Рішення

від 18.09.2022 по справі 910/20947/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.09.2022Справа № 910/20947/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/20947/21

За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація";

до Всеукраїнської громадської організації "Товариство рятування на водах України";

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

про стягнення 39 255,44 грн.

без повідомлення учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Всеукраїнської громадської організації "Товариство рятування на водах України" про стягнення 39 255,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язання з оплати оренди комунального майна на підставі договору №1632-1 від 30.10.2017, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 34 171,19 грн, заборгованості з компенсації витрат за користування земельною ділянкою в сумі 885,72 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 464,51 грн., 3% річних у розмірі 520,19 грн. та пеню у розмірі 2 213,83 грн.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з пунктом другим частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив.

До господарського суду від Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли письмові пояснення, в яких третя особа просить позов задовольнити повністю.

В установлений процесуальним законодавством та судом в ухвалі від 22.12.2022 строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі направлено відповідачу за адресою місцезнаходження, яка вказана у Єдиному державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відповідачем копію ухвали про відкриття провадження у справі не отримано, конверт з копією ухвали повернувся до суду без вручення.

Статтею 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Факт неотримання адресатом поштової кореспонденції, враховуючи, що суд, з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

При цьому за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18).

Також за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку Суд застосовує як джерело права, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 41 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, заява № 3236/03).

Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Приймаючи до уваги, що відповідач, який вважається належним чином повідомленим про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Вимог про розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін після винесення ухвали про відкриття провадження у справі до суду не надходило.

Повно і всебічно з`ясувавши обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2017 року між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - третя особа, орендодавець), Всеукраїнською громадською організацією "Товариство рятування на водах України" (далі - відповідач, орендар) та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (далі - позивач, балансоутримувач) укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від № 1632-1 (далі - договір), відповідно до предмету якого орендодавець, на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 03.10.2017 № 65 (п.116 ч.2) передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м Київ, вул. Полярна, буд. 15 літ. "А" для розміщення громадської організації. (п. 1.1 Договору).

У відповідності до п. 2.1 договору об`єктом оренди є нежитлові приміщення, загальною площею: 49.70 кв.м, в т.ч 1 поверх - 1.90 кв.м, 2 поверх - 2.30 кв.м, 3 поверх - 45,50 кв.м, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 03.07.2014 № 1632.

Розділом 3 договору, зокрема, передбачено:

- за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розмір якої згідно з Методикою розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженою рішенням Київради від 21.04.2015 № 415/1280 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2017 року 1956,49 грн.

Згідно з п. 11 рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 орендна плата до 31.10.2017, але не пізніше дати набуття чинності новою редакцією Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2017- 978,24 грн.

Крім орендної плати, орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди, яка за вересень 2017 складає 62,13 грн на місяць (п. 3.3 договору);

Орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця (п. 3.7 договору);

Орендна плата, компенсація витрат підприємства та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, враховуючи статтю 631 Цивільного кодексу України, починаючи з 02.07.2017 (п. 3.6 договору);

Відповідно до п. 3.10 договору зобов`язання орендаря по сплаті орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою забезпечуються у вигляді авансової плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в розмірі не менше ніж орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою за два місяці. Орендар сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання Договору.

Згідно з пунктом 3.12 договору, у разі припинення цього договору орендар сплачує орендну плату та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою до дня повернення об`єкта за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії цього договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою та компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи штрафні санкції.

Відповідно до п. 9.1 договору строк дії договору встановлено з 30.10.2017 по 28.10.2020

Положеннями пункту 6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплаченої орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Проте, як вказав позивач, відповідач, в установлений договором строк, в період з 01.01.2021 по 30.11.2021 не здійснив оплату на користь позивача орендної плати в сумі 34 171,19 грн., заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2021 по 31.11.2021 в сумі 885,72 грн.

Враховуючи порушення відповідачем грошового зобов`язання за договором, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 2 213,83 грн, 3 % річних в сумі 520,19 грн та інфляційних втрат в сумі 1 464,61 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (стаття 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 3 статті 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об`єктом оренди можуть бути державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання.

Спір між сторонами судового процесу виник в результаті порушення відповідачем грошового зобов`язання за Договором. Позивач передав, а відповідач прийняв об`єкт оренди згідно з актом приймання-передачі нерухомого майна від 03.07.2014 без будь-яких зауважень і заперечень.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (частини 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд відзначає, що будь-яких доказів погашення відповідачем перед позивачем заборгованості за договором з орендної плати в сумі 34 171,19 грн, заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в сумі 885,72 грн, сторонами спору до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і, в той же час, відповідачем не спростований, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором з орендної плати в сумі 34 171,19 грн та заборгованості з компенсації з витрат підприємства за користування земельною ділянкою в сумі 885,72 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов`язання за договором (стаття 610 Цивільного кодексу України), він вважається таким, що прострочив виконання (стаття 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Статтею 29 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" встановлено, що за невиконання зобов`язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Поряд з цим, статтею 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов`язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 520,19 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 464,51 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків сплати орендної плати передбачена в п.6.2. договору.

Перевіривши розрахунок пені в сумі 2 213,83 грн, судом встановлено, що зазначений розрахунок є невірним, оскільки позивачем здійснено розрахунок пені на заборгованість за поточний місяць починаючи з першого числа кожного місяця, однак відповідно до положень пункту 3.7. договору сторонами погоджено, що орендна плата сплачується щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця, тобто відповідальність за прострочення оплати орендних платежів має розраховуватися з 6 числа поточного місяця за який виникла заборгованість.

Таким чином, суд, здійснивши власний розрахунок з 6 числа поточного місяця по дату встановлену в розрахунку позивача, не виходячи за межі шести місяців відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, встановив, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 843,63 грн.

Згідно із частинами 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (частина 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В статті 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Частинами 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У свою чергу, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного суду від 12.03.2019 в справі №914/843/18.

Відповідачем належними засобами доказування обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано та не заперечено.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених вимог в порядку пункту другого частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Всеукраїнської громадської організації "Товариство рятування на водах України" (04212, м. Київ, вул. З. Гайдай, 3, кв. 256, ідентифікаційний код 00021539) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, ідентифікаційний код 03366500) 34 171 (тридцять чотири тисячі сто сімдесят одну) грн 19 коп. заборгованості з орендної плати, 885 (вісімсот вісімдесят п`ять) грн 72 коп. заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди, 1 843 (одна тисяча вісімсот сорок три) грн 63 коп. пені, 520 (п`ятсот двадцять) грн 19 коп. 3 % річних, 1 464 (одна тисяча чотириста шістдесят чотири) грн 51 коп. інфляційних витрат та 2 248 (дві тисячі двісті сорок вісім) грн 65 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко