Рішення

від 06.09.2022 по справі 902/319/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" вересня 2022 р. Cправа № 902/319/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Глобі А.С.,

за участю представників сторін

позивача Рибченко О.Г., ордер АА №1208412 від 15.04.2022 (в режимі ВКЗ);

відповідача Кравчук О.В., свідоцтво ВН №000639 від 22.01.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛЛІНЕЦЬКА ЦУКРОВАРНЯ" (вул. Європейська, 3, м. Іллінці, Вінницька область, 22700)

до: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (провулок Костя Широцького, 24, м. Вінниця, 21012)

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІЛЛІНЕЦЬКА ЦУКРОВАРНЯ" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" про визнання договору №56А210-15382-21 від 09.08.2021 про відступлення права вимоги недійсним.

Ухвалою від 17.05.2022 відкрито провадження у справі №902/319/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 13 червня 2022 року.

18.05.2022 на адресу суду засобами електронного зв`язку надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛЛІНЕЦЬКА ЦУКРОВАРНЯ" б/н від 18.05.2022 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 19.05.2022 задоволена заява позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

02.06.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог як необґрунтованих, помилкових та таких що не відповідають чинному законодавству.

У визначену судом дату 13.06.2022 в судовому засіданні брали участь представники сторін.

Представник позивача заявив усні клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання часу підготувати відповідь на відзив та про участь в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

За наслідками судового засідання, суд задовольнив усне клопотання представника позивача, продовжив строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відклав підготовче засідання на 11.07.2022 о 10:30 год. (Протокольна Ухвала).

05.07.2022 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

У визначену судом дату 11.07.2022 в судовому засіданні брали участь представники сторін.

За наслідками судового засідання суд постановив закрити підготовче провадження у справі з 08.08.2022 та призначити справу до судового розгляду по суті на 17.08.2022 о 14:30 год. (Протокольна Ухвала).

04.08.2022 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

17.08.2022 від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

На визначену дату 17.08.2022 в судове засідання з`явилась представник відповідача.

За наслідками судового засідання 17.08.2022 суд протокольною ухвалою відклав розгляд справи по суті на 07.09.2022 о 12:00. Враховуючи неявку у судове засідання представника позивача, суд ухвалою від 18.08.2022 повідомив останнього про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.

19.08.2022 до суду надійшла заява представника позивача про участь у судовому засіданні 07.09.2022 та подальших судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи Easycon.

Ухвалою суду від 22.08.2022 задоволена заява позивача про участь у судових засіданнях по даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У визначену судом дату 07.09.2022 в судовому засіданні брали участь представники сторін, представник позивача в режимі ВКЗ, представник відповідача в приміщенні суду.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, а тому просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та у запереченні на відповідь на відзив, а тому провила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 07.09.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (далі відповідач) є суб`єктом господарювання, що провадить свою господарську діяльність відповідно до виданої Регулятором ліцензії в межах території Вінницької області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Товариства.

Порядок укладання договорів розподілу природного газу визначається главою 3 Розділу VI Кодексу ГРМ, пунктом 1 якого визначено, що договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається у відповідності до абзацу 3 даного пункту.

У 2016 році ТОВ «Іллінецький цукровий завод» приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу шляхом укладання заяви-приєднання № 09420WCOHADP016 від 01.01.2016р. (а.с. 48), у відповідності до п. 2.1 якого Оператор ГРМ зобов`язався надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язався прийняту дану послугу та сплатити її вартість у строки та у порядку, передбаченому договором.

Додатками 4 до Типового договору розподілу природного газу сторони погодили перелік точок комерційного обліку об`єкта споживача за адресою м. Іллінці, вул. Європейська, 3, визначили розрахунок втрат і витрат природного газу за адресою об`єкта споживача та відобразили перелік встановленого газоспоживаючого обладнання в точках комерційного обліку суб`єкта (а.с. 49-52).

02.06.2021 відповідач звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод" про стягнення 1 467 035,91 грн, з яких: 1 416 746,27 грн - основний борг за розподіл природного газу протягом січня - квітня 2021 року; 7 161,36 грн - 3% річних; 32 148,50 грн - пеня; 10 979,78 грн - інфляційні втрати (а.с. 61-64).

Ухвалою суду від 04.06.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/572/21 за правилами загального позовного провадження (а.с. 65-67).

30.07.2021 ТОВ «Іллінецький цукровий завод» звернувся з листом №61-з до Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" в якому просило припинити дію договору №09420WCOHADP016 від 01.01.2016р., в зв`язку з переміщенням точки обліку природного газу до контрагента ТОВ "ІЛЛІНЕЦЬКА ЦУКРОВАРНЯ" та припинити нарахування плати за розподіл з 01.08.2021 на об`єкти ТОВ «Іллінецький цукровий завод» за адресою Вінницька обл., м. Іллінці, вул. Європейська, 3 (а.с. 53).

Пунктом 6 глави 3 Розділу VI Кодексу ГРМ визначено, якщо в результаті реконструкції чи технічного переоснащення вже підключеного до ГРМ об`єкта та/або зміни форми власності чи власника цього об`єкта є необхідність внесення змін до персоніфікованих даних споживача або укладення договору розподілу природного газу з новим власником, споживач (замовник) повинен самостійно звернутися до Оператора ГРМ з відповідною заявою про внесення змін до персоніфікованих даних або укладання договору розподілу природного газу з переліком документів, які повинні подаватись новими власниками об`єктів підключених в установленому законодавством порядку до ГРМ, разом із заявою про укладання договору розподілу природного газу (формування заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу).

ТОВ "ІЛЛІНЕЦЬКА ЦУКРОВАРНЯ" (надалі позивач) 30.07.2021 звернувся з листом №47-ц до Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" в якому на підставі наданих документів, а саме: заяви про укладання відповідного договору (заява-приєднання № 0942187PJADP081 від 01.08.2021р.); робочого проекту на вузол обліку, погоджений АТ "Вінницягаз"; технічних умов щодо приєднання вузла обліку газу; акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; ксерокопії паспорта на ЗВТ; паспортних даних та режиму роботи основного газоспоживаючого обладнання; наказу про призначення відповідальної особи за безпечну експлуатацію системи газопостачання підприємства та обліку спожитого газу; витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб; статуту підприємства; свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ; наказу про призначення директора; копії паспорту, коду керівника; договору оренди майна та реквізитів, просила укласти договір на розподіл природного газу з 01.08.2021 на об`єкти, що знаходяться за адресою Вінницька обл., м. Іллінці, вул. Європейська, 3 (а.с.54).

Як визначено пунктом 10 глави 3 Розділу VI Кодексу ГРМ, у разі звільнення займаного об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) споживач, крім іншого зобов`язаний остаточно розрахуватись за договором розподілу природного газу до вказаного споживачем дня звільнення об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) включно.

09 серпня 2021 між Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (в договорі Первісний Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІЛЛІНЕЦЬКА ЦУКРОВАРНЯ" (в договорі Новий Кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги № 56А210-15382-21 (далі оспорюваний Договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛЛІНЕЦЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД», ідентифікаційний код юридичної особи: 32456622 (далі по тексту Боржник) за Договором розподілу природного газу, до умов якого Боржник приєднався шляхом підписання заяви-приєднання №№09420WCOHADP016 від 01.01.2016 р. (далі по тексту - Основний договір), а також право вимоги штрафних та фінансових санкції, що є предметом судової справи №902/572/21, яка розглядається господарський судом Вінницької області (далі по тексту - Судова справа).

За цим Договором Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника виконання зобов`язань, визначених в Основному договорі та нарахованих штрафних та фінансових санкцій (п. 1.2. Договору).

Сума заборгованості Боржника, право вимоги якої передається за цим Договором станом на день підписання цього Договору становить 2 905 787,69 грн. в тому числі: сума заборгованості за послуги розподілу природного газу за Основним договором 2 833 492,51 грн.; три проценти річних - 7 161,36 грн.; пеня - 32 148,50 грн.; інфляційні втрати - 10 979,78 грн.; відшкодування витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви до суду - 22 005,54 грн. (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 1.4 та п. 1.5. Договору, до Нового кредитора переходять права Первісного кредитора у зобов`язаннях в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Право вимоги, що відступається за цим Договором, переходить до Нового кредитора з моменту виконання Новим кредитором п. 2.1. цього Договору. Додаткового оформлення відступлення права вимоги не вимагається. Після переходу права вимоги до Нового кредитора останній стає кредитором по відношенню до Боржника та набуває відповідне право вимоги.

За відступлене право вимоги за цим Договором Новий кредитор здійснює оплату Первісному кредитору у сумі 2 905 787,69 грн, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів в національній валюті України - гривні на поточний рахунок Первісного кредитора протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання цього Договору, а саме: за відступлення права вимоги за Основним договором - оплату в розмірі 2 833 492,51 грн.; відшкодування трьох процентів річних - оплату в розмірі 7 161,36 грн.; відшкодування пені - оплату в розмірі 32 148,50 грн.; відшкодування інфляційних втрат - оплату в розмірі 10 979,78 грн; відшкодування судового збору - оплату в розмірі 22 005,54 грн. (п. 2.1. Договору).

За домовленістю між Первісним кредитором та Новим кредитором може встановлюватися інша форма, вид та/або порядок розрахунків за цим Договором (в тому числі шляхом заліку зустрічних однорідних вимог Сторін) (п. 2.2. Договору).

Обов`язки Первісного кредитора: Відступити Новому кредитору право вимоги згідно з умовами цього Договору. В момент укладення цього Договору, Первісний кредитор передає Новому кредитору всю необхідну інформацію (оригінали та/або копії документації), пов`язану із Основним договором, зокрема, і ту, що стосується спорів і суперечностей за Основними договорами між Первісним Кредитором та Боржником. Відповідати перед Новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги (п. 3.1. Договору).

Обов`язки Нового кредитора: Сплатити Первісному кредитору суму, зазначену в п. 2.1. цього Договору. Протягом 3 (трьох) календарних днів письмово повідомити Боржника про перехід права вимоги згідно з умовами цього Договору (п. 3.2. Договору).

Права Первісного кредитора: Вимагати від Нового кредитора виконання зобов`язань за цим Договором (п. 3.3. Договору).

Права Нового кредитора: Має право вимагати від Первісного кредитора виконання зобов`язань за цим Договором (п. 3.4. Договору).

Первісний кредитор не відповідає за невиконання або неналежне виконання Боржником зобов`язань, право на вимогу яких відступається згідно з цим Договором (п. 3.5. Договору).

Цей Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Зміни до цього Договору можуть бути внесені за взаємною згодою Сторін, що оформляється додатковою угодою до цього Договору (п.5.1. та 5.3. Договору).

11.08.2021 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору відступлення права вимоги № 56А210-15382-21 від 09.08.2021 відповідно умов якої сторони домовились внести зміни до пункту 1.3., підпункту 1.3.1., пункту 2.1. та підпункту 2.1.1. Договору, виклавши їх в наступній редакції: « 1.3. Сума заборгованості Боржника, право вимоги якої передається за цим Договором станом на день підписання цього Договору становить 2 551 601,13 грн. в тому числі: 1.3.1. Сума заборгованості за послуги розподілу природного газу за Основним договором 2 479 305,95 грн.;» «За відступлене право вимоги за цим Договором Новий кредитор здійснює оплату Первісному кредитору у сумі 2 551 601,13 грн, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів в національній валюті України - гривні на поточний рахунок Первісного кредитора протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання цього Договору, а саме: 2.1.1. за відступлене право вимоги за Основним договором - оплату в розмірі 2 479 305,95 грн;» (п. 1. та п. 2. Додаткової угоди).

Решта умов Договору залишаються незмінними і обов`язковими для виконання Сторонами (п. 3. Додаткової угоди).

Дана Додаткова угода вважається укладеною з моменту її підписання Сторонами та проставлення відбитку їх печаток (п. 5. Додаткової угоди).

Оспорюваний договір та додаткова угода до нього скріплені печатками та підписами сторін.

Платіжним дорученням №513 від 10.08.2021 позивач перерахував відповідачу 2 905 787,69 грн, з призначенням платежу оплата за відступлене право вимоги згідно з договором про відступлення права вимоги №56А210-15382-21 від 09.08.2021 року, дане платіжне доручення одержано банком та проведено банком 11.08.2021 року (а.с. 12).

11.08.2021 позивач звернувся з листом №58-1-ц до відповідача в якому зазначив, що платіжним дорученням від 11.08.2021 р. №513 були перераховані на поточний рахунок відповідача кошти в сумі 2 905787,69 грн. У полі «Призначення платежу» було зазначено: «оплата за відступлене право вимоги згідно з договором про відступлення права вимоги №56А210-15382-21 від 09.08.2021 року». Просимо змінити зазначене вище у полі «Призначення платежу» призначення платежу на: « 2 551 601,13 грн. - оплата згідно з договором про відступлення права вимоги від 09.08.2021 р. №56А210-15382-21; 354 186,56 грн - оплата згідно з Договором на розподіл природного газу від 01.08.2021р. №0942187PJADP081».

13.08.2021 позивач звернувся з листом №60-ц до відповідача в якому просив перекинути кошти в сумі 354 186,56 грн, сплачені по Договору про відступлення права вимоги №56А210-15382-21 від 09.08.2021 року, в рахунок оплати згідно договору №0942187PJADP081 від 01.08.2021 року.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 26.08.2021 задоволено заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" № 210007-Ск-8648-0821 від 18.08.2021 про закриття провадження у справі, та закрито провадження у справі №902/572/21 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору (а.с. 68).

В позовній заяві позивачем зазначено, що у зв`язку із рейдерським заволодінням корпоративними правами ТОВ «ІЛЛІНЕЦЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД» та ТОВ «Гарантінвест», яке є власником засобів виробництва з переробки цукрового буряку (судові справи господарської юрисдикції № 902/69/21, № 902/46/21, № 910/6141/21, № 910/5520/21, кримінальне провадження № 12020020000000408 від 27.11.2020р.), наявністю судових спорів щодо правомочності звільнення новим складом учасників ТОВ «ІЛЛІНЕЦЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД» та ТОВ «Гарантінвест» керівників даних господарських товариств, ТОВ «ІЛЛІНЕЦЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД» було вимушене припинити здійснення підприємницької діяльності з переробки цукрового буряку, у зв`язку із чим, за браком обігових коштів, у даного товариства виникла заборгованість перед відповідачем за договором розподілу природного газу № 09420WCOHADP016 від 01.01.2016р. у загальному розмірі 2905787,69 грн..

З ціллю забезпечення газопостачання для здійснення відповідних виробничих процесів, позивачем була подана відповідачу заява-приєднання № 0942187PJADP081 від 01.08.2021р. до умов договору розподілу природного газу (для споживача що не є побутовим) з відповідними додатками, які є необхідними для укладання даного договору.

На підставі поданої позивачем заяви-приєднання від 01.08.2021р., між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини за договором розподілу природного газу № 0942187PJADP081 від 01.08.2021р., точки розподілу якого були розташовані за тими ж самими адресами, за якими знаходились точки розподілу природного газу за укладеним між відповідачем та ТОВ «ІЛЛІНЕЦЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД» договором розподілу природного газу № 09420WCOHADP016 від 01.01.2016р..

Умовою укладання вищенаведеного договору розподілу природного газу від 01.08.2021р. відповідачем було визначено придбання позивачем з дисконтом заборгованості ТОВ «ІЛЛІНЕЦЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД» перед відповідачем за договором розподілу природного газу від 01.01.2016р. у розмірі 2905787,69 грн..

Оскільки придбання з дисконтом права грошової вимоги відноситься до факторингових операцій, зазначена пропозиція була реалізована шляхом укладання між позивачем та відповідачем оскаржуваного договору № 56А210-15382-21 від 09.08.2021р. про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого відповідач відступив позивачу право вимоги коштів за укладеним між відповідачем та ТОВ «ІЛЛІНЕЦЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД» договором розподілу природного газу № 09420WCOHADP016 від 01.01.2016р. у загальному розмірі 2905787,69 грн., а позивач на виконання умов даного договору про відступлення права вимоги, платіжним дорученням № 513 від 10.08.2021р. перерахував відповідачу плату за відступлене право вимоги у розмірі 2905787,69 грн., тобто повністю погасив заборгованість ТОВ «ІЛЛІНЕЦЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД» перед відповідачем.

Після укладання вищенаведеного договору про відступлення права вимоги від 09.08.2021р., на підставі листа позивача № 60-ц від 13.08.2021р. відповідач частину сплачених позивачем за договором уступки права вимоги № 56А210-15382-21 від 09.08.2021р. коштів у розмірі 354186,56 грн., за власним аналітичним обліком зарахував в рахунок оплати позивачем послуг за договором розподілу природного газу №0942187PJADP081 від 01.08.2021р..

Даний факт підтверджується Карткою рахунку 361 за січень 2021 -листопад 2021 року з якої вбачається зарахування відповідачем суми у розмірі 354186,56 грн. в рахунок оплати за договором розподілу природного газу №0942187PJADP081 від 01.08.2021р..

Таким чином, на думку позивача, право вимоги коштів у ТОВ «ІЛЛІНЕЦЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД» було придбане позивачем у відповідача не по номінальній сумі боргу, що складала 2905787,69 грн., а з дисконтом у розмірі 354186,56 грн., тобто за 2551601,13 грн..

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника за плату.

На думку позивача, він як фактор, в наслідок проведених з відповідачем за договором № 56А210-15382-21 від 09.08.2021р. про відступлення права вимоги розрахунків, отримав винагороду у вигляді дисконту у розмірі 354186,56 грн., яка являє собою різницю між номінальною сумою придбаного у відповідача боргу ТОВ «ІЛЛІНЕЦЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД» перед відповідачем за договором розподілу природного газу №09420WCOHADP016 від 01.01.2016р. (2905787,69 грн.) та фактично сплаченою відповідачу за договором відступлення права вимоги суми (2551601,13 грн.).

Зазначена винагорода являє собою суму, яка була сплачена позивачем відповідачу за договором відступлення права вимоги, але, на підставі листа позивача № 60-ц від 13.08.2021р., була зарахована відповідачем в рахунок авансової оплати позивача за іншим договором - договором розподілу природного газу №0942187PJADP081 від 01.08.2021р..

З огляду на це позивач вважає, що оскаржуваний договір № 56А210-15382-21 від 09.08.2021р. про відступлення права вимоги має ознаку факторингового договору, а саме - придбання позивачем, як фактором, права грошової вимоги за винагороду у вигляді дисконту.

Оскільки договір № 56А210-15382-21 від 09.08.2021р. про відступлення права вимоги за вищенаведених обставин його укладання та фактичного виконання відноситься до факторингових договорів, фактором в обов`язковому порядку повинен був бути або банк або інша фінансова установа, яка в установленому порядку внесена у відповідний Реєстр фінансових установ.

Враховуючи що позивач статусу фінансової установи не мав, даний договір про відступлення права вимоги не відповідає чинному законодавству України, у зв`язку з чим повинен бути визнаний недійсним.

На думку позивача, порушення його прав оскаржуваним договором полягає у тому, що по-перше, укладання позивачем даного договору відступлення права вимоги відповідачем ставилось у залежність від фактичної реалізації укладеного між позивачем та відповідачем договору розподілу природного газу №0942187PJADP081 від 01.08.2021р., оскільки до укладання даного договору відступлення права вимоги відповідачем не здійснювалось опломбування запірної арматури в точках розподілу природного газу за договором розподілу природного газу № 0942187PJADP081 від 01.08.2021р., а по-друге, в наслідок укладання даного договору, який не ґрунтується на чинному законодавстві України, були порушені майнові інтереси позивача у вигляді необхідності сплати відповідачу значної суми коштів за відступлення права вимоги.

Крім того позивач звертає увагу суду на те, що за час дії укладеного між позивачем та відповідачем договору розподілу природного газу №0942187PJADP081 від 01.08.2021р., позивачем договір на постачання природного газу з жодним із постачальників природного газу не укладався, природний газ позивачем не споживався.

З огляду на викладене, на переконання позивача, існують правові підстави для визнання договору № 56А210-15382-21 від 09.08.2021р. про відступлення права вимоги недійсним, що і стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що у 2016 році ТОВ «Іллінецький цукровий завод» приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу шляхом укладання заяви-приєднання №09420WCOHADP016, у відповідності до п. 2.1 якого Оператор ГРМ зобов`язався надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язався прийняту дану послугу та сплатити її вартість у строки та у порядку, передбаченому договором.

Додатками 4 до Типового договору розподілу природного газу сторони погодили перелік точок комерційного обліку об`єкта споживача за адресою м. Іллінці, вул. Європейська, 3, визначили розрахунок втрат і витрат природного газу за адресою об`єкта споживача та відобразили перелік встановленого газоспоживаючого обладнання в точках комерційного обліку суб`єкта.

Місячна вартість послуги з розподілу природного газу на 2021 рік була визначена Оператором ГРМ виходячи із обсягу спожитого протягом минулого газового року природного газу та становила 354 186,59 грн. Однак протягом 2021 року ТОВ «Іллінецький цукровий завод» не здійснювалась оплата послуг з розподілу газу. У той же час, наприкінці липня минулого року ТОВ «Іллінецький цукровий завод» звернулось до відповідача із листом від 30.07.2021 р. № 61-з. оформленим за підписом директора Десюк Ю.С. щодо припинення дії договору №09420WCOHADP016 від 01.01.2016 в зв`язку переміщенням точки обліку природного газу (Вінницька обл. м. Іллінці, вул. Європейська, 3) до контрагента ТОВ «Іллінецька цукроварня» (Код ЄДРПОУ 44277694) з 01 серпня 2021 р.

Директором ТОВ «Іллінецька цукроварня» Десюк Ю.С. було подана до відповідача заява про укладання договору розподілу природного газу з 01.08.2021 р. на об`єкти за адресою м. Ілліниі, вул. Європейська, 3, та наданий пакет документів, необхідний до надання Оператором ГРМ для підписання заяви-приєднання до газорозподільної системи.

У порядку, визначеному пунктом 10 глави 3 Розділу VI ГРМ, позивач приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання №0942187PJADP081 від 01.08.2021 р., визначивши газоспоживаюче обладнання та перелік точок комерційного обліку об`єкта за адресою м. Іллінці, вул. Європейська, 3 шляхом підписання додатків 4 до Типового договору.

Станом на дату припинення дії договору з розподілу природного газу у ТОВ «Іллінецький цукровий завод» перед АТ «Вінницягаз» була заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу протягом січня 2021 року - липня 2021 року у розмірі 2 479 305,92 грн. (щомісячна плата 354186,56 грн. * 7 = 2 479 305,92 грн.), щодо часткового стягнення якої на момент припинення дії договору розподілу на розгляді Господарського суду Вінницької області перебувала справа №902/572/21 (сума основного боргу на момент звернення складала 1 416 746,27 грн.).

Як результат домовленостей між ТОВ «Іллінецький цукровий завод» та ТОВ «Іллінецька цукроварня», 09 серпня 2021 року між позивачем та відповідачем був укладений спірний Договір про відступлення права вимоги № 56А210-15382-21, у відповідності до умов якого Первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги до ТОВ «Іллінецький цукровий завод» (Код ЄДРПОУ 32456622) за Типовим договором розподілу природного газу, до умов якого Боржник приєднався шляхом підписання заяви-приєднання №09420WCOHADP016, а також право вимоги штрафних та фінансових санкцій, що є предметом судової справи № 902/572/21, що розглядається Господарським судом Вінницької області.

Додатковою угодою № 1 до даного Договору сторони погодили внесення змін до пункту 1.3 і підпункту 1.3.1. пункту 2.1 та підпункту 2.1.1 Договору, виклавши їх у редакції додаткової угоди та погодивши суму заборгованості Боржника, право вимоги якої передається за цим Договором у розмірі 2 551 601,13 грн., з яких сума заборгованості за Основним договором 2 479 305,95 грн.

Таким чином, сума, що підлягала відступленню за спірним договором Первісним кредитором Новому кредитору, з урахуванням вимог додаткової угоди № 1 від 11.08.2021 р., становить: 2 479 305,95 грн. - заборгованість ТОВ «Іллінецький цукровий завод» перед АТ «Вінницягаз» за Типовим договором розподілу природного газу, до умов якого Боржник приєднався шляхом підписання заяви-приєднання № 09420WCOHADP016 від 01.01.2016 р.. та штрафних санкцій, пред`явлених Товариством до стягнення з Боржника в рамках судової справи № 902/572/21 за позовом АТ «Вінницягаз» до ТОВ «Іллінецький цукровий завод» сумарно в розмірі 50 289,64 грн. та витрат на оплату судового збору при поданні позовної заяви в розмірі 22 005,54 грн.

Разом сума, що була відступлена згідно Договору про відступлення прав вимоги від 09.08.2021 р. №56А210-15387-21 склала 2 551 601,13 грн. жодної винагороди за відступлення права вимоги сторонами при укладанні спірного договору не передбачалось.

11.08.2021 р. на розрахунковий рахунок позивача надійшли кошти у сумі 2 905 787,69 грн., з яких сума в розмірі 2 551 601,13 грн. була зарахована як оплата згідно спірного Договору відступлення права вимоги, а 354 186,56 грн. - була зарахована в рахунок оплати згідно Договору №0942187PJADP081 від 01.08.2021 р. у відповідності до листів позивача від 11.08.2021 р. № 58-1-ц та від 13.08.2021 р. № 60-ц.

З підстав укладання між сторонами Договору відступлення права вимоги боргу, наявного у ТОВ «Іллінецький цукровий завод» перед АТ «Вінницягаз» за період дії договору розподілу природного газу від 01.01.2016 р. та погашення заборгованості позивачем, Господарським судом Вінницької області було закрито провадження у справі № 902/752/21 за позовом АТ «Вінницягаз» до ТОВ «Іллінецький цукровий завод».

За твердженням відповідача, в позовній заяві позивач помилково стверджує, що оскаржуваний договір № 56А210-15382-21 від 09.08.2021 р. про відступлення права вимоги має ознаку факторингового договору, а саме - придбання позивачем, як фактором, прав грошової вимоги за винагороду у вигляді дисконту. Спірним договором не передбачалось сторонами отримання позивачем винагороди за придбання права грошової вимоги, договір був укладений на визначену суму заборгованості ТОВ «Іллінецький цукровий завод» перед АТ «Вінницягаз» за період з моменту виникнення заборгованості до моменту припинення дії договору розподілу природного газу, а також суму нарахованих штрафних санкцій, стягнення яких було предметом справи №902/752/21. Сплати жодної винагороди за відступлення права вимоги Договором не відбувалось, відтак висновок позивача, що «внаслідок укладання даного договору, який не ґрунтується на чинному законодавстві України, були порушені майнові інтереси Позивача у вигляді необхідності сплати відповідачу значної суми коштів за відступлення права вимоги» є помилковим та таким, що не відповідає дійсності.

Із спірного договору, щодо визнання якого недійсним позивачем було подано до господарського суду позовну заяву, вбачається, що жодної плати за відступлення права вимоги ним не передбачалось і позивачем не здійснювалось, відтак, даний договір є безоплатним договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, як зазначено в позовній заяві.

Враховуючи викладене вище, відповідач вважає твердження позивача, що договір відступлення права вимоги від 09.08.2021 р. № 56А210-15382-21 не відповідає чинному законодавству, необґрунтованими, помилковими, зроблені при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення до предмету позову, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що станом на 09.08.2021р. заборгованість ТОВ «Іллінецький цукровий завод» перед відповідачем у договорі про відступлення права вимоги від 09.08.2021р. у розмірі 2833492,51 грн. була вірно розрахована з січня по серпень включно, тобто за 8-м місяців, а не за 7-м місяців, як рахує представник відповідача у відзиві на позов, 8 місяців х 354186,56 грн. (місячний платіж) = 2833492,51 грн..

А з урахуванням нарахованої суми неустойки у загальному розмірі 50289,64 грн., загальна сума заборгованості ТОВ «Іллінецький цукровий завод» перед відповідачем становила 2905787,69 грн., яка і була зазначена в оскаржуваному договорі про відступлення права вимоги від 09.08.2021р. та фактично перерахована позивачем відповідачу платіжним дорученням № 513 від 10.08.2021р..

На додаткове підтвердження заборгованості ТОВ «Іллінецький цукровий завод» перед відповідачем саме за 8 місяців користування послугою з розподілу природного газу (з січна по серпень 2021р. включно) позивач зазначає, що він фактично був підключений відповідачем до системи розподілу природного газу 07.09.2021р., що підтверджується відповідними Актами №040828 та №040829 від 07.09.2021р.

Вищенаведені посилання на умови п.6.6. Договору розподілу природного газу, до якого приєднались як ТОВ «Іллінецький цукровий завод» так і позивач та фактичні дати приєднання позивача до точок розподілу природного газу свідчать, що обов`язок по оплаті послуги з розподілу природного газу у серпні 2021р. залишався за ТОВ «Іллінецький цукровий завод», у зв`язку з чим заборгованість саме за 8 місяців прострочення оплати становила 2833492,51 грн., а з урахуванням нарахованих штрафних санкцій та річних - 2905787,69 грн.

Таким чином, метою укладання додаткової угоди № 1 від 11.08.2021р. до договору про відступлення права вимоги від 09.08.2021р., якою розрахунок заборгованості ТОВ «Іллінецький цукровий завод» перед відповідачем був зменшений на один місяць, було штучне документальне оформлення переплати позивача за договором про відступлення права вимоги від 09.08.2021р. з ціллю зарахування даної переплати в рахунок іншого договору про надання послуг розподілу природного газу, що фактично являє собою сховану винагороду позивача (який фактично в даній ситуації являється фактором) за придбання у відповідача боргових зобов`язань ТОВ «Іллінецький цукровий завод», які ніколи не будуть останнім погашені.

З огляду на вищевикладене, за твердженням позивача відзив на позов не ґрунтується на вищезазначених доказах, а тому заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає, що у відповіді на відзив позивачем додатково зазначено, що підтвердженням заборгованості ТОВ «Іллінецький цукровий завод» перед відповідачем саме за 8 місяців користування послугою розподілу природного газу є те, що «позивач фактично був підключений відповідачем до системи розподілу природного газу 07.09.2021 р.. що підтверджується відповідними Актами № 04028 та № 04029 від 07.09.2021 р.». Даний висновок зроблений при неповному розумінні змісту послуги з розподілу природного газу та є таким, що не відповідає дійсності у відповідності до наступного. Дійсно, ще 02.12.2020 р. було припинено газопостачання до об`єкта в зв`язку з закінченням сезону цукроваріння згідно із заявою ТОВ «Іллінецький цукровий завод» шляхом встановлення глушки (блідни) на фланці вхідної засувки перед ВОГ, на підтвердження чого до заперечень додано акт № 783 про припинення (обмеження) газопостачання та пломбування вхідної засувної арматури газопроводу або газорозподільного пункту (за його наявності).

Однак відсутність фактичного споживання природного газу, за умови підключення об`єкта споживача до системи газопостачання, не виключає обов`язку споживача щодо оплати річної замовленої потужності, а моментом початку надання послуги розподілу газу є дата підписання останнім заяви-приєднання до умов Типового договору розподілу природного газу.

Відповідно до листа Боржника ТОВ «Іллінецький цукровий завод» від 30.07.2021 р. № 61-з, з 01 серпня 2021 року була припинена дія договору розподілу природного газу, до якого споживач приєднався шляхом укладання заяви-приєднання, з огляду на переміщення точки обліку природного газу до контрагента ТОВ «Іллінецька цукроварня».

Лише наприкінці липня 2021року до відповідача звернулись старий та новий користувачі даним приміщенням з заявами на припинення діючого договору розподілу та укладення нового договору розподілу природного газу (за твердженням відповідача, за підписом однієї й тієї ж самої особи - ОСОБА_1 ) з 01.08.2021 р. з наданням відповідних документів. Крім інших документів, до заяви про укладення договору позивачем була надана копія договору суборенди цілісного майнового комплексу № ЦМКК01-04/21с від 23.04.2021 р., укладеного між ТОВ Агровінтехпостач» (Орендар), ТОВ «Іллінецька цукроварня» (Суборендар) та ТОВ «Гарантінвест» (Власник), згідно умов якого орендар передав суборендареві у строкове платне користування приміщення за адресою м. Іллінці, вул. Карла Маркса (нині - вулиця Європейська), буд. 3 строком на 35 календарних місяців (п. 4.1 Договору). Об`єкт за вказаною адресою був переданий у суборенду для використання його у господарській діяльності по виробництву цукру.

01.08.2021 р. позивач підписав заяву-приєднання №0942187PJADP081, якою приєднався до умов типового договору розподілу природного газу. Листом від 19.08.2021 р. № 62-ц останнім було замовлено потужність на 2021 рік у визначеному Кодексом ГРМ порядку обсягом 5 000 628 куб. м.. Даний обсяг був розділений на рівні частини на кількість місяців дії договору розподілу тобто протягом періоду з серпня по грудень 2021 року (5 000 628/5 = 1 000 125,6).

Не зважаючи на припинення газопостачання до об`єкта, старий власник був зобов`язаний здійснювати оплату річної замовленої потужності до моменту припинення дії договору розподілу природного газу (тобто до 01.08.2021 р.), а з 01.08.2021 р. такий обов`язок перейшов до нового користувача майном за адресою м. Іллінці. вул. Європейська, 3, як до такого, який на законних підставах користується даним приміщенням у відповідності до діючого договору суборенди та приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання №0942187PJADP081 від 01.08.2021 р.

Враховуючи те, що починаючи з 01 серпня 2021 року дія договору розподілу газу з ТОВ «Іллінецький цукровий завод» була припинена, а з 01.08.2021 р. був укладений договір з Позивачем, ТОВ «Іллінецький цукровий завод» мав обов`язок по оплаті послуг з розподілу по липень місяць включно, заборгованість по оплаті яких станом на момент припинення дії договору становила 2 479 305,95 грн. Додатково ТОВ «Іллінецький цукровий завод» мав обов`язок по оплаті штрафних та фінансових санкцій, стягнення яких було предметом справи № 902/572/21, що розглядалась Господарським судом Вінницької області.

На думку відповідача жодної схованої винагороди позивача за придбання у відповідача боргових зобов`язань ТОВ «Іллінецький цукровий завод», як явної так і прихованої, оспорюваним договором не передбачалось, а переплату у розмірі 354 186,56 грн., було зараховано згідно листів позивача в рахунок погашення вартості наданих послуг з розподілу природного газу згідно з укладеним договором розподілу природного газу.

З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача, надаючи оцінку спірним правовідносинам та порушеному праву позивача, суд виходив із наступного.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини 1 статті 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги (цесії) може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. В такому випадку на відносини цесії розповсюджують положення про договір купівлі-продажу.

Частинами 3, 4 статті 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 350 Господарського кодексу України банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи. Загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України та національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Разом з цим в статті 1077 Цивільного кодексу України визначено поняття договору факторингу, відповідно до якого за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Таким чином, у Цивільному кодексі України, як вбачається зі змісту його статей 512, 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

З аналізу статей 512-518 Цивільного кодексу України можна зробити такий висновок щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

Разом з тим, із частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України, статті 350 Господарського кодексу України та частини п`ятої статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 Цивільного кодексу України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 Цивільного кодексу України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

У статті 350 Господарського кодексу України зазначено, що фактором може бути лише банк, разом з тим, у пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (статті 515 Цивільного кодексу України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 Цивільного кодексу України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно з частиною першою статті 1084 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Також розмежування розглядуваних договорів здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 Цивільного кодексу України). Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 зазначено, що ознаками договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом №2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

З наведеного вбачається, що договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 вказала на те, що якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу.

Якщо укладений договір відступлення права вимоги містить умови, які притаманні виключно договору факторингу, або навпаки, то суд має з`ясувати, який саме договір укладений сторонами, з урахування всієї сукупності його суттєвих ознак.

Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому.

Суд зазначає, що з умов оспорюваного договору відступлення права вимоги від 09.08.2021 р. № 56А210-15382-21 вбачається, що Первісний кредитор (відповідач) відступає, а Новий кредитор (позивач) набуває право вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛЛШЕЦЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД», ідентифікаційний код юридичної особи: 32456622 (далі по тексту Боржник) за Договором розподілу природного газу, до умов якого Боржник приєднався шляхом підписання заяви-приєднання №№09420WCOHADP016 від 01.01.2016 р. (далі по тексту - Основний договір), а також право вимоги штрафних та фінансових санкції, що є предметом судової справи №902/572/21. За цим Договором Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника виконання зобов`язань, визначених в Основному договорі та нарахованих штрафних та фінансових санкцій.

В пункті 1.3. та 2.1 оспорюваного договору визначена сума заборгованості Боржника, право вимоги якої передається за цим Договором складає 2 905 787,69 грн. в тому числі: сума заборгованості за послуги розподілу природного газу за Основним договором 2 833 492,51 грн.; три проценти річних - 7 161,36 грн.; пеня - 32 148,50 грн.; інфляційні втрати - 10 979,78 грн.; відшкодування витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви до суду - 22 005,54 грн.

Разом з тим, пунктом 5.3 оспорюваного договору сторони визначили, що зміни до цього Договору можуть бути внесені за взаємною згодою Сторін, що оформляється додатковою угодою до цього Договору.

На підставі даного пункту договору між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору відступлення права вимоги в якій сторони внесли зміни в оспорюваний договір та зазначили, що сума заборгованості Боржника, право вимоги якої передається за цим Договором складає 2 551 601,13 грн. в тому числі: сума заборгованості за послуги розподілу природного газу за Основним договором 2 479 305,95 грн. Інші умови договору залишені незмінними.

Твердження позивача, що метою укладання додаткової угоди № 1 від 11.08.2021р. до договору про відступлення права вимоги від 09.08.2021р., якою розрахунок заборгованості ТОВ «Іллінецький цукровий завод» перед відповідачем був зменшений на один місяць, було штучне документальне оформлення переплати позивача за договором про відступлення права вимоги від 09.08.2021р. з ціллю зарахування даної переплати в рахунок іншого договору про надання послуг розподілу природного газу, що фактично являє собою сховану винагороду позивача (який фактично в даній ситуації являється фактором) за придбання у відповідача боргових зобов`язань ТОВ «Іллінецький цукровий завод», які ніколи не будуть останнім погашені, судом оцінюються критично з огляду на наступне.

Як зазначалось вище винагорода фактора - це оплата клієнтом наданої фактором фінансової послуги.

Відповідно до платіжного доручення №513 від 10.08.2021 позивач перерахував відповідачу 2 905 787,69 грн коли мав перерахувати 2 551 601,13 грн. тобто сума переплати становить 354 186,56 грн, дані кошти як переплата могли бути повернуті відповідачем на підставі вимоги позивача, однак як вбачається з матеріалів справи на підставі листів позивача від 11.08.2021 р. № 58-1-ц та від 13.08.2021 р. № 60-ц. дана сума переплати була зарахована в рахунок оплати згідно Договору про надання послуг розподілу природного газу №0942187PJADP081 від 01.08.2021 р.

В матеріалах справи відсутні докази що Договір №0942187PJADP081 від 01.08.2021 р. розірваний чи припинив свою дію, тобто кошти в сумі 354 186,56 грн фактично сплачені позивачем за зобов`язаннями які виникли між позивачем та відповідачем за іншим правочином, а не є оплатою клієнта наданої фактором фінансової послуги і не повинні погашатись ТОВ «Іллінецький цукровий завод».

Крім того, суд наголошує на тому, що заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, позивач має довести: 1) факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Виходячи з наведеного, можна зробити висновок, що укладений між позивачем та відповідачем договір про відступлення права вимоги не є договором факторингу, оскільки за вказаним договором жодна зі сторін договору не передавала грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, тому відсутні підстави вважати, що метою укладення між сторонами договору відступлення права вимоги є отримання прибутку.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, доводи позивача про те, що оспорюваний правочин є договором факторингу, за якими вчинено фінансову послугу без відповідного дозволу (ліцензії), що є підставою для визнання його недійсним згідно з ч. 1 ст. 227 Цивільного кодексу України визнаються судом безпідставними та необґрунтованими.

Крім цього, суд зазначає, що як вбачається з оспорюваного договору додаткової угоди до даного договору останні підписані без заперечень, в тому числі повноважним представником позивача, а саме директором ТОВ "ІЛЛІНЕЦЬКА ЦУКРОВАРНЯ", крім того листи від 11.08.2021 р. № 58-1-ц та від 13.08.2021 р. № 60-ц також підписані директором ТОВ "ІЛЛІНЕЦЬКА ЦУКРОВАРНЯ". Вказане, на переконання суду свідчить про суперечливість позиції позивача щодо недійсності оспорюваного правочину.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини зокрема згідно Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" (Заява № 63566/00) п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23).

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу в обґрунтування власних правових позицій.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням того, що позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували той факт, що договір відступлення права вимоги від 09.08.2021 є договором факторингу, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання його недійсним, а відтак відмовляє у задоволенні позову повістю.

В зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у відповідності до ст. 129 ГПК України, залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231-233, 238, 240-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. В позові відмовити повністю.

2. Понесені судові витрати за подання позовної заяви залишити за позивачем.

3. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам на відомі суду адреси електронної пошти: позивача ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідача - office@vngas.com.ua

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 16 вересня 2022 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи