Рішення

від 14.09.2022 по справі 922/574/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2022 Справа № 922/574/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона № 23" (адреса: 08161, Київська обл., с. Тарасівка, вул. Київська, буд. 1, офіс 4; код ЄДРПОУ 35329851) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг+" (адреса: 61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 2; код ЄДРПОУ 32868719) про визнання частково недійсним договору за участю представників сторін:

позивача не з`явився;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона № 23" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг+" (далі - відповідач), в якій просить суд визнати недійсними з моменту укладення пункти 3.6 та 3.7 договору поставки № 2020/П/82 від 14.05.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона № 23" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Паркінг+".

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невідповідність пунктів 3.6 та 3.7 укладеного між сторонами договору поставки № 2020/П/82 від 14.05.2020 вимогам чинного законодавства України, зокрема ч. 1, 5 ст. 203, ст. 536, ст. ст. 655, 692-693 ЦК України, та ін..

Ухвалою Господарського суду Харківської від 11.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 14.03.2022.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, тобто до 26 березня 2022 року. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб. Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022 затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

14.03.2022 судове засідання у справі № 922/574/22 не відбулось у зв`язку з введенням воєнного стану, постійними обстрілами міста Харкова ворожими військами та веденням активних бойових дій на території Харківської області, що становило загрозу життю, здоров`ю та безпеці учасників справи.

З огляду на зазначені обставини, ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.05.2022 відкладено розгляд справи № 922/574/22.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.06.2022 призначено підготовче засідання на 19.07.2022.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.07.2022 підготовче засідання відкладено на 08.08.2022.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.08.2022 закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.09.2022.

Сторони на судове засідання своїх представників не направили.

Позивач про причини неприбуття представника на судове засідання не повідомив.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.08.2022 задоволено клопотання представника позивача - адвоката Субочева С. Ю. від 09.08.2022 про призначення судового засідання 15.09.2022 в режимі відеоконференції.

Крім того, ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.08.2022 задоволено клопотання представника позивача - адвоката Громич І. В. від 25.08.2022 про призначення судового засідання в режимі відеоконференції.

Однак в призначений для судового засідання день та час жоден з представників позивача не вийшов на відеоконференцзв`язок.

Крім того, згідно з ч. 5 ст. 197 ГПК України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Відповідач про причини неприбуття представника на судове засідання не повідомив.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Судом вжито всіх передбачених законом заходів з метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Зокрема, судом направлено на адресу його державної реєстрації, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, копії ухвал від 11.02.2022, від 04.05.2022, від 27.06.2022, від 19.07.2022, від 08.08.2022

Копію ухвали від 14.03.2022 відповідач в особі отримав, про що свідчить залучене до матеріалів справи зворотнє поштове повідомлення (а.с. 22).

Копія ухвали від 04.05.2022 повернулася на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

Копія ухвали від 27.06.2022, від 19.07.2022, від 08.08.2022 повернулися на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Таким чином, відповідач отримавши копію ухвали від 14.03.2022 у встановленому порядку повідомлений про розгляд даної справи судом, а тому, як зацікавлена особа, мав цікавитися ходом її розгляду, та відповідно реалізувати власні процесуальні права, в т.ч. щодо подання заяв та клопотань по суті спору та направлення в судове засідання свого представника. проте даною можливістю з невідомих причин не скористався.

Оскільки неявка на судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за їх відсутності, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 14.05.2020 між відповідачем, як постачальником, та позивачем, як покупцем, було укладено Договір поставки №2020/П/82 (надалі - Договір)

Згідно з п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується передавати у власність Покупцеві асфальтобетонні суміші, бітумну емульсію, відходи фрезерування, пісок, відсів гранітний, щебінь, бетон, борт дорожній та тротуарний(поребрик), вироби з бетону, що надалі іменуються в цьому Договорі, а Покупець зобов`язується оплачувати та прийняти Товар, відповідно до умов Договору.

В п. 1.2. Договору сторонами було погоджено, що кількість, одиниці виміру, ціна одиниці Товару, асортимент Товару встановлюється відповідно до витратних накладних, підписаних сторонами.

Розділом 2 вказаного договору сторонами було погоджено умови щодо порядку поставки.

Зокрема, згідно з п. 2.2. договору, поставка товару здійснюється наступним чином: Покупець не раніше ніж за три робочі дні до орієнтовної дати поставки Товару, зобов`язаний повідомити Постачальника шляхом подачі заявки по факсимільному зв`язку або електронною поштою про намір придбати Товар у Постачальника, а Постачальник зобов`язується прийняти заявку та підтвердити її шляхом надання відповідного рахунку на цю партію Товару, про що повідомляє Покупця.

Пунктом 2.6. договору передбачено, що поставка кожної партії товару здійснюється не раніше ніж через один робочий день з моменту внесення Покупцем на поточний рахунок Постачальника авансового платежу за дану партію Товару.

Розділом 3 вказаного договору передбачено умови оплати.

Зокрема, згідно з п. 3.1. договору, після подачі заявки і одержання рахунку на поставку товару Покупець протягом 2- х (двох) банківських днів зобов`язаний внести на поточний рахунок Постачальника авансовий платіж у розмірі 50% (п`ятдесят відсотків) від вартості партії Товару, вказаної у виставленому Постачальником рахунку. Остаточний розрахунок за поставлену партію Товару здійснюється Покупцем протягом 5-ти (п`яти) банківських днів з моменту фактичної поставки Товару.

За умовами п. 3.2. договору, оплата товару здійснюється засобами безготівкових банківських платежів по реквізитах Постачальника, вказаній у цьому договорі або готівкою в касу Постачальника. Оплата без виставлення рахунку Постачальника не допускається.

При цьому, пунктом 3.6. договору передбачено, що якщо оплата за фактично поставлений товар не здійснена Покупцем в порядку п. 3.1. Договору протягом 30-ти календарних днів, Постачальник виставляє покупцеві користування товарним кредитом, при цьому товарний кредит розраховується по наступній формулі: С(т.к.)= Кз х Кт.к / 365 ,

Де, С(т.к.) - сума товарного кредиту;

Кз - кредиторська заборгованість Покупця перед Постачальником на момент оплати;

Кт.к. - кількість днів користування Покупцем товарним кредитом.

Пунктом 3.7. договору також передбачено, що у випадку виникнення у Покупця товарного кредиту, Покупець оплачує Постачальникові вартість фактично поставленого товару та послуги товарного кредиту і інші платежі відповідно до умов Договору.

Суд також констатує, що договір містить умови, якими урегульовано відповідальність сторін за порушення своїх зобов`язань за договором.

Зокрема, п. 5.2. договору передбачено, що в разі порушення Покупцем термінів виконання грошових зобов`язань, визначених цим договором, він сплачує Постачальникові за кожен день не виконання зобов`язання пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла з період, за який сплачується пеня, за весь термін прострочення. Позовна давність щодо стягнення пені встановлюється тривалістю у 3 (три) роки. Також Постачальник мас право припинити подальше постачання Товару Покупцеві у разі порушення Покупцем термінів оплати Товару, до моменту повного погашення заборгованості, що утворилася, і сплати пені.

В разі порушення Покупцем термінів проведення розрахунків з Постачальником більш ніж на п`ять робочих днів, Покупець сплачує Постачальнику 20% річних від простроченої суми.

Згідно з п. 7.1. Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині виконання грошових зобов`язань покупця до 25.12.2020. Припинення дії даного договору не звільняє Сторони від повного виконання зобов`язань за даним договором.

Матеріали справи також свідчать про те, що відповідач у даній справі, з посиланням на порушення позивачем у даній справі умов договору поставки № 2020/П/82 від 14.05.2020 щодо проведення розрахунків за поставлений товар, звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою в якій просить суд стягнути з позивача у даній справі заборгованість за договором у загальному розмірі 1001 268,97 грн. з яких: 348361,89 грн. основний борг, 455 832,80 грн. товарний кредит, 63175,20 грн. пеня, 91086,07 грн. 20% річних, 42813,01 грн. інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.12.2021 у справі №911/3595/21 за вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі.

Доказів винесення кінцевого судового рішення в справі № 911/3595/21 матеріали даної справи не містять.

При зверненні до суду з позовом у даній справі позивач просить суд визнати недійсними п. п. 3.6. та 3.7. договору поставки № 2020/П/82 від 14.05.2020, оскільки вони, на його думку, суперечили вимогам чинного законодавства України, зокрема ч. 1, 5 ст. 203, ст. 536, ст. ст. 655, 692-693 ЦК України, пп. 14.1.245 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, інтересам Покупця як сторони правочину та змісту правовідносин сторін в сфері купівлі-продажу товару (поставки).

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 202 ЦК України правочин це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 названого Кодексу,

Згідно з ч. ч. 1 та 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Приписами статті 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою та спрямованою на досягнення певної мети.

У відповідності до ст. З ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір с укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За своєю правовою природою, укладений між сторонами договір № 2020/П/82 від 14.05.2020 є договором поставки, а тому порядок виконання зазначеного договору врегульовано ст. 265271 ГК і ст. 712 ЦК. До питань, не врегульованих цими нормами, можуть застосовуватися положення гл. 54 ЦК про договір купівлі-продажу.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1-3 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 694 ЦК України передбачено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі невиконання продавцем обов`язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 цього Кодексу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

В той же час положення ст. 536 ЦК України, передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В даному випадку, сторонами в п. 3.1. узгоджено, що після подачі заявки і одержання рахунку на поставку товару Покупець протягом 2- х (двох) банківських днів зобов`язаний внести на поточний рахунок Постачальника авансовий платіж у розмірі 50% (п`ятдесят відсотків) від вартості партії Товару, вказаної у виставленому Постачальником рахунку. Остаточний розрахунок за поставлену партію Товару здійснюється Покупцем протягом 5-ти (п`яти) банківських днів з моменту фактичної поставки Товару.

Дане положення Договору відповідає правовій моделі взаємовідносин сторін унормованих положеннями ст.ст. 692-693 ЦК України.

При цьому, за порушення вказаного зобов`язання в розділі 5 договору сторони узгодили відповідні санкції, зокрема сплату пені та 20% річних за прострочення покупцем оплати поставленого товару.

Разом з тим, спірним пунктом 3.6. договору сторонами узгоджено, що якщо оплата за фактично поставлений товар не здійснена Покупцем в порядку п. 3.1. Договору протягом 30-ти календарних днів, Постачальник виставляє покупцеві користування товарним кредитом, при цьому товарний кредит розраховується по наступній формулі: С(т.к.)= Кз х Кт.к / 365 ,

Де, С(т.к.) - сума товарного кредиту;

Кз - кредиторська заборгованість Покупця перед Постачальником на момент оплати;

Кт.к. - кількість днів користування Покупцем товарним кредитом.

Пунктом 3.7. договору також передбачено, що у випадку виникнення у Покупця товарного кредиту, Покупець оплачує Постачальникові вартість фактично поставленого товару та послуги товарного кредиту і інші платежі відповідно до умов Договору.

Суд зазначає, що положення ЦК України та ГК України не містить визначення поняття «товарний кредит». При цьому зміст даного терміну закріплений зокрема у пп. 14.1.245 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а саме, товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником) незалежно від часу погашення заборгованості.

В даному випадку, положення п. 3.6. Договору визначають порядок розрахунку за Товар, а саме на умовах Товарного кредиту, яка застосовується, якщо покупцем порушено умови п. 3.1. Договору щодо порядку оплати товару.

Пункт 3.7. договору регламентує, що у випадку виникнення у Покупця товарного кредиту, Покупець оплачує Постачальникові вартість фактично поставленого товару та послуги товарного кредиту і інші платежі відповідно до умов Договору.

Дана правова конструкція цілком узгоджується з правовими наслідками порушення зобов`язання, визначеними п. 2 ч. 1 ст. 611 ЦК України (зміна умов зобов`язання), а її застосування сторонами при укладанні договору відповідає як положенням ст. 536, ч. 3 ст. 692 ЦК України, так і встановленим законом принципом свободи договору, який закріплено в ст. ст. 6, 627 ЦК України.

Суд зазначає, що позивач при зверненні до суду з позовом по даній справі не надав будь-яких доказів не відповідності вказаних пунктів договору вимогам чинного законодавства, в т.ч. не навів аргументів, які б у встановленому порядку могли свідчити про невідповідність спірних пунктів договору положенням ч. ч. 1 та 5 ст. 203 ЦК України

При цьому, суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що п. 3.6. договору не відповідає положенням ст. 694 ЦК України, адже не визначає строку проведення розрахунків, порядку нарахування процентів за товар проданий з відстроченням та/або розстроченням, не містить розміру відсотків, строку їх нарахування та оплати, тощо. В даному випадку, порядок застосування «товарного кредиту», порядок нарахування оплати за користування ним (шляхом їх визначення за відповідною формулою) пунктом 3.6. договору передбачено. У випадку, якщо позивач вважає що розмір процентів за користування товарним кредитом визначити неможливо, або вважає, що встановлений п. 3.6 «товарний кредит» має іншу правову природу, ніж та що вказана в ст. 536, ч. 3 ст. 692 ЦК України, зазначене може бути ним доведено на загальних підставах в межах справи № 911/3595/21 про стягнення з нього заборгованості за договором, яка перебуває на розгляді господарського суду Київської області.

Доводи позивача про те, що на підставі умов договору він має фактично два рази сплатити вартість отриманого товару, а саме, один раз в порядку визначеному п. 3.1. договору, а другий раз в порядку, визначеному п. 3.6.-3.7. договору, суд також вважає безпідставними. При укладанні договору сторони керуючись встановленим законом принципом свободи договору узгодили всі умови цього договору, в т.ч. щодо порядку визначення ціни товару та його оплати. Порядок визнання в договорі ціни на товар та порядку його оплати узгоджується з положеннями ст. ст. 691-692 Цк України. При цьому, нарахування відповідачем до стягнення з позивача значної суми товарного кредиту (що становить суму більшу ніж сума основного боргу) в межах справи № 911/3595/21 має місце саме в зв`язку з тривалим простроченням позивачем виконання своїх зобов`язань з оплати отриманого товару (про що зокрема свідчить розрахунок позовних вимог які містить позовна заява по справі № 911/3595/21).

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що заявлений позивачем позов про визнання недійсними окремих пунктів договору позбавлений фактичного та правового обґрунтування, є недоведеним в частині їх невідповідності вимогам чинного законодавства України та побудований на вільному тлумаченні окремих положень договору та Закону.

Зазначене зумовлює прийняття судом рішення про відмову в задоволенні зазначеного позову.

З урахуванням вимог ст. ст. 123, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи судові витрати підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "16" вересня 2022 р.

СуддяО.І. Байбак