Вега» (далі - СФГ «Вега»), Державний реєстратор Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Назімова К. С., про визнання незаконними та скасування рішень, скасування запису про проведення державної реєстрації права спільної сумісної власності.

Позов обґрунтований тим, що Вчорайшенська сільська рада рішенням 15 позачергової сесії від 20 грудня 2019 року № 783, яке прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, незаконно передала земельну ділянку площею 46,8018 га, кадастровий номер 1825281200:04:000:0145, для ведення фермерського господарства, що знаходиться на території Бистріївського старостинського округу Вчорайшенської сільської ради Житомирської області за межами населених пунктів (далі - спірна земельна ділянка) у спільну сумісну власність відповідачам для ведення фермерського господарства.

Земельним кодексом України (далі - ЗК України) передбачено право на разове безоплатне отримання фізичною особою, громадянином України, у приватну власність із земель державної чи комунальної власності земельних ділянок для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство (згідно зі статтею 121 ЗК України). Законодавство не передбачає, що фізична особа може безоплатно отримати земельну ділянку для ведення фермерського господарства із земель комунальної власності у спільну сумісну власність з іншими громадянами.

Відповідачі до клопотання про передачу земельної ділянки для ведення фермерського господарства у власність не додали документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, а Вчорайшенська сільська рада не перевірила їх наявності, у порушення вимог статті 118 ЗК України. Надалі, в порушення вимог земельного законодавства відпоідачі не створили фермерське господарство, а передали спірну земельну ділянку в оренду фермерському господарству - СФГ «Вега», яке вже існувало, засновником якого є ОСОБА_1 .

Просив визнати незаконним та скасувати рішення 15 позачергової сесії Вчорайшенської сільської ради від 20 грудня 2019 року №783 про передачу відповідачам безоплатно у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 46,8018 га, кадастровий номер 1825281200:04:000:0145, для ведення фермерського господарства, що знаходиться на території Бистріївського старостинського округу Вчорайшенської сільської ради Житомирської області за межами населених пунктів; скасувати запис № 35212660 про проведення державної реєстрації права спільної сумісної власності відповідачів на земельну ділянку площею 46,8018 га, кадастровий номер 1825281200:04:000:0145, та стягнути судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Ружинського районного суду Житомирської області від 29 вересня 2020 року клопотання ОСОБА_1 , підтриманеїї представником - адвокатом Вірьовкіною О. І., про закриття провадження у справі задоволено. Провадження у цивільній справі закрито.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відноситься до юрисдикції господарських судів. На підставі рішення Вчорайшенської сільської ради від 20 грудня 2019 року № 783 відповідачі набули право спільної сумісної власності на спірну земельну ділянку, здійснили державну реєстрацію права спільної сумісної власності, СФГ «Вега» користується спірною земельною ділянкою у власній господарській діяльності відповідно до цільового призначення.

Фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами або органами державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, відносяться до юрисдикціїгосподарських судів.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 20 січня 2021 року апеляційну скаргу керівника Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області задоволено. Ухвалу Ружинського районного суду Житомирської області від 29 вересня 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно розмежував компетенцію судів з розгляду земельного спору у справі, що переглядається.

Суд дійшов висновку, що предметом розгляду є правомірність набуття фізичними особами у спільну сумісну власність земельної ділянки комунальної власності для ведення фермерського господарства в порядку статті 118 ЗК України, які після реєстрації права спільної сумісної власності на спірну земельну ділянку нового фермерського господарства не створили, земельну ділянку передали у користування СФГ «Вега», яке засноване 18 січня 2002 року. СФГ «Вега» внесло відомості до статуту про перебування в його користуванні спірної земельної ділянки. Фактичне користування земельною ділянкою СФГ «Вега» та внесення відповідних відомостей до його статуту, не є підставою для розгляду справи в порядку господарського судочинства.

З огляду на суб`єктний склад сторін, характер спірних правовідносин у справі, спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2021 року ОСОБА_1 через представника - адвоката Вірьовкіна О. І., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного суду від 20 січня 2021 року, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, провадження № 14-109цс19, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі ухвали суду першої інстанції.

СФГ «Вега» користується спірною земельною ділянкою під час здійснення господарської діяльності. На час звернення з позовом та відкриття провадження у справі СФГ «Вега» було зареєстроване, як підприємство та здійснювало власну статутну діяльність, як юридична особа - фермерське господарство.

Оскільки фермерське господарство вже було зареєстровано на час відкриття провадження у справі щодо спору між органом місцевого самоврядування та фізичними особами, яким із земель комунальної власності надана спірна земельна ділянка для ведення фермерського господарства, ця справа має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Аргументи інших учасників справи

Відзив мотивований тим, що відповідачі отримали спірну земельну ділянку у власність із земель сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, реалізувавши право на безоплатну приватизацію землі згідно зі статтями 118 та 121 ЗК України.

СФГ «Вега» будь-яких прав на земельну ділянку не має, правові підставі того, що спірна земельна ділянка відображена у звітності СФГ «Вега» не встановлені. Відповідно до матеріалів справи спірна земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності відповідачів.

Суд апеляційної інстанції ухвалив законну та обґрунтовану постанову, з урахуванням правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, провадження № 14-109цс19.

На час ухвалення рішення Вчорайшенської сільської ради від 20 грудня 2019 року №783, СФГ «Вега» вже було створене, із заявами про отримання спірної земельної ділянки відповідачі звернулись до Вчорайшенської сільської ради не від імені СФГ «Вега», не як засновники та члени цього фермерського господарства, а як фізичні особи, у клопотанні зазначили, що право на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства не використали, до клопотання, на підтвердження досвіду роботи в аграрному секторі, долучили копії довідок про те, що вони є членами вказаного фермерського господарства.

З огляду на суб`єктний склад сторін, характер спірних правовідносин, спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

У березні 2021 року надійшов відзив керівника Бердичівської окружної прокуратури на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд першої інстанції встановив, що земельна ділянка, кадастровий номер 1825281200:04:000:0145, площею 46,8018 га, для ведення фермерського господарства, яка була передана у спільну сумісну власність відповідачів, згідно з рішенням Вчорайшенської сільської ради від 20 грудня 2019 року № 783 використовується за цільовим призначенням СФГ «Вега». Доказами такого використання є відомості (документи) статистичної та податкової звітності СФГ «Вега» за 2020 рік, копії яких наявні в матеріалах справи.

Суд апеляційної інстанції встановив, що предметом спору є правомірність набуття земельної ділянки фізичними особами.

Відповідачі - фізичні особи на підставі оспорюваного прокурором рішення органу місцевого самоврядування отримали земельну ділянку із земель комунальної власності у приватну власність для ведення фермерського господарства на підставі статті 118 ЗК України. Після реєстрації права спільної сумісної власності на цю земельну ділянку, відповідачі нового фермерського господарства не створили, земельну ділянку передали у користування СФГ «Вега», яке засноване 18 січня 2002 року. СФГ «Вега» внесло відомості до статуту про перебування в його користуванні спірної земельної ділянки.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційне провадження відкрито з підстав порушення норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 19, 20 ЦПК України, не врахував правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, провадження № 14-109цс19.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Статтею 20 ГПК України визначено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 квітня 2019 року у справі № 628/776/18, провадження № 14-102цс19, сформульовано висновок, що розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є насамперед юридичні особи та фізичні особи - підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити з суб`єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У справі, яка розглядається, прокурор звернувся до суду з позовом, зокрема, до відповідачів - фізичних осіб, посилаючись на те, що надання їм земельних ділянок для ведення фермерського господарства здійснено з порушенням вимог земельного законодавства, відповідачі не виконали вимоги закону щодо одержання громадянами у власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства, а право громадянина України на приватизацію земельної ділянки не може реалізовуватись шляхом її надання у спільну сумісну власність.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року № 973-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їхні батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його установчого документа (частини перша, друга статті 3 Закону).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Згідно зі статтею 7 Закону надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону).

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з набуттям у власності або у користування земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 12 Закону земельні ділянки, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності, входять до складу земель фермерського господарства.

Суди встановили, що СФГ «Вега» зареєстровано 18 січня 2002 року, відповідачі-фізичні особи зареєстрували право спільної сумісної власності на спірну земельну ділянку 23 січня 2020 року, прокурор подав позов у червні 2020 року. Після реєстрації права спільної сумісної власності на спірну земельну ділянку відповідачі - фізичні особи нового фермерського господарства не створили, а земельну ділянку передали у користування СФГ«Вега», яке внесло відомості до свого статуту про перебування в його користуванні спірної земельної ділянки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, № 14-109цс19, на яку обґрунтовано посилається заявниця, суд сформулював висновки, якщо на момент відкриття провадження у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, фермерське господарство вже було зареєстрованим, така справа має розглядатися за правилами господарського судочинства. Якщо ж на час відкриття провадження у справі щодо такого спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не було зареєстрованим, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Наведені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду стосуються земельних ділянок наданих у користування для ведення фермерського господарства новоствореному фермерському господарству, члени якого попередньо отримали ці земельні ділянки. Після того, як фізичні особи отримали земельні ділянки у користування для ведення фермерського господарства і створили фермерське господарство всі спори щодо прав на земельну ділянку вирішуються господарськими судами, оскільки земельні ділянки засновників фермерського господарства після його реєстрації вважаються земельними ділянками фермерського господарства. Якщо ж фізичні особи, які отримали земельні ділянки у користування для ведення фермерського господарства не створили фермерське господарство, то всі споро щодо прав на земельну ділянку вирішуються в порядку цивільного судочинства.

У справі, що переглядається, відповідачі після отримання земельної ділянки не створили нового фермерського господарства.

За відсутності доказів створення фермерського господарства і набуття ним права користування земельною ділянкою спір стосовно порядку набуття фізичною особою такої ділянки для ведення фермерського господарства та правомірності розпорядження набутою ділянкою шляхом передання її в оренду третій особі треба розглядати за правилами цивільного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №485/1472/17, провадження № 14-488цс18).

Заявниця, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, провадження № 14-109цс19, помилково тлумачить висновки, викладені Верховним Судом щодо того, що спір у справі, яка переглядається, повинен вирішуватися за правилами господарської юрисдикції. У цій справі відповідачі - фізичні особи не створили нового фермерського господарства після того, як набули права на спірну земельну ділянку, не є засновниками ФСГ «Вега», позовні вимоги керівника Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області не стосуються права користування спірною земельною ділянкою ФСГ «Вега», а стосуються неправомірності набуття відповідачами - фізичними особами спірної земельної ділянки у спільну сумісну власність шляхом приватизації, тому за таких обставин справи спір не може розглядатися за правилами господарського судочинства.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що у цій справі спір стосується земельної ділянки, наданої громадянам у власність для подальшого створення, реєстрації та ведення фермерського господарства, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про скасування ухвали суду першої інстанції про закриття провадження в цій справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Верховний Суд встановив, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, та ґрунтуються на помилковому тлумаченні заявницею норм процесуального права.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Вірьовкіним Олександром Ігоровичем, залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 20 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко