Ухвала

від 12.09.2022 по справі 260/323/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про залишення позову без розгляду

13 вересня 2022 рокум. Ужгород№ 260/323/22

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання Рошко Л.М.

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімус Рітейл ЗК" представник Горболис Олександр Анатолійович;

відповідач Головного управління ДПС у Львівській області представник Середняк Богдан Васильович,

розглянувши у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Рітейл ЗК" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

21 січня 2022 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімус Рітейл ЗК" (89623, Закарпатська область, Мукачівський район, с. Клячаново, вул. Мукачівська, 135, код ЄДРПОУ 41720377) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 43143039), в якому просить суд: "1. Прийняти позовну заяву до розгляду; 2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.10.2019 року № 0002503201, винесене Головним управлінням ДПС у Львівській області; 3. Усі судові витрати покласти на відповідача.".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року даний позов було залишено без руху.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року підготовче засідання було призначене провести у режимі відеоконференції.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року підготовче засідання було призначене провести у режимі відеоконференції.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року підготовче засідання було призначене провести у режимі відеоконференції.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року підготовче засідання було призначене провести у режимі відеоконференції.

20 квітня 2022 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника Головного управління ДПС у Львівській області про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом. В обґрунтування вказаного клопотання, відповідач посилаючись на постанову Верховного Суду від 26 листопада 2020 року, що ухвалена у справі № 500/2486/19 та постанову Верховного Суду від 27 січня 2022 року, що ухвалена у справі № 160/11673/20. Вказує на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений статтею 122 КАС України (а.с.а.с. 76, 77).

10 травня 2022 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшло від представника позивача заперечення на клопотання про залишення без розгляду.

Відповідно до цього заперечення, позивач просив у разі встановлення судом факту пропуску позивачем строку на звернення до суду з даним позовом - визнати поважними причини пропуску товариством строку звернення до суду та поновити пропущений строк. Обґрунтовуючи пропущений строк, позивач зазначає, що станом на час звернення позивача до суду із вказаним позовом (21 січня 2022 року) не існувало правової позиції Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 160/11673/20. Крім того, постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 Верховний Суд відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі № 540/2576/18, в частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено. Викладена у вищезазначеній постанові, правова позиція стосується строку звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення рішення у випадку використання платником податків процедури адміністративного оскарження цього рішення. Однак, у цій справі процедуру адміністративного оскарження позивач не використовував, а тому в межах строку у 1095 днів подав цей позов без порушення строку. Зазначає, що зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики (а.с.а.с. 82-84).

Представник позивача в судовому засіданні проти клопотання представника відповідача щодо залишення позовної заяви без розгляду заперечив, просив відмовити в задоволенні такого.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, просив таке задовольнити.

Відповідно до статті 122 частини 3 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодексом адміністративного судочинства України передбачено, що строки звернення до суду можуть бути встановлені й іншими законами України та регламентовано строк звернення до суду, який передбачений відповідним законом.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Відповідно до статті 122 частини 1 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Відповідно до статті 56 пункту 56.18 абзаців 1-3 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Статтею 102 Податкового кодексу України передбачено строк давності тривалістю 1095 днів (2555 днів у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження у даній адміністративній справі є прийнятен відповідачем податкове повідомлення-рішення від 28 жовтня 2019 року № 0002503201 (а.с. 9).

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, позивачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення отримано 02 листопада 2019 року (а.с. 78)

Судом встановлено, що позивач не скористався правом адміністративного оскарження в порядку досудового вирішення спору, а тому строк звернення до суду визначається статті 122 частиною 2 КАС України та становить 6 місяців.

Однак з позовом до суду позивач звернувся лише 21 січня 2022 року, тобто із значним пропуском встановленого строку звернення до суду, а саме понад 2 роки.

Суд звертає увагу на висновки зазначені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20 (адміністративне провадження №К/9901/30170/21).

Так, Верховний Суд зазначив, що спірним у справі було питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень у разі, коли платником податків не проводилася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору.

Ухвалюючи постанову у справі № 500/2486/19, Верховний Суд виходив, зокрема, з того, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України. При цьому мова йде не тільки про строки, згадані в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті. Аналіз статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення-рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом. Суд дійшов висновку, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду.

Водночас, судова палата дійшла висновку, що пункт 56.19 статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.

З цих підстав суд відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і сформулював такий правовий висновок.

Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Отже, не можна не погодитися з доводами позивача про те, що правовий висновок, викладений у вищевказаній постанові безпосередньо стосується застосування пункту 56.19 статті 56 ПК України при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження.

Разом з тим, у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 Верховний Суд у складі судової палати також більш широко виклав і новий підхід у тлумаченні пунктів 56.18 статті 56 і 102.1 статті 102 ПК України як норм, які не визначають процесуального строку звернення до суду в податкових правовідносинах, що мало бути враховано у подальшому правозастосуванні при вирішенні аналогічних питань. Цей висновок фактично мав універсальний характер.

Стаття 122 КАС України встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах. Водночас, вона передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Однак, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, ПК України не містить норм, які б визначали процесуальний строк звернення до суду з позовом у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження).

Верховний суд у постанові від 27 січня 2022 що ухвалена у справі 160/11673/20 Зазначив, що, що у випадку відсутності правового регулювання у спеціальному законодавстві, застосуванню підлягають загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів, які встановлені КАС України.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики під час судового розгляду відповідних спорів у справах, у яких позивачами не використовувалась процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу про нарахування грошових зобов`язань, та у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, судова палата відступає від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 3 квітня 2018 року у справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а та вважає за необхідне сформулювати такий правовий висновок.

Щодо тривалості строку звернення до суду у випадку судового оскарження податкових повідомлень-рішень (рішень про застосування штрафних санкцій) без використання досудового порядку вирішення спору, яке продемонстровано у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 3 квітня 2018 року у справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а, та зводилось до наявності у платника податків права на звернення до суду з таким позовом протягом встановлених пунктом 102.1 статті 102 ПК України 1095 днів з моменту отримання такого рішення.

З метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики під час судового розгляду відповідних спорів у справах, у яких позивачами не використовувалась процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу про нарахування грошових зобов`язань, та у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, судова палата відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 3 квітня 2018 року у справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі №805/1146/17-а та вважає за необхідне сформулювати такий правовий висновок.

Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається статті 122 частиною 2 КАС України становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судова палата вважає, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.

Таким чином, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень, зокрема, у випадку судового оскарження податкових повідомлень-рішень без використання досудового порядку вирішення спору, визначається статтею 122 частиною 1 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Щодо твердження представника позивача, що на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень існувала усталена практика процедури оскарження, яка становила 1095 днів з дня отримання, суд зазначає наступне.

Позивач звернувся до суду з позовом 21 січня 2022 року, тобто після зміни судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду (офіційне оприлюднення постанови від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19 Верховним Судом відбулося 10 грудня 2020 року). У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач навів доводи про неможливість застосування до спірних правовідносин висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19.

При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Зокрема, питання наявності підстав вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом, які пов`язані зі зміною правової позиції Верховного Суду з цього питання було предметом дослідження Верховним Судом у справі № 640/11650/21, за наслідками касаційного розгляду якої було ухвалено постанову від 23 вересня 2021 року. У цій постанові суд касаційної інстанції зазначив, що у перехідний період для забезпечення реалізації права особи на звернення до суду у вказаних умовах їй має бути забезпечений певний розумний строк, достатній для формулювання правової позиції і вчинення дій з підготовки відповідного позову та його подання до суду. Тобто, новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення постанови від 26 листопада 2020 року, однак, при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.

Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, вказала, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію.

Як встановлено судом з матеріалів справи, після зміни судової практики та офіційного оприлюднення постанови від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 - 10 грудня 2020 року позивач звернувся до суду після сплину більш як один рік, що суд розцінює як необґрунтоване зволікання, обставин, які б слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду позивач не зазначає.

Разом з цим, подання позовної заяви за відсутності належного обґрунтування причин зволікання із оскарженням спірних рішень матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, що є неприпустимим з огляду на принципову позицію Європейського Суду з прав людини у цьому питанні.

В той же час, поважними причинами несвоєчасного звернення з позовом до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Проте, Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптімус Рітейл ЗК" не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об`єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду, а тому у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду слід відмовити.

Відтак, суд вважає обґрунтованим клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, у зв`язку із пропуском строку звернення позивачем до суду.

Слід звернути увагу на те, що позивач подав адміністративний позов до суду 21 січня 2022 року, Верховний Суд відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, тобто після зміни судової практики, яка відбулася, в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, тобто через рік після розгляду справи Верховним судом № 500/2486/19.

Судом при обчисленні шестимісячного строку звернення до суду, не встановлено та представником позивача в судовому засіданні не доведено про наявність будь-яких обставин, які не залежали від волі позивача та ускладнили звернення позивача до суду у визначений строк.

Інші доводи сторони позивача про наявність правової позиції тільки 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20, критично оцінюються, оскільки аналогічний підхід було також застовано Верховним Судом при розгляді справи № 580/3400/20 (постанова від 27 липня 2021 року).

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження ("Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

Також в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, позивач у судовому засіданні вказав на наявність карантинних заходів в Україні, які запроваджені з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Однак, клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, не містить посилання на обґрунтовані, поважні причини пропуску строку звернення до суду та взаємозв`язку таких причин із обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Посилаючись на введення в державі карантинних обмежень у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), позивач не надав жодного доказу на підтвердження обставин, пов`язаних із такими подіями, які мали місце у відношенні безпосередньо до нього та перешкоджали своєчасному зверненню до суду.

Окрім того, Законом України №731-IX від 18.06.2020 (який набрав чинності 17.07.2020) були внесені зміни, в тому числі, до КАС України, та пункт 3 Прикінцевих положень КАС України викладено в наступній редакції: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення."

Таким чином, станом на дату звернення позивача з даним адміністративним позовом до суду (21 січня 2022 року) діяла редакція КАС України, яка не передбачала безумовне продовження строків звернення до суду з огляду на запроваджені карантинні заходи, натомість зобов`язувала суд враховувати пов`язаність поважності причини пропуску таких з обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Жодних доказів пов`язаності причини пропуску строків звернення до суду з обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, позивач не надав. З огляду на що суд не може застосувати пункт 3 Прикінцевих положень КАС України та продовжити позивачу строки звернення до суду з цих причин.

Будь-яких поважних причин пропуску строку звернення до суду суд не вбачає, а позивач не заявляє. Доказів, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду матеріали справи не містять. Підстави для визнання причин пропуску звернення до суду поважними, відсутні.

Відповідно до статті 240 частини 1 пункту 8 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Оскільки з позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленого статтею 122 КАС України, зазначені позивачем в заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані неповажними та необґрунтованими, суд вважає за необхідне, залишити позовну заяву без розгляду.

Одночасно, суд вважає за необхідне вказати, що норма 240 частини 1 пункту 8 КАС України є імперативною і у суду існує обов`язок, при встановленні судом факту пропуску строку звернення до адміністративного суду, залишити позовну заяву без розгляду.

Керуючись статтями 122, 123, 183, 240, 248 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Рітейл ЗК" (89623, Закарпатська область, Мукачівський район, с. Клячаново, вул. Мукачівська, 135, код ЄДРПОУ 41720377) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 43143039) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 13 вересня 2022 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Ухвалу у повному обсязі було виготовлено 16 вересня 2022 року.

СуддяС.Є. Гаврилко