Рішення

від 18.09.2022 по справі 914/1545/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2022 Справа № 914/1545/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Таращанського технічного та економіко-правового фахового коледжу, м.Тараща Білоцерківського району Київської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт», м.Львів

про стягнення заборгованості. Ціна позову: 21915,70 грн

Без виклику сторін.

ВСТАНОВИВ:

Таращанський технічний та економіко-правовий фаховий коледж звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» про стягнення 21915,70 грн. заборгованості, з якої 16972,80 грн. основного боргу, 1498,65 грн. штрафу, 3005,65 грн. інфляційних втрат, 443,60 грн. 3% річних..

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.07.2022. прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін та постановлено, що розгляд справи по суті починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі 18.07.2022 року, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень. Зокрема, відповідачу встановлено строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Ухвалу про відкриття провадження у справі надіслано позивачу на електронну пошту позивача.

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі надіслано на адресу відповідача, яка містяться у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: м. Львів, вул. Єфремова, буд. 84/1Б. Крім того, зазначена ухвала надіслана відповідачу на електронну пошту prime_light@ukr.net 16.06.2022р., що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції Господарського суду Львівської області у справі № 914/1545/22.

Окрім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.

Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті Публічного акціонерного товариства "Укрпошта", поштове відправлення з ухвалою про відкриття провадження від 18.07.2022 у даній справі (ідентифікатор поштового відправлення 7901414575873) вручено Відповідачу 27.07.2022 р.

Таким чином, судом було вчинено всіх можливі за даних обставин дій щодо належного повідомлення відповідача про спір, що розглядається. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про відкриття судового провадження у даній справі.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням припису ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на вказане, суд вважає за можливе ухвалити рішення у справі.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю дизельного пального №41 від 28.05.2021р., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 48 176,19 грн.

Зокрема, позивач стверджує, що внаслідок невиконання відповідачем, як постачальником, своїх зобов`язань в частині забезпечення належного відпуску (отоварення) талонів (Бланку) на АЗС, позивач не має змоги належним чином скористатися належним йому на праві власності товаром, який знаходиться на зберіганні в постачальника (відповідача).

Відповідно, на переконання позивача, спір виник в зв`язку з тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за договором, в частині видачі товару на АЗС постачальника (680 літрів дизельного пального на загальну суму 16972,80 грн.) Тому звертається до суду з вимогою про стягнення 21915,70 грн., з яких 16972,80 грн. основного боргу, 1498,65 грн. штрафу 3000,65 грн. інфляційних втрат та 443,60 грн. 3% річних.

Позиція відповідача.

Відповідач своїм правом на висловлення заперечень проти позову, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), не скористався та не подав до суду у встановлений процесуальним законом строк відзиву на позовну заяву. Ухвалу про відкриття провадження у даній справі отримав 27.07.2022. Строк на подання відзиву на позовну заяву 11.08.2022 включно. Відповідач щодо позовних вимог не заперечив, відзиву на позовну заяву, у визначений судом строк, не подав. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався, доказів погашення заборгованості не подав.

Обставини справи.

Таращанський технічний та економіко-правовий фаховий коледж (далі - Позивач) за результатами державної закупівлі за номером УА -2021 -05-12-011595-Ь уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» (далі - Відповідач) Договір від 28 травня 2021 року №41 на закупівлю дизельного палива (талони).

Відповідно до умов розділу 1 Договору, Відповідач зобов`язується у 2021 році поставити Позивачеві товар за ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти (дизельне паливо по талонах) об`ємом 4000 літрів на загальну суму 99840 грн., а Позивач зобов`язується прийняти і оплатити товар на умовах цього Договору.

Згідно вимог розділу 4 Договору, Відповідач зобов`язаний в строк до 5 (п`яти) календарних днів з дня отримання від Позивача заявки передати Позивачеві однією партією указані в заявці талони на отримання товару на АЗС Відповідача в асортименті та кількості, вказаних в заявці Позивача.

Відповідно до умов Договору за заявкою Позивача на підставі видаткової накладної №336 від 22.06.2021 року Відповідач згідно акту приймання-передачі талонів на пальне від 22.06.2021 року передав у власність, а Позивач прийняв талони на дизельне паливо у кількості 1000 шт. по 10 л.

Відповідно до п.5.2. Договору, місцем поставки товарів є АЗС Відповідача чи його партнерів в м. Тараща Київської області. Згідно вказаного розділу Договору, Відповідач надає товар Позивачеві в талонах та забезпечує наявність пального на автозаправних станціях. Нафтопродукти відпускаються будь-якій особі, що пред`являє талон.

Автозаправна станція «WOG» (адреса: Київська обл., Білоцерківський район, м. Тараща, вул. Білоцерківська, 63, Б) визначена, як місце поставки товару за Договором, згідно довідки ТОВ «Прайм Лайт» від 18.05.2021 року №457/03. У вказаній довідці ТОВ «Прайм Лайт» гарантує цілодобову заправку автотранспорту Позивача, включаючи вихідні та святкові дні та безперебійний відпуск пального.

Пунктом 6.3 Договору встановлено, що Відповідач зобов`язаний забезпечити поставку товарів до повного виконання цього Договору.

Відповідно до пункту 5.1 Договору, талони мають бути зі строком дії не менше 6 місяців з дня отримання Замовником талонів, з можливістю продовження терміну дії для використання їх у повному обсязі. Надані постачальником талони на дизельне пальне мають строк дії до 18.06.2022 року.

В порушення зазначених умов Договору, Відповідачем за Договором, не було виконано умови Договору від 28 травня 2021 року №41 в частині поставки дизельного палива в об`ємі 680 літрів, оплачених Позивачем.

Так, відповідно до умов Договору від 28 травня 2021 року №41, Таращанський технічний та економіко-правовий фаховий коледж платіжним дорученням від 24.06.2021 року №257 здійснив оплату за дизельне паливо в об`ємі 1000 літрів на суму 24960 грн., згідно отриманих на підставі акту приймання-передачі від 22.06.2021 року талонів на пальне. Автозаправною станцією «АЛЮО» (адреса: Київська обл., Білоцерківський район, м. Тараща, вул. Білоцерківська, 63, Б), яка визначена, як місце поставки товару за Договором було забезпечено пред`явлені талони пальним в об`ємі 320 л на суму 7987,20 грн. Однак, в подальшому під час спроби отримати пальне на АЗС за наданими Відповідачем талонами Позивач встановив неможливість виконання такої операції.

05.08.2021 року дирекція Таращанського технічного та економіко-правового фахового коледжу надіслала лист до Відповідача про необхідність виконання умов Договору від 28 травня 2021 року №41. Лист отримано відповідачем 09.08.2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак, відповіді на лист Відповідачем не було надіслано.

Комісією у складі представників Позивача були зафіксовані неодноразові факти відмови персоналу автозаправної станції «WOG», яка знаходиться за адресою: Київська обл., Білоцерківський район, м. Тараща, вул. Білоцерківська, 63, Б, у відпуску дизельного пального за пред`явленими для відпуску пального талонами (акти від 11.08.2021 року, від 27.08.2021 року, від 21.09.2021 року, 25.10.2021 року, 26.01.2022 року, 01.02.2022 року).

Відповідно до умов Договору від 28 травня 2021 року №41 відповідачем не забезпечено поставку товару (дизельне паливо в об`ємі 680 літрів) на суму 16972,8 грн..

Відповідно до пункту 9.3 Договору, всі ймовірні претензії за цим Договором повинні бути розглянуті сторонами протягом 14 днів з моменту отримання претензії.

Позивач направив Відповідачу претензію №2 від 13.09.2021 року (вручено відповідачу відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового переказу 17.09.2021 року), у зв`язку з невиконанням Договору від 28 травня 2021 року №41.

Однак, Відповідачем за Договором, не забезпечено ні виконання його умов, ні своєчасний і належний розгляд претензії.

За пропозицією Таращанського технічного та економіко-правового фахового коледжу 22 листопада 2021 року укладено Додаткову угоду №1 до Договору від 28 травня 2021 року №41 про зменшення обсягу закупівлі на підставі пн. 6.2.3. Договору.

Таким чином, за договором від 28 травня 2021 року №41 за Відповідачем, залишилося зобов`язання поставити дизельне паливо в об`ємі 1000 літрів на суму 24960 грн., які були оплачені Таращанським технічним та економіко-правовим фаховим коледжем за платіжним дорученням від 24.06.2021 року №257 на суму 24960 грн.

Договір між сторонами було укладено на строк до 31.12.2021 року. Протягом усього строку дії Договору Позивач вживав заходів для належного його виконання та намагався у досудовому порядку врегулювати спірні відносини, пов`язані із невиконанням Відповідачем зобов`язань за Договором.

Однак, протягом усього строку врегулювання спору, Відповідачем не забезпечено виконання Договору від 28 травня 2021 року №41 в частині поставки товару (дизельне паливо в об`ємі 680 літрів) на суму 16972,80 грн..

Відповідно до п.10.2. Договору від 28 травня 2021 року №41, закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору

У зв`язку із тим, що відповідач не здійснює відпуск пального згідно умов Договору, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Оцінка суду.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) укладено Договір №41 від 28.05.2021, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Із суті правовідносин, що виникли між сторонами, та виходячи з обставин справи, зокрема здійснення позивачем оплати вартості товару, а саме бензину А-92 у повному розмірі (який зазначений у Договорі, Специфікації до вказаного договору та видатковій накладній), суд зазначає, що фактично позивачем придбано товар на умовах переоплати, а тому до правовідносин застосовуються положення ст. 693 ЦК України.

Положеннями ч. 1-2 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу (ч. 1). Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2).

Згідно із п. 3.1. Договору ціна цього договору становить 99840,00 (сімдесят п`ять тисяч триста шістдесят грн. 00 коп.) грн., у тому числі ПДВ: 16640,00 грн.

Згідно Додаткову угоду №1 до Договору від 28 травня 2021 року №41 сторонами обумовлено зменшення обсягу закупівлі до 1000 літрів на суму 24960 грн.

Ціна за одиницю товару складає: дизельне паливо - 24,96 грн. за 1 літр з ПДВ; (п. 3.2. Договору).

Пунктами 4.2., 4.3. Договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом: оплати, після отримання замовником товару зі складу постачальника при наявності: видаткової накладної. Форма розрахунків: безготівкова (платіжне доручення).

На виконання умов договору відповідач передав, а позивач прийняв товар в обумовленій договором кількості у вигляді талонів на пальне, що підтверджується Актом приймання-передачі талонів на пальне від 22.06.2021 №336.

Вартість отриманих талонів на дизельне пальне позивачем сплачено в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №257 від 24.06.2021.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У п. 5.5. Договору передбачено, що постачальник надає товар замовнику в талонах та забезпечує наявність пального на автозаправних станціях.

Згідно із п. 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затв. наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 №281/171/578/155, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Так, п. 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами затв. постановою КМУ від 20.12.1997 №1442 передбачено, що розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Судом встановлено, що відповідач передав, а позивач прийняв товар у вигляді талонів на дизельне паливо вартістю 24960, грн. з ПДВ у загальній кількості 1000 л.

Як стверджує позивач, протягом строку дії Договору відповідач виконав свої зобов`язання щодо поставки дизельного палива, то позивач зміг скористатися лише частиною відповідними талонами на пальне та отримати дизельне паливо у кількості 320 л на суму 7987,20 грн.

Таким чином, спір у даній справі виник у зв`язку із тим, що позивач не зміг скористатися талонами на пальне на суму 16972,80 грн. (24960,00 - 7987,20).

Неможливість скористатися талонами на вказану суму підтверджується наявними в матеріалах справи Актами про встановлення факту відмови у відпуску пального від 11.08.2021, від 27.08.2021, від 21.09.2021, від 25.10.2021, від 26.01.2022, від 01.02.2022; Актом інвентаризації залишків талонів на дизельним паливом за Договором від 01.06.2022, а також відповідними претензіями позивача, направленими на адресу відповідача.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Враховуючи суть правовідносин між сторонами, відповідач повинен був передати позивачу обумовлений Договором товар після пред`явлення йому на визначених АЗС талонів на пальне, а саме 11.08.2021, від 27.08.2021, від 21.09.2021, від 25.10.2021, від 26.01.2022, від 01.02.2022.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Також, відповідно до ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Положеннями ч. 1 ст. 670 ЦК України визначено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Зважаючи на те, що доказів повного чи часткового виконання свого обов`язку щодо передачі позивачу оплаченого ним товару (дизельне паливо) у строки визначені Договором відповідач до суду не подав, хоча мав таку можливість, суд доходить висновку, що позивач має право вимагати, а відповідач зобов`язаний повернути йому вартість оплаченого, але не переданого товару.

Таким чином, позовна вимога про стягнення із відповідача 16972,80 грн. вартості оплаченого дизельного палива є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Стосовно вимог позивача про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та штрафу, то суд зазначає наступне.

Як передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач здійснює нарахування інфляційних втрат, 3% річних за період з 11.08.2021 по 24.06.2022, а також штрафу за період з 11.08.2021 по 11.02.2022 на суму 16972,80 грн.

Відповідно до ст..253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Суд зазначає, що позивачем неправильно визначено 11.08.2022 як дату виникнення прострочення за усіма неотовареними талонами, оскільки згідно Акту про встановлення факту відмови у відпуску пального від 11.08.2021 позивач не зміг скористатися виключно талонами на дизельне паливо за №20001100293431834995, об`ємом 10 л вартістю 24,96 грн., №20001100293431981848, об`ємом 10 л вартістю 24,96 грн, №20001100293432378347, об`ємом 10 л вартістю 24,96 грн, №20001100293432485715, об`ємом 10 л вартістю 24,96 грн., на загальну суму 998,40 грн.

В свою чергу, неможливість скористатися талонами на дизельне паливо на загальну суму 16972,80 грн. (включно з талонами №20001100293431834995, №20001100293431981848, №20001100293432378347, №20001100293432485715) встановлена Актом від 27.08.2021, а також іншими Актами, складеними після нього.

При цьому, слід враховувати, що прострочення відповідача виникає з наступного дня, що йде за днем факту встановлення неможливості отоварити відповідні талони на пальне.

Зважаючи на викладене вище, нарахування інфляційних втрат та 3% річних за талонами №20001100293431834995, №20001100293431981848, №20001100293432378347, №20001100293432485715, є можливим за період з 12.08.2021 - 24.06.2022, а за усіма іншими неотовареними талонами за період з 28.08.2021 - 24.06.2022.

Суд, здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми 3% річних встановив, що: за період з 12.08.2021 по 27.08.2021 від суми 998,40 грн. розмір 3% річних становить 1,40 грн., а за період з 28.08.2021 по 24.06.2022 від суми 16972,80 грн. розмір 3% річних становить 419,90 грн. Всього на суму 421,30 грн.

Відтак позовна вимога про стягнення 3% річних підлягає до часткового задоволення у розмірі 421,30 грн.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат судом встановлено, що: за період з 12.08.2021 по 27.08.2021 від суми 998,40 грн. розмір інфляційних втрат становить -2,00 грн., а за період з 28.08.2021 по 24.06.2022 від суми 16972,80 грн. розмір інфляційних втрат становить 3661,56 грн. Всього 3656,56 грн.

Однак, у відповідності до ч.2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Таким чином, задоволенню підлягає нарахована позивачем сума інфляційних втрат у розмірі 3000,65 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 1498,65 грн., то ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Також, відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом частини другої статті 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Водночас частиною шостою статті 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Відповідно до п. 7.2. Договору за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов`язань протягом дії цього договору винна сторона сплачує штраф у розмірі подвійної ставки НБУ.

Суд, здійснивши аналіз вказаного пункту Договору, а також спосіб обрахунку суми відповідної штрафної санкції, дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума штрафу за своєю суттю є пенею.

Суд зазначає, що нарахування пені за період з 11.08.2021 по 11.02.2022 є помилковим. З урахуванням викладених вище висновків, приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, а також способу обрахунку позивача, нарахування пені за талонами №№20001100293431834995, №20001100293431981848, №20001100293432378347, №20001100293432485715 є можливим за період з 12.08.2021 - 11.02.2022, а за усіма іншими неотовареними талонами за період з 28.08.2021 - 11.02.2022.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені судом встановлено, що: за період з 12.08.2021 по 27.08.2021 від суми 998,40 грн. розмір пені становить 7,44 грн., а за період з 28.08.2021 по 11.02.2022 від суми 16972,80 грн. розмір пені становить 1372,24грн. Всього 1379,68 грн.

Відтак позовна вимога про стягнення пені підлягає до часткового задоволення у розмірі 1379,68 грн.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмові, речові та електронні докази.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Слід також зазначити, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково і до стягнення з відповідача на користь позивача належить 16972,80 грн. основного боргу, 1379,68 грн. пені, 421,30 грн 3% річних, 3000,65 грн, інфляційних втрат.

Судові витрати.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2465,01 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ-ЛАЙТ» (79044, м. Львів, вул. Єфремова, буд. 84/1 Б; ідентифікаційний код 42151468) на користь Таращанського технічного та економіко-правового фахового коледжу (09500, Київська обл., м. Тараща, вул. Богдана Хмельницького, буд. 3; ідентифікаційний код 00728173) 16972,80 грн. основного боргу, 1379,68 грн. пені, 421,30 грн 3% річних, 3000,65 грн, інфляційних втрат, та 2465,01 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписано 19.09.2022.

Суддя Кітаєва С.Б.