Рішення

від 14.09.2022 по справі 924/417/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" вересня 2022 р. Справа № 924/417/22

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі суддя: Танасюк О.Є., секретар судового засідання Ключка Н.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Укроген", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства „Подільські Товтри", с. Вербка Кам`янець-Подільського району Хмельницької області

про стягнення 304571,19 грн., з яких: 255785,00 грн. - борг за договором поставки №01/2022 від 05.01.2022; 19341,55 - пеня; 2207,46 грн. - 3% річних; 27237,18 грн. - інфляційні втрати

Без повідомлення (виклику) сторін

Процесуальні дії по справі.

01.07.2022 року до Господарського суду Хмельницької області через систему „Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Укроген", м. Київ до Приватного акціонерного товариства „Подільські Товтри", с. Вербка Кам`янець-Подільського району Хмельницької області про стягнення 304571,19 грн., з яких: 255785,00 грн. - борг за договором поставки №01/2022 від 05.01.2022; 19341,55 - пеня; 2207,46 грн. - 3% річних; 27237,18 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 06.07.2022 вказану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 18.07.2022 відкрито провадження у справі №924/417/22, постановлено дану справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву, позивачу - строк для подання відповіді на відзив та відповідачу - строк для подання заперечень.

Позиція позивача.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки №01/2022 від 05.01.2022. Зазначає, що позивачем було відвантажено відповідачу продукцію на загальну суму 708107,50 грн. За весь час дії договору відповідачем оплачено 452322,50 грн. із конкретизацією у призначенні платежу за якою саме видатковою накладною сплачено кошти. Повідомляє, що не сплачена сума складає 255 785,00 грн., яка виникла на підставі видаткової накладної №25 від 10.02.2022 року, строк сплати за якою настав 12.03.2022 року, відповідно до п. 4.1. договору.

Також до стягнення заявлено пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

У позові повідомлено, що відповідно до укладеного договору про надання правових послуг адвоката №16-06/22 від 16.06.2022, укладеного між ТОВ „Укроген" та адвокатом Дерев`янченко Я.Ю., позивачем було сплачено суму коштів за надання правових послуг адвоката у розмірі 7000,00 грн., що підтверджується квитанцією №КВФ-00002159 про сплату послуг адвоката за договором №16-06/22 від 16.06.2022. Просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві (№367 від 03.08.2022) визнає частково позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 135805,00 грн. за договором поставки №01/2022 від 05.01.2022, який виник за поставлений товар згідно видаткової накладної №25 від 10.02.2022 на суму 255785,00 грн.

Відповідач погоджується з позивачем, що сума заборгованості за відвантажений товар згідно видаткової накладної №25 від 10.02.2022, станом на 24.06.2022 року, складала 255785,00 грн.

Разом з тим повідомляє, що відповідач перерахував за договором №01/2022 від 05.01.2022 на користь позивача 40800,00 грн. згідно платіжного доручення №860 від 14.07.2022 та 79180,00 грн. згідно платіжного доручення №922 від 28.07.2022

Посилаючись на п. 4.4 договору, відповідач зазначає, що сплачені ним суми в розмірі 40800,00 грн. та 79180,00 грн. були зараховані в рахунок погашення заборгованості, що виникла раніше, а саме заборгованість за поставлений товар згідно видаткової накладної №25 від 10.02.2022.

Також відповідач просить врахувати, що порушення строків оплати за отриманий товар відповідно до умов договору сталося внаслідок настання дій форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили). Зазначає, що покупець виконає своє основне зобов`язання перед постачальником, як тільки з`явиться така можливість

Відповідач не визнає позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, посилаючись на наявність форс мажорних обставин (військова агресія Російської Федерації проти України та ведення воєнного стану), на підтвердження чого надав лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року вих. №20224/02.0-7.1.

Зазначає, що внаслідок дії форс-мажорних обставин (воєнного стану) склалася складна ситуація з ринком вапняку в Україні, відбулася фактична зупинка металургійних підприємств, підприємств будівельної галузі в більшості регіонах держави, контрагенти, посилаючись на дію форс-мажорних обставин, порушують строки розрахунків по діючим договорам (контрактам), діють суттєві обмеження Укрзалізниці щодо постачання в деякі регіони України вапняку, були встановленні обмеження на проведення вибухових робіт на кар`єрі, проведено призив частини працівників підприємства на військову службу, а також прийняті заходи по збереженню життя та здоров`ю працівників підприємства. Вказані обставини фактично призвели до зупинки господарської діяльності ПрАТ „Подільські Товтри" та, як наслідок, з 03.03.2022 року було оголошено простій на підприємстві згідно наказу від 03.03.2022 р. №42 аг „Про встановлення простою у зв`язку з введенням воєнного стану".

Також відповідач заперечує проти стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн. та вважає ці витрати необґрунтованими та неспівмірними заявленої до стягнення суми витрат із реальністю таких витрат, враховуючи незначний обсяг юридичної роботи щодо підготовки справи до розгляду в господарському суді Хмельницької області та її розгляду в порядку спрощеного провадження.

Наголошує, що позивачем не додано жодного доказу фактичного надання адвокатом Дерев`янченко Я.Ю. послуг згідно договору про надання правових послуг адвоката від 16.06.2022 року № 16-06/22 та отримання таких ТОВ „Укроген" (відсутній акт приймання-передачі послуг, видаткова накладна тощо).

Звертає увагу, що квитанція № КВФ-0002159 від 24.06.2022 р., яка на думку позивача, підтверджує оплату послуг адвоката, містить дві різні суми цієї послуги, а саме, сума проставлена цифрами зазначена „7000,00 грн. без ПДВ", а сума вказана прописом „Дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок, ПДВ 0,00 грн.".

Відповідь позивача на відзив відповідача.

Позивач у відповіді на відзив (від 01.09.2022) звертає увагу, що сплати були зроблені відповідачем вже після звернення позивача з позовом до суду, тому вважає заявлені позовні вимоги зроблені під час звернення з позовом були правомірні.

Повідомляє, що на виконання умов договору №01/2022 від 05.01.2022 року, позивачем було зроблено додаткову поставку паливно-мастильних матеріалів відповідно до видаткових накладних №68 від 17.06.2022 та №70 від 23.06.2022 на загальну суму 40800,00 грн. та видаткові накладні №74 від 04.07.2022 року та № 75 від 05.04.2022 року на загальну суму 79180,00 грн.

Позивач зазначає, що оскільки розмір суми сплати за платіжним дорученням №860 від 14.07.2022 на суму 40800,00 грн. 100% співпадає з відвантаженим товаром згідно видаткових накладних № 68; №70, а за платіжним дорученням №922 від 22.07.2022 на суму 79180,00 грн., 100% співпадає з відвантаженим товаром згідно видаткових накладних №74; №75 та відсутністю у призначенні платежу посилання на сплату за відповідною видатковою накладною, це дозволяє визначити, за яку партію товару здійснювалася оплата.

Таким чином, стверджує, що на теперішний час загальна сума основного боргу відповідача не змінилася та становить 255785,00 грн.

На думку позивача, не може братися до уваги посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1, так як підтвердження форс-мажорних обставин, які впливають на виконання обов`язків за договором потребує певних дій від сторони, яка вважає що зазначені обставини заважають виконати належним чином ці обов`язки, а саме: необхідність звернення сторони по договору за отриманням відповідного сертифікату, доведеність чому саме зазначені обставини заважають виконувати певні обов`язки.

Вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що форс-мажорні обставини призвели до неможливості виконання платіжних зобов`язань ПрАТ „Подільські Товтри" перед ТОВ „Укроген", оскільки відповідач продовжував отримувати аналогічний товар за договором та протягом квітня-червня 2022 оплачував його. Проведення оплат 14.07.2022 та 22.07.2022 також спростовують неможливість здійснювати належним чином оплату за раніше поставлений товар.

Щодо витрати на професійну правничу допомогу, позивач повідомляє, що під час складання квитанції було допущено технічну помилку у написанні прописом сплаченої суми за надані послуги. Замість суми „сім тисяч гривень, 00 копійок", було помилково вказано „дві тисячі п`ятсот гривень, 00 копійок". У цифровому зазначені, за усім змістом квитанції № КВФ-00002159 від 24.06.2022 зазначена правильна сума 7000,00 грн. (сім тисяч гривень). Відповідна правильна сума зазначена в додатках до договору: №1 Розрахунок вартості послуг адвоката до договору про надання правової послуг адвоката №16-06/22 від 16.06.2022.

Також зазначає, оскільки обов`язки за договором про надання правових послуг адвоката №16-06 від 16.06.2022, є триваючими, позивачем та Адвокатом 04.07.2022 був складений проміжний акт приймання-передачі виконаних послуг за договором, вже після звернення з позовом до суду. У зв`язку з цим зазначений акт не було долучено до позовної заяви від 24.06.2022 року. Додатково вказує, що у постанові від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18 Верховний Суд зазначив про те, що необґрунтованою є вимога акта виконаних робіт (послуг) за умови, що надані документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

05.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Укроген" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством „Подільські Товтри" (покупець) укладено договір поставки №01/2022, відповідно до умов якого постачальник постачає технічні мастила та іншу продукцію (далі - товар) відповідно до заявки покупця, а покупець приймає товар та здійснює оплату відповідно до умов договору (п. 1.1. договору).

Згідно з п.1.2. договору асортимент, номенклатура, ціна визначається у видатковій накладній, рахунку на оплату та/або специфікації до договору, оформлених у відповідності до заявки покупця.

Сума договору визначається із сумарної вартості фактично поставленого за договором товару, який не може перевищувати 6000000,00 грн. з урахуванням ПДВ (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору передача товару здійснюється постачальником протягом терміну дії договору окремими узгодженими з покупцем партіями товару.

Датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної з фіксуванням дати (п. 3.7. договору).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки за договором здійснюються у національній валюті України шляхом прямого банківського перерахування на поточний рахунок постачальника з відстрочкою платежу 30 календарних днів з моменту отримання технічних мастил та відстрочкою платежу 10 календарних днів з моменту отримання інших товарів.

Відповідно до п. 4.4. договору, якщо за призначенням платежу оплаченого товару неможливо визначити, за яку партію товару здійснюється оплата, такі кошти у першу чергу зараховуються в рахунок погашення заборгованості покупця перед постачальником, що виникла раніше за договором.

За невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за договором, винна сторона відповідає відповідно до цього договору та законодавства України, зі сплатою сумлінній стороні заподіяних таким порушенням договору збитків (п. 6.1. договору).

Відповідно до п. 6.3. договору покупець за порушення термінів оплати за договором

сплачує неустойку, у розмірі 1% від вартості не виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення платежу.

Пунктами 7.1., 7.2. договору передбачено, що сторони не несуть відповідальності за невиконання взятих за договором зобов`язань в разі настання під час дії договору обставин непереборної сили (форс-мажору). Під обставинами непереборної сили сторони розуміють: повені, землетруси, військові дії, громадські заворушення, дія та бездіяльність органів влади та інші не передбачувані та незалежні від сторін обставини.

Згідно з п. 7.4. договору про настання обставин непереборної сили сторона, яка підпала під дію таких обставин, повинна повідомити іншу сторону протягом 5 п`яти робочих днів з дня початку дії таких обставин. Сторона, яка підпала під дію таких обставин, повинна надати іншій стороні належне підтвердження з посиланням на видані компетентними установами, або органами влади належні докази, відсутність підтвердження не дає підстави посилатися на обставини непереборної сили.

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2022 включно.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 708107,50 грн., що підтверджується видатковими накладними: №25 від 10.02.2022 на суму 255785,00 грн. №35 від 07.04.2022 на суму 64800,00 грн.; № 39 від 13.04.2022 на суму 85100,00 грн.; №40 від 18.04.2022 на суму 1650,00 грн.; №43 від 02.05.2022 на суму 27000,00 грн.; №44 від 07.05.2022 р. на суму 175250,00 грн.; №45 від 11.05.2022 р. на суму 9200,00 грн.; №46 від 11.05.2022 на суму 7350,00 грн.; №48 від 16.05.2022 р. на суму 35900,00 грн.; №50 від 17.05.2022 р. на суму 5340,00 грн.; №51 від 19.05.2022 р. на суму 19492,50 грн.; №57 від 03.06.2022 р на суму 21240,00 грн.

Відповідач здійснював оплату товару з конкретизацією призначення платежу, а саме: платіжне доручення №448 від 07.04.2022 на суму 64800,00 за ПММ згідно накладної №35 від 07.04.2022; платіжне доручення №472 від 15.04.2022 на суму 81060,00 грн. за ПММ згідно накладної №39 від 13.04.2022; платіжне доручення №507 від 25.04.2022 на суму 4040,00 грн. за ПММ згідно накладної №39 від 13.04.2022; платіжне доручення №531 від 02.05.2022 на суму 26440,00 грн. за ПММ згідно накладної №43 від 02.05.2022; платіжне доручення №595 від 11.05.2022 на суму 177460,00 грн. за ПММ згідно накладної №43 від 02.0.2022; платіжне доручення №622 від 16.05.2022 на суму 16550,00 грн. за ПММ згідно накладних №45, №46 від 11.05.2022, та №44 від 07.05.2022; платіжне доручення № 646 від 19.05.2022 р. на суму 41240,00 грн. за ПММ згідно накладної №48 від 16.05.2022 та накладної №50 від 17.05.2022; платіжне доручення №653 від 23.05.2022 на суму 19492,5 грн. за ПММ згідно накладної №51 від 19.05.2022; платіжне доручення №744 від 21.06.2022 на суму 21240,00 грн. за ПММ згідно накладної №57 від 03.06.2022 Загальна сума сплати за вказаний вище період склала 452322,50 грн.

У вимозі за вих. №1151/ від 06.06.2022 позивач вимагав у відповідача сплатити 503230,13 грн., де: 255785,00 грн. - основна сума боргу, 19796,48 грн. - інфляційне збільшення, 227648,65 грн. - неустойка станом на 06.06.2022, а також 8000,00 витрат на надання правничої допомоги.

Згідно наданого та підписаного позивачем акту звірки взаємних розрахунків за період з 05.01.2022 по 22.06.2022 заборгованість відповідача за договором №01/2022 від 05.01.2022 становить 255785,00 грн.

Позивач посилаючись на те, що товар, поставлений за видатковою накладною №25 від 10.02.2022 на суму 255785,00 грн. не оплачений, звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Після звернення з позовом до суду позивачем за договором №01/2022 від 05.01.2022 було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними: №74 від 04.07.2022 на суму 49980,00 грн.; №75 від 05.07.2022 на суму 29200,00 грн.; №68 від 17.06.2022 на суму 36400,00 грн.; №70 від 23.06.2022 на суму 4400,00 грн.

14.07.2022 та 28.07.2022 відповідачем були здійснені наступні сплати: 40800,00 грн. - згідно платіжного доручення №860 від 14.07.2022 ; 79180,00 грн. - згідно платіжного доручення №922 від 28.07.2022 . У платіжних дорученнях у призначенні платежу вказано: „За ПММ згідно Договору №01/2022 від 05.01.2022".

Відповідачем надано наказ ПрАТ „Подільські Товтри" від 03.03.2022 №42 аг „Про встановлення простою у зв`язку з введенням воєнного стану" та лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 „Про введення воєнного стану в Україні".

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Укроген" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством „Подільські Товтри" (покупець) укладено договір поставки №01/2022, відповідно до умов якого постачальник постачає технічні мастила та іншу продукцію (далі - товар) відповідно до заявки покупця, а покупець приймає товар та здійснює оплату відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору поставки №01/2022 від 05.01.2022 позивачем 10.02.2022 було поставлено відповідачу товар (олива AMINOL Classic SAE 30; олива AMINOL Premium PMD1 15W-40; моторна олива Valvolin Premium Blue 7800 15W-40; олива ПРОТЕК ІГ-40 А; олива AMINOL HYDRAULIC HLP 46; мастило Літол-24, мастило графітне, олива AMINOL Марка А; охолоджуюча рідина Aminol Antifriz Concentrate G12+ Red; омивач скла зимовий S-Power-22; олива AMINOL Premium PMD2 10W-40; олива AMINOL Classic SAE 40) на суму 255785,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №25 від 10.02.2022 та товарно-транспортною накладною №Р25 від 10.02.2022.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. договору передбачено, що розрахунки за договором здійснюються у національній валюті України шляхом прямого банківського перерахування на поточний рахунок постачальника з відстрочкою платежу 30 календарних днів з моменту отримання технічних мастил та відстрочкою платежу 10 календарних днів з моменту отримання інших товарів.

Таким чином, граничним терміном оплати поставленого відповідачу згідно видаткової накладної №25 від 10.02.2022 товару є 12.03.2022 року.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту міститься в ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відзиві відповідач погоджується з позивачем, що сума заборгованості за відвантажений товар згідно видаткової накладної №25 від 10.02.2022, станом на 24.06.2022 року, складала 255785,00 грн. Однак, враховуючи проплати здійснені 14.07.2022 та 28.07.2022, з огляду на положення п. 4.4. договору, відповідач вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 135805,00 грн.

Позивач заперечує, що вказані оплати здійснені на погашення заборгованості за товар, поставлений згідно видаткової накладної №25 від 10.02.2022, посилаючись на те, що розмір суми сплати за платіжним дорученням №860 від 14.07.2022 на суму 40800,00 грн. 100% співпадає з відвантаженим товаром згідно видаткових накладних №68 від 17.06.2022 та №70 від 23.06.2022 на загальну суму 40800,00 грн., а за платіжним дорученням №922 від 22.07.2022 на суму 79180,00 грн., 100% співпадає з відвантаженим товаром згідно видаткових накладних №74 від 04.07.2022 року та № 75 від 05.04.2022 року на загальну суму 79180,00 грн., що на думку позивача дозволяє визначити, за яку партію товару здійснювалася оплата.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було перераховано позивачу згідно платіжного доручення: №860 від 14.07.2022 суму 40800,00 грн. та згідно платіжного доручення №922 від 28.07.2022 суму 79180,00 грн.

У призначенні платежу в платіжних дорученнях вказано: „За ПММ згідно договору №01/2022 від 05.01.2022".

Таким чином, із платіжних доручень №860 від 14.07.2022 та №922 від 28.07.2022 неможливо визначити, за яку саме партію товару здійснюється оплата.

Відповідно до п. 4.4. договору, якщо за призначенням платежу оплаченого товару неможливо визначити, за яку партію товару здійснюється оплата, такі кошти у першу чергу зараховуються в рахунок погашення заборгованості покупця перед постачальником, що виникла раніше за договором.

Враховуючи положення п. 4.4. договору поставки та наявність у відповідача заборгованості за поставку товару згідно видаткової накладної №25 від 10.02.2022, оплати, здійснені згідно платіжних доручень №860 від 14.07.2022 на суму 40800,00 грн. та №922 від 28.07.2022 на суму 79180,00 грн. зараховуються в рахунок погашення заборгованості покупця перед постачальником, що виникла раніше, тобто за видатковою накладною №25 від 10.02.2022.

З огляду на положення п. 4.4. договору, посилання позивача на те, що суми сплат за платіжним дорученням №860 від 14.07.2022 та №922 від 22.07.2022, які співпадають з відвантаженим товаром згідно видаткових накладних № 68; №70; №74; №75 дозволяє визначити, за яку партію товару здійснювалася оплата, є необґрунтованим.

Отже, вимоги в частині основного боргу підлягають частковому задоволенню в розмірі 135805,00 грн. (255785,00 - 40800,00 - 79180,00).

Пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Наведена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 07.12.2021 року у справі № 910/14950/20.

Враховуючи, що часткова сплата (в розмірі 119980,00 грн.) заявленої до стягнення заборгованості здійснена відповідачем після звернення з позовом до суду, провадження у справі в частині стягнення 119980,00 грн. боргу за договором поставки №01/2022 від 05.01.2022 підлягає закриттю.

З приводу посилання відповідача на те, що порушення строків оплати сталося через настання форс-мажорних обставин, у зв`язку з чим вважає, що не підлягають задоволенню вимоги про стягнення пені, річних та інфляційних втрат, судом враховується таке.

Згідно з ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 статті 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Пунктами 7.1., 7.2. договору передбачено, що сторони не несуть відповідальності за невиконання взятих за договором зобов`язань в разі настання під час дії договору обставин непереборної сили (форс-мажору). Під обставинами непереборної сили сторони розуміють: повені, землетруси, військові дії, громадські заворушення, дія та бездіяльність органів влади та інші не передбачувані та незалежні від сторін обставини.

Згідно з п. 7.4. договору про настання обставин непереборної сили сторона, яка підпала під дію таких обставин, повинна повідомити іншу сторону протягом 5 п`яти робочих днів з дня початку дії таких обставин. Сторона, яка підпала під дію таких обставин, повинна надати іншій стороні належне підтвердження з посиланням на видані компетентними установами, або органами влади належні докази, відсутність підтвердження не дає підстави посилатися на обставини непереборної сили.

З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Позивач у відповіді на відзив наголошує, що жодного повідомлення з боку відповідача, щодо виникнення таких обставин не надходило. Відповідних доказів відповідачем не надано й суду.

Обґрунтовуючи неможливість виконання договірного зобов`язання щодо оплати товару поставленого позивачем згідно видаткової накладної №25 від 10.02.2022, відповідач посилається на офіційний лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, відповідно до якого засвідчено форс-мажорні обставини: військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента; підтверджено, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання яких форс-мажорних обставин.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021р. у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно; форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

З огляду на зазначене, відповідачем, враховуючи положення чинного законодавства та умови укладеного між сторонами договору поставки, не доведено, що наявність форс-мажорних обставин перешкоджали виконанню грошових зобов`язань за договором поставки №01/2022 від 05.01.2022.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач після введення воєнного стану здійснював оплату товару за договором, поставленого у квітні-червні 2022 року (платіжні доручення №448 від 07.04.2022; №472 від 15.04.2022; №507 від 25.04.2022; №531 від 02.05.2022; №595 від 11.05.2022; №622 від 16.05.2022; №646 від 19.05.2022; №653 від 23.05.2022; №744 від 21.06.2022).

Враховуючи вище зазначене, твердження відповідача про те, що затримка оплати послуг відповідачем сталася з причин настання форс-мажорних обставин, а саме з початком військової агресії Російської федерації проти України та введенням військового стану, є необґрунтованим.

Щодо пені.

У п. 3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема щодо сплати неустойки.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 6.3. договору покупець за порушення термінів оплати за договором

передбачена неустойка, у розмірі 1% від вартості не виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення платежу.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 19341,55 грн. за період з 12.03.2022 по 24.06.2022 з урахуванням розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Судом було встановлено, що граничним терміном оплати отриманої 10.02.2022 партії товару є 12.03.2022. Тому розрахунок пені необхідно проводити з 13.03.2022.

Су здійснивши перерахунок пені, встановив, що правомірним є нарахування пені в розмірі 19201,39 грн. за період з 13.03.2022 по 24.06.2022

Таким чином у стягненні пені в розмірі 140,16 грн. (19341,55 - 19201,39) суд відмовляє у зв`язку з необґрунтованим її нарахуванням.

Разом із тим, згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому слід взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про їх зменшення. При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем не обґрунтовано завдання йому збитків порушенням зобов`язання відповідачем.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини неналежного виконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (постанова Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14).

Приймаючи до уваги посилання відповідача на фактичну зупинку господарської діяльності ПрАТ „Подільські Товтри", встановлення на підприємстві простою у зв`язку з введенням воєнного стану згідно наказу ПрАТ „Подільські Товтри" №42 аг від 03.03.2022, враховуючи час прострочення та часткову сплату, оцінюючи надані докази у їх сукупності, суд скориставшись правом, наданим нормою ч.3 ст.551 ЦК України, дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені на 50% від правомірно заявленої та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 9600,70 грн. пені.

Щодо 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Як вбачається із розрахунку, позивачем у зв`язку з невиконанням відповідачем договору поставки №01/2022 від 05.01.2022 нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 2207,46 грн. Розрахунок здійснено за період з 12.03.2022 по 24.06.2022 на суму заборгованості в розмірі 255785,00 грн.

Враховуючи, що граничним терміном оплати товару, отриманого 10.02.2022 є 12.03.2022, тому розрахунок 3% річних необхідно проводити з 13.03.2022.

Здійснивши перерахунок 3% річних суд встановив, що правомірним є нарахування 3% річних у розмірі 2186,44 грн. за період з 13.03.2022 по 24.06.2022.

Таким чином, у стягненні 21,02 грн. 3% річних (2207,46 - 2186,44) суд відмовляє.

Щодо інфляційних втрат.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної Палати Касаційного господарського Суду від 26.06.2020р. у справі №905/21/19 та від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19.

Верховний Суд у складі колегії суддів Об`єднаної Палати Касаційного господарського Суду у постанові від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Позивачем правомірно здійснено розрахунок інфляційних втрат в розмірі 27237,18 грн. за період з березня по травень 2022 року із суми заборгованості 255785,00 грн.

Тому заявлена до стягнення сума інфляційних втрат підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 174829,32 грн., з яких: 135805,00 грн. - сума боргу за договором поставки; 9600,70 грн. - пеня; 2186,44 грн. - 3% річних; 27237,18 грн. - інфляційні втрати.

В частині стягнення 119980,00 грн. боргу за договором поставки №01/2022 від 05.01.2022 провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 2 ст. 231 ГПК України.

В решті позову щодо стягнення 9740,85 грн. пені (140,16 грн. - у зв`язку з перерахунком та 9600,69 грн. - у зв`язку із зменшенням) та 21,02 грн. 3% річних суд відмовляє.

Розподіл судових витрат між сторонами.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених (правомірно заявлених) позовних вимог.

При розподілі судового збору щодо вимоги про стягнення пені судом беруться до уваги приписи п. 9 ст. 129 ГПК України та у зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір із суми правомірно заявленої суми пені, яка зменшена судом, покладається на відповідача.

Крім того, позивач не позбавлений права звернутися до суду із заявою про повернення судового збору в розмірі 1799,70 грн. у зв`язку із закриттям провадження в частині стягнення 119980,00 грн. боргу.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач у позові повідомив, що відповідно до укладеного між ТОВ „Укроген" та адвокатом Дерев`янченко Я.Ю. договору №16-06/22 від 16.06.2022, позивачем було сплачено адвокату 7000,00 грн. за надання правової допомоги. Просив здійснити розподіл судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

Положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України). Зазначений висновок викладений у додатковій постанові Верховного Суду від 19.08.2020р. у справі №910/7520/19.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України „Про адвокатуру і адвокатську діяльність" Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2020 року у справі №910/16223/18.

За змістом статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Згідно з частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування щодо невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19, додатковій ухвалі Верховного Суду від 25.03.2021р. №922/2865/19).

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (постанова об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Відповідач у відзиві на позов заперечує проти стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн., вважає ці витрати необґрунтованими та неспівмірними заявленої до стягнення суми витрат із реальністю таких витрат, враховуючи незначний обсяг юридичної роботи щодо підготовки справи до розгляду в Господарському суді Хмельницької області та її розгляду в порядку спрощеного провадження.

Наголошує, що позивачем не додано жодного доказу фактичного надання адвокатом Дерев`янченко Я.Ю. послуг згідно договору про надання правових послуг адвоката від 16.06.2022 року № 16-06/22 та отримання таких ТОВ „Укроген" (відсутній акт приймання-передачі послуг, видаткова накладна тощо).

Відповідач просить зменшити суму судових витрат на професійну правничу допомогу до 0 грн. 00 коп.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі №638/7748/18.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.12.2021 року у справі № 904/3550/21.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічний висновок міститься у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

На підтвердження витрат на професійну допомогу позивачем надано договір про надання правових послуг адвоката №16-06/22 від 16.06.2022, укладений між ТОВ „Укроген" та адвокатом Дерев`янченко Я.Ю., з додаток №1 до договору, детальний опис робіт та послуг виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до договору №16-06/22 від 16.06.2022, акт приймання-передачі виконаних послуг від 04.07.2022 за договором №16-06/22 від 16.06.2022, квитанція №КВФ-00002159 від 24.08.2022 на суму 7000,00 грн. на оплату адвокатських послуг за договором №16-06/22 від 16.06.2022 (первинно подана до позову та повторно у зв`язку з виправленням подана до відповіді на відзив).

Як слідує з п. 1 додатку №1 до договору №16-06/22 від 16.06.2022 вартість послуг адвоката за підготовку та подачу позову в інтересах ТОВ „Укроген" до Господарського суду Хмельницької області по справі за то позовом про стягнення заборгованості за договором постачання укладеним з ПрАТ „Подільські Товтри" визначена сторонами у розмірі 7000,00 грн.

В акті приймання-передачі виконаних послуг від 04.07.2022 за договором №16-06/22 від 16.06.2022 підписаному між ТОВ „Укроген" та адвокатом Дерев`янченко Я.Ю. та детальному описі робіт та послуг виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до договору №16-06/22 від 16.06.2022 міститься найменування та вартість послуг, наданих адвокатом.

Також в акті зазначено, що претензій за результатами виконаних послуг сторони не мають.

Відповідно до статті 26 Закону України „Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України „Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Отже, надання правничої професійної допомоги здійснюється на підставі договору, укладеного між адвокатом (адвокатським об`єднанням) та клієнтом (замовником).

Як вбачається з матеріалів справи, договір про надання правових послуг адвоката між ТОВ „Укроген" та адвокатом Дерев`янченко Я.Ю. укладений 16.06.2022.

Судом враховуються заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, про те, що надання адвокатом послуги з організації проведення претензійної роботи (п. 1. акту приймання-передачі виконаних послуг та детального опису робіт та послуг) не підтверджено, а вимога про погашення заборгованості №1151 від 06.06.2022 складалася та направлялася відповідачу до моменту укладення між ТОВ „Укроген" та адвокатом Дерев`янченко Я.Ю. договору про надання правових послуг адвоката №16-06/22 від 16.06.2022.

Як вбачається з матеріалів справи, у вимозі №1151 від 06.06.2022 ТОВ „Укроген" просив відповідача сплатити крім суми іншого, витрати за надання правової допомоги у розмірі 8000,00 грн. посилаючись на договір про надання правничої допомоги від 17.01.2022 №Ю/КО/01 та акт приймання-передачі наданих послуг від 09.05.2022.

Також суд погоджується з позицією відповідача про те, що послуги, які визначені в п. п. 2, 3, 4 акту приймання-передачі виконаних послуг та детального опису робіт та послуг, закрема: „збір інформації про фінансовий стан боржника і визначення перспектив фактичного стягнення боргу; виявлення рахунків боржника; вибір оптимальної моделі ведення претензійної роботи; підготовка до майбутнього судового процесу; практичні аспекти визначення цілей, методів і загальної стратегії майбутнього судового процесу; оцінка ймовірності позитивного результату і перспектив судового процесу; визначення доцільності удового захисту прав; оцінка варіантів підсудності та підвідомчості; вибір найбільш зручного для позивача місця розгляду спору; захист від недобросовісного створення штучних приводів для обґрунтування „зручною" позивачу підсудності або підвідомчості на загальну суму 1200,00 грн., не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат, які мають бути дійними, необхідними та розумними.

З приводу посилання відповідача на відсутність доказів надання адвокатом і отримання позивачем адвокатських послуг, судом береться до уваги наданий позивачем акт приймання-передачі виконаних послуг від 04.07.2022 за договором про надання правових послуг адвоката №16-06/22 від 16.06.2022 підписаний між ТОВ „Укроген" та адвокатом Дерев`янченко Я.Ю., в якому міститься детальний опис робіт та послуг виконаних (наданих) адвокатом та зазначено, що претензій за результатами виконаних послуг сторони не мають.

Зважаючи на заперечення відповідача щодо заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу, з огляду на незначну складність справи, яка розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, наданий адвокатом обсяг послуг позивачу, з урахуванням критеріїв реальності витрат на професійну правничу допомогу (їх дійсності та необхідності), обґрунтованості, розумності, справедливості та пропорційності до предмета спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи №924/714/22 у сумі 4000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 126, 129, п. 2 ч. 2 ст. 231, ст. ст. 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Подільські Товтри" (32326, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Вербка, вул. Заводська, 1, код ЄДРПОУ 03771123) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укроген" (01042, м. Київ, бульвар Марії Приймаченко, буд. 1/27, офіс 305, код ЄДРПОУ 43332916) 135805,00 грн. (сто тридцять п`ять тисяч вісімсот п`ять гривень 00 коп.) боргу; 9600,70 грн. (дев`ять тисяч шістсот гривень 70 коп.) пені; 2186,44 грн. (дві тисячі сто вісімдесят шість гривень 44 коп.) 3% річних; 27237,18 грн. (двадцять сім тисяч двісті тридцять сім гривень 18 коп.) інфляційних втрат, 2766,45 грн. (дві тисячі сімсот шістдесят шість гривень 45 коп.) витрат по оплаті судового збору, 4000,00 (чотири тисячі гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі №924/417/22 в частині стягнення 119980,00 грн. боргу закрити.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 15.09.2022р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи;

2 - ТОВ „Укроген" - ел. пошта: Ukrogen@ukr.net

3 - ПАТ „Подільські Товтри" - ел. пошта: tovtry@gorprom.dp.ua