Рішення

від 06.09.2022 по справі 902/359/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" вересня 2022 р. м. Вінниця Cправа № 902/359/22

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.,

при секретарі Шейкіній М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНЕТЕХ", вул. Мала Кільцева, буд. 4А, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08131, код - 380988409

до: Фермерського господарства "ЕМІЛІЯ-АГРО", вул. Незалежності, буд. 72, с. Мишарівка, Теплицький район, Вінницька область, 23835, код - 43381221

про стягнення 1 214 426,73 грн

за участю представників:

позивача: Прокопов Павло Сергійович, посвідчення № 690 від 15.03.2012 року

відповідача: не з"явився

В С Т А Н О В И В :

23.05.2022 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (б/н від 11.05.2022 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНЕТЕХ" до Фермерського господарства "ЕМІЛІЯ-АГРО" про стягнення 1 214 426,73 грн заборгованості, з яких 804 439,10 грн - основного боргу, 94 092,11 грн - пені, 15 277,16 - 3% річних, 77 938,71 грн - інфляційних втрат, 100 462,40 грн - 10% штрафу, 122 217,25 грн - 24% річних за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 02-21/81 від 05.05.2021 року.

Ухвалою суду від 30.05.2022 року відкрито провадження у справі № 902/359/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 16.06.2022 року.

Ухвалою суду від 14.06.2022 року забезпечено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНЕТЕХ" адвоката Прокопова Павла Сергійовича у розгляді справи № 902/359/22 у судовому засіданні 16.06.2022 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконферекнцзв`язку EasyCon.

16.06.2022 року судове засідання не відбулось, в зв`язку з перебуванням Головуючого судді Міліціанова Р.В. у нарадчій кімнаті по іншій справі.

Ухвалою суду від 22.06.2022 року підготовче судове засідання призначено на 27.07.2022 року.

У судовому засіданні 27.07.2022 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/359/22 для судового розгляду по суті на 16.08.2022 року.

Ухвалою суду від 05.08.2022 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

15.08.2022 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення (б/н від 15.08.2022 року) (вх.канц. № 01-34/6662/22) щодо уточнення розрахунку нарахованих штрафних санкцій.

В судовому засіданні 16.08.2022 року прийняв участь представник позивача. Представник відповідача правом участі в судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

При цьому, суд зазначає про обізнаність відповідача про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням № 2140700016815, яке наявне в матеріалах справи.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (ес рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Позивач, в якості підстави заявлених позовних вимог, посилається на укладення між Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНЕТЕХ" до Фермерського господарства "ЕМІЛІЯ-АГРО" договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 02-21/81 від 05.05.2021 року.

У зв`язку з неналежним виконанням Фермерським господарством "ЕМІЛІЯ-АГРО" умов договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 02-21/81 від 05.05.2021 року утворилась заборгованість.

З метою захисту своїх прав Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНЕТЕХ" до Фермерського господарства "ЕМІЛІЯ-АГРО" про стягнення 804 439,10 грн - основного боргу, 94 092,11 грн - пені, 15 277,16 - 3% річних, 77 938,71 грн - інфляційних втрат, 100 462,40 грн - 10% штрафу, 122 217,25 грн - 24% річних за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 02-21/81 від 05.05.2021 року.

Матеріали справи не містять відзиву або будь-якої іншої заяви по суті справи зі сторони відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 05.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІНЕТЕХ" (Продавець) та Фермерським господарством "ЕМІЛІЯ-АГРО" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 02-21/81 (а.с. 9-14, т. 1).

Відповідно п. 1.1 Договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, а саме сільськогосподарську техніку, надалі "товар".

Загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару, ціна одиниці виміру товару та істотні умови продажу визначаються сторонами у Додатку № 1 до договору (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору загальна ціна (вартість) товару за цим договором складає: без ПДВ (20%) - 823 86,67 грн, ПДВ (20%) - 164 773,33 грн, разом з ПДВ (20%) - 988 640,00 грн, що є еквівалентом 29 600,00 євро, згідно курсу продажу Євро до гривні по даним АТ "Райффайзен Банк АВАЛЬ", м. Київ, станом на 05.05.2021 року, що становить 33,40 грн.

При проведенні розрахунків за товар сторони погоджуються застосовувати Міжбанківський курс продажу іноземних валют (євро) до гривні, що встановлений в АТ "Райффайзен Банк АВАЛЬ", м. Київ, надалі - курс АТ "Райффайзен Банк АВАЛЬ" (п. 2.2 Договору).

Сторони дійшли обопільної згоди про те, що ціна (вартість) товару може змінюватися у випадку підвищення курсу Євро до гривні на день проведення розрахунків (перерахування коштів), відповідно курсу, зазначеного в цьому договорі. В разі зниження курсу Євро до гривні на день проведення розрахунків, для кінцевого розрахунку приймається ціна (вартість) товару в гривні обумовлена п. 2.1 цього договору на дату його укладення (п. 2.3 Договору).

Усі розрахунки і платежі за договором здійснюються між Покупцем і Продавцем в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, що визначений у цьому договорі. Розрахунки здійснювались у строки, в порядку та на умовах, визначених договором (п. 2.4 Договорі).

За змістом п. 2.5 Договору здійснення розрахунків відбувається на наступних умовах:

- Покупець в строк до 25.05.2021 року включно сплачує 30 % вартості товару у національній валюті гривні, в сумі, що еквівалент 8 880,00 євро, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на підставі виставленого рахунку-фактури, направленого з використанням факсимільного зв`язку (п. 2.5.1 Договору);

- Покупець в строк до15.08.2021 року включно сплачує 20 % вартості товару у національній валюті гривня в сумі, що є еквівалентна 5 920,00 євро, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на підставі виставленого рахунку-фактури, направленого з використанням факсимільного зв`язку (п. 2.5.2 Договору);

- Покупець в строк до 25 жовтня 2021 року включно сплачує 50% вартості товару у національній валюті гривня, в сумі, що є еквівалентна 14 800,00 євро, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на підставі виставленого рахунку фактури, направленого з використання факсимільного зв`язку (п. 2.5.2 Договору).

Датою оплати товару є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця (п. 2.6 Договору).

Форма і терміни розрахунків можуть бути змінені за узгодженням сторін, з обов`язковим оформленням додаткової письмової угоди до цього договору (п. 2.7 Договору).

Конкретні ціни за одиницю виміру товару, що визначені у Додатку № 1, встановлені сторонами виключно для цього договору, не поширюються на інші договори, що укладені або будуть укладені між сторонами, і не можуть розглядатися у якості доказу усталеної практики визначення цін у договірних відносинах між сторонами (п. 2.9 Договору).

Продавець поставляє товар на умовах та в строк зазначений в Додатку 1 до Договору, виключно за умови повного виконання Покупцем п. 2.5.1 Договору. У випадку порушення Покупцем строків оплати сторони додатково погоджують строк поставки шляхом укладення додаткової угоди до цього договору (п. 3.1 Договору).

Продавець поставляє товар, виключно визначений цим Договором та обумовлений в Додатку 1 до нього, при цьому сторони підписують Акт приймання-передачі товару. Акт приймання-передачі товару засвідчує факт передачі товару від Продавця до Покупця. Одночасно з товаром Продавець зобов`язаний передати Покупцю усі його приналежності та документи, які стосуються товару і підлягають обов`язковій спільній передачі (п. 3.2 Договору).

Прийом-передача товару проводиться представниками сторін на передбачених даним договором умовах, в асортименті, кількості, якості, що зазначені в Додатку 1 до цього договору (п. 3.5 Договору).

Згідно п. 3.6 Договору датою передачі товару вважається дата вручення товару уповноваженій особі Покупця, на умовах поставки товару DDР Склад Покупця чи (або) Перевізнику, на умовах поставки Товару ЕХW склад Продавця, що підтверджується підписаним Актом приймання-передачі.

Право власності на придбаний товар виникає у Покупця після оплати вартості товару в повному обсязі, а саме виконання п. 2.5 Договору, що підтверджується підписанням уповноваженими представниками сторін видаткової накладної (п. 4.1 Договору).

При порушенні строків оплати вартості товару, визначених цим договором, Продавець має право застосувати до Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 9.4 Договору)

У випадку прострочення Покупцем термінів розрахунків за Договором більше, ніж на 15 календарних днів, необґрунтованої відмови Покупця чи його відмови з будь-яких причин від отримання замовленого Товару після його поставки на склад Продавця - Покупець зобов`язаний сплатити штраф на користь Продавця у розмірі 10 % його загальної вартості (п. 9.6 Договору).

Відповідно до умов ч.2 ст. 625 ЦК України Сторони дійшли згоди про те, що у випадку прострочення оплати Товару Покупець сплачує на користь Продавця 24 % річних за користування коштами Продавця, починаючи з першого дня порушення грошового зобов`язання та протягом трьох років. Проценти річних, передбачені цим пунктом Договору, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань та стягуються поряд із пенею, визначеною п. 9.4. Договору (п. 9.8 Договору).

Відповідно 11.1 договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і скріплення печатками та діє до "25" жовтня 2021 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Також до укладеного договору між сторонами підписано Додаток № 1, за яким погоджено специфікації, ціни та умови поставки товару, а саме: Сівалка МТR 8R70 5800 2W6 2С FЕRТ.D.Z з внесенням добрив (гумові V - подібні прикотуючі колеса 2"х13(пара) - 8шт.; висіваючий диск 26 отв. діам. 4,50 мм - 8 шт.; висіваючий диск 26 отв. діамм 2,50мм - 8 шт.) Сер.номер: LG9270746 вартістю 988 640,00 грн (823 866,67 грн та 164 773,33 грн ПДВ), терміном поставки - упродовж 5 днів з моменту виконання Покупцем п. 2.5.1 Договору (а.с.15, т. 1).

На виконання умов укладеного договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 02-21/81 від 05.05.2021 року Продавцем поставлено Покупцю товар на загальну суму 988 640,00 грн, що еквівалентно 29 600,00 євро.

Поставка товару підтверджується Актом приймання/передачі (без переходу права власності) до Договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №02-21/81 від 05.05.2021 року (а.с.31, т. 1).

Відповідачем проведено часткову оплату вартості поставленого за договором товару на загальну суму у розмірі 197 000,00 грн, що еквівалентно 5 898,20 євро, в підтвердження чого до матеріалів справи додано платіжні доручення № 146 від 05.05.2021 року, № 149 від 11.05.2021 року та № 147 від 06.05.2021 року (а.с. 28-30 т. 1).

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 804 439,10 грн що еквівалентно 23 701,80 євро (988 640,00 грн - 197 000,00 грн).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем товару відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за отриманий товар.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 804 439,10 грн боргу за поставлений товар за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 02-21/81 від 05.05.2021 року правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Розглянувши вимогу щодо стягнення 77 938,71 грн інфляційних втрат згідно встановленого індексу інфляції за час прострочення, за результатами зроблено наступні висновки.

Сторони дійшли обопільної згоди про те, що ціна (вартість) товару може змінюватися у випадку підвищення курсу Євро до гривні на день проведення розрахунків (перерахування коштів), відповідно курсу, зазначеного в цьому договорі. В разі зниження курсу Євро до гривні на день проведення розрахунків, для кінцевого розрахунку приймається ціна (вартість) товару в гривні обумовлена п. 2.1 цього договору на дату його укладення (п. 2.3 Договору).

Усі розрахунки і платежі за договором здійснюються між Покупцем і Продавцем в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, що визначений у цьому договорі. Розрахунки здійснювались у строки, в порядку та на умовах, визначених договором (п. 2.4 Договорі).

За змістом п. 2.5 Договору здійснення розрахунків відбувається на наступних умовах:

- Покупець в строк до 25.05.2021 року включно сплачує 30 % вартості товару у національній валюті гривні, в сумі, що еквівалент 8 880,00 євро, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на підставі виставленого рахунку-фактури, направленого з використанням факсимільного зв"язку (п. 2.5.1 Договору);

- Покупець в строк до15.08.2021 року включно сплачує 20 % вартості товару у національній валюті гривня в сумі, що є еквівалентна 5 920,00 євро, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на підставі виставленого рахунку-фактури, направленого з використанням факсимільного зв"язку (п. 2.5.2 Договору);

- Покупець в строк до 25 жовтня 2021 року включно сплачує 50% вартості товару у національній валюті гривня, в сумі, що є еквівалентна 14 800,00 євро, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на підставі виставленого рахунку фактури, направленого з використання факсимільного зв`язку (п. 2.5.2 Договору).

Як встановлено нормами Закону № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення", індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Тому норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, яке визначене у гривні.

Офіційний індекс інфляції це знецінення - зниження купівельної спроможності грошової одиниці України - гривні, а не іноземної валюти, тому долар США у борговому зобов`язанні індексації не підлягає (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.02.2019 року по справі № 638/10417/15-ц).

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.10.2018 року по справі № 905/192/18 (ЄДРСРУ № 77149725), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.07.2018 року по справі № 761/1617/15-ц.

Враховуючи зміст договірних відносин та правові позиції Верховного Суду інфляційні втрати, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення 77 938,71 грн інфляційних втрат.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 15 277,16 - 3% річних та 122 217,25 грн - 24% річних суд зазначає наступне.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді відсотків річних та відсотків за користування товарним кредитом виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до умов ч.2 ст. 625 ЦК України сторони дійшли згоди про те, що у випадку прострочення оплати Товару Покупець сплачує на користь Продавця 24 % річних за користування коштами Продавця, починаючи з першого дня порушення грошового зобов`язання та протягом трьох років.

Проценти річних, передбачені цим пунктом Договору, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань та стягуються поряд із пенею, визначеною п. 9.4. Договору (п. 9.8 Договору).

За порушення виконання грошового зобов`язання на боржника покладається відповідальність відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти за користування грошовими коштами на умовах товарного кредиту та відсотки річні мають різну правову природу, оскільки їх сплата передбачена різними пунктами Договору, ґрунтується на різних нормах законодавства, проценти є компенсацією за користування чужими коштами, а відсотки в розумінні ст. 625 ЦК України - відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 24 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України.

Перевіркою правильності розрахунку 24 % річних судом не виявлено помилок, у зв`язку з чим 122 217,25 грн 24% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд зазначає, що обґрунтованим також є розрахунок 3% річних у розмірі 15 227,16 грн.

Однак, сторони скористались правом збільшення відсотків річних у договорі згідно положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Сторони, незважаючи на визначення у п. 9.8. Договору збільшеного розміру відсотків річних як самостійної форми цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань, здійснили посилання на ч. 2 ст. 625 ЦК України та скористались правом кваліфікації відповідних відсотків як товарний кредит або плата за правомірне користування грошовими коштами (ст. 536 ЦК України).

Проценти річних, про які йдеться у частині 2 статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу.

Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, ст. ст. 1048, 1054, 1061 ЦК України).

Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами.

Отже, у випадку одночасного стягнення к 24% річних, так і 3% річних матиме місце подвійне стягнення одного виду цивільної відповідальності за аналогічне порушення.

За наявності у договорі умов щодо подвійного стягнення штрафних санкцій суд має відмовляти у задоволенні позовних вимог про стягнення тих санкцій, розмір та порядок нарахування яких не відповідає вимогам закону (Постанова КГС ВС від 19.12.2019 у справі № 912/1153/19).

Оскільки, позивачем за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 02-21/81 від 05.05.2021 року окремо заявлено до стягнення 24% річних, подвійне стягнення відсотків річних є неможливим, тому у задоволенні вимог про стягнення 15 227,16 грн 3% річних, слід відмовити.

Також, судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 94 092,11 грн пені та 100 462,40 грн штрафу.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Розділом 9 договору сторонами погоджено відповідальність сторін.

При порушенні строків оплати вартості товару, визначених цим договором, Продавець має право застосувати до Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 9.4 Договору)

У випадку прострочення Покупцем термінів розрахунків за Договором більше, ніж на 15 календарних днів, необґрунтованої відмови Покупця чи його відмови з будь-яких причин від отримання замовленого Товару після його поставки на склад Продавця - Покупець зобов`язаний сплатити штраф на користь Продавця у розмірі 10 % його загальної вартості (п. 9.6 Договору).

Тобто, сторонами погоджено розмір, підстави та строк нарахування пені та штрафу за прострочення виконання грошових зобов`язань.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно до ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18.

Таким чином, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення з відповідача 94 092,11 грн пені та 100 462,40 грн 10 % штрафу.

Здійснивши перевірку розрахунку сум пені та штрафу судом отримано його арифметично вірним.

В зв`язку з чим, вимоги про стягнення з відповідача 94 092,11 грн пені та 100 462,40 грн 10% штрафу підлягають повному задоволенню.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з відмовою у стягненні 15 277,16 - 3% річних та 77 938,71 грн - інфляційних втрат.

Витрати позивача зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України пропорційно задоволеним позовних вимогам в сумі 16 818,16 грн. Судовий збір в сумі 1 398,24 грн слід залишити за позивачем.

Також, судом встановлено надмірну сплату судового збору у розмірі 0,01 грн, яку може бути повернуто позивачу на підставі окремого клопотання згідно вимог Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "ЕМІЛІЯ-АГРО" (вул. Незалежності, буд. 72, с. Мишарівка, Теплицький район, Вінницька область, 23835, код - 43381221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНЕТЕХ" (вул. Мала Кільцева, буд. 4А, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08131, код - 380988409) 804 439,10 грн - основного боргу за Договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 02-21/81 від 05.05.2021 року, 122 217,25 грн - 24% річних, 94 092,11 грн - пені, 100 462,40 грн - 10% штрафу, 16 818,16 грн - відшкодування судових витрат зі сплати судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "МІНЕТЕХ" (вул. Мала Кільцева, буд. 4А, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08131, код - 380988409) до Фермерського господарства "ЕМІЛІЯ-АГРО" (вул. Незалежності, буд. 72, с. Мишарівка, Теплицький район, Вінницька область, 23835, код - 43381221) в частині вимог про стягнення 15 277,16 - 3% річних та 77 938,71 грн - інфляційних втрат.

4. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 398,24 грн - залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набранням судовим рішенням законної сили.

6. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та засобами електронного зв`язку за наступними адресами: office@mineteh.com.ua, fg-emiliya@ukr.net.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду.

Повний текст судового рішення складено 16 вересня 2022 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Мала Кільцева, буд. 4А, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08131)

3 - відповідачу (вул. Незалежності, буд. 72, с. Мишарівка, Теплицький район, Вінницька область, 23835)