Вирок

від 16.09.2022 по справі 461/4832/22

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/4832/22

Провадження № 1-кп/461/609/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.09.2022 м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львова, українця, громадянина України, працюючого електромонтером на ТзОВ «ДЕОС PEЛI3», неодруженого, дітей не має, з середньою спеціальною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України -

в с т а н о в и в:

18 серпня 2022 року, близько 22:00 год., ОСОБА_4 , перебуваючи на зупинці громадського транспорту, що знаходиться за адресою: м. Львів, площа Кропивницького, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), у час запровадження воєнного стану, з корисливих мотивів та власного безпідставного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та його суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав із лавки мобільний телефон марки «Хіаomi Redmi Note 9 Pro», синього кольору, вартістю 7124 гривні, ІМЕI1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , із сім-картою всередині мобільного оператора «Водафон» із номером телефону НОМЕР_3 , вартістю 90 гривень, у чохлі-накладці, чорного кольору, який не становить матеріальної цінності.

Умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковані як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, визнав повністю, та підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, викладені у обвинувальному акті. Пояснив суду, що 18 серпня 2022 року, близько 22:00 год., перебував на зупинці громадського транспорту, що знаходиться за адресою: м. Львів, площа Кропивницького, та викрав із лавки мобільний телефон марки «Хіаomi Redmi Note 9 Pro». У вчиненомущиро розкаюєтьсята проситьсуворо йогоне карати,вказавши,що повністюусвідомив протиправністьсвоїх дій.

Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, однак подала клопотання про проведення розгляду справи без її участі.

Враховуючи те, що обвинувачений не заперечував фактичні обставини та судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, переконавшись у добровільності та істинності його позиції, суд, роз`яснивши всім учасникам судового провадження правові наслідки ч.3ст.349 КПК Українита отримавши на це їх згоду, визнав не доцільним дослідження інших доказів у справі.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкриміновано, доведена повністю.

Виходячи з вимогст.337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд, розглянувши дане кримінальне провадження дійшов висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.4 ст.185 КК України є правильною, оскільки останній вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану.

Відповідно до п.1Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»(із змінами станом на 6 листопада 2009 року) при призначенні покарання в кожному випадку мають суворо додержувати вимогст.65 КК Українистосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно п.3 вищевказаної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

У відповідності дост.12 КК Україникримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, при яких його вчинено та особу обвинуваченого. Зокрема те, що ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчиненому, не одружений,дітей на утриманні не має,з середньою спеціальною освітою, працює, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, а тому суд дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.4 ст.185 КК України.

При цьому, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання із застосуваннямст.75 КК Українизвільненням від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю 2 роки, який є достатнім для того, щоб винний в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.

Окрім того, суд вважає за необхідне запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов`язання залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 12, 75, 185 КК України,368-371,373,374,376 КПК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України, та призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом двохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України, а саме:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 12.09.2022 у вигляді особистого зобов`язання до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не заперечувалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1