Постанова

від 14.09.2022 по справі 173/539/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5265/22 Справа № 173/539/22 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2022 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Деркач Н.М., Лаченкової О.В.

секретар судового засідання:Астатурян А.В.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Комунальне підприємство "Верхньодніпровська центральна міська лікарня "Верхньодніпровської міської ради"

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, апеляційну скаргу Комунального підприємства "Верхньодніпровська центральна міська лікарня "Верхньодніпровської міської ради" на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2022 року, яке постановлено суддею Петрюк Т.М. у місті Верхньодніпровськ, повний текст рішення складений 30 травня 2022 року,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства "Верхньодніпровська центральна міська лікарня "Верхньодніпровської міської ради" про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та просила суд визнати наказ директора КП «Верхньодніпровська центральна міська лікарня «Верхньодніпровської міської ради» № 25 від 31.01.2022 "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 " незаконним та скасувати його.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 26 квітня 2021 року працює на посаді сестри медичної ендокринологічного кабінету консультативно-діагностичного центру КП «Верхньодніпровська центральна міська лікарня "Верхньодніпровської міської ради". 31 січня 2022 року наказом директора КП "Верхньодніпровська центральна міська лікарня "Верхньодніпровської міської ради" № 25 "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ", ОСОБА_1 , сестру медичну ендокринологічного кабінету консультативно - діагностичного центру, відсторонено від роботи з 01.02.2022 року без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення проти COVID-19, підставою для відсторонення слугувало повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 21.01.2022 року № 121; акт про відмову ОСОБА_1 отримати повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 21.01.2022 року № 1; акт про відмову надати документ про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 26.01.2022 року № 2.

З даним наказом позивач не погодилась, зазначила, що відсторонення її від роботи є незаконним, оскільки на сьогоднішній день законом не встановлено окремого порядку про відсторонення працівників з підстав відсутності у них щеплень від COVID-19, відповідачем не дотримано порядку відсторонення позивача від роботи.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Верхньодніпровська центральна міська лікарня "Верхньодніпровської міської ради" про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора КП "Верхньодніпровська центральна міська лікарня "Верхньодніпровської міської ради" № 25 від 31.01.2022 "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ".

Стягнуто з Комунального підприємства "Верхньодніпровська центральна міська лікарня "Верхньодніпровської міської ради" на користь ОСОБА_1 992.40 грн. на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з рішенням суду Комунальне підприємство "Верхньодніпровська центральна міська лікарня "Верхньодніпровської міської ради" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що наказ відповідача про відсторонення позивача від роботи відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема п. 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS - CoV-2".

Зауважує, що Наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS - CoV-2", на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України вказаної вище хвороби, згідно переліку ОСОБА_1 підлягає обов`язковому щепленню.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2022 року залишити без змін, як законне та обгрунтоване, на її думку, апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Сторони по справі, будучи належним чином повідомленні про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились. Представник Комунального підприємства "Верхньодніпровська центральна міська лікарня "Верхньодніпровської міської ради" подала заяву про розгляд справи без її участі. Колегія суддів вважає можливим розглянути справи за відсутності сторін по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працює на посаді сестри медичної ендокринологічного кабінету консультативно - діагностичного центру КП "Верхньодніпровська центральна міська лікарня "Верхньодніпровської міської ради", що підтверджується копією трудової книжки. (а.с.10-11 зворотня сторона)

Згідно Акту № 1 21.01.2022 року про відмову ОСОБА_1 отримати повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, ОСОБА_1 відмовилася отримувати повідомлення про обовязкове щеплення проти COVID-19 . (а.с.41-42)

Згідно Акту № 2 від 26.01.2022 року ОСОБА_1 відмовилася надати документ про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 (а.с.43)

Згідно Наказу КП "Верхньодніпровська центральна міська лікарня "Верхньодніпровської міської ради" № 25 від 31.01.2022 року ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 01.02.2022 року. (а.с. 12)

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено порядок відсторонення позивача від роботи, матеріали справи не містять належним чином оформленого подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення роботодавцем від роботи працівника, який відмовляється або ухиляється від профілактичних щеплень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 46 Кодексу законів про працю України встановлено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" підприємства, установи і організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Порядок внесення посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності згідно з Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", а також форма подання та терміни відсторонення встановлені Інструкцією про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.04.1995 р. № 66, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 серпня 1995 року за № 270/806 (далі - Інструкція 66).

Пунктом 2.3 Інструкції встановлено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності - це письмовий організаційно-розпорядчий документ державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов`язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.

Згідно з підпунктом 1.2.5 пункту 1.2 Інструкції особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються громадяни та неповнолітні діти, а також окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 р. № 59, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1159/19897.

Відповідно до 2.2 Інструкції, право внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності надано головному державному санітарному лікарю України, його заступникам, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державного управління справами, Служби безпеки України та їх заступникам, іншим головним державним санітарним лікарям та їх заступникам, а також іншим посадовим особам державної санітарно-епідеміологічної служби, що уповноважені на те керівниками відповідних служб.

Пунктом 2.5 Інструкції визначено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складають у двох примірниках, один з яких направляється роботодавцю, що зобов`язаний забезпечити його виконання, а другий зберігається у посадової особи, яка внесла подання.

Подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складається за формою згідно з додатком 1 до Інструкції.

Згідно з пунктом 2.7 Інструкції термін, на який відстороняється особа, залежить від епідеміологічних показань та встановлюється згідно з додатком № 2 до цієї Інструкції.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби зобов`язані вносити подання про усунення працівників від роботи у визначений законодавством спосіб.

Відповідно до викладеного, за відсутності в роботодавця належним чином оформленого подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби, відсторонення ним від роботи працівника, який відмовляється або ухиляється від профілактичних щеплень, вбачається неправомірним.

З матеріалів справи вбачається, що при винесенні наказу про відсторонення позивача від роботи у відповідача було відсутнє належним чином оформлене подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби, також відсутнє, попередження працівника про майбутнє відсторонення від роботи в разі відсутності щеплення.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду щодо незаконного відсторонення ОСОБА_1 від роботи, оскільки при винесенні наказу директора КП "Верхньодніпровська центральна міська лікарня "Верхньодніпровської міської ради" № 25 від 31.01.2022 року "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 " у відповідача було відсутнє належним чином оформлене подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби.

Доводи апеляційної скарги, що наказ про відсторонення позивача від роботи відповідає вимогам діючого законодавства, та посилання, при цьому, на п. 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS - CoV-2", колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Так, пунктом 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 встановлено, що керівникам підприємств, установ та організацій належить забезпечити відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Тобто цією Постановою передбачено згідно з положеннями ст. 46 КЗпП України та ст.12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" саме по собі відсторонення від роботи, як таке, працівників у разі їх відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, тобто такий випадок, а на керівників підприємств, установ, організацій покладено обов`язок саме забезпечити відсторонення від роботи.

Проте, ні Постановою Кабінету Міністрів України, ні КЗпП України, ні ст. 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" не передбачено, у який саме спосіб, згідно з якою процедурою, керівники установ мають забезпечити відсторонення працівників, та не встановлено конкретного порядку відсторонення працівника від роботи у разі відмови чи ухилення у встановленому законом порядку від обов`язкових профілактичних щеплень, у тому числі від обов`язкового профілактично щеплення проти COVID-19.

В той час, як відсторонення працівника від роботи можливе тільки з підстав, що визначені законодавством, зокрема, ст. 46 КзпП.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 01 квітня 2020 у справі № 761/12073/18.

Доводи апеляційної скарги, що у відповідності до Наказу МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153, яким затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS - CoV-2", на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України вказаної вище хвороби, ОСОБА_1 підлягає обов`язковому щепленню, колегія суддів не бере до уваги, оскільки законодавством встановлено, що відсторонення (не допущення) працівника, який ухиляється від обов`язкового щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, здійснюється керівником установи за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби (головних державних санітарних лікарів (їх заступників).

Наявність постанови Кабінету Міністрів України, якою передбачено відсторонення від роботи працівників у разі відмови чи ухилення від проходження обов`язкового щеплення і у якій є посиланням на ст. 46 КЗпП України та на ст. 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" не може бути підставою для недотримання керівником установи під час такого відсторонення працівника від роботи вимог Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції встановивши обставини та факти порушення порядку відсторонення від виконання посадових обов`язків, встановленого Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", та Постанови КМУ, приймаючи до уваги факти порушення гарантованих Конституцією України прав позивача на працю, дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 375, 381,382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Верхньодніпровська центральна міська лікарня "Верхньодніпровської міської ради" - залишити без задоволення.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 15 вересня 2022 року.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді:

Н.М. Деркач

О.В.Лаченкова