Рішення

від 18.09.2022 по справі 914/1423/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2022 Справа № 914/1423/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімрезерв-Львів»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідротрак Миколаїв»

про стягнення боргу. Ціна позову: 22629,98 грн.

Без виклику сторін.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімрезерв-Львів» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідротрак Миколаїв» про стягнення заборгованості у розмірі 22629,98 грн.

Ухвалою суду від 05.07.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімрезерв-Львів» залишено без руху.

12.07.2022, за вх.№14915/22, від позивача поступила заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та постановлено, що розгляд справи по суті починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі 18.08.2022 року, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень. Зокрема, відповідачу встановлено строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Ухвалу про відкриття провадження у справі надіслано позивачу на його електронну пошту.

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі надіслано на адресу відповідача, яка містяться у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 81600, Львівська область, м.Миколаїв, вул.Лисенка, 38.

Окрім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.

Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті АТ "Укрпошта", поштове відправлення з ухвалою про відкриття провадження від 18.07.2022 у даній справі (ідентифікатор поштового відправлення 7901414575806) вручено Відповідачу 26.07.2022 р.

Таким чином, судом було вчинено всі можливі за даних обставин дії щодо належного повідомлення відповідача про спір, що розглядається. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про відкриття судового провадження у даній справі.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням припису ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на вказане, суд вважає за можливе ухвалити рішення у справі.

Позиція позивача.

У позовній заяві позивач стверджує, що на виконання умов договору поставки від 24.11.2020 №01/24/11/20 ним за видатковими накладними №3540 від 28.09.2021 на суму 4638,00 грн, №3654 від 05.10.2021 року на суму 1017,02 грн., №4445 від 16.11.2021 року на суму 3841,92 грн., №154 від 24.01.2022 року на суму 4937,26 грн. поставлено відповідачу товар на загальну суму 14434,20 грн. Разом з цим, відповідач здійснив оплату частково у розмірі 2044,51 грн., у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 12389,69 грн.

Крім того, на підставі пункту 7.2 договору, позивач просить стягнути з відповідача 6194,84 грн. штрафу, 1883,18 грн. пені, 244,47 грн. 3% річних, 1917,82 грн. інфляційних втрат.

З урахуванням викладеного, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.

Позиція відповідача.

Відповідач своїм правом на висловлення заперечень проти позову, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), не скористався та не подав до суду у встановлений процесуальним законом строк відзиву на позовну заяву. Ухвалу про відкриття провадження у даній справі отримав 26.07.2022. Строк на подання відзиву на позовну заяву 10.08.2022 включно. Відповідач щодо позовних вимог не заперечив, відзиву на позовну заяву, у визначений судом строк, не подав. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався, доказів погашення заборгованості не подав.

Обставини, встановлені судом.

24 листопада 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімрезерв-Львів» в особі директора Половинця Сергія Олександровича, з однієї сторони (надалі - Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гідротрак Миколаїв» в особі директора Корди Василя Васильовича, з іншої сторони (надалі - Покупець, Відповідач) укладено Договір поставки № 01/24/11/20, за яким Постачальник зобов`язався систематично поставляти і передавати у власність (повне господарське відання) по вільній відпускній ціні Покупцю товар, а Покупець зобов`язався приймати цей товар та своєчасно оплачувати його. Ціна, кількість, асортимент, номенклатура та загальна вартість Товару вказуються в рахунках виставлених Постачальником та видаткових накладних на товар.

Згідно п.2.2 Договору поставки постачальник зобов`язується здійснити поставку товару в термін до 10 календарних днів з дня виставлення рахунку покупцю. Датою виставлення рахунку вважається дата надіслання цього рахунку на адресу покупця. В зв`язку із виробничою необхідністю в рахунку може бути визначений і інший (більш триваліший) строк поставки товару.

Відповідно до п. 2.4 Договору поставки товари поставляються разом з усією товаросупровідною документацією, яка має бути складена українською мовою та надана покупцю в оригіналах, чи належним чином засвідчених копіях, в яких покупець проставляє дату та час отримання товару.

Згідно п.2.5. договору поставки право власності на товар переходить до покупця в момент фактичного прийняття товару.

Пунктом 2.7 Договору поставки передбачено, що моментом поставки вважається дата отримання товару покупцем, що проставлена ним в товарно-транспортній накладній чи видатковій накладній. У випадку не проставлення Покупцем дати отримання товару у відповідній накладній, датою поставки буде вважатись дата оформлення постачальником цієї накладної.

Згідно п. 4.1 Договору поставки розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протятом 21 (двадцять один) календарних днів з моменту поставки товару.

Факт поставки відповідного асортименту та кількості товару підтверджується наявними у справі копіями видаткових накладних: №3540 від 28.09.2021 на суму 4638,00 грн., №3654 від 05.10.2021 року на суму 1017,02 грн., №4445 від 16.11.2021 року на суму 3841,92 грн., №154 від 24.01.2022 року на суму 4937,26 грн. Всього товару поставлено на загальну суму 14434,20 грн. Зазначені видаткові накладні скріплені підписами та печатками двох сторін.

Відповідач станом на 20 травня 2022 року сплатив лише частину коштів за придбаний товар - кошти в сумі 2 044,51 грн.

Прострочена заборгованість Покупця перед Продавцем становить 12 389,69грн.

Пунктом 7.2 Договору поставки № 01/24/11/20 від 24.11.2020 року передбачено, що у випадку порушення строків оплати товару, передбачених цим Договором та/або чинним законодавством України Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника штрафні санкції, зокрема штраф у розмірі половини належної до оплати суми, пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день протермінування в оплаті Товару, а також інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних за користування коштами.

Відповідно до п.10.1 Договору поставки, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту йог підписання Сторонами та скріплення печатками сторін.

Згідно п.10.1 Договору поставки, строк дії цього договору починає свій перебіг у момент , визначений у п.10.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2021, а в частині виконання грошових зобов`язань до повного їх виконання.

Відповідно до п.10.7 Договору поставки, у випадку відсутності заперечень про припинення взаємовідносин в межах дії цього договору з боку хоча б однієї сторони, направлених іній стороні за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору , його дія вважається автоматично продовженою (пролонгованою) на кожен наступний календарний рік та на тих самих умовах, якщо сторони не домовляться про інше і не викладуть це в окремому документі, який стане невід`ємною частиною даного договору.

20 травня 2022 року Позивач звернувся з претензією № 01/20/0522 до Відповідача у якій повідомив про наявність простроченої заборгованості, та вимагав сплатити заборгованість із зазначенням реквізитів для перерахунку коштів. Відповідач на таку претензію відповіді не надав, суму боргу не сплатив.

До матеріалів справи додано підписаний директорами сторін та скріплений печатками акт звірки взаємних розрахунків за період вересень 2021- травень 2022, згідно якого сума боргу становить 12389,69 грн.

У відповідності до умов договору, а саме пункту 7.2 договору, позивач заявив до стягнення з відповідача 6194,84 грн. штрафу, 1883,18 грн. пені, 244,47 грн. 3% річних, 1917,82 грн. інфляційних втрат.

Відповідач щодо позову не заперечив, про інші обставини справи суду не повідомив, доказів погашення боргу станом на момент ухвалення рішення не надав.

Позиція суду.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання.

Господарські зобов`язання між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімрезерв-Львів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гідротрак Миколаїв» виникли на підставі укладеного Договору поставки від 24.11.2020 №01/24/11/20.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Укладений між сторонами Договір поставки від 24.11.2020 № 24/11/20, станом на дату розгляду справи є чинним. Зворотного матеріали справи не містять.

Факт здійснення поставки товару підтверджується копіями долучених до матеріалів справи видаткових накладних: №3540 від 28.09.2021 на суму 4638,00 грн, №3654 від 05.10.2021 року на суму 1017,02 грн., №4445 від 16.11.2021 року на суму 3841,92 грн., №154 від 24.01.2022 року на суму 4937,26 грн., що підписані двома сторонами та скріплені печатками сторін без зауважень.

Згідно п. 4.1 Договору поставки розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протятом 21 (двадцять один) календарних днів з моменту поставки товару.

Однак всупереч вказаному, а також умовам Договору поставки від 24.11.2020 № 24/11/20, відповідач не оплатив отриманий товар у повному обсязі.

Станом на дату звернення позивача із цим позовом до господарського суду загальна сума поставленого, але неоплаченого товару складала 12389,69 грн.

Верховний Суд у постанові від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18 зазначив, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Таким чином, позовна вимога про стягнення із відповідача 12389,69 грн. основного боргу є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення пені та штрафу суд зазначає наступне.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 ГК України.

Пунктом 7.2 Договору поставки № 01/24/11/20 від 24.11.2020 року передбачено, що у випадку порушення строків оплати товару, передбачених цим Договором та/або чинним законодавством України Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника штрафні санкції, зокрема штраф у розмірі половини належної до оплати суми, пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день протермінування в оплаті Товару, а також інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних за користування коштами.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши проведені та представлені позивачем розрахунки, встановлено, що позивач припустився помилки в нарахуванні пені, не врахував положень ч.6 ст.232 ГК України щодо строку для нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання.

Відтак, суд, здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми пені встановив, що:

по видатковій накладній №3540 від 28.08.2021 за період з 20.10.2021 по 20.04.2022 від суми 4638,33 грн. розмір пені становить 434,99 грн.,

по видатковій накладній №3654 від 05.10.2021 за період з 27.10.2021 по 27.04.2022 від суми 1017,02 грн. розмір пені становить 95,96 грн.,

по видатковій накладній №4445 від 16.11.2021 за період з 08.12.2021 по 08.06.2022 від суми 3841,92 грн. розмір пені становить 394,72 грн.,

по видатковій накладній №154 від 24.01.2022 за період з 15.02.2022 по 28.06.2022 (строк визначений позивачем і є в межах строку, передбаченого ч.6 ст.232 ГК України) від суми 4937,26 грн. розмір пені становить 468,03 грн.,

Відтак позовна вимога про стягнення пені підлягає до часткового задоволення у розмірі 1393,70 грн. В решті позовних вимог, щодо стягнення пені належить відмовити у зв`язку із безпідставністю заявлення.

Здійснивши перерахунок штрафу, суд встановив, що такий пораховано вірно і вимога позивача про стягнення 6194,84 грн. штрафу підлягає до задоволення.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, суд, здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми 3% річних встановив, що:

по видатковій накладній №3540 від 28.08.2021 за період з 20.10.2021 по 28.06.2022 від суми 4638,33 грн. розмір 3% річних становить 96,06 грн.,

по видатковій накладній №3654 від 05.10.2021 за період з 27.10.2021 по 28.06.2022 від суми 1017,02 грн. розмір 3% річних становить 20,48 грн.,

по видатковій накладній №4445 від 16.11.2021 за період з 08.12.2021 по 28.06.2022 від суми 3841,92 грн. розмір 3% річних становить 64,10 грн.,

по видатковій накладній №154 від 24.01.2022 за період з 15.02.2022 по 28.06.2022 від суми 4937,26 грн. розмір 3% річних становить 54,38 грн.,

Відтак позовна вимога про стягнення 3% річних підлягає до часткового задоволення у розмірі 235,00 грн. В решті позовних вимог, щодо стягнення 3% річних належить відмовити у зв`язку із безпідставністю заявлення.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат судом встановлено, що:

по видатковій накладній №3540 від 28.08.2021 за період з 20.10.2021 по 28.06.2022 від суми 4638,00 грн. розмір інфляційних втрат становить 884,00 грн.,

по видатковій накладній №3654 від 05.10.2021 за період з 27.10.2021 по 28.06.2022 від суми 1017,00 грн. розмір інфляційних втрат становить 193,84 грн.,

по видатковій накладній №4445 від 16.11.2021 за період з 08.12.2021 по 28.06.2022 від суми 3841,00 грн. розмір інфляційних втрат становить 695,80 грн.,

по видатковій накладній №154 від 24.01.2022 за період з 15.02.2022 по 28.06.2022 від суми 4937,00 грн. розмір інфляційних втрат становить 785,17 грн.

Всього на суму 2558,81 грн.

Однак, у відповідності до ч.2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Таким чином, задоволенню підлягає нарахована позивачем сума інфляційних втрат у розмірі 1917,82 грн.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмові, речові та електронні докази.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Слід також зазначити, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково і до стягнення з відповідача на користь позивача належить 12389,69 грн. основного боргу, 1393,70грн. пені, 6194,84 грн. штрафу, 235,00 грн. 3% річних, 1917,82 грн. інфляційних втрат.

Судові витрати.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2426,30 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідропарк Миколаїв» (81600, Львівська область, м.Миколаїв, вул..Лисенка, 38; ідентифікаційний код 43615194) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімрезерв-Львів» (79022, м.Львів, вул..Городоцька, 174А; ідентифікаційний код 34029478) 12389,69 грн. основного боргу, 1393,70 грн. пені, 6194,84 грн. штрафу, 235,00 грн. 3% річних, 1917,82 грн. інфляційних втрат та 2426,30 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписано 19.09.2022.

Суддя Кітаєва С.Б.