Ухвала

від 15.09.2022 по справі 904/3022/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

16.09.2022м. ДніпроСправа № 904/3022/22

Суддя Бєлік В.Г., розглянувши матеріали заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДЕЛАР", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", м. Дніпро

про вжиття заходів забезпечення позову.

ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АДЕЛАР" (далі -позивач) звернулися до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (далі - відповідач) збитки у розмірі 313 483,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилаються на те, що за договорами, укладеними між сторонами, а саме:

- на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками № 0021-ТК-0032 від 06.08.2018;

- поставки № 0060 від 03.01.2018,

у зв`язку з не реєстрацією відповідачем податкових накладних позивачеві було спричинено збитки на загальну суму 313 483 грн. (договір № 0021-ТК-0032 від 06.08.2018 - 168 063,03 грн. + договір № 0060 від 03.01.2018 - 145 420,56 грн.).

Одночасно з позовною заявою позивачем також подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 503; код ЄДРПОУ - 41449359) в межах суми стягнення 313 483,59 грн., які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських та інших фінансово-кредитних установах.

Заява мотивована тим, що у зв`язку з реальним порушенням прав ТОВ "АДЕЛАР" (далі - заявник, позивач), а саме у зв`язку з невиконанням ТОВ "ЛІВАЙН ТОРГ" (відповідач) вимог ст.201 Податкового кодексу України, було порушено права позивача на включення суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, позивач не може скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 313 483,59 грн. Зазначені обставини спричинили позивачу реальні збитки у сумі 313 483,59 грн

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача збитків, які були спричинені не реєстрацією податкових накладних відповідачем за Договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками №0021-ТК-0032 від 06 серпня 2018 р. та Договором поставки №0060 від 03.01.2018 р. на загальну суму 313 483,59 грн.

Господарський суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

За приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Частинами першою, третьою статті 138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

За змістом статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими заявником вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Про обов`язковість належного обґрунтування підстав вжиття заходів забезпечення позову також зазначив Верховний Суд в постанові від 03.04.2020 у справі №904/4511/19. Суд вказав, що, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Подібна правова позиція висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.

При цьому, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Господарський суд звертає увагу, що виконання в майбутньому судового рішення у даній справі, у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи буде наявною у відповідача необхідна сума грошових коштів.

Заява про вжиття заходів до забезпечення позову фактично мотивована тим, що позивач вважає за потрібне забезпечити позовну заяву та накласти арешт на грошові кошти відповідача наявні на банківських рахунках останнього в межах суми позову, що є єдиним обґрунтованим та адекватним засобом для забезпечення майбутнього виконання судового рішення.

Подана заява мотивована виключно припущенням про імовірну неможливість виконання рішення суду у даній справі, що не створює підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Суд констатує, що всупереч зазначеним вище положенням закону, позивачем при її поданні не надано суду жодного доказу існування обставин, з якими закон пов`язує можливість вжиття заходів до забезпечення позову. Зокрема, заявником належними та допустимими доказами не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів також не наведені.

Таким чином, доводи заявника не знайшли свого підтвердження, що є підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 1 240,50 грн. за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника - Товариство з обмеженою відповідальністю "АДЕЛАР".

Керуючись ст.ст. 136-140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АДЕЛАР" вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.

Згідно з приписами ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано - 16.09.2022.

Суддя В.Г. Бєлік