Рішення

від 12.06.2022 по справі 361/10036/21

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/1785/22, cправа № 361/10036/21

13.06.2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«13» червня 2022 року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретарів судових засідань - Шаварин С.С., Гафінчук Т.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальний заклад «Гоголівське навчально-виховне об`єднання «Опорний заклад загальної середньої освіти - заклад дошкільної освіти - заклад позашкільної освіти» Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу «Гоголівське навчально-виховне об`єднання «Опорний заклад загальної середньої освіти - заклад дошкільної освіти - заклад позашкільної освіти» Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від виконання професійних обов`язків працівника, який не отримав щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, в якому просить: - визнати незаконним та скасувати наказ комунального закладу «Гоголівське навчально-виховне об`єднання «Опорний заклад загальної середньої освіти - заклад дошкільної освіти - заклад позашкільної освіти» Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області № 327 від 08 листопада 2021 року «Про відсторонення від виконання професійних обов`язків працівника, який не отримав щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»; - стягнути з комунального закладу «Гоголівське навчально-виховне об`єднання «Опорний заклад загальної середньої освіти - заклад дошкільної освіти - заклад позашкільної освіти» Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року по день ухвалення судом рішення у даній справі; - стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати.

В обґрунтування вимог зазначається, що позивач з 10 квітня 2002 року працює на посаді вчителя інформатики у комунальному закладі «Гоголівське навчально-виховне об`єднання «Опорний заклад загальної середньої освіти - заклад дошкільної освіти - заклад позашкільної освіти» Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області (далі - КЗ «Гоголівське НВО).

Наказом № 327 від 08 листопада 2021 року «Про відсторонення від виконання професійних обов`язків працівника, який не отримав щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» позивача відсторонено від виконання професійних обов`язків без збереження заробітної плати до моменту надання директору

КЗ «Гоголівське НВО» медичного висновку або документу, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації або документу, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини.

Вказаний наказ мотивований частиною другою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», пункту 416 постанови Кабінету Міністрів України від

09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами, наказу Міністерства охорони здоров`я України № 2153 від 04 жовтня 2021 року «про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» у зв`язку з ненаданням працівником медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я або документу, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, або документу, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини (за умови, що не сплинув строк для отримання другої дози дводозної вакцини).

Позивач вважає оскаржуваний наказ незаконним, оскільки нормами статті 46 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП України) передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. При відстороненні працівник тимчасово не допускається до виконання своїх трудових обов`язків. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

Норма статті 46 КЗпП України відсилає до статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», яка містить перелік хвороб для обов`язкового щеплення.

У статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначені хвороби для яких профілактичні щеплення є обов`язковими: дифтерія, кашлюк, кір, поліомеліт, правець, туберкульоз. Отже, перелічені у вищевказаній статті щеплення є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. У той же час, в Законі України «Про захист населення від інфекційних хвороб» щеплення від COVID-19 не значиться як обов`язкове, отже відсторонення працівника від роботи з посиланням на частину другу статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» є незаконним. У наказі МОЗ № 2153 від 04 жовтня 2021 року міститься посилання на перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Однак, сам перелік професій відсутній. Крім того, відсутні законодавчі акти, якими встановлено перелік професій, робіт, виробництв, пов`язаних із заразними ковідом речовинами або інфікованими ковідом хворими, які б в обов`язковому порядку підлягали обов`язковим профілактичним щепленням від COVID-19.

Вказаний перелік професій і виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням згідно з наказом МОЗ № 2153 від 04 жовтня 2021 року про обов`язкову вакцинацію на період дії карантину, суперечить статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», оскільки є не законом, а підзаконним актом.

Частиною другою пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від

09 грудня 2020 року вказано, що відстороненню від роботи підлягають працівники, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Позивач не надавала керівництву школи дозвіл на використання її персональних даних щодо стану здоров`я. На даний час не встановлено законом окремого порядку про відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності у них щеплення від COVID-19. Стан здоров`я позивача становить лікарську таємницю та не підлягає розголошенню без згоди.

Відповідно до статті 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта, таким чином вакцинальний статус є медичною таємницею

Щодо посилання в наказі про відсторонення позивача від роботи на постанову Кабінету міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року №1096. То виходячи із змісту Конституції України, карантин в Україні, що введений органом влади шляхом видання нормативно-правового (підзаконного) акту, повинен строго відповідати закону і Конституції. Основним аспектом законності, поряд із змістом акту, є суворе дотримання встановленої законом процедури, оскільки органи влади і їх посадові особи повинні діяти виключно в межах повноважень, встановлених законом і Конституцією. Не може вважатись законним акт, навіть правильний за змістом, який виданий із порушенням процедури, оскільки в такому випадку будуть невільовані норми верховенства права і буде порушений правопорядок.

Статтею 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється і відміняється Кабінетом Міністрів України. Проте, Кабінет Міністрів України не є абсолютно вільним в цьому питанні - це повноваження обмежене законом, а обмеження полягає у встановленні жорсткої і безальтернативної процедури. Виходячи з норм чинного законодавства подання про встановлення карантину здійснюється головним державним санітарним лікарем України та/або його заступником, у разі введення в Україні режиму надзвичайного стану. Зміст правового режиму надзвичайного стану, порядок його введення та припинення дії визначається Законом України № 1550-III «Про правовий режим надзвичайного стану».

Так, пунктом 1 частини другої статті 4 Закону України № 1550-III «Про правовий режим надзвичайного стану» встановлено, що надзвичайний стан може бути введений у разі виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій тощо), що створюють загрозу життю і здоров`ю значних верств населення. Законною й такою, що не суперечить Конституції України є наступна процедура введення в Україні карантину: Президент видає Указ про введення надзвичайного стану. Верховна Рада затверджує цей Указ. Указ набуває чинності. Головний санітарний лікар подає в Міністерство охорони здоров`я України подання щодо звернення до Кабінету Міністрів України з пропозицією про встановлення карантину. Міністерство охорони здоров`я України порушує перед Кабінетом Міністрів України питання про встановлення карантину. Кабінет Міністрів України встановлює карантин. Карантин набуває чинності. Як відомо, надзвичайний стан в Україні не введено. Відповідно, станом на цей момент головний санлікар ще не отримав повноважень ініціювати карантин, а у Кабінету Міністрів України не було підстав встановлювати карантин. Отже, діюча постанова про введення карантину є незаконною і не підлягає виконанню.

Позивач вважає, що її відстороненню (усуненню) від роботи мало б передувати подання інспектора державної санітарно-епідеміологічної служби, а не власна воля керівника та наказ Міністерства охорони здоров`я України № 2153 від 04 жовтня 2021 року «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням». Нормами трудового законодавства такої підстави для відсторонення від роботи як ненадання працівником медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19 або документу, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації або однієї дози дводозної вакцини. З метою захисту порушених прав позивач змушена звернутися до суду.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 листопада 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

05 січня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.

19 січня 2022 року до суду подано заперечення на відповідь на відзив

20 січня 2022 року до суду подано відповідь на відзив.

25 січня 2022 року відповідач подав до суду тези до виступу у судових дебатах.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представник відповідача КЗ «Гоголівське НВО» Немеровець Т.А. позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення позивача, її представника, заперечення представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до витягу з наказу № 173 від 10 квітня 2002 року по Гоголівській ЗОШ-І-ІІІ ступенів ОСОБА_1 призначено на посаду вчителя інформатики з 10 квітня 2002 року.

Відповідно до наказу від 08 листопада 2021 року № 328 «Про відсторонення від виконання професійних обов`язків працівника, який не отримав щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» ОСОБА_1 відсторонено від виконання професійних обов`язків без збереження заробітної плати до моменту надання директору

КЗ «Гоголівське НВО» медичного висновку або документу, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації або документу, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини. З наказом про відсторонення позивач ознайомлена 08 листопада 2021 року, про що свідчить її підпис.

Зі змісту оспорюваного наказу вбачається, що останній виданий на виконання частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», пункту

416 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами, наказу Міністерства охорони здоров`я України № 2153 від 04 жовтня 2021 року «про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» у зв`язку з ненаданням працівником медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я або документу, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, або документу, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини (за умови, що не сплинув строк для отримання другої дози дводозної вакцини).

Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до статті 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 1 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 1 частини першої статті

3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес, зокрема, шляхом припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Статтею 46 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, серед яких зокрема передбачено: а) піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Згідно з частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153, відповідно до статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня

2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), та з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України, попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики, затверджено «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Згідно з Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням до вказаного переліку увійшли працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів, закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Наказ МОЗ України від 04 жовтня 2021 року №2153 не містить положень про обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а лише затверджує «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням»

(в подальшому - Переліком).

Обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, визначено відповідним Переліком, який підписаний Генеральним директором Директорату громадського здоров`я та профілактики захворюваності і який відповідно не уповноважений визначати окремі професії, виробництва та організації, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб.

Тобто фактично обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 наказом МОЗ України від

04 жовтня 2021 року № 2153 для певних професій, виробництв та організацій не визначена, а затверджено лише «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Частиною першою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що лише профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Тобто фактично з прийняттям відповідного наказу правове регулювання та визначення тих профілактичних щеплень, які є обов`язковими не змінилось, а відтак відсторонення працівника, який і входить до переліку затвердженого наказом МОЗ України від 04 жовтня

2021 року № 2153 є незаконним, оскільки саме до компетенції МОЗ України входить повноваження визначати Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, що відповідно і зобов`язує МОЗ самостійно визначати відповідні хвороби та інфекції.

Відповідно до пункту 4 Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, що затверджене Наказом Міністерства охорони здоров`я України 16 вересня 2011 року № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 11 серпня 2014 року № 551) щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами/анатоксинами згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 серпня 2014 року № 551), та інструкціями із застосування вакцини або анатоксину, затвердженими в установленому порядку. Профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 до вказаного Календаря профілактичних щеплень в Україні не включені, а відтак посилання та обґрунтування відповідачем необхідності наявності доказів щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з якимись датами, як то 05 листопада 2021 року чи 08 листопада 2021 року є незаконним.

Сама по собі вимога відповідача до позивача надати докази проведення відносно неї

будь-яких медичних маніпуляцій, тобто проведення щеплень, є незаконною.

Вказаний висновок ґрунтується на тому, що згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з частиною першою статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Частина першою та другою статті 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно зі статтею 286 ЦК України фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.

Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.

Фізична особа зобов`язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків або з інших джерел.

Фізична особа може бути зобов`язана до проходження медичного огляду у випадках, встановлених законодавством.

Відповідач, відсторонюючи позивача від виконання професійних обов`язків мав би діяти відповідно до закону.

Статтею 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Застосовуючи способи граматичного, логічного та системного тлумачення вказаної норми права суд виходить з того, що законодавець використовуючи розділовий знак «;» після слів «протипожежної охорони», розділюючи частини речення далекі за змістом, визначив випадки коли працівник може відсторонюватись з ініціативи від роботи власником або уповноваженим ним органом, тобто поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмова або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони та окремо визначив випадки передбачені законодавством, що обумовлює відсутність ініціативи власника або уповноваженого ним органу за відсутності окремої вказівки на це у відповідному законі.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» підприємства, установи та організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Статтею 27 вказаного закону передбачено, що профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими.

Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов`язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Контроль за відповідністю імунобіологічних препаратів, що застосовуються в медичній практиці, вимогам нормативно-правових актів і міжнародних стандартів та забезпечення ними закладів охорони здоров`я здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Порядок внесення посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності згідно з вказаним Законом, а також форма подання та терміни відсторонення встановлені Інструкцією про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 квітня 1995 № 66, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 серпня 1995 року за №270/806 (далі - Інструкція).

Пунктом 2.3 Інструкції встановлено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності - це письмовий організаційно-розпорядчий документ державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов`язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.

Згідно з підпунктом 1.2.5 пункту 1.2 Інструкції особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються громадяни та неповнолітні діти, а також окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 59, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за №1159/19897.

Відповідно до 2.2 Інструкції право внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності надано головному державному санітарному лікарю України, його заступникам, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державного управління справами, Служби безпеки України та їх заступникам, іншим головним державним санітарним лікарям та їх заступникам, а також іншим посадовим особам державної санітарно-епідеміологічної служби, що уповноважені на те керівниками відповідних служб.

Пунктом 2.5 Інструкції визначено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складають у двох примірниках, один з яких направляється роботодавцю, що зобов`язаний забезпечити його виконання, а другий зберігається у посадової особи, яка внесла подання.

Подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складається за формою згідно з додатком 1 до Інструкції.

Відповідно до пункту 2.7 Інструкції термін, на який відсторонюється особа, залежить від епідеміологічних показань та встановлюється згідно з додатком №2 до цієї Інструкції.

У оспорюваному наказі відсутнє посилання, як на підставу його винесення, подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення позивачки від роботи. Разом з тим, вказана норма права передбачає таку можливість щодо осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. На даний час Міністерство охорони здоров`я України не затверджувало переліку інфекцій, ухилення щеплення від яких може бути підставою для відсторонення від роботи.

Щодо посилання в оспорюваному наказі на пункт 416 постанови Кабінету Міністрів від

09 грудня 2020 року № 1236, то з його змісту серед іншого, вбачається, що керівникам слід забезпечити відсторонення від роботи працівників, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком за наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року

№ 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я, не може будь яким чином змінити процедуру відсторонення визначену пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», оскільки дана Постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативним актом, тобто має нижчу силу і не може змінювати правове регулювання визначене законом.

Частина друга статті 113 Конституції України передбачає, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, а відтак пункт 416 вказаної Постанови слід розуміти не як надання повноважень для відсторонення працівників, а як наголошення необхідності дотримання закону, зокрема пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», яка і регулює процедуру такого відсторонення. В іншому випадку з метою правової визначеності та враховуючи принцип належного урядування Кабінет Міністрів України в даній постанові мав би зазначити про це.

Зі змісту оспорюваного наказу вбачається, що позивач відсторонена від виконання професійних обов`язків без збереження заробітної плати.

З огляду на встановлення судом порушення відповідачем статті 46 КЗпП України, а саме відсторонення позивача від роботи без відповідних правових підстав, стягненню із відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Частиною першою статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Стаття 235 КЗпП України передбачає відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Згідно із довідкою № 242 від 08 листопада 2021 року, виданою КЗ «Гоголівське НВО», ОСОБА_1 працює КЗ «Гоголівське НВО» вчителем інформатики, загальна сума доходу за січень 2021 року по жовтень 2021 року становить 193 177 грн. 50 коп., середньоденна заробітна плата складає - 630 грн. 75 коп., середньомісячна заробітна плата складає 19 317 грн. 75 коп.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України

«Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Для обрахунку середньоденної заробітної плати, суд використовує наявні у справі дані, зокрема середньоденну заробітну плату, наведену у довідці № 242 від 08 листопада 2021 року, виданою КЗ «Гоголівське НВО».

Відповідно до наказу КЗ «Гоголівське НВО» № 78-о від 01 березня 2022 року

допущено до роботи ОСОБА_1 , вчителя інформатики з 01 березня 2022 року до завершення воєнного стану.

Таким чином час період прогулу становить з 08 листопада 2021 року по 28 лютого

2022 року. Кількість робочих днів за вказаний період становить 78 днів (630,75*78). Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить - 49 198 грн. 50 коп. без врахування податків, зборів та обов`язкових платежів.

При постановленні даного рішення суд враховує, що згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Зважаючи на це, не освіта, а саме життя, здоров`я і безпека людини, визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України, не можна визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на освіту.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі - 908 грн. 00 коп. та із відповідача на користь держави - 908 грн. 00 коп.

Відповідно до частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 141, 263-265 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд

в и р і ш и в:

Позов - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ комунального закладу «Гоголівське навчально-виховне об`єднання «Опорний заклад загальної середньої освіти - заклад дошкільної освіти - заклад позашкільної освіти» Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області № 327 від 08 листопада 2021 року «Про відсторонення від виконання професійних обов`язків працівника, який не отримав щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Стягнути з комунального закладу «Гоголівське навчально-виховне об`єднання «Опорний заклад загальної середньої освіти - заклад дошкільної освіти - заклад позашкільної освіти» Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року по

28 лютого 2022 року у розмірі - 49 198 (сорок дев`ять тисяч сто дев`яносто вісім) грн.

50 коп., без врахування податків, зборів та обов`язкових платежів.

Стягнути з комунального закладу «Гоголівське навчально-виховне об`єднання «Опорний заклад загальної середньої освіти - заклад дошкільної освіти - заклад позашкільної освіти» Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області судовий збір на користь ОСОБА_1 - 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. на користь держави

- 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 );

відповідач - комунальний заклад «Гоголівське навчально-виховне об`єднання «Опорний заклад загальної середньої освіти - заклад дошкільної освіти - заклад позашкільної освіти» Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області (місцезнаходження: 07452, Київська область, Броварський район, село Гоголів, вулиця Київська, 167; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 25299425).

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин