Рішення

від 18.09.2022 по справі 910/5830/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.09.2022Справа № 910/5830/22Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрейд ІТ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТПС Сервіс"

про стягнення 236 529,11 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрейд ІТ" до товариства з обмеженою відповідальністю "ТПС Сервіс" про стягнення 236 529,11 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення умов договору поставки №27092021/2 від 27.09.2021 відповідачем в частині оплати поставленого товару.

У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача основний борг в розмірі 186 504,00 грн., індекс інфляції в розмірі 28 870,96 грн., три проценти річних в розмірі 3 755,63 грн. та пеню у розмірі 17 398,52 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 27.07.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №01054 92614617.

04.08.2022 до канцелярії суду (на електронну пошту) від відповідача надійшла заява про поновлення строку на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. ч. 1, 2 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно з ч. 1, 4, 5 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Оскільки, разом із заявою про поновлення строку відповідачем не подано відзив на позовну заяву, тому у суду відсутні підстави і для поновленння строку на його подання.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

27.09.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю "Мегатрейд ІТ" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТПС Сервіс" (покупець) укладено договір поставки №27092021/2.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця мережевий принтер Ricoh SP 330SN - 20 шт. та катридж - 20 шт., а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість у строки і на умовах, визначених цим договором та/або будь-якими додатками до нього.

Повна комлектація товару визначається сторонами в додатку №1 (специфікація), що є невід`ємною частиною даного договору (п.1.2 договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 27.09.2022р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (п.9.1 договору).

Згідно з п.3.1 договору загальна вартість товару (ціна договору) без ПДВ становить 176 920,00 грн., крім того ПДВ (20%) 35 384,00 грн. Загальна вартість товару з ПДВ становить 212 304,00 грн.

Відповідно до п.2.1 договору постачальник зобов`язується поставити товар покупцю протягом 60 календарних днів з дня отримання постачальником часткової попередньої оплати за товар відповідно до п.4.2.1 цього договору, якщо інше не передбачено додатковими угодами до договору або специфікаціями на поставку окремої партії товару.

Поставка товару здійснюється на умовах DDP - м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 37Б у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС 2010 (правила ІНКОТЕРМС 2010 застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером даного договору), якщо інше не передбачено додатковими угодами до договору або додатками (Специфікаціями) на поставку окремої партії товару (п.2.2 договору).

Згідно з п.2.3 договору днем поставки товару є дата передачі товару покупцеві відповідно до умов поставки, зазначених, в п. 2.2 цього договору, та підписання представниками сторін видаткової накладної на товар.

Право власності на товар і ризик випадкової загибелі або псування товару переходить від постачальника до покупця з. моменту передачі товару покупцеві відповідно до умов поставки, зазначених в п. 2.2 цього договору, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною на поставлений товар (п.2.3 договору).

Перевірка товару за кількістю, комплектністю та якістю здійснюється покупцем в момент прийому-передачі товару (п.2.5 договору).

Відповідно до п.4.2.1 договору покупець здійснює часткову попередню оплату в розмірі 25 800,00 грн. в т.ч. ПДВ (20%) 4 300,00 грн. до 15.10.2021р.

На виконання умов договору відповідачем здійснено попередню оплату в розмірі 25 800,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №164 від 08.10.2021 року.

В свою чергу, на виконання умов договору позивачем поставлено товар на загальну суму 212 304,00 грн., що підтверджується підписаною та скріпленою печаткою сторін видатковою накладною №5660 від 19.10.2021.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.4.2.2 договору, решту оплати від загальної вартості товару визначеної в п.3.1 цього договору, що становить 186 504,00 грн. покупець здійснює після поставки товару протягом 14 календарних днів.

Враховуючи вищезазначене, останнім днем оплати є 02.11.20121, а першим днем прострочення 03.11.2021.

21.01.2022 позивачем направлено відповідачу претензію.

Будь-яких інших доказів оплати матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки у відповідача перед позивачем в сумі 186 504,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростовано відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 17 398,52 грн. нараховану за період з 03.11.2021 по 01.05.2022, 3% річних в розмірі 3 755,65 грн. нараховані за період з 03.11.2021 по 05.07.2022 та інфляційні збитки в розмірі 28 870,96 грн. за період з 03.11.2021 по 05.07.2022 (фактично нараховані за період з 03.11.2021 по 31.05.2022 включно).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.2 договору у випадку порушення строків оплати товару (п.4.2 договору) та порушення п.3.3 та п.3.4 договору покупець на вимогу постачальника сплачує постачальнику пеню та річні в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від неоплаченої суми за кожний календарний день прострочення оплати за весь період прострочення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 17 398,52 грн., трьох процентів річних в розмірі 3 755,63 грн. та інфляційних втрат в розмірі 28 870,96 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129,ч. 9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТПС Сервіс" (04210, м. Київ, проспект Героїв Стілінграда, будинок 8-А, ідентифікаційний код 39949720) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрейд ІТ" (03057, м. Київ, вулиця Смоленська, будинок 31-33, ідентифікаційний код 36415474) основний борг в розмірі 186 504 (сто вісімдесят шість тисяч п`ятсот чотири) грн. 00 коп., пеню в розмірі 17 398 (сімнадцять тисяч триста дев`яносто вісім) грн. 52 коп., три проценти річних в розмірі 3 755 (три тисячі сімсот п`ятдесят п`ять) грн. 63 коп., індекс інфляції в розмірі 28 870 (двадцять вісім тисяч вісімсот сімдесят) грн. 96 коп. та судовий збір в розмірі 3 547 (три тисячі п`ятсот сорок сім) грн. 94 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. М. Мудрий