Рішення

від 07.09.2022 по справі 902/448/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" вересня 2022 р. Cправа № 902/448/22

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Пшегорської О.Я.,

представників:

позивача - Майдан А.В.,

відповідача - Тихонюк Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (пров. Несторівський, 3-5, м. Київ, 04053)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілара" (вул. Київська, буд. 64, с. Корделівка, Вінницька область, 22455)

про стягнення 114 439 952,04 грн,

В С Т А Н О В И В :

Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілара" про стягнення 113 251 869,63 грн.

Ухвалою суду від 17.06.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/448/22 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.07.2022.

Під час підготовчого провадження у справі вчинено ряд процесуальних дій:

- в порядку ст. 46 ГПК України протокольною ухвалою від 12.07.2022 прийнято заяву Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про збільшення розміру позовних вимог (вих. №01/01/07-427 від 08.07.2022), відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 114 439 952,04 грн заборгованості, що включає 105 000 018,84 грн - основного боргу; 6 069 864,1 грн - пені; 2 835 000,51 грн - інфляційних втрат та 535 068,59 грн - 3% річних;

- учасники справи скористалися правом на подання заяв по суті спору: відповідачем подано відзив на позовну заяву (а.с. 62-65, т.1) та заперечення щодо відповіді на відзив (а.с. 99-103, т.1); позивачем - відповідь на відзив (а.с. 91-98, том 1).

Виконавши завдання підготовчого провадження судом закрито таку стадію судового процесу та призначено справу до розгляду по суті на 18.08.2022. При цьому за результатами слухання справи 18.08.2022, внаслідок задоволення заяви представника відповідача про відкладення розгляду справи (вих. №148 від 18.08.2022), розгляд справи по суті відкладено на 08.09.2022, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

Окремо слід зазначити, що представникам позивача забезпечено участь у судових засіданнях у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

На визначену дату та час у судове засідання з`явилися усі учасники справи, в т.ч. представник позивача в режимі відеоконференції.

Представник позивача заявлений позов підтримала у повному обсязі з урахуванням збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача, в свою чергу, проти позову заперечила, посилаюсь на викладене у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки №12/01/01/334-НП від 01.02.2022 в частині оплати за поставлений товар, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілара" 113 251 869,63 грн заборгованості, з яких: 105 000 018,84 грн - основного боргу; 4 401 370,65 грн - пені; 3 255 000,58 грн - інфляційних втрат та 595 479,56 грн - 3% річних.

У відзиві на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілара" заперечує проти позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в повному обсязі, у зв`язку з дією форс-мажорних обставин під час виконання своїх зобов`язань за Договором внаслідок військової агресії російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року на території України та введенням воєнного стану.

У відповіді на відзив позивач вказує, що Торгово-промислова палата України на своєму сайті розмістила лист, яким визнала військову агресію російської федерації проти України форс-мажорними обставинами з 24.02.2022.

Однак, пунктом 6.2. Договору поставки №12/01/01/334-НП від 01.02.2022 передбачено, що сторона, для якої настали обставини форс-мажору, повинна негайно, але не пізніше 10-ти календарних днів повідомити іншу сторону про неспроможність виконати свої зобов`язання (їх частину) по цьому договору. Сторона, що не виконала зазначені умови не вважається такою, що підпадає під дії форс-мажорних обставин та несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань згідно умов цього договору. Проте, жодних повідомлень на адресу позивача зі сторони відповідача щодо дії форс-мажорних обставин на його діяльність та як наслідок невиконання своїх зобов`язань за Договором не надходило. Доказів направлення такого повідомлення не надано відповідачем.

Окрім того, позивач наголошує, що форс-мажорні обставини повинні бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності відповідача, однак Товариством з обмеженою відповідальністю "Вілара" не надано жодного доказу, який би свідчив про дію форс-мажорних обставин на його господарську діяльність, що б мали наслідком невиконання своїх зобов`язань за Договором.

Також Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звертає увагу, що проаналізувавши Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 за №75, яким затверджено Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають на тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), не було зафіксовано, що Калинівська територіальна громада Вінницької області, куди входить с. Корделівка (місцезнаходження відповідача), перебували в районі проведення бойових дій або були в окупації чи оточенні.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач зазначає, що лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 є достатнім і необхідним доказом настання форс-мажору для відповідача, При цьому, оскільки його розміщено в загальному доступі, такі обставини є загальновідомими та не потребують доказування.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

01.02.2022 між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вілара" (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки №12/01/01/334-НП, відповідно до п.1.1. якого на умовах цього Договору Постачальник зобов`язується поставити та передати Покупцеві у власність нафтопродукти (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його.

Пунктом 1.3. Договору сторони погодили, що Постачальник протягом лютого 2022 р. поставляє Покупцю Товар в наступному асортименті, кількості, за ціною та наступними умовами поставки, а саме:

EXW - резервуари нафтобаз, що належать TOB "Нафтасіті" на правах власності або використовується ним на підставі цивільно-правових договорів:

- Бензин автомобільний А-92-Євро5-Е0 згідно з ДСТУ 7687:2015 (з присадками Keropur ENERGY концерну BASF) кількістю 251,684 тонни за ціною 39 636 грн/тонну, вартістю 9 975 747,02 грн з ПДВ.

- Бензин автомобільний А-95-Євро5-Е0 згідно з ДСТУ 7687:2015 кількістю 159,799 тонн за ціною 40 738 грн/тонну, вартістю 6 509 891,03 грн з ПДВ.

- Бензин автомобільний А-95-Євро5-Е0 згідно з ДСТУ 7687:2015 (з присадками Keropur ENERGY концерну BASF) кількістю 99,816 тонн за ціною 40 738 грн/тонну, вартістю 4 066 303,81 грн з ПДВ.

- Паливо дизельне Еnеrgу-ДП-3-"Євро5-В0 ДСТУ 7688:2015 кількістю 227,894 тонни за ціною 34 857 грн/тонну, вартістю 7 943 701,16 грн з ПДВ.

Всього 739,193 тонн вартістю 28 495 643,02 грн з ПДВ.

EXW - франко-резервуар ПАТ "Укртатнафта": м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3:

- Бензин автомобільний А-92-Євро5-Е0 згідно з ДСТУ 7687:2015 (з присадками Keropur ENERGY концерну BASF) кількістю 1 552,700 тонни за ціною 39 636 грн/тонну, вартістю 61 542 817,20 грн з ПДВ.

- Бензин автомобільний А-95-Євро5-Е0 згідно з ДСТУ 7687:2015 кількістю 367,263 тонн за ціною 40 738 грн/тонну, вартістю 14 961 558,62 грн з ПДВ.

Всього 1 919,963 тонн вартістю 76 504 375,82 грн з ПДВ.

Загальна вартість Товару з ПДВ, що поставляється за даним договором, складає 105 000 018,84 грн (Сто п`ять мільйонів вісімнадцять гривень 84 копійки), у т.ч. ПДВ - 17 500 003,13 грн.

Передача-приймання Товару за кількістю і якістю здійснюється у встановленому чинним законодавством України порядку, з оформленням Акту приймання-передачі Товару (п. 3.2. Договору).

Згідно із п. 4.3. Договору Покупець здійснює розрахунки по цьому Договору в розмірі 100 % вартості Товару шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у розділі 9 цього Договору, в строки не пізніше 30 квітня 2022 року.

Пунктом 5.2. Договору сторони погодили, що у випадку, порушення строків оплати за поставлений Товар відповідно до цього Договору, Покупець сплачує Постачальникові, на його вимогу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від ціни не оплаченого Товару, за кожний день прострочення.

Сторона, для якої настали обставини форс-мажору, повинна негайно, але не пізніше 10-ти календарних днів повідомити іншу Сторону про неспроможність виконати зобов`язання (їх частину) по цьому Договору. Сторона, що не виконала зазначені умови не вважається такою, то підпадає під дію обставин форс-мажору та несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань згідно умов цього Договору. Необхідним і достатнім доказом дії форс - мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою країни Сторони, для якої настали обставини форс - мажору (п. 6.2. Договору).

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до 30 квітня 2022 року включно, але в будь-якому випадку до моменту його повного виконання.

На виконання умов Договору 28.02.2022 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято нафтопродукти (Товар) обумовленою вартістю 105 000 018,84 грн, що підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін Актами приймання-передачі нафтопродуктів №№ 1-6 (а.с. 14-19, т.1).

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати за поставлений Товар за Договором слугувало підставою для звернення Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" із відповідним позовом про стягнення 114 439 952,04 грн заборгованості (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), з яких: 105 000 018,84 грн - основного боргу; 6 069 864,1 грн - пені; 2 835 000,51 грн - інфляційних втрат та 535 068,59 грн - 3% річних.

З огляду на встановлені обставини, суд враховує таке.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України (ЦК України), враховуючи укладений між сторонами Договір поставки №12/01/01/334-НП від 01.02.2022.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України (ГК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Матеріалами справи підтверджено та відповідачем у відзиві на позовну заяву визнається, що останнім не виконано обов`язку щодо сплати вартості отриманого за Договором Товару на загальну суму 105 000 018,84 грн у передбачений п. 4.3. Договору строк - не пізніше 30 квітня 2022 року.

Отже, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 105 000 018,84 грн.

Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілара" 6 069 864,1 грн - пені; 2 835 000,51 грн - інфляційних втрат та 535 068,59 грн - 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення з 01.05.2022 по 01.07.2022 судом встановлено, що такі нарахування перебувають в межах розрахунку суду.

Отже, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача 2 835 000,51 грн - інфляційних втрат та 535 068,59 грн - 3% річних є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2. Договору сторони дійшли згоди, що у випадку, порушення строків оплати за поставлений Товар відповідно до цього Договору, Покупець сплачує Постачальникові, на його вимогу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від ціни не оплаченого Товару, за кожний день прострочення.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок пені за період прострочення 01.05.2022 по 01.07.2022, суд дійшов висновку про обґрунтованість такого нарахування в сумі 6 069 864,1 грн.

Разом з тим відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно з положеннями статті 233 ГК України, які також кореспондують зі змістом статті 551 ЦК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто, з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені суд приймає до уваги такі обставини:

- позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3 % річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно повернуті боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства;

- відсутність понесення позивачем збитків пов`язаних із несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за договором, позаяк доказів протилежного матеріали справи не місять;

- пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні розміру неустойки позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, 3 % річних, інфляційних втрат.

Крім того, суд враховує правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Правовий висновок, що пеня не може бути непомірним тягарем боржникові і джерелом отримання додаткових прибутків кредиторові підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відповідно до постанови від 08.04.2020 у справі №924/570/19.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає за можливе скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, на 30%, що є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін.

Таким чином стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 4 248 904,87 грн, відтак у решті заявленої пені в сумі 1 820 959,23 грн слід відмовити з підстав її зменшення з ініціативи суду.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, надавши оцінку наявним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про часткове задоволення позову з урахуванням мотивів щодо зменшення суми пені.

Заперечення відповідача щодо позову судом оцінюються критично, оскільки не спростовують правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Так, саме лише посилання на наявність форс-мажорних обставин не ставить у пряму залежність неможливість виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Вілара" зобов`язання за Договором.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 зі справи № 915/531/17, від 26.05.2020 зі справи № 918/289/19, від 17.12.2020 зі справи № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- статтею 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Такий же висновок підтримано КГС ВС у постанові від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Дійсно, відповідно до опублікованого на сайті Торгово-промислової палати України листа №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Враховуючи це ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з тим відповідачем взагалі не обґрунтовано у чому полягає неможливість виконання зобов`язання за Договором щодо оплати вартості отриманого Товару внаслідок засвідчених ТПП України форс-мажорних обставин. При цьому суд звертає увагу, що отримання Товару відповідачем за Договором відбулося 28.02.2022, тобто під час дії встановлених форс-мажорних обставин, однак Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілара" від отримання нафтопродуктів не відмовилося.

Окрім того, в межах свободи договору відповідно до п. 6.2. Договору сторони погодили обов`язок сторони, для якої настали обставини форс-мажору, негайно, але не пізніше 10-ти календарних днів повідомити іншу Сторону про неспроможність виконати зобов`язання (їх частину) по цьому Договору.

Однак, відповідачем в порушення умов Договору такого обов`язку не виконано, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язання за Договором в частині сплати вартості отриманого Товару.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В частині зменшення суми неустойки витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача. При цьому суд враховує викладене в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною), у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Отже, на відповідача покладаються витрати позивача на сплату судового збору за подання позовної заяви повністю в сумі 868 350 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілара" (вул. Київська, буд. 64, с. Корделівка, Вінницька область, 22455; код ЄДРПОУ 44110528) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (пров. Несторівський, 3-5, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 00135390) 105 000 018,84 грн - основного боргу; 4 248 904,87 грн - пені; 2 835 000,51 грн - інфляційних втрат; 535 068,59 грн - 3% річних та 868 350 грн - витрат на сплату судового збору.

3. У стягненні 1 820 959,23 грн пені - відмовити.

4. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - office@ukrnafta.com; представників позивача - mobpost2014@gmail.com; ІНФОРМАЦІЯ_1; відповідача - vilara_llc@ukr.net.

Повне рішення складено 19 вересня 2022 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - пров. Несторівський, 3-5, м. Київ, 04053;

3 - відповідачу - вул. Київська, буд. 64, с. Корделівка, Вінницька область, 22455.