Рішення

від 12.09.2022 по справі 911/701/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2022 р.

м. Київ

Справа № 911/701/22

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінхелпфарм" (04053, місто Київ, Кудрявський узвіз, будинок 7, офіс 201, код ЄДРПОУ 40027358)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепіталкемп" (09000, Київська обл., Сквирський р-н, місто Сквира, вулиця Шолом Алейхема, будинок 16, код ЄДРПОУ 38130837)

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за участю представників:

позивача: Святецький Дмитро Вікторович;

відповідача: не з`явились,

ВСТАНОВИВ:

1. Виклад процесуальних обставин справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінхелпфарм" (далі позивач, ТОВ "ФК "Фінхелпфарм") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепіталкемп" (далі ТОВ "Кепіталкемп") про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позові заявник просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по тілу кредиту у розмірі 2 000 000,00 грн, 21 095,89 грн процентів за користування коштами, 105 207,73 грн пені, 15 781,16 грн трьох відсотків річних, 124701,62 грн інфляційних втрат та судовий збір за подання позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.05.2022 вказану позовну заяву залишено без руху.

Позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву про усунення недоліків. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Судом винесено ухвалу від 07.06.2022 про відкриття провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання призначено на 04.07.2022 на 14:15.

До суду 21.06.2022 було подано відзив ТОВ "Кепіталкемп" на позовну заяву.

У судовому засіданні 04.07.2022 суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, оскільки за матеріалами наданими заявником та наявними в справі документами немає підстав стверджувати, що спір у справі № 911/701/22 яким небудь чином може вплинути на права та обов`язки заявника. Суд зауважив: правовідносини, що фігурують у справі не співвідносяться з тими обставинами на які звертає увагу заявник та не породжують правових наслідків у вигляді необхідності залучення до участі у справі такої третьої особи.

Разом з тим суд встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив до наступного судового засідання, яке у зв`язку з відкладенням вирішено проводити 18.07.2022 о 14:45.

У судовому засіданні 18.07.2022 суд в порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою господарського суду від 16.08.2022 суд відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 18.07.2022 про залучення його в якості третьої особи, з огляду на пропущення строку на подання клопотання.

Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, яке прийняте судом та долучене до матеріалів справи.

У судовому засіданні 16.08.2022 суд у порядку ч. 4 статті 74 ГПК України зобов`язав представника позивача надати банківську виписку щодо контрагента відповідача, з моменту проведення банківської операції щодо надання кредиту до моменту проведення судового засідання з розгляду справи по суті. Розгляд справи відкладено на 30.08.2022.

До господарського суду 30.08.2022 надійшло клопотання представника позивача з приводу виконання ухвали від 16.08.2022 у справі. Разом з клопотанням було подано довідку ТОВ "Фінансова компанія Фінхелпфарм" в якій вказано, що на момент укладення договору про надання фінансового кредиту №20211229-ФК позивач мав банківський рахунок у АТ "Мегабанк" (реквiзити містяться в матеріалах справи). Позивач також зазначив, що вiдповiдно до рішення Національного банку України №261 рш/БТ вiд 02.06.2022 АТ "Мегабанк" було віднесено до категорії неплатоспроможних. Таким чином, на момент звернення до банку задля отримання запитуваної інформації та документів (банківської виписки) банк припинив своє функціонування і отримання даної послуги стало неможливим. Також позивач стверджував, що з 28.05.2022 по 30.08.2022 (період, що не охоплений попередньою наданою суду довідкою з банку) на банківський рахунок позивача не надходили грошові кошти від відповідача.

Враховуючи надані пояснення сторони, суд, не отримавши належного підтвердження надходження коштів у рахунок надання кредитних коштів, а також можливого погашення заборгованості, витребував у відповідача, ТОВ "Кепіталкемп", банківську виписку з усіх рахунків товариства за період з 30.12.2021 по 30.08.2022 по контрагенту ТОВ «Фінансова компанія Фінхелпфарм» (код ЄДРПОУ 40027358). Такі докази мали б надати можливість суду перевірити наявність або відсутність факту зарахування коштів на рахунок відповідача, а також факту будь яких оплат за договором надання фінансового кредиту №20211229-ФК з моменту виникнення заборгованості до моменту слухання справи у судовому засіданні з розгляду справи по суті. Суд витребував вказані докази у порядку частини 4 статті 74 ГПК України, встановився строк для їх подання до наступного судового засідання.

Разом з тим, суд ухвалою від 30.08.2022 повідомив учасників справи, що клопотання від 25.08.2022 ОСОБА_1 подане через систему «Електронний суд» про зупинення провадження у справі залишене судом без розгляду, оскільки особа, яка подала вказаний документ не є учасником справи.

12.09.2022 на виконання ухвали від 30.08.2022 відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи банківської виписки з рахунків товариства.

У судовому засіданні 13.09.2022 брав участь представник позивача, адвокат ТОВ "ФК "Фінхелпфарм" наполягав на задоволенні позову. Відповідач не забезпечив явки уповноважених представників, у клопотанні від 12.09.2022 просив провести судове засідання без його участі. Суд прийняв рішення у справі.

2. Виклад обставин правовідносин та позицій сторін

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив що між позивачем, в якості кредитодавця, та відповідачем, в якості позичальника, укладено договір № 20211229-ФК від 29.12.2021 про надання фінансового кредиту (далі Договір № 20211229-ФК) за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит шляхом відкриття відновлювальноп кредитної лінії у сумі 2000000,00 грн. (два мільйони гривень) на умовах, передбачених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит i сплатити проценти за користування кредитом.

Відповідно до пункту 1.3 Вказаного договору строк користування кредитом (строк, на який надається кредит) розпочинаються з 29.12.2021 та закінчується 02.02.2022 (дві тисячі двадцять другого). У випадку, якщо в момент закінчення строку користування кредитом позичальник не використає кредит повністю, невикористана частина Ліміту кредитноп лiнiї не надається (анулюється).

Розділом 2 Договору № 20211229-ФК сторони узгодили механізм розрахунків та плату за користування кредитними коштами. Пунктом 2.1 визначено, що кредит надається у безготівковій формі шляхом його видачі частинами (траншами), перерахуванням коштів на банківський рахунок позичальника. Датою видачі кредиту (його частини) позичальнику, згідно цього ж пункту договору, є дата зарахування коштів на банківський рахунок позичальника.

Пунктом 2.7 та 2.8 Договору № 20211229-ФК визначено, що позичальник зобов`язується сплатити кредит в повному обсязі не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку користування кредитом (передбаченого пунктом 1.3 Договору), шляхом внесення коштів у безготівковій формі на поточний рахунок кредитодавця.

Відповідно до пункту 2.14 Договору № 20211229-ФК позичальник сплачує кредитодавцю відсотки за користування кредитом у валюті кредиту, по фіксованій процентній ставці 11 відсотків річних, яка є незмінною протягом усього строку цього Договору. Нарахування відсотків проводиться за період з моменту списання кредитних коштів з рахунку кредитодавця до моменту повернення кредитних коштів на його рахунок. Нарахування відсотків провадиться один раз на місяць на залишок заборгованості позичальника за період з першого по останнє число місяця.

Пунктом 2.10 Договору сторони визначили, що повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється у такій черговості: у першу чергу позичальник повертає нараховані проценти за користування кредитом, у другу чергу сплачує отриманий кредит.

Відповідно до пункту 2.15 позичальник сплачує кредитодавцю нараховані проценти (відсотки) за користування кредитом щомісячно до 5 числа місяця, наступного за звітним.

Строк дії Договору № 20211229-ФК відповідно до пункту 6.1 з моменту підписання його сторонами і до 02.02.2022, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами договірних зобов`язань.

У випадку невиконання або неналежного виконання умов договору, винна сторона несе відповідальність згідно із чинним законодавством України, що закріплено пунктом 7.1 Договору № 20211229-ФК. Розділом 7 Договору також визначено, що за прострочення повернення кредиту та сплати відсотків позичальник сплачує кредитодавцю неустойку у вигляді пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення платежу, від суми простроченого зобов`язання за кожний день такого прострочення. Позичальник, у разі прострочення виконання зобов`язання, відшкодовує збитки, завдані таким простроченням, а також зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми.

Договір підписано позивачем та відповідачем, посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитим С. О.

Позичальником 29.12.2021 було направлено кредитодавцю заявку на отримання кредиту у формі визначеній в додатку № 1 до договору. У заявці позичальник вказав необхідну суму траншу (два мільйони гривень) та реквізити рахунку на який має здійснюватися перерахування кредитних коштів.

Платіжним дорученням №2376 від 30.12.2021, копія якого наявна у матеріалах справи, підтверджується переведення 1 602 450,00 грн траншу за Договором. Платіжним дорученням № 2373 від цієї ж дати (копія так само міститься у матеріалах справи) підтверджується, що позивач перевів на рахунок відповідача ще 397 550,00 грн.

Після завершення строку користування кредитними коштами, позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою протягом 10 календарних днів повернути кредитні кошти та відсотки за користування кредитом в загальному розмірі 2 021 095,89 грн.

У відповіді № 07/02/23 від 07.02.2022 на претензію позивача відповідач визнав вимоги обгрунтованими та пояснив що затримка виникла у зв`язку з фінансовими труднощами, що виникли з вини третіх осіб щодо підприємства. Відповідач надав письмові гарантії про вжиття всіх можливих заходів про погашення всієї суми до кінця березня 2022 року.

Позивачем 16.05.2022 було подано позов до господарського суду щодо правовідносин сторін, що виникли за Договором № 20211229-ФК від 29.12.2021 в якому останній окрім повернення основної заборгованості по тілу кредиту та одинадцяти процентів річних (суми, що була визначена в претензії) просив стягнути з відповідача також пеню, три відсотки річних та інфляційні втрати.

До заяви про усунення недоліків позовної заяви від 01.06.2022 ТОВ "ФК "Фінхелпфарм" було надано довідку Акціонерного товариства "Мегабанк", в якому у позивача відкритий рахунок (зазначений у реквізитах сторін у Договорі № 20211229-ФК) з відміткою про те, що у період з 29.12.2021 по 27.05.2022 надходження на банківський рахунок позивача від ТОВ "Кепіталкемп" (код ЄДРПОУ 38130837) не відбувалося.

У відзиві ТОВ "Кепіталкемп" на позовну заяву відповідач вказав, що товариство як позичальник за Договором усвідомлювало всі правові наслідки у випадку неповернення кредитних коштів наданих позивачем, а у відповіді на претензію ТОВ "Кепіталкемп" висловлювалися гарантії стосовно повернення заборгованості до кінця березня 2022 року. Водночас, зазначає відповідач, через вторгнення російських військ в Україну 24.02.2022 і введенням воєнного стану товариство зіштовхнулося із дією обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), діяльність підприємства фактично була зупинена, стало неможливим стягнути заборгованість з третіх осіб.

Відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України №2024/02. 7.1 від 28.02.2022, яким військову агресію та введення воєнного стану було визнано форс-мажорними обставинами. ТОВ "Кепіталкемп" повідомляє про подальше продовження воєнного стану Указами президента України, які затверджені відповідними Законами України. Відповідач також стверджував, що вимоги щодо стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання, трьох відсотків річних, інфляційних втрат, які були нараховані до 09.05.2022 не підлягають задоволенню, посилаючись положення частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

На виконання вимог суду відповідачем з клопотанням від 12.09.2022 було подано виписку по особовому рахунку в Акціонерному Банку "Укргазбанк", з якої вбачається, що за період з 29.12.2021 по 09.09.2022 позивачем на рахунок відповідача було проведено оплати за Договором № 20211229-ФК. Відповідачем, згідно цієї виписки, жодних оплат за договором проведено не було.

3. Висновки господарського суду, мотиви

прийнятого рішення, застосовані норми

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом як порушеного права, так і охоронюваного законом інтересу.

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини, воно закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Статтею 16 ЦК України положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами у відповідності до статті 1054 ЦК України укладено кредитний договір. Позивач виконав належним чином взяті на себе зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти. Відповідачем же допущено порушення виконання зобов`язання за Договором в частині своєчасного повернення кредиту, тобто не дотримано вимог статті 1049 ЦК України. Також відповідач не виконав вимоги договору в частині сплати процентів за користування кредитом.

У відзиві відповідач визнав, що ним не були виконані зобов`язання за договором в частині повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом. Вказаний факт також підтверджується довідкою № 14-129 від 31.05.2022 Акціонерного товариства "Мегабанк" з особового рахунку позивача за період з 29.12.2021 по 27.05.2022 та випискою Акціонерного Банку "Укргазбанк" по особовому рахунку відповідача за період з 29.12.2021 по 09.09.2022.

З виписки вбачається, що отримані відповідачем кошти були використані на купівлю корпоративних прав у іншій юридичній особі.

З наведеного вбачається, що сума кредиту, яка підлягала поверненню відповідно умов договору у розмірі 2000000,00 грн залишилася несплаченою. Також відповідачем не сплачено відсотки у фіксованій процентній ставці (11 %) відповідно до пункту 2.14 Договору № 20211229-ФК, яка узгоджена сторонами у відповідності до частини 1 статті 1048 ЦК України. Судом здійснено розрахунок можливих нарахувань відсотків за строк користування кредитом, який відповідно до пункту 1.3 Договору розпочинається 29.12.2021 та закінчується 02.02.2022. З проведених розрахунків вбачається, що розмір відсотків за користування кредитними коштами заявлений позивачем у сумі 21 095,89 грн є арифметично вірним.

Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 2000000,00 грн та 21095,89 грн одинадцяти відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Договором № 20211229-ФК, сторони узгодили, що за прострочення повернення кредиту та сплати відсотків позичальник має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три відсотки річних та неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Таким чином з поданням позовної заяви позивач нарахував відповідачу 124701,62 грн інфляційних втрат, 15781,16 грн трьох відсотків річних, 105207,73 грн пені.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не погодився з вказаними нарахуваннями та просив суд повністю відмовити у їх задоволенні посилаючись в першу чергу на частину 1 статті 617 ЦК України та чинну на момент подання відзиву редакцію пункту 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Відповідачу стверджує про дію форс-мажорних обставин у вигляді повномасштабного військового вторгнення та введення воєнного стану, які за його переконанням призвели до неможливості вчасно виконати умови договору, оскільки діяльність підприємства фактично була зупинена. ТОВ "Кепіталкемп" також стверджує, що зобов`язання за договором не були виконані з вини третіх осіб, які в свою чергу не виконали свої зобов`язання перед товариством.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 165 ГПК України відзив повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Водночас, суд констатує, що до відзиву на позов не додано жодних доказів, які б підтверджували дійсність доводів сторони, окрім, власне, доказу направлення відзиву іншій стороні справи.

Суд також звертає увагу відповідача, що єдиним доказом у справі що стосується суті спору, що поданий ним є банківська виписка, яка надавалась на вимогу ухвали суду від 30.08.2022, що винесена на підставі частини 4 статті 74 ГПК України у випадку, коли суд мав сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи (як позивачем так і відповідачем) їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів на етапі розгляду справи по суті.

Відповідачем за час розгляду справи не реалізовано права здійснити участь у підготовчому провадженні чи під час розгляду справи по суті у судових засіданнях, зокрема у режимі відеоконференції.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Реалізація норми ст. 81 ГПК України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Статтею 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обгрунтоване рішення у справі неможливо.

Суд констатує що відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України обов`язок доказування покладається на сторін. У разі неможливості самостійно надати докази, учасники справи мають можливість у порядку статті 81 цього Кодексу у межах справи подати клопотання про витребування доказів судом. Відповідачем не здійснено дій щодо витребування доказів, які б підтвердили твердження сторони, а наявних у справі матеріалів, на думку відповідача, було достатньо для винесення обгрунтованого рішення про відмову у задоволенні вимог про стягнення відсотків, пені та інфляційних втрат. Суд підкреслює, не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім визначених частиною 4 статті 74 ГПК України випадків.

Надаючи гарантії позивачу у відповіді на претензію від 07.02.2022, що виконання буде виконано у повному обсязі до кінця наступного місяця, пояснюючи затримку виною третіх осіб відповідач не вжив необхідних заходів для виконання цього зобов`язання.

Стверджуючи у відзиві, що невиконання зобов`язань за договором відбулося внаслідок вини інших осіб, які в свою чергу не виконали зобов`язання перед ТОВ "Кепіталкемп", а також повідомляючи суд про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що призвели до неможливості виконати свої кредитні зобов`язання, відповідач не посилається та не надає жодних доказів, які б підтвердили його твердження.

Суд звертає увагу сторони, що положення частини 1 статті 617 ЦК України, на яку посилається відповідач як на підставу своїх заперечень, містить пряму вказівку на те, звільнення від виконання зобов`язань можливе лише в тому випадку, якщо особа, що порушила зобов`язання доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Відтак, суд не може встановити на підставі належних доказів, що внаслідок військової агресії проти України у ТОВ "Кепіталкемп" дійсно виникли фінансові труднощі або ж підприємство іншим чином постраждало внаслідок ведення бойових дій на території де базується його майно, активи, офіси, склади тощо. Юридична адреса відповідача місто Сквира, Київської області, місцевість де за публічною інформацією не відбувалось активних воєнних дій. Відповідачем не надано жодних спростувань цьому.

Також суд не може у рішенні ствердно написати, що попередньо заявлені гарантії сторони відповідача, ще до моменту настання форс-мажорних обставин, щодо виконання вимог договору не могли бути виконані саме через це або з вини боржників відповідача, оскільки той в свою чергу не надав жодних підтверджень своїх слів. Нічим не підтверджені письмові гарантії відповідача жодним чином не можуть бути прийняті судом, як реальне бажання сторони відновити відновити порушене право позивача. Відповідач не посилається на реальні обставини підкріплені доказами щодо того, що існує чи існувало зобов`язання перед ТОВ "Кепіталкемп" у інших осіб, в рахунок якого товариство мало намір погасити заборгованість перед позивачем.

Суд зауважує, що відповідач розумів правові наслідки неповернення кредитних коштів, про що він сам і пише у відзиві на позовну заяву, тому аргументи щодо підстав для звільнення сторони від покладених на нього за договором зобов`язань відхиляються судом, суд не вбачає можливості застосовувати положення ЦК України внаслідок настання форс-мажорних обставин. Оскільки початок заявлених нарахувань за невиконання умов Договору у вигляді прострочення сплати боргу та процентів почалося до введення в Україні воєнного стану, суд вважає за можливе розглянути вимоги кредитора заявлені щодо стягнення з позичальника пені, трьох відсотків та інфляційних втрат.

Також суд констатує, що останнім строком для виконання зобов`язання за Договором сторони визначили 02.02.2022, що свідчить про те, що зобов`язання відповідач порушив набагато раніше офіційно визнаного дня початку збройної агресії проти України та введення військового стану. Відтак, посилання відповідача на дану обставину також не можуть братися до уваги, оскільки на факт невиконання зобов`язань за договором збройна агресія проти України не вплинула.

Таким чином суд вважає за можливе покласти на відповідача, на підставі узгоджених сторонами положень розділу 7 Договору № 20211229-ФК, зобов`язання, у вигляді сум, що підлягають до стягнення після закінчення строку користування кредитними коштами, після проведених розрахунків, у наступних розмірах: 105207,73 грн пені, 15781,16 грн трьох відсотків річних та 124701,62 грн інфляційних втрат. Суд задовольняє заявлені вимоги позивача в цій частині.

4. Підсумки, вирішення питання щодо судових витрат

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір за подання позову з відповідача.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обгрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепіталкемп" (09000, Київська обл., Сквирський р-н, місто Сквира, вулиця Шолом Алейхема, будинок 16, код ЄДРПОУ 38130837) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Фінхелпфарм» (04053, місто Київ, Кудрявський узвіз, будинок 7, офіс 201, код ЄДРПОУ 40027358) 2000000,00 грн заборгованості по тілу кредиту, 21095,89 грн процентів за користування коштами, 105207,73 грн пені, 15781,16 грн трьох відсотків річних, 124701,62 грн інфляційних втрат та 34001,81 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України. Повний текст рішення складено та підписано 16.09.2022.

Суддя А.Ф. Черногуз