Рішення

від 12.09.2022 по справі 915/60/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2022 року Справа № 915/60/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Матвєєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; адреса електронної пошти: kancel@mkrada.gov.ua; ідентифікаційний код 26565573)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЛОДПРОМ» (01033, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 44; адреса електронної пошти невідома; ідентифікаційний код 40425211)

про: стягнення 177 750,70 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

Суть спору:

18.01.2022 Миколаївська міська рада звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 9473/02.02.01-22/02.06/14/21 від 14.12.2021 (з додатками), в якій просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЛОДПРОМ» на користь Миколаївської міської ради кошти в сумі 177 750,70 грн за користування з 01.12.2017 по 01.12.2020 земельною ділянкою площею 1841 кв.м. для обслуговування адмінбудівлі по вул. 7 Слобідській, 70/19 у м. Миколаєві (отримувач УК у м. Миколаїв/ Центральний р-н/24062200; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код в ЄДРПОУ отримувача 37992781; рахунок № UA588999980314000611000014483);

- стягнути з Відповідача на користь Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради сплачений судовий збір в розмірі 2666,26 грн (банк отримувача ДКСУ м. Київ, код в ЄДРПОУ отримувача 04056612, рахунок № UA448201720344260001000027733);

- про дату, час і місце розгляду справи повідомити Миколаївську міську раду.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору оренди землі № 8754 від 24.05.2012 з додатками до нього; Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 175663669 від 30.07.2019; акту комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 22.12.2020 з рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 892 від 08.09.2019; листування учасників справи; застосування норм пп. 14.1.72, 14.1.73, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, пп. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1 ст. 269, пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270, п. 287.7 ст. 287 Податкового кодексу України, ст.ст. 2, 7, 13, 21, 22, 24, 31 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 12, 83, 120 Земельного кодексу України, ст.ст. 11, 267-269, 377, 610, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України; та мотивовані тим, що у період з 01.12.2017 по 01.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Холодпром» було користувачем земельної ділянки площею 1841 кв.м, для обслуговування адмінбудівлі по вул. 7 Слобідській, 70/19 у м. Миколаєві, при цьому відповідач не сплачував кошти у вигляді орендної плати за договором оренди землі, чим порушував права Миколаївської міської ради, як органа місцевого самоврядування та власника земельної ділянки щодо одержання коштів за час використання земельної ділянки.

Ухвалою суду від 24.01.2022 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/60/22 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; розгляд справи по суті призначено на 22 лютого 2022 року о 10:30; запропоновано позивачу надати суду та направити відповідачу повний текст Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 175663669 від 30.07.2019; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

22.02.2022 до суду від позивача надійшла заява б/н та без дати (вх. № 2701/22), з якою заявником надано суду копію Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 175663669 від 30.07.2019.

Ухвалою суду від 22.02.2022 було відкладено розгляд справи по суті на 24 березня 2022 року об 11:00.

Засідання з розгляду даної справи по суті, яке було призначено на 24 березня 2022 року, не відбулося у зв`язку з обставинами, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах військової агресії Російської Федерації проти України.

25.07.2022 відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 було відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

Враховуючи воєнну ситуацію та стан безпеки у Миколаївській області, з метою забезпечення розумного балансу між нормами ст. 3 Конституції України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням положень Закону України «Про правовий режим воєнного стану», приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції, суд вважав за можливе продовжити розгляд справи, у зв`язку з чим ухвалою від 17.08.2022 було призначено розгляд даної справи по суті на 13 вересня 2022 року об 11:40.

22.08.2022 до суду від позивача надійшла заява б/н від 18.08.2022 (вх. № 3267/22) про проведення судового засідання за відсутності представника Миколаївської міської ради у відповідності до приписів чинного законодавства.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, станом на дату проведення даного засідання не скористався.

Так, як уже було вище наведено, ухвалою суду від 24.01.2022 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Копія вказаної ухвали направлена на адресу відповідача була 04.02.2022 повернута відділенням поштового зв`язку за зворотною адресою з відміткою причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400145339207).

Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача та встановлено, що відповідний процесуальний документ направлено вказаній юридичній особі у встановленому процесуальним законом порядку.

Отже, з урахуванням приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення відповідачу копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2022 у справі № 915/60/22 є 04.02.2022.

За такого, встановлений судом строк на подання відзиву для відповідача тривав до 21.02.2022 включно.

Разом із тим, ні протягом встановленого строку, ні станом на дату проведення судового засідання з розгляду даної справи по суті, відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань з означеного питання суду не надав.

В судове засідання 13.09.2022 учасники справи своїх повноважних представників не направили, про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представників сторін.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 13.09.2022 за результатами розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Миколаївської міської ради № 12/49 від 23.12.2011 Фізичній особі-підприємцю Корженку П.В. зі співвласниками було передано в оренду земельну ділянку площею 5245 кв.м (кадастровий номер земельної ділянки 4810136900:01:016:0041) для обслуговування адмінбудівлі по вул. 7 Слобідській, 70/19. Ідеальна частка землекористування ФОП Корженка П.В. становила 351/1000 від земельної ділянки площею 5245 кв.м, що складає 1841 кв.м.

На підставі вищезазначеного рішення між Миколаївською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Корженком П.В. було укладено Договір оренди землі № 8754 від 24.05.2012, зі строком дії до 16.09.2023.

У подальшому, позивачу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо про те, що з 05.05.2016 право власності на нерухоме майно по вул. 7 Слобідській, 70/19 належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Холодпром».

Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Зі змісту ст.ст. 120, 125 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України вбачається, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Аналогічні формулювання поняття оренди землі закріплені в ст. 1 Закону України «Про оренду землі».

Звертаючись до суду, позивач зазначає, що відповідачем було набуто право власності на нерухоме майно за адресою вул. 7 Слобідській, 70/19, яке розташоване на земельній ділянці комунальної власності загальною площею 1841 кв.м по вул. 7 Слобідській, 70/19, внаслідок чого саме відповідач став фактичним користувачем цієї земельної ділянки, яка перебувала у користуванні попереднього землекористувача для обслуговування зазначеного нерухомого майна.

На переконання позивача, враховуючи наведене, у період з 01.12.2017 по 01.12.2020 користувачем земельної ділянки площею 1841 кв.м, на якій розташований вказаний об`єкт нерухомості було Товариство з обмеженою відповідальністю «Холодпром», яке не сплачувало кошти у вигляді орендної плати за договором оренди землі, чим порушувало права Миколаївської міської ради, як органа місцевого самоврядування та власника земельної ділянки щодо одержання коштів за час використання земельної ділянки.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів за користування земельною ділянкою.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмета доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір оренди землі № 8754 від 24.05.2012 з додатками до нього;

- Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 175663669 від 30.07.2019;

- акт комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 22.12.2020 з рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 892 від 08.09.2019;

- витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки;

- лист Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 281/115-20 від 21.07.2020;

- листи Головного управління ДПС у Миколаївській області № 481/9/14-29-50-05-15 від 23.06.2020, № 591/9/14-29-50-05-15 від 31.07.2020;

- листи виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 6747/02.02.01-22//21 від 17.09.2021, № 5764/02.02.01-22/11/14/20 від 09.10.2020, № 6699/02.02.01-22/11/14/20 від 25.11.2020.

Відповідач, як уже було наведено вище, ні відзиву, ні будь-яких доказів суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Зі змісту ст.ст. 120, 125 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України вбачається, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, у зв`язку із чим не є платником плати за землю у формі земельного податку, тому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього є орендна плата.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об?єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно із ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта на праві оренди, до набувача такого об`єкта одночасно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) зазначеного об`єкта, розміщеного на земельній ділянці, крім випадків, визначених частиною четвертою цією статті, а також з урахуванням вимог частини шістнадцятої статті 120 Земельного кодексу України. Волевиявлення орендодавця, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди із зазначенням нового орендаря земельної ділянки не вимагаються.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Положеннями пунктів а, е ч. 1 ст. 141 ЗК України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Отже, після відчуження об`єктів нерухомості зобов`язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості.

Наведених висновків дійшов також Верховний Суд у постанові від 07.11.2018 по справі № 910/20774/17, постанові від 29.08.2018 по справі № 920/675/17.

Аналогічна правова позиція щодо переходу прав і обов`язків землекористувача при відчуженні нерухомості підтверджується і судовою практикою Верховного Суду, зокрема, постановою Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/3655/17 у подібних правовідносинах.

У постановах Верховного Суду України від 08.06.2016 року у справі №21-804а16 та від 12.09.2017 у справі №21-3078а16 викладена і позиція про те, що якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або її частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Ураховуючи викладене, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно. Такий висновок викладений також у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 по справі № 825/308/17.

При виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17, від 27.02.2019 у справі № 913/661/17, від 29.08.2018 у справі № 920/675/17, від 13.06.2019 у справі № 922/2427/18).

У разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, не залежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.11.2018 по справі № 910/20774/17, від 27.02.2019 у справі № 913/661/17, від 13.06.2019 у справі № 922/2427/18, від 27.02.2019 року у справі № 913/661/17).

При цьому перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою (аналогічна позиція викладені у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 та Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що в даному випадку у зв`язку з відчуженням згаданої вище нерухомості, розташованої на орендованій за договором земельній ділянці, право оренди цієї земельної ділянки автоматично припинилося для попереднього власника та перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холодпром».

Таким чином, оскільки право власності на адмінбудівлю по вул. 7 Слобідській, 70/19 у м. Миколаєві, розташовану на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136900:01:016:0041, наразі зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «ХОЛОДПРОМ», Миколаївська міська рада позбавлена можливості передати її в оренду іншим особам та отримувати від цього прибуток.

З часу придбання вказаного нерухомого майна плата за землю власником об`єкта нерухомості самостійно не декларувалась та не сплачувалась. Внаслідок цього власник землі (територіальна громада м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради) належний дохід від її використання не отримував.

Відповідно до інформації ГУ ДПС у Миколаївській області № 481/9/14-29-50-05-15 від 23.06.2020, № 591/9/14-29-50-05-15 від 31.07.2020 ФОП Корженко П.В. не подавав декларації з орендної плати за землю за умовами договору оренди землі від 24.05.2012 № 8754 за період з 01.01.2017. Станом на 23.06.2020 відсутня плата та подані декларації з плати за землю по ТОВ «Холодпром» по договору оренди землі від 24.05.2012 № 8754.

У зв`язку з зазначеним, за результатами засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, на яке представник відповідача не з`явився, складено Акт від 22.12.2020, в якому зафіксовано, зокрема: 1) наявність у ТОВ «Холодпром» права власності на нерухоме майно по вул. 7 Слобідській, 70/19, розташоване на земельній ділянці, яка належить до земель комунальної власності; 2) що у відповідності до інформації від 31.07.2020 ГУ ДПС у Миколаївській області, ТОВ «Холодпром» не звітувало та не сплачувало за користування земельною ділянкою по вул. 7 Слобідській, 70/19; 3) ТОВ «Холодпром» є користувачем указаної вище земельної ділянки у зв`язку зі знаходженням на ній належного йому нерухомого майна.

З урахуванням наведених висновків, розглянувши відповідні докази та відповідний розрахунок розміру збитків, складений начальником управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради, комісією визначено розмір збитків, нанесених Миколаївській міській раді у зв`язку з несплатою за користування земельною ділянкою у період з 01.12.2017 по 01.12.2020, який складає суму 177 750,70 грн..

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 892 від 08.09.2021 було затверджено акти комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 22.12.2020 про визначення розміру збитків, нанесених Миколаївській міській раді, зокрема, Товариством з обмеженою відповідальністю «Холодпром» у зв`язку з безоплатним використанням земельної ділянки площею 5245 кв.м (ідеальна частка землекористування складає 1814 кв.м.) для обслуговування нерухомого майна по вул. 7 Слобідській, 70/19 у період 01.12.2017 до 01.12.2020 у розмірі 177 750,70 грн.

Про необхідність сплати коштів за використання вказаної земельної ділянки відповідач повідомлявся листами Миколаївської міської ради № 6747/02.02.01-22//21 від 17.09.2021, № 5764/02.02.01-22/11/14/20 від 09.10.2020, № 6699/02.02.01-22/11/14/20 від 25.11.2020.

Проте відповідачем до теперішнього часу втрачену орендну плату в повному обсязі не сплачено.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України).

Положеннями ст.ст. 626, 629 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір в силу положень ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).

Відповідно до за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від результатів його господарської діяльності (ст. 286 ГК України).

Законодавством визначено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України ). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ч.ч. 1-3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).

Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі (ст. 22 Закону України «Про оренду землі»).

Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати (ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі»).

При цьому, обставини справи свідчать, що плату за користування земельною ділянкою відповідач протягом спірного періоду не вносив.

Таким чином, у спірний період мало місце фактичне користування відповідачем земельною ділянкою комунальної власності без здійснення оплати за таке користування.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому матеріальної шкоди.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивач правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача коштів за період фактичного користування земельною ділянкою.

Перевіривши наведений прокурором розрахунок ціни позову, судом встановлено, що здійснений він у відповідності до чинних норм, а тому, до стягнення з відповідача підлягає сума коштів в розмірі 177 750,70 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір за подання позову підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЛОДПРОМ» (01033, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 44; ідентифікаційний код 40425211) на користь Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 26565573) кошти в сумі 177 750,70 грн за користування з 01.12.2017 по 01.12.2020 земельною ділянкою площею 1841 кв.м. для обслуговування адмінбудівлі по вул. 7 Слобідській, 70/19 у м. Миколаєві (отримувач УК у м. Миколаїв/ Центральний р-н/24062200; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код в ЄДРПОУ отримувача 37992781; рахунок № UA588999980314000611000014483).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЛОДПРОМ» (01033, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 44; ідентифікаційний код 40425211) на користь Миколаївської міської ради через Виконавчий комітет Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, будинок 20; ідентифікаційний код 04056612) сплачений судовий збір в розмірі 2666,26 грн (банк отримувача ДКСУ м. Київ, код в ЄДРПОУ отримувача 04056612, рахунок № UA448201720344260001000027733).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Миколаївська міська рада (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 26565573);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОЛОДПРОМ» (01033, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 44; ідентифікаційний код 40425211).

Повне рішення складено та підписано судом 19.09.2022.

Суддя О.Г. Смородінова