Рішення

від 13.09.2022 по справі 752/2716/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/2716/21

Провадження № 2/752/1999/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2022 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ольшевської І.О.,

за участю секретаря судових засідань Гладибороди Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «НК Будкомсервіс» про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та виселення з квартири, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «НК Будкомсервіс» про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та виселення з квартири та просить зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні належним позивачу майном (квартири АДРЕСА_1 ) шляхом забезпечення вільного доступу до квартири та заборони відповідачу, а також будь-яким іншим третім особам, які є або можуть бути власниками або орендарями квартири АДРЕСА_1 , секція Ѕ у користуванні вказаним майном; виселити відповідача з усіма іншими фізичними особами, які є членами його сім`ї із самоправно зайнятого житлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1 , секція Ѕ без надання іншого жилого приміщення.

В обгрунтування позову зазначає, що на законних підставах набув право власності на майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки оплатив у повному обсязі продавцю грошові кошти в розмірі 544 170, 00 грн., що складає 100% вартості майнових прав на об`єкт нерухомості. Проте, як стало йому відомо, що право власності на вказану квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2 . Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 10.07.2017р., залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 21.03.2018р. та постановою Верховного Суду від 29.01.2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено та визнано недійсним Договір купівлі-продажу майнових прав, укладений між ТОВ «СБ ЛТД» та ОСОБА_2 , визнано недійсним акт прийому-передачі квартири АДРЕСА_1 , укладений між ТОВ «СБ ЛТД» та ОСОБА_2 , визнано незаконним та скасовано рішення Приватного нотаріуса Римаренка Ю.В. про державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2 , зобов`язано Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внести запис про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 . На виконання рішення суду від 10.07.2017р. державним реєстратором внесено запис №37251360 про скасування державної реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_2 22.10.2018р. право власності на квартиру було зареєстровано за позивачем. Однак, не дивлячись на рішення судів, ухвалених на користь ОСОБА_1 , позивач позбавлений права користування належним йому майном, оскільки воно перебуває в незаконному володінні відповідача, доступ до якого він не надає. З огляду на вказані обставини, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та поновлення їх.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22.02.2021р. відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , постановлено розглядати її в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 06.10.2021р. закрито підготовче провадження у справі, призначено її до розгляду по суті.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав. У судові засідання не з`являвся.

Третя особа не подала письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог.

На підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Так, заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 10.07.2017р. у справі №752/2149/17 за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Римаренка Юрія Валерійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ ЛТД», ОСОБА_2 , Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, акту приймання-передачі, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зобов`язання вчинити дії позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, визнано недійсним Договір купівлі-продажу майнових прав серія та номер: ОМ/2С-К60, виданий 09.06.2016р., укладений між ТОВ «СБ ЛТД» та ОСОБА_2 ; визнано недійсним акт прийому-передачі квартири АДРЕСА_1 , серія та номер: б/н, від 09.06.2016р., укладений між ТОВ «СБ ЛТД» та ОСОБА_2 ; визнано незаконним та скасовано рішення Приватного нотаріуса Римаренка Ю.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29993681 від 10.06.2016р. 11:42:19, на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 33,9 кв.м., житловою площею 14,4 кв.м., за власником ОСОБА_2 ; зобов`язано Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внести запис про скасування державної реєстрації права власності: 14909006, дата та час державної реєстрації: 09.06.2016р. 15:31:56, на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 33,9 кв.м., житловою площею 14,4 кв.м., за власником ОСОБА_2 .

Рішення суду першої інстанції залишено без змін постановами Апеляційного суду міста Києва від 21.03.2018р. та Верховного Суду від 29.01.2020р.

Голосіївським районним судом міста Києва у справі №752/2149/17 було встановлено, що позивач ОСОБА_1 набув право власності на майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , оплативши продавцю грошові кошти в розмірі 544 170 грн., що складає 100% майнових прав на об`єкт нерухомості відповідно до Договору №ОМ/2С-К60 від 11.01.2016р. купівлі-продажу майнових прав та Додаткової угоди від 31.03.2016р. №1 до Договору. Суд погодився з тим, що ТОВ «СБ ЛТД» не мало право вчиняти правочин щодо відчуження майнових прав на користь ОСОБА_2 , оскільки майно не належало товариству, а було відчужене при укладенні Договору №ОМ/2С-К60 від 11.01.2016р. купівлі-продажу майнових прав та оплати 100% вартості майнових прав ОСОБА_1 .

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності квартира АДРЕСА_1 , була за реєстрована за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначає, що позбавлений права користування належною йому на праві власності квартирою, оскільки вона перебуває в незаконному володінні відповідача та інших осіб.

При цьому, як вбачається, позивач надсилав відповідачу вимогу звільнити самозайняту квартиру.

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом, зокрема із правочинів (ст. 328 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно положень частини першої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому відповідно до статті 319 цього ж Кодексу власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно положень частин другої ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має право передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинене нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 Цивільного кодексу України.

Об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира. (ст. ст. 379, 382 Цивільного кодексу України).

Права власника житлового будинку, квартири визначені у ст. 383 Цивільного кодексу України та ст.150 Житлового кодексу України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Як роз`яснено у п. 33 та п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року за №5 « Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (ст. 76-81 Цивільного процесуального кодексу України), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Згідно з встановленим ст. 13 ЦПК України принципом диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексах випадках. Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 3 ст. 12 та частиною 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , якою користується відповідач та чинить позивачу перешкоди в користуванні і розпорядженні житлом.

Зворотного відповідачем не доведено належними засобами доказування.

Право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316 - 319 ЦК).

Виходячи з положень ст. 15, 16, 386, 391 Цивільного кодексу України гарантовано власникові майна можливість вимагати усунення порушень його права незалежно від того, чи вони вже фактично відбулися, чи є підстави передбачати можливість такого порушення його права в майбутньому.

У відповідності до положень норм статей 16, 391, 386 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом до суду, позивач визначив спосіб для відновлення порушених прав шляхом забезпечення вільного доступу до квартири, заборони користування нею відповідачем та іншим особам та виселення з квартири, яка належить позивачу на праві приватної власності.

Відповідно до вимог ст. 150 Житлового кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно з ч. 1 ст. 109 Житлового кодексу України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 Житлового кодексу України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі у дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів. Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в розрізі даного спору позивачем доведено позовні вимоги щодо відповідача ОСОБА_2 .

У матерілах справи відсутні докази, які б підтвержували перебування відповідача у квартирі, що належить позивачу на праві приватної власноста, на законній підставі.

Разом з тим, вимоги щодо заборони будь-яким іншим третім особам, які є або можуть бути власниками або орендарями квартири, а також вимоги про виселення інших фізичних осіб є необгрунтованими, недоведеними, оскільки позивачем не конкретизовано, не вказано, хто є цими особами, та не залучено їх до справи в якості співвідповідачів.

Судовий збір розподіляються у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 30, 76-89, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «НК Будкомсервіс» про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та виселення з квартири задовольнити частково.

2. Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні належним ОСОБА_1 майном - квартирою АДРЕСА_1 , шляхом забезпечення вільного доступу до квартири та заборони ОСОБА_2 в користуванні вказаною квартирою.

3. Виселити ОСОБА_2 з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , без надання іншого жилого приміщення.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 816,00 (одна тисяча вісімсот шістнадцять грн. 00 коп.).

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

8. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «НК Будкомсервіс» (04112, м. Київ, вул. Петропавлівська, 40, код ЄДРПОУ 40905874).

Повний текст рішення суду складено та підписано 19.09.2022р.

Суддя І.О. Ольшевська