Рішення

від 14.09.2022 по справі 440/6845/22

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 15 вересня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/6845/22

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Чеснокової А.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

11 серпня 2022 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми), в якій просить суд:

визнати протиправною відмову відповідача у знятті арештів з нерухомого майна позивача, а саме: житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; домоволодіння складається з: А-2 - житлового будинку загальною площею 347,8 кв.м, № 1 - свердловини, № 2 - вигрібної ями;

зобов`язати відповідача вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна позивача, накладеного на підставі постанови державного виконавця ВДВС Полтавського РУЮ Мороз С.В. від 15 квітня 2010 року а також постанови начальника відділу ДВС Полтавського РУЮ Кругового С.В. від 02 квітня 2013 року, що винесені в межах виконавчого провадження № 18667249.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що державним виконавцем під час закінчення виконавчого провадження № 18667249 на підставі статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (надалі Закону України "Про виконавче провадження") протиправно не знято арешт з майна боржника, накладений в межах цього виконавчого провадження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

05 вересня 2022 року до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні. Зазначив, що стаття 50 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає низку випадків, у разі наявності яких накладені арешти не підлягають зняттю під час закінчення виконавчого провадження. До таких зокрема належить випадок, нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Як пояснив відповідач в межах виконавчого провадження № 18667249 державним виконавцем винесено постанови про стягнення витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору, заборгованість за якими станом на дату закінчення виконавчого провадження боржниками залишилась непогашеною. З огляду на викладені обставини, а також зважаючи на те, що виконавчий лист, на підставі якого відкривалось виконавче провадження № 18667249, повторно пред`явлений до виконання (виконавче провадження № 51887701, що у свою чергу свідчить про фактичне невиконання боржниками вимог судового рішення від 03 березня 2010 року у справі № 2-90/2010 до теперішнього часу) відповідач не вбачає підстав для зняття арешту з нерухомого майна боржників.

Третя особа правом на подання письмових пояснень щодо заяв по суті справи не скористалась.

Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

У Полтавському відділі державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на виконанні перебувало виконавче провадження № 18667249 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Полтавським районним судом 19 березня 2010 року № 2-90/2010, про стягнення з солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ВАТ "ВТБ Банк" в особі Полтавської філії ВАТ "ВТБ Банк" заборгованості в сумі 1349553,52 грн.

15 квітня 2010 року постановою державного виконавця ВДВС Полтавського РУЮ у зазначеному виконавчому провадженні накладено арешт на все нерухоме майно.

Постановою начальника ВДВС Полтавського РУЮ від 02 квітня 2013 року у цьому ж виконавчому провадженні повторно накладено арешт на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; домоволодіння складається з: А-2 - житлового будинку загальною площею 347,8 кв.м, № 1 - свердловини, № 2 - вигрібної ями.

Як пояснив відповідач виконавче провадження № 18667249 закінчено 27 грудня 2013 року на підставі пункту 3 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з тим, що 06 грудня 2013 року та 09 грудня 2013 року на адресу стягувачів державним виконавцем направлено повідомлення про можливість залишення за собою нереалізованого майна оскільки станом на 27 грудня 2013 року жоден із стягувачів не виявив наміру залишення за собою нереалізованого майна, а у боржника відсутнє інше майно, на яке може бути звернено стягнення.

При цьому арешти, накладені в межах зазначеного виконавчого провадження № 18667249, не знімались.

29 квітня 2021 року АТ "ТАСКОМБАНК" набуло право вимоги за Кредитним договором № 148-08/1 від 13 червня 2008 року, додаткових угод до нього (з наступними змінами та доповнення до них), а також договорами забезпечення, укладеними із ОСОБА_2 .

Відповідно до умов Договору Факторингу № НІ/11/2-Ф від 29 квітня 2021 року та у відповідності до норм статті 1077 ЦК України, АТ "ТАСКОМБАНК" набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за зобов`язанням, що виникло в останніх перед АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" за вказаним Кредитним договором № 148-08/1 від 13 червня 2008 року та договорами забезпечення.

За умовами Договору про відступлення прав за договорами забезпечення від 29 квітня 2021 року, посвідченим Приватним нотаріусом КМНО Голубничою О.В. за реєстровим № 1120позивач набув право вимоги за Іпотечним договором № 148-08/1/3, посвідченим 13 червня 2008 року приватним нотаріусом Полтавського РНО Москівцем В.А. за реєстровим № 3455 (надалі за текстом - Іпотечний договір), який укладений із ОСОБА_1 (надалі - Іпотекодавець), згідно з яким, в іпотеку передано нерухоме майно в забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором № 148-08/1 від 13 червня 2008 року, укладеним з АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК".

У зв`язку з тривалим невиконанням Позичальником та Поручителем взятих на себе зобов`язань, користуючись правом Іпотекодержателя на звернення стягнення на предмети іпотеки відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку", позивач зареєстрував право власності на предмети іпотеки, якими забезпечено вказане кредитне зобов`язання, в тому числі: земельну ділянку, площею 0,1099 гектарів (кадастровий номер 5324085908:08:004:0096), що знаходиться у АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, а також житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; домоволодіння складається з А-2 - житлового будинку загальною площею 347,8 кв. м., житловою площею 155,0 кв. м., № 1 - свердловини, № 2 - вигрібної ями, що підтверджується відповідним Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що міститься в Додатку.

Незгода позивача з наявністю незнятого арешту з нерухомого майна, переданого йому в іпотеку, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною першою статті 1 зазначеного Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

У пункті 3 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV зазначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення.

Частиною першою статті 49 Закону № 606-XIV врегульовано, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення.

У відповідності до приписів частини другої зазначеної норми у випадках, передбачених пунктами 1 - 6, 8, 9, 11 - 13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Наслідки завершення виконавчого провадження врегульовані статтею 50 Закону № 606-XIV.

Так частиною першою зазначеної статті передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як встановлено судом, виконавче провадження № 18667249 наразі знищене, а відтак відповідач об`єктивно позбавлений можливості надати суду його матеріали для дослідження.

Зазначені обставини унеможливлюють встановлення або спростування судом наявності виключень, передбачених частиною першою статті 50 Закону № 606-XIV, що не зумовлюють обов`язку державного виконавця щодо зняття арештів під час закінчення виконавчого провадження.

На підтвердження протиправності дій державного виконавця під час закінчення виконавчого провадження без зняття накладених в його межах арештів позивачем не надано жодного доказу.

Принагідно суд зауважує, що накладення арешту на заставлене майно не позбавляє кредитора права задовольнити його вимоги в майбутньому і не скасовує для нього правил пріоритетності, передбачених Законом України "Про іпотеку".

Натомість підставою для зняття арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини частина четверта Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (в редакції, що була чинною станом на дату звернення позивача до органа ДВС із заявою про зняття арештів за майна, переданого в іпотеку) пов`язує настання таких обставин:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Доказів на підтвердження існування таких обставин позивачем не надано, а судом під час розгляду справи самостійно не встановлено.

Частинами першою та другою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У розумінні частин другої та третьої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статей 75, 76, 77 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зважаючи на встановлені під час розгляду цієї справи обставини та проаналізувавши подані сторонами документи, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

. У задоволенні позову Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" ( вул. С.Петлюри, 30, м. Київ 32, 01032, ЄДРПОУ 09806443 ) до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) ( вул. Стешенка, 6, м. Полтава, Полтавська область, 36023, ЄДРПОУ 34962946)), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.О. Чеснокова