Рішення

від 15.09.2022 по справі 580/3635/22

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2022 року справа № 580/3635/22

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Кемікал Елементс Юкрейн до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кемікал Елементс Юкрейн (далі товариство, позивач) подало позов, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича (далі приватний виконавець, відповідач) прийнятого і формі постанови від 29.07.2022 року про стягнення винагороди приватного виконавця ВП № 69525747.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що винагорода приватного виконавця обраховується у розмірі 10% суми боргу, однак під час прийняття спірної постанови не враховано, що борг позивачем частково сплачений до відкриття виконавчого провадження, а тому заявлена сума винагороди є необґрунтованою.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії ухвали, протягом якого можуть бути усунуті недоліки шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору.

02.09.2022 позивач подав суду доказ сплати судового збору в належному розмірі.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 07.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 14.09.2022.

14.09.2022 відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що на момент звернення стягувача із заявою про відкриття виконавчого провадження приватному виконавцю не було відомо про часткове виконання рішення суду в добровільному порядку.

Відповідач зазначає, що у приватного виконавця відсутні обов`язки та повноваження до відкриття виконавчого провадження здійснювати запити, спрямовані на встановлення фактів виконання виконавчих документів, а винесення постанови про стягнення основної винагороди в день відкриття виконавчого провадження це обов`язок приватного виконавця.

Крім того, в ході вчинення виконавчих дій боржник повідомив виконавця про часткову сплату боргу, у зв`язку з чим відповідними постановами зменшено суму, що підлягає стягненню за виконавчим документом та зменшено суму основної винагороди приватного виконавця, що підлягає стягненню.

14.09.2022 представник позивача та відповідач подали заяви про розгляд справи без їх участі.

Усними ухвалами Черкаського окружного адміністративного суду від 14.09.2022, занесеними до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, вирішено розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів у відповідності до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 у справі № 925/187/20 господарським судом Черкаської області 18.07.2022 виданий наказ про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Кемікал Елементс Юкрейн на користь спільного україно-латвійського підприємства (товариства з обмеженою відповідальністю) Хімімпекс - 740455,25 грн (сімсот сорок тисяч чотириста п`ятдесят п`ять грн 25 коп.) основного боргу, 62517,56 грн (шістдесят дві тисячі п`ятсот сімнадцять грн 56 коп.) - 3% річних, 375781,93 грн (триста сімдесят п`ять тисяч сімсот вісімдесят одна грн 93 коп.) пені, 34426,96 грн (тридцять чотири тисячі чотириста двадцять шість грн 96 коп.) інфляційних втрат та 18197,73 грн (вісімнадцять тисяч сто дев`яносто сім грн 73 коп.) судового збору.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича від 29.07.2022 відкрите виконавче провадження № 69525747 з виконання вищевказаного наказу господарського суду Черкаської області.

Також, 29.07.2022 у виконавчому провадженні № 69525747 прийнята постанова про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця в розмірі 123137,95 грн. У постанові наведений відповідний розрахунок.

Позивач вважає вказану постанову про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з чим звернувся до суду з відповідним позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, є Закон України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною ст. 5 Закону № 1404-VІІІ визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Згідно із частиною першою статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 42 Закону № 1404-VІІІ кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Статтею 45 Закону № 1404-VІІІ визначено, що розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Згідно з приписами частин першої п`ятої статті 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів від 2 червня 2016 року № 1403-VIII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з частиною сьомою статті 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

На виконання приписів статті 31 цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року № 643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі Порядок № 643).

Пунктом 19 цього Порядку визначено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження, одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Аналіз положень Закону України Про виконавче провадження свідчить про те, що приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, зазначених у статті 3 цього Закону, яке розпочинає, зокрема, за заявою стягувача. У разі виконання рішень приватним виконавцем виконавчий збір не стягується. Натомість за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю виплачується винагорода.

Водночас аналіз норм Закону України Про виконавче провадження, які регулюють діяльність приватних виконавців, і статті 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів указує на те, що основна винагорода - це винагорода приватного виконавця за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в розмірі пропорційному до фактично стягнутої суми.

Крім цього, аналіз статті 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів свідчить про те, що одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватний виконавець повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди і винесення постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком приватного виконавця.

Водночас саме лише існування такої постанови, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не означає безумовного та гарантованого стягнення основної винагороди, не надає права приватному виконавцю стягувати визначену ним суму без здійснення фактичних дій з виконання судового рішення.

Сума основної винагороди, визначена приватним виконавцем у постанові про її стягнення, винесеній одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є сумою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками фактичного виконання виконавчого провадження у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.

Аналогічні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постанові від 21.07.2022 у справі № 320/6215/19.

Відповідно до оскаржуваної постанови приватного виконавця, останній здійснив лише розрахунок основної винагороди, а у разі здійснення ним повного або часткового виконання рішення, основна винагорода має бути стягнута з дотриманням пропорційності відповідно до стягнутого боргу.

При цьому суд звертає увагу, що постановою про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 22.08.2022 приватний виконавець зменшив суму, яка підлягає стягненню згідно наказу господарського суду Черкаської області від 18.07.2022 з 1231379,43 грн до 790924,18 грн, а постановою від 22.08.2022 про внесення змін до постанови про стягнення з боржника основної винагороди приватний виконавець зменшив суму такої винагороди до 79092,42 грн та зазначив відповідний розрахунок.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вищенаведені положення законодавства суд вважає, що підстави для скасування оскаржуваної постанови від 29.07.2022 року про стягнення винагороди приватного виконавця ВП № 69525747 відсутні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких слід відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 271, 272, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення цього Кодексу.

Учасники справи:

1) позивач товариство з обмеженою відповідальністю Кемікал Елементс Юкрейн (18028, м. Черкаси, проспект Хіміків, 74, код ЄДРПОУ 13476327);

2) відповідач приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк Олексій Степанович (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 195, офіс 219).

Рішення складене в повному обсязі та підписане 16.09.2022.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК