Рішення

від 29.08.2022 по справі 910/21500/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.08.2022Справа № 910/21500/21

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко - Легких Г. П.,

за участю секретаря - Конон В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/21500/21

За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

До Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТ АГРО ТРЕЙД" (вул. Новопирогівська, буд. 50, м. Київ 45, 03045; ідентифікаційний код 41770480)

про стягнення 315 628,40 грн

За участі представників сторін:

Від позивача: Зудінов О. С., адвокат, ордер серії КВ №732636 від 20.12.2021;

Від відповідача: не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТ АГРО ТРЕЙД" (далі - відповідач) про стягнення 315 628,40 грн, з яких 292 501,76 грн основного боргу, 8 459, 55 грн 3 % річних та 14 667, 09 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем річного строку виплати позивачу, як колишньому учаснику товариства, вартості його частки.

Також позивач просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

14.01.2022 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення ухвали від 14.01.2022.

28.01.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява про усунення недоліків позову, якою позивач усунув недоліки позовної заяви, встановлені ухвалою суду від 14.01.2022.

04.02.2022 Господарський суд міста Києва ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, розгляд справи №910/21500/21 ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 17.03.2022.

Судове засідання, призначене на 17.03.2022, не відбулось, у зв`язку з початком повномасштабного вторгнення росії на територію України та введенням указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX зі змінами, внесеними Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом Президента України №259/2022 від 18 квітня 2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 № 2212-IX в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та відсутністю можливості забезпечити розгляд справи у відкритому судовому засіданні із забезпеченням безпеки працівників суду та відвідувачів суду.

08.06.2022 Господарський суд міста Києва ухвалою-викликом повідомив учасників справи про визначення нової дати судового засідання по суті справи на 12.07.2022.

В судове засідання 12.07.2022 прибув представник позивача, відповідач або його уповноважений представник не прибув, про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином, про що міститься в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, втім, про причини неявки відповідач суд не повідомив. Суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 30.08.2021, про що представника позивача повідомлено під розписку, а відповідача ухвалою-викликом від 13.07.2022.

В судове засідання, призначене на 30.08.2022 прибув представник позивача, відповідач або його уповноважений представник не прибув, про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином, про що міститься в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, втім, про причини неявки відмповідач суд не повідомив.

Заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши матеріали справи, оглянувши долучені до матеріалів справи докази, заслухавши виступ у судових дебатах представника позивача, який просив позовні вимоги задовольнити, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

I. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

Згідно наданих позивачем відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.03.2020 - 30.11.2017 було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ АГРО ТРЕЙД» (надалі також - Товариство, позивач), ідентифікаційний код: 41770480, засновниками (учасниками) якого були 3 фізичні особи:

- громадянин України ОСОБА_2 ;

- громадянин України ОСОБА_3 ;

- громадянин України ОСОБА_1 (надалі також - позивач).

Вказане підтверджується установчим документом Товариства - Статутом (п. 1.5.), в редакції від 29.11.2017.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, статутний капітал Товариства на момент участі позивача складав 15 000, 00 грн. На момент реєстрації Товариства, статутний капітал внесений учасниками у розмірі 100 % (п. 6.2. Статуту в редакції від 29.11.2017).

Згідно п. 6.2. Статуту в редакції від 29.11.2017 частка позивача у статутному капіталі Товариства становила - 33, 33 %.

13.03.2020 позивачем прийнято рішення про вихід зі складу учасників Товариства, про що складено відповідну заяву за вих. №10/03, яку подано Загальним Зборам учасників ТОВ «АТЛАНТ АГРО ТРЕЙД». У вказаній заяві, позивач повідомив про вихід зі складу учасників Товариства, просив передати належну йому частку у статутному капіталі Товариства та здійснити виплату вартості частини майна товариства, що становить 33, 33 %.

21.03.2020 до державного реєстратора було подано заяву та пакет документів для виходу позивача зі складу ТОВ «АТЛАНТ АГРО ТРЕЙД», про що надано опис документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Внесення змін про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах».

Листом від 23.03.2020 №14/03 учасники Товариства повідомили позивача про скликання позачергових загальних зборів учасників товариства з наступним порядком денним: 1) про приведення Статуту Товариства у відповідність до законодавства України та затвердження Статуту у новій редакції; 2) про зміну директора Товариства.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства, що оформлене протоколом №25/03 від 25.03.2020 було вирішено провести інвентаризацію з 25.03.2020 по 27.03.2020 та зобов`язати директора ОСОБА_1 створити комісію для проведення інвентаризації.

Протокол інвентаризаційної комісії був складений 27.03.2020, підписаний позивачем, як директором (головою комісії) та членами комісії, та поданий на затвердження загальним зборам учасників Товариства.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства, що оформлене протоколом №05/05 від 05.05.2020, було вирішено прийняти та затвердити протокол інвентаризаційної комісії, створеною на виконання рішення загальних зборів від 25.03.2020. Окрім цього, встановлено, що жодний учасник Зборів не має претензій або зауважень до даних протоколу інвентаризаційної комісії.

Вказаним рішення, в тому числі вирішено прийняти та затвердити розмір вартості частки учасника товариства ( ОСОБА_1 ), яка складає 1 201 022, 00 грн; передати частку ОСОБА_1 у матеріальній частині згідно акту приймання передавання на суму загальною вартістю 569 370, 24 грн протягом місяця після підписання цього протоколу; встановити, що частина частки у грошовому вигляді учасника складає 640 751, 76 грн, що виплачується протягом 12 (дванадцяти) місяців з дати виходу учасника з товариства. Загальними зборами учасників Товариства встановлено, що жодний учасник Зборів не має претензій і зауважень до розрахунку, засобу і строків передачі частки, що скріплено підписами учасників.

Позивач стверджує, що у відповідності до частини 7 статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» Товариство зобов`язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати.

Аналогічні положення містив Статут Товариства - п. 3.16.

Позивач вважає, що датою коли Товариство дізналось про вихід учасника є 23.03.2020, оскільки, цією датою датовано лист №14/03 направлений учасниками Товариства як відповідь на заяву про вихід позивача зі складу учасників Товариства, а тому кінцевою датою розрахунку є 24.03.2021.

В позовній заяві зазначено, що 18.05.2020 Товариство передало, а ОСОБА_1 , отримав майно Товариства на загальну суму 569 370, 24 грн, а отже спір в цій частині відсутній. На підтвердження вказаного надано видаткову накладну №581 від 18.05.2020.

Натомість, щодо виплати позивачу частини майна у грошовому вигляді, що складає 640 751, 76 грн, позивач зазначає, що загальна сума виплачена відповідачем становить 348 250, 00 грн, а саме:

09.04.2021 на рахунок позивача надійшли грошові кошти в сумі 99 500, 00 грн;

15.04.2021 на рахунок позивача надійшли грошові кошти в сумі 99 500, 00 грн;

23.04.2021 на рахунок позивача надійшли грошові кошти в сумі 99 500, 00 грн;

01.09.2021 на рахунок позивача надійшли грошові кошти в сумі 49 750, 00 грн;

На підтвердження здійснення часткових виплат вартості частки позивач подає виписку по особовому рахунку за період з 13.03.2021 по 31.12.2021.

Таким чином, заборгованість на користь позивача з виплати вартості частки майна Товариства становить 292 501, 76 грн, яку відповідач зобов`язаний сплатити позивачеві.

Крім того, позивач керуючись ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 8 459, 55 грн та інфляційні втрати у розмірі 14 667, 09 грн за період прострочення грошового зобов`язання з 24.03.2021 по 16.12.2021.

II. Предмет позову.

Предметом позову у справі є матеріально - правова вимоги позивача до відповідача про стягнення вартості частки майна Товариства у розмірі 292 501, 76 грн, а також 3 % річних у розмірі 8 459, 55 грн та інфляційні втрати у розмірі 14 667, 09 грн за період прострочення грошового зобов`язання з 24.03.2021 по 16.12.2021.

III. Доводи позивача у справі.

(1) Позивач був засновником (учасником) ТОВ «АТЛАНТ АГРО ТРЕЙД» (відповідач). Частка позивача у статутному капіталі Товариства становила 33, 33%;

(2) 13.03.2020 позивач прийняв рішення про вихід зі складу учасників Товариства, про що склав заяву та направив її Загальним Зборам учасників ТОВ «АТЛАНТ АГРО ТРЕЙД». У вказаній заяві, позивач повідомив про вихід зі складу учасників Товариства, просив передати належну йому частку в статутному капіталі Товариства та здійснити виплату вартості частини майна товариства, що становить 33, 33 %;

(3) 21.03.2020 до державного реєстратора було подано заяву та пакет документів для виходу зі складу ТОВ «АТЛАНТ АГРО ТРЕЙД»;

(4) Листом від 23.03.2020 №14/03 учасники товариства повідомили позивача про скликання загальних зборів учасників товариства на яких мають вирішуватись питання про приведення статуту Товариства у відповідності до чинного законодавства та про зміну директора Товариства;

(5) Рішенням загальних зборів учасників Товариства, що оформлене протоколом №05/05 від 05.05.2020 було вирішено прийняти та затвердити розмір вартості частки учасника товариства ( ОСОБА_1 ), яка складає 1 201 022, 00 грн; передати частку ОСОБА_1 у матеріальній частині згідно акту приймання передавання на суму загальною вартістю 569 370, 24 грн протягом місяця після підписання цього протоколу; частина частки у грошовому вигляді учасника складає 640 751, 76 грн, що виплачується протягом 12 (дванадцяти) місяців з дати виходу учасника з товариства. Жодний учасник Зборів не має претензій і зауважень до розрахунку, засобу і строків передачі частки, що скріплено підписами учасників.

(6) Позивач стверджує, що датою коли Товариство дізналось про вихід учасника є 23.03.2020, оскільки, цією датою датовано лист №14/03 направлений учасниками Товариства як відповідь на заяву про вихід позивача зі складу учасників, а тому у відповідності до частини 7 статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» кінцевою датою виплати частки позивача є 24.03.2021.

(7) Спір між сторонами щодо передачі частки майна Товариства позивачеві у матеріальній частині відсутній, натомість, відповідач лише частково виплатив розмір частки у грошовому вигляді, що становить 348 250, 00 грн, а саме:

(8) Таким чином, заборгованість на користь позивача з виплати вартості частки майна Товариства становить 292 501, 76 грн, а також позивач керуючись ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 8 459, 55 грн та інфляційні втрати у розмірі 14 667, 09 грн за період прострочення грошового зобов`язання з 24.03.2021 по 16.12.2021.

IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.02.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Новопирогівська, буд. 50, м. Київ 45, 03045 та була отримано відповідачем 15.02.2022, про що міститься відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №0105491872280.

В тому числі, відповідачем були отримані ухвали-виклики від 08.06.2022 та від 13.07.2022, про що наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (том 1, а.с. 63, 69)

Згідно із п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Таким чином, відповідач про розгляд справи №910/21500/21 та про його право на подання відзиву повідомлений належним чином, однак, таким правом у встановлений судом строк не скористався, в судові засідання не з`являвся та про причини неявки в судове засідання суд не повідомляв.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відзив від відповідача або заява про продовження/поновлення строку для його подання до суду не надходила, а відтак відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

Спір у даній справі виник внаслідок несвоєчасного та неповного виконання відповідачем обов`язку передбаченого статтею 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» з виплати позивачеві, як колишньому учаснику Товариства, вартості його частки у статутному капіталі Товариства.

Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:

- чи підтверджений факт входження позивача до складу учасників Товариства;

- чи дотримана процедура виходу позивача зі складу учасників Товариства;

- з якого моменту позивач вважається таким, що вийшов зі складу учасників Товариства, а відтак, з якої дати у відповідача виник обов`язок з виплати позивачеві належному йому частки у статутному капіталі Товариства;

- чи наявний між сторонами спір щодо визначення вартості частки;

- з якого моменту відповідач вважається таким, що прострочив виконання обов`язку з виплати позивачеві належної йому частки;

- чи підтверджена сума основного боргу та чи вірно обраховані позивачем 3 % річних та інфляційні втрати, а відтак чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині;

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Згідно ч.1 ст.167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

З 17 червня 2018 законодавче регулювання порядку виходу учасників з товариства з обмеженою та додатковою відповідальність здійснюється на підставі Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Судом встановлено, що 13.03.2020 позивачем складено заяву за вих. №10/03, в якій останній заявив про вихід зі складу учасників (засновників) ТОВ «Атлант Агро Трейд» і передачу належної йому частки в статутному капіталі Товариства та вартості частини майна Товариства, що становить 33, 33 %. Також, позивач просив виплатити вартість належної йому частки в статутному капіталі в гривневому еквіваленті.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю», в редакції чинній на момент волевиявлення позивача про вихід, учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників.

Таким чином, згідно частини 1 статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю» право на вихід з товариства є безумовним суб`єктивним правом учасника, яке не залежить від згоди товариства чи інших його учасників та реалізація якого має наслідком припинення корпоративних відносин між учасником і товариством. При цьому, на учасника покладається обов`язок повідомити товариство про свій вихід шляхом подання або вручення відповідної заяви.

Згідно із частиною 5 статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю», в редакції чинній на момент волевиявлення позивача про вихід, учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється.

Крім того, суд зазначає, що частиною 5 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», в редакції чинній на момент волевиявлення позивача про вихід, передбачено державну реєстрацію змін до складу учасників та встановлено, що для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію змін до цих відомостей;

2) документ про сплату адміністративного збору;

3) один із таких відповідних документів: а) рішення загальних зборів учасників товариства про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників; б) рішення загальних зборів учасників товариства про виключення учасника з товариства; в) заява про вступ до товариства; г) заява про вихід з товариства; ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства; д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства; е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення з (повернення з володіння) відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства.

Документи подаються учасником, який виходить з товариства, або його спадкоємцем чи правонаступником для випадків якщо подається документ, зазначений у підпункті "г" вказаної частини статті (згідно статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», в редакції чинній на момент волевиявлення позивача про вихід).

Згідно п. 3.15. Статут в редакції від 29.11.2017, що додано до позову - учасник Товариства може вийти з Товариства, попередивши про це інших учасників не пізніше ніж за 3 (три) місяці до дня виходу.

Втім, згідно пункту 3 Глави VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю», що набрав чинності 17.06.2018 - протягом року з дня набрання чинності цим Законом положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, що не відповідають цьому Закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності цим Законом. Цей пункт не застосовується після внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Таким чином, на момент складення позивачем заяви від 13.03.2020 №10/03 про вихід зі складу учасників Товариства, положення п. 3.15. Статуту в редакції від 29.11.2017 про обов`язковість повідомлення інших учасників не пізніше ніж за 3 (три) місяці до дня виходу були не чинними.

З аналізу наведених вище імперативних норм законодавства щодо виходу учасника зі складу Товариства вбачається, що на час складення позивачем заяви від 13.03.2020 №10/03 (том 1, а. с. 18) діяв певний порядок для оформлення виходу зі складу учасників Товариства. Так, учасник, який виходить з Товариства, частка якого у статутному капіталі Товариства становить менше 50 відсотків, складає заяву про такий вихід з подальшою державною реєстрацією змін до відомостей про склад учасників, та в силу приписів частини 5 статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю», в редакції чинній на момент волевиявлення позивача про вихід, учасник вважатиметься таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу.

Позивач не зазначає в позовній заяві про точну дату державної реєстрації його виходу зі складу учасників Товариства та подає лише опис документів, що надавались 21.03.2020 державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Внесення змін про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах».

Разом з тим, з відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що позивача виведено з переліку засновників 06.05.2020.

Оскільки, до моменту державної реєстрація товариства, особа є засновником, а після створення товариства вже набуває статус учасника, відповідно усі особи, які набули право участі у товаристві після його державної реєстрації є учасниками, суд дійшов висновку, що датою виходу позивача зі складу учасників Товариства в силу приписів статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю» є 06.05.2020.

Натомість, позивач стверджує, що датою з якої Товариство дізналось про вихід позивача зі складу Товариства можна вважати 23.03.2020, оскільки цією датою датовано лист №14/03, направлений учасниками Товариства як відповідь на заяву про вихід позивача зі складу учасників Товариства від 13.03.2020 №10/03, а тому кінцевою датою розрахунку є 24.03.2021.

Втім, суд не погоджується із вказаними твердженнями, оскільки, зі змісту листа учасників Товариства від 23.03.2020 №14/03 вбачається, що він направляється у відповідь на заяву позивача від 13.03.2020 №11/03 про звільнення з посади директора, а отже така заява стосувалась трудових відносин позивача та відповідача, що не тягне за собою вихід зі складу учасників Товариства в порядку передбаченому Законом України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю», а не заяви №10/03, що стосувалась волевиявлення позивача про вихід зі складу учасників Товариства.

З огляду на те, що станом на 06.05.2020 дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були відкритими, суд в тому числі вважає, що день коли відповідач міг дізнатись про вихід позивача зі складу учасників Товариства є 06.05.2020, а не 23.03.2021 як зазначає позивач.

Так, згідно частини 7 статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю», в редакції чинній на момент виходу позивача зі складу учасників Товариства, Товариство зобов`язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати.

Згідно частини 8 статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю», в редакції чинній на момент виходу позивача зі складу учасників Товариства - вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

Згідно частин 9-11 статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю», в редакції чинній на момент виходу позивача зі складу учасників Товариства - за погодженням учасника товариства, який вийшов, та товариства зобов`язання зі сплати грошових коштів може бути замінено зобов`язанням із передачі іншого майна. Товариство виплачує учаснику, який вийшов з товариства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника. Товариство зобов`язане надавати учаснику, який вийшов з товариства, доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки.

Згідно частини 12 статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю», в редакції чинній на момент виходу позивача зі складу учасників Товариства - Статутом товариства можуть бути передбачені інші строк, порядок, розмір та спосіб проведення розрахунків з учасником, що виходить з товариства, а також порядок вибору суб`єкта оціночної діяльності. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Згідно п. 3.16. Статуту в редакції від 29.11.2017, що відповідає вимогам Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю», а отже був чинним на момент виходу позивача зі складу учасників Товариства - при виході учасника з Товариства йому сплачується його пайовий внесок і вартість частини майна Товариства пропорційно його частки у статутному капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, у якому він вийшов з Товариства, але не пізніше 12 місяців з дня виходу.

Таким чином, Статут, що наявний в матеріалах справи містить аналогічні положення щодо строку виплати колишньому учаснику Товариства вартості його частки, що і в Законі України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю».

Матеріалами справи підтверджено, що Рішенням загальних зборів учасників Товариства, що оформлене протоколом №05/05 від 05.05.2020 було вирішено прийняти та затвердити розмір вартості частки учасника товариства ( ОСОБА_1 ), яка складає 1 201 022, 00 грн; передати частку ОСОБА_1 у матеріальній частині згідно акту приймання передавання на суму загальною вартістю 569 370, 24 грн протягом місяця після підписання цього протоколу; частина частки у грошовому вигляді учасника складає 640 751, 76 грн, що виплачується протягом 12 (дванадцяти) місяців з дати виходу учасника з товариства. Жодний учасник Зборів не має претензій і зауважень до розрахунку, засобу і строків передачі частки, що скріплено підписами учасників.

Отже, на підставі вище встановленого, суд дійшов висновку, що кінцевою датою виплати позивачеві, як колишньому учаснику Товариства відповідача, вартості його частки пропорційно розміру його частки у статутному капіталі є 07.05.2021, а не 24.03.2021 як зазначає позивач.

Оскільки, Рішенням загальних зборів учасників Товариства, що оформлене протоколом №05/05 від 05.05.2020 встановлено, що жодний учасник Зборів не має претензій і зауважень до розрахунку, засобу і строків передачі частки належної позивачеві, що скріплено підписами учасників, суд дійшов висновку, що між сторонами відсутній спір щодо визначення розміру частки у статутному капіталі Товариства належної позивачеві.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що відповідачем було виконано обов`язок з передачі позивачеві частки у матеріальній частині згідно видаткової накладної №581 від 18.05.2020 на суму загальною вартістю 569 370, 24, а також частково виконано обов`язок з виплати належної позивачеві частки у грошовому вигляді, що становить 348 250, 00 грн та підтверджується Випискою по особовому рахунку позивача за період з 13.03.2021 по 31.12.2021 (том 1, а.с. 26).

Так, відповідачем здійснювалась виплата наступними частинами:

09.04.2021 на рахунок позивача надійшли грошові кошти в сумі 99 500, 00 грн;

15.04.2021 на рахунок позивача надійшли грошові кошти в сумі 99 500, 00 грн;

23.04.2021 на рахунок позивача надійшли грошові кошти в сумі 99 500, 00 грн;

01.09.2021 на рахунок позивача надійшли грошові кошти в сумі 49 750, 00 грн;

Таким чином, заборгованість на користь позивача з виплати вартості частки майна Товариства становить 292 501, 76 грн, яку відповідач зобов`язаний сплатити позивачеві.

Доказів здійснення відповідачем повної виплати вартості належної позивачеві частки у розмірі 292 501, 76 грн матеріали справи не містять, а отже суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині доведені належними та допустимими доказами, відтак підлягають задоволенню.

Крім того, позивач керуючись ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 8 459, 55 грн та інфляційні втрати у розмірі 14 667, 09 грн за період прострочення грошового зобов`язання з 24.03.2021 по 16.12.2021.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність про порушення грошових зобов`язань" господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому, суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

З огляду на вище встановлене, суд вважає помилковими висновки позивача про те, що відповідач є таким, що построчив зобов`язання з виплати вартості належної позивачеві частки з 24.03.2021, оскільки з огляду на встановлену судом кінцеву дату виплати відповідного зобов`язання (07.05.2021), відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання з 08.05.2021.

Суд, здійснивши перевірку правильності проведеного позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням суми заборгованості, що існувала станом на 08.05.2021 (342 251, 76 грн) та подальшої зміни поточної заборгованості у зв`язку з проведеною відповідачем частковою виплатою (01.09.2021 у розмірі 49 750, 00 грн) за допомого ІПС «Ліга:Закон» встановив, що дійсна сума 3 % річних становить 5 835, 53 грн, а інфляційних втрат становить 13 358, 12 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат в розмірі, що визначений судом.

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 ст. 129 ГПК судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 4 статті 129 ГПК України Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В позовній заяві позивач зазначає, що ним понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 735, 00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.

Згідно з частинами 2, 3, 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

В матеріалах справи наявні наступні документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивача:

- Договір №1412-1/21 про надання правничої допомоги від 14.12.2021, що укладений між АО «Майстер права» та позивачем та додатки до Договору;

- Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/1348 від 15.02.2018 та посвідчення адвоката;

- Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) вартістю 5 000, 00 грн згідно Договору №1412-1/21 про надання правничої допомоги від 14.12.2021, що підписаний сторонами;

- Квитанція №0.0.2391481824.1 з оплати послуг у розмірі 5 000, 00 грн за супровід справи щодо стягнення вартості частки у статутному капіталі учасника ТОВ «Атлант Агро Трейд», що сплачено на рахунок АО «Майстер права»

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.

Позовні вимоги задоволені судом частково, натомість, згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що спір виник у зв`язку з порушенням відповідачем обов`язку з своєчасної та повної виплати вартості належної позивачеві частки у статутному капіталі Товариства, а отже виник з неправильних дій відповідача, наявність яких встановлено даним рішенням, а також з огляду на не подання відповідачем відзиву та заперечень щодо розміру понесених позивачем судових витрат, суд покладає сплачений позивачем судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу на відповідача в повному обсязі.

На підставі вище викладеного суд, керуючись 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТ АГРО ТРЕЙД" про стягнення 315 628,40 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТ АГРО ТРЕЙД" (вул. Новопирогівська, буд. 50, м. Київ, 03045; ідентифікаційний код 41770480) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) 292 501 (двісті дев`яносто дві тисячі п`ятсот одну) грн. 76 коп. - основного боргу, а також 5 835 (п`ять тисяч вісімсот тридцять п`ять) грн. 52 коп. - 3 % річних, 13 358 (тринадцять тисяч триста п`ятдесят вісім) грн. 12 коп. - інфляційних втрат, 4 735 (чотири тисячі сімсот тридцять п`ять) грн. 00 коп. - судового збору, 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 2624, 03 грн, а також 1308, 97 грн інфляційних втрат.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.09.2022.

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких