Рішення

від 14.08.2007 по справі 22/213     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/213     

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  22/213

14.08.07

За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю “Енеїда”

До                              Приватного підприємства “ПРІНТ ТІМ”

Про                              стягнення 11 301,00 грн.

   Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Шеремет О.М. –предст. (дов. б/н від 26.03.07 р.)

Від відповідача          не з'явився

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства “ПРІНТ ТІМ” про стягнення заборгованості у розмірі 11 301,00 грн. (10 101,00 грн. –основний борг, 1200,00 грн. –збитки), яка виникла через неналежне виконання взятих на себе відповідачем зобов'язань по оплаті за поставлений товар.

Ухвалою суду від 25.05.07 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 22/213 (суддя Шкурат А.М.) та призначено розгляд справи на 22.06.07 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва №01-1/59 від 18.07.07 р. справа №22/213 передана на розгляд судді Прокопенко Л.В.

Ухвалою суду від 23.07.2007 р. (суддя Прокопенко Л.В.) розгляд справи призначено на 14.08.2007 р.

В судове засідання 14.08.2007 р. представник відповідача не з”явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву не надав, вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі не виконав.

Суд не повідомлений про причини неявки в судове засідання представника відповідача, клопотань від представника відповідача про відкладення розгляду справи не надходило.

На підставі ст.75 ГПК України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем було отримано від позивача товар на суму 10 101 грн.

Факт передачі товару підтверджується накладною № 402 від 05.10.2006р. на суму 10101 грн.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ст.ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Також статтею 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема в частині 1 статті зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що між сторонами шляхом поставки позивачем товару за видатковою накладною та прийняття його відповідачем було укладено Договір поставки, за яким позивач зобов'язався передати відповідачеві товар, а відповідач зобов'язався прийняти його та сплатити його вартість.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено: якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач свої зобов'язання не виконав, отриманий товар не оплатив.

Таким чином сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 10 101 грн.

Оскільки між сторонами не було укладено договору та встановлено терміну проведення розрахунків, 05.03.07 р. позивач направив відповідачеві претензію в якій встановив термін проведення розрахунків в сім днів згідно ст. 530 ЦК України.  

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем грошових коштів у розмірі 10 101 грн. за поставлений позивачем товар не сплачено.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно до ч. 1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем доказів погашення заборгованості перед позивачем суду не надано.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення основного боргу в розмірі 10 101 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

З метою стягнути заборгованість з відповідача, у встановленому законом порядку позивач звернувся за допомогою до юридичної фірми, оскільки штатним розкладом позивача не передбачена посада юриста. Між позивачем та юридичною фірмою ПП "Ареопаг" був укладений договір про надання юридичних послуг № 9 р від 26.03.2007р. Плата за Договором щодо ведення справи в Господарському суді становить 1200,00грн., копію договору та платіжне доручення № 304 від 26.03.0 7р. про сплату позивачем 1200,00 грн. додано до матеріалів справи, оригінали було надано у судове засідання.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробить для відновлення свого порушеного права.   

Згідно ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Звернення позивача до юридичної фірми було спричинене саме невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, тому витрати на юридичну допомогу є збитками, передбаченими ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України, і підлягають відшкодуванню.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення збитків у розмірі 1200 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 22,526, 625, 549, 610, 611, 612 ЦК України, ст. ст. 173, 193, 224, 230, 232 ГК України, ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «ПРІНТ ТІМ»(02099, м. Київ, вул. Ялтинська 5-Б, Код ЄДРПОУ 33779557, р/р 2600901034741 в  ЗАТ "Промкредит банк" м. Києва, МФО 320984, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енеїда »(04071, м. Київ, вул. Сагайдачного, 25-Г, код ЄДРПОУ 21497364, р/р 26006962480125 в філіалі Першого Українського Міжнародного банку м.Києва , МФО 322755) 10 101 (десять тисяч сто одна) грн. 00 коп. основного боргу, 1200 (одна тисяча двісті) грн. 00 коп. збитків, 113 (сто тринадцять) грн. 01 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                    Л.В.Прокопенко