Рішення

від 18.09.2022 по справі 916/1472/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" вересня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1472/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу №916/1472/22

за позовом: Громадської спілки «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» (02002, м. Київ, вул. А. Аболмасова, № 5, прим.57, оф.11, код ЄДРПОУ 43370642) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Мьюзік» (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенко, № 7-А, код ЄДРПОУ 40471053)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Твердий+» (65009, м. Одеса, вул. Генуезька, № 24-А, код ЄДРПОУ 44126365)

про стягнення 56 750,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Громадська спілка «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Мьюзік» звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Твердий+», в якій просить суд стягнути з відповідача 56750,00 грн. за незаконне використання твору, а також судові витрати.

Підставою названого позову позивач визначив порушення відповідачем майнових прав інтелектуальної власності ТОВ «Бест Мьюзік» на музичний твір: « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (виконавець MONATIK ОСОБА_1 ) шляхом використання їх способом публічного виконання.

Позивач зауважує, що за договором №АВ110620 від 26.06.2020 отримав в управління майнові авторські права ТОВ «Бест Мьюзік», а саме: дозволяти та/або забороняти в інтересах правовласника використання об`єктів, у т.ч. шляхом публічного виконання. Поряд із цим позивач вказує, що на підставі договору №АВ110620 від 26.06.2020 набув право вживати будь-які законні заходи, направлені на захист майнових прав правовласника, в тому числі - здійснювати фіксацію фактів використання об`єктів авторських прав, подавати позови на захист порушених прав. Також позивач вказує, що щодо музичних творів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (виконавець MONATIK ОСОБА_1 ) ним отримано декларацію доручення від 26.06.2020, яка підписана позивачем.

Позивач відмічає, що його представником ОСОБА_2 19.07.2021 проведено фіксацію фактів використання відповідачем музичних творів в публічному закладі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює господарську діяльність відповідач, зокрема, встановлено використання відповідачем наступного об`єкту, майнові авторські права на який належить позивачу: « ОСОБА_3 » (виконавець MONATIK Вера Брежнева).

Посилаючись на положення ч.2 ст.52 ЗУ «Про авторське право і суміжні права», додатку до договору про управління майновими авторськими правами від 26.06.2020, з огляду на використання твору, авторські та майнові права на який належить позивачу і знаходились в управлінні ГС ОКУАСП, останній нарахував до стягнення з відповідача компенсацію в розмірі 56750 грн.

04.08.2022 до Господарського суду Одеської області надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 15374/22) від ТОВ «Твердий+», в якому останній просить суд відмовити у задоволені позовної заяви ГС «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» у повному обсязі. Відзив мотивовано необґрунтованістю та недоведеністю належними та допустимими доказами вимог, зазначених в позовній заяві ГС «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами».

Обґрунтовуючи відзив, відповідач зазначає, що факт використання ним музичного твору за місцем здійснення господарської діяльності не доведений позивачем, оскільки в якості доказу порушення відповідачем вимог закону щодо охорони права на об`єкти інтелектуальної власності надана копія відео-звукозапису, яка не може вважатися судом належним доказом у розумінні ст. 76 ГПК України, так як з отриманої копії відео-звукозапису, яка міститься на наданому позивачем диску, неможливо достеменно встановити, що звучить саме музичний твір « ІНФОРМАЦІЯ_1 », виконавцями якого є: MONATIK ОСОБА_1 , без спеціальних знань.

Окрім того, відповідач зауважує, що позивач не надав оригіналу об`єкта авторського права - музичного твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 », виконавцями якого є: MONATIK ОСОБА_1 , а отже, за відсутності такого ідентифікатора музичного твору, виключається можливість пересвідчитись в тому, що музичний твір зафіксований на відео та музичний твір « ІНФОРМАЦІЯ_1 », виконавцями якого є: MONATIK ОСОБА_1 , стосовно якого передані в управління майнові права позивачу, є одним й тим самим.

На переконання відповідача, позивачем також не доведено, що у зазначеному приміщенні звучить відображений у акті фіксації №04/17/21 від 19.07.2021 саме музичний твір « ІНФОРМАЦІЯ_1 », виконавцями якого є саме: MONATIK ОСОБА_1 , оскільки так званим представником ГС ОКУАСП не застосовані відповідні програмні засоби, що дають змогу достовірно визначити виконання саме цими авторами, саме цього твору, та й більше відсутня будь-яка інформація щодо застосування будь-яких програм, зокрема, з відео-звукозапису також не вдається це встановити.

Як стверджує відповідач, з відеозапису повинно бути можливим встановити, якими особами здійснено фіксацію публічного виконання музичних творів, візуально повинні бути присутні особи, які є представниками організації колективного управління та повинно бути зафіксовано зміст довіреностей, документів, що посвідчують особи представників, які здійснюють фіксацію використання авторського чи суміжного права, проте все вищезазначене на відеозаписі відсутнє. У зв`язку з чим у відповідача виникають сумніви стосовно того чи дійсно особа, яка в режимі «інкогніто» проводила перевірку, підписувала акт фіксації та здійснювала відео-звукозапис є дійсно уповноваженою позивачем особою.

Крім того, з відео-звукозапису вбачається, що представнику відповідача взагалі не пропонувалось ознайомитися та підписати акт фіксації порушення авторських прав, складений представником ГС ОКУАСП.

Додатково відповідач наголошує, що наявний в матеріалах справи відео-звукозапис не підтверджує факту заповнення та підписання акту фіксації саме в приміщенні «Atlantic», розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює господарську діяльність відповідач. Крім того, в даному відео-звукозапис не видно дати та часу фіксації порушення майнових авторських прав, а також не підтверджено у який спосіб та за допомогою яких технічних пристроїв використано спірний музичний твір.

Водночас, відповідач стверджує, що доданий диск, який містить копію відео- звукозапису, не є електронним доказом в розумінні ч. 1 ст. 96 ГПК України, у зв`язку з чим він має сумніви щодо безперервності та цілісності копії відео-звукозапису, розміщеного на диску, зокрема щодо відповідності копії відео-звукозапису, розміщеного на диску, - оригіналу відео-звукозапису.

Підсумовуючи все вищевикладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

22.08.2022 до Господарського суду Одеської області надійшла відповідь на відзив (вх. №16892/22) ГС «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами», в якій позивач просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідь на відзив мотивовано тим, що критерії щодо правил проведення фіксації вигадані самим же відповідачем. ГС «ОКУАСП» не здійснював жодних дій, які виходили б на рамки законодавства. Більше того, об`єктивну реальність, в тому числі, звучання музики, може взагалі зафіксувати будь-яка особа, адже подібного роду фіксація законом не заборонена.

На переконання позивача, те, що відповідач пише про власні сумніви у чомусь, то по суті це є форма припущення, яке не може слугувати доказовою базою у справі та позивачу незрозуміло чому відповідач називає представника ГС ОКУАСП перевіряючим, оскільки мова йде про виявлення факту порушення прав.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2022 позовна заява вх.№1530/22 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Частиною 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

За змістом ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.07.2022 позовну заяву (вх.№ 1530/22 від 07.07.2022) прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі №916/1472/22, справу №916/1472/22 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін. Учасником справи запропоновано у відповідності до вимог ГПК України надати в строки свої заяви по суті. Цією ж ухвалою суду роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду у строк визначений ч. 7 ст. 252 ГПК України з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Про відкриття провадження у справі сторони повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення за вх. № 11349/22 від 26.07.2022 відповідачу та позивачам поштового відправлення ухвали суду за вх. №№ 11430/22, 11434/22 від 27.07.2022.

Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін від учасників справи до суду не надходило.

27.07.2022 від ГС «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» до суду надійшла заява (вх. № 14703/22) про покладення на відповідача судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 30000,00 грн.

12.08.2022 ТОВ «Твердий+» подано до Господарського суду Одеської області клопотання (вх. № 16131/22) про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, відповідно до якого відповідач просить зменшити вказані витрати, заявлені позивачем, на 3000,00 грн., які у разі задоволення позову будуть підлягати розподілу між сторонами.

29.08.2022 позивачем надано суду заяву (вх. № 17628/22) про долучення до матеріалів справи оригіналу документу, який підтверджує відправлення копії відповіді на відзив відповідачу.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

19.09.2022 судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи

Відповідно до Витягу з Реєстру організацій колективного управління №18 від 15.09.2020 ГС «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» включено до Реєстру організацій колективного управління 23.01.2020. Сфера, за якою організація зареєстрована: 1) у будь-якій сфері добровільного колективного управління; 2) у таких сферах розширеного колективного управління: публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів; публічне сповіщення музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів, крім кабельної ретрансляції; право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання і комерційною метою; право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне сповіщення фонограм і зафіксованих у них виконань, відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, крім кабельної ретрансляції; 3) у таких сферах обов`язкового колективного управління: право слідування щодо теорії образотворчого мистецтва; ренрографічне відтворення творів та їх частин (уривків); відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників; кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення.

Відповідач згідно наданого до справи позивачем Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрований за адресою: 65009, м. Одеса, вул. Генуезька, № 24А.

26.06.2020 між ГС «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» (організація) та ТОВ «Бест Мьюзік» (правовласник) було укладено договір №АВ110620 про управління майновими авторськими правами.

Відповідно до п. 2.1. даного Договору №АВ110620 від 26.06.2020 правовласник надає організації повноваження (невиключне право) здійснювати управління майновими правами на об`єкти авторських прав (у тих сферах про які йдеться в цьому договорі), що належать правовласнику, а саме: дозволяти та/або забороняти в інтересах правовласника використання таких об`єктів третіми особами, а також здійснювати інші дії, передбачені цим договором та законом.

Пунктом 2.2. Договору №АВ110620 від 26.06.2020 встановлено, що надання повноважень на управління правами за цим договором передбачає право на укладання організацією договорів про надання дозволів на використання об`єктів авторських прав третіми особами та/або договорів про виплату винагороди за використання об`єктів авторських прав, здійснення функцій по розподілу та виплаті такої винагороди, а також здійснення будь-яких інших функцій, які прямо не заборонені законом.

Відповідно до п. 2.5. Договору №АВ110620 від 26.06.2020, правовласник уповноважує організацію отримувати від третіх осіб, зокрема від організацій колективного управління, винагороду, зібрану ними за використання об`єктів авторського права (переданих в управління правовласником організації), у тому числі впродовж періодів, передуючих укладенню цього договору.

Відповідно до п. 2.7. Договору №АВ110620 від 26.06.2020, правовласник визнає право організації укладати договори про надання дозволів на використання об`єктів авторського права, а також договори про виплату винагороди за використання об`єктів авторського права, в тому числі, із особами, які діють від імені користувачів на підставі договорів доручення.

Відповідно до пункту 4.1. договору №АВ110620 від 26.06.2020 організація отримує повноваження здійснювати управління майновими правами правовласника на колективній основі щодо наступних видів використання об`єктів авторських прав: публічне виконання та публічне сповіщення об`єктів авторських прав.

Пунктом 4.3. Договору №АВ110620 від 26.06.2020 правовласник передає організації за цим договором невиключне право здійснювати збір винагороди при використанні об`єктів майнових авторських прав щодо способів, зазначених в пункті 4.1.1.1. та 4.1.1.2. договору.

Пунктами 6.1., 6.2., 6.3. Договору №АВ110620 від 26.06.2020 встановлено, що організація має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України будь-які юридичні дії з метою забезпечення майнових прав правовласника на об`єкти авторських прав, повноваження на управління якими передані організації за цим договором.

Організація має право вживати будь-яких законних заходів, направлених на захист майнових прав правовласника, в тому числі - здійснювати фіксацію фактів використання об`єктів авторських прав.

У випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання за письмовим погодженням з правовласником має право пред`являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії - як для захисту прав правовласника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами. При цьому, при здійсненні судового захисту інтересів правовласника стосовно майнових прав, які передані організації в управління, організація може виступати в судовому процесі як від власного імені, так та і від імені правовласника беручи за основу приписи закону. При цьому, якщо в зазначеному вище випадку організація виступатиме від імені правовласника, то ані організації, ані представникам залученим організацією до представництва в судовому процесі, довіреність від правовласника не потрібна (факту наявності цього договору для такого представництва достатньо). Правовласник підтверджує, що організація при захисті прав правовласника в судовому порядку має процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вона діє (правовласника) в рамках передбачених законом.

Відповідно до п.9.1. договору №АВ110620 від 26.06.2020 цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє безстроково.

У додатку до договору №АВ110620 від 26.06.2020 його сторони погодили, що в сфері публічного виконання творів дозволи третім особам на виключній основі надає організація. За загальним правилом, організація надає дозволи на використання всіх творів, яких стосується договір, в цілому і ціна за отримане право на використання способом публічного виконання всіх таких творів не може бути меншою ніж сума еквівалентна 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 1 січня року, в якому матиме місце використання (в незалежності від кількості використань). Водночас, щодо використання способом публічного виконання одного твору, якого стосується цей договір, то організація вправі надати дозвіл на таке використання за ціною не нижче, ніж сума еквівалентна 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 1 січня року, в якому матиме місце використання (в незалежності від кількості використань).

Додатковою угодою № 1 від 01.07.2020 до Договору про управління майновими авторськими правами № АВ110620 від 26.06.2020 сторони узгодили, що у разі звернення до суду з позовом в інтересах і на користь правовласника організація має право вимагати присудження на свій рахунок (та має право отримувати на свій рахунок) сум коштів, яких стосується позов.

Крім того, 01 серпня 2020 року позивач видав довіреність на ім`я Громадської спілки «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами», за якою з метою усунення будь-яких спірних моментів із представництва в судах своїх інтересів підтверджує повноваження останньої на здійснення будь-яких дій, направлених на реалізацію положень укладеного договору про управління майновими авторськими правами від 26.06.2020, у тому числі, звертатися до суду в інтересах і на користь довірителя із стягненням компенсації, збитків або інших сум на рахунок повіреного, реалізовувати право на апеляційне та касаційне оскарження, представляти інтереси довірителя в судах будь-яких інстанцій тощо. Для реалізації зазначених повноважень повірений залучає власних представників без додаткового їх погодження із повіреним.

Відповідно до пп. 2.2.6., 2.4.9., 2.4.10. статуту Громадської спілки «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» напрямками діяльності останньої є: фіксація фактів правопорушень авторського права; здійснення (за участі своїх уповноважених представників) фіксації використання об`єктів авторського права для виявлення можливих порушень щодо майнових авторських прав, що знаходяться в управління організації; виступ в інтересах правововласників (зокрема членів організації) в суді (в будь-яких судах та судових інстанціях).

За підписом ТОВ «Бест Мьюзік» 01.03.2021 оформлено декларацію доручення до договору №АВ110620 від 26.06.2020 стосовно музичного твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 », виконавець твору - MONATIK ОСОБА_1 .

У зазначеній декларації - дорученні також вказано, що одночасно із декларуванням правовласник, як довіритель, надає цю попередню письмову згоду (дозвіл), яка одночасно є дорученням, за якою організація отримує повноваження здійснювати фіксацію фактів використання зазначених об`єктів авторського права, а також попередню письмову згоду (дозвіл), якою одночасно є дорученням пред`являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії як для захисту прав правовласника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами щодо зазначених об`єктів.

ТОВ «Бест Мьюзік» є правовласником вказаного музичного твору на підставі договору про передачу виключних авторських і суміжних прав №16-ПФ від 09.06.2016, укладеного із ОСОБА_4 . Зазначений договір передбачає умовою його автоматичну пролонгацію за мовчазної згоди сторін. Доказів припинення вказаного договору до матеріалів справи не подано.

04.01.2021 Громадською спілкою «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» видано довіреність ОСОБА_2 на представництво інтересів спілки перед фізичними та юридичними особами, зокрема із правом виявляти незаконне використання об`єктів авторського права та суміжних прав, а також здійснювати фіксацію і вживати заходів для усунення таких порушень

19 липня 2021 року представником ГС «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» Гавзінським Е.І., який діє на підставі довіреності від 04.01.2021 року, виданої генеральним директором ГС «ОКУАСП» зі строком дії до 31.12.2021, здійснено фіксацію комерційного використання музичного твору за допомогою мобільного телефону XIAOMI MI Note 10, model: mobile phone-M1910F4G, про що складено акт фіксації № 04/17/21 від 19.07.2021 року комерційного використання об`єктів авторського права (музичних творів) способом публічного виконання, що у приміщенні « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює господарську діяльність ТОВ «Твердий+», вільно розповсюджувався музичний твір під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у виконанні MONATIK ОСОБА_1 .

У вказаному акті міститься посилання на те, що підстава використання об`єкта авторського права представником публічного закладу не заявлена, а також наявні розрахункові документи, видані закладом, в якому використовувався об`єкт авторського права шляхом публічного виконання, а саме: фіскальний чек № 449 від 19.07.2021, 19:13 год., чек (рахунок) № 130630 від 19.07.2021 роздрукований о 19:03 год. До акту організацією також додано відеозапис від 19.07.2021.

Як вбачається із опису вкладення у цінний лист та накладної Укрпошти від 20.12.2021 №0505049405558, позивачем було надіслано відповідачу вимогу про звернення із заявою щодо надання дозволу на використання об`єкту авторського права, зокрема, музичного твору: « ІНФОРМАЦІЯ_1 », виконавець твору - MONATIK ОСОБА_1 .

Враховуючи порушення відповідачем майнових прав інтелектуальної власності, позивачем заявлено вимогу про стягнення компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна сума винагороди або комісійних платежів, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу, передбачену пунктом «г» частини 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Згідно поданого розрахунку, позивачем обрахована сума компенсації виходячи з 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 1 січня 2021 року, що дорівнює 56 750 грн.

Вищенаведені обставини стали причиною для звернення позивачем до суду з даним позовом та є предметом даного спору.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору (ст. 421 ЦК України).

Частиною 1 статті 424 ЦК України передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Об`єктами авторського права є твори, а саме: літературні та художні твори, зокрема: музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1. Ч. 1 ст. 433 ЦК України).

Згідно з ст. 440 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно ст. 441 ЦК України використанням твору є його: опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переклад; переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; публічне виконання; продаж, передання в найм (оренду) тощо; імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Статтею 443 ЦК України визначено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 1108 ЦК України особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері. Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об`єкта у зазначеній сфері. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері. За згодою ліцензіара, наданою у письмовій формі, ліцензіат може видати письмове повноваження на використання об`єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцензію).

За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір (ст. 1109 ЦК України).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом (ст. 1164 ЦК України).

Виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відтворення - виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп`ютер; публічне виконання - подання творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім`ї або близьких знайомих цієї сім`ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час. Публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті (ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб`єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: відтворення творів; публічне виконання і публічне сповіщення творів; публічну демонстрацію і публічний показ; будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення; переклади творів; переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо; розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору; подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп`ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп`ютер; імпорт примірників творів. Цей перелік не є вичерпним (ч. 3 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління.

Згідно з п. а абз. 1 ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є: а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їхні майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39 - 41 цього Закону, з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21 - 25, 42, 43 цього Закону, а також зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди правовласникам.

Відповідно до абз. 1 та п. п. б, г абз. 2 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції. При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право: б) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення; г) подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Частиною 2 статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування; б) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав; в) стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення; г) виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу; д) заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок, випуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права і (або) суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення цих прав; е) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, інформацію про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів та об`єктів суміжних прав, засобів обходу технічних засобів та про канали розповсюдження.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», організація колективного управління - громадське об`єднання зі статусом юридичної особи, зареєстроване в Установі, що не має на меті отримання прибутку, засноване виключно правовласниками, діяльність якого спрямована на колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав.

Частинами 1, 3, 4, 9 ст. 5 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» унормовано, що колективне управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюють організації колективного управління, зареєстровані Установою у встановленому цим Законом порядку. Організація колективного управління є неприбутковою організацією, утворюється в організаційно-правовій формі громадського об`єднання (громадська організація або громадська спілка) зі статусом юридичної особи, єдиним видом діяльності якої є виконання завдань і функцій, визначених ст. 12 цього Закону. Правовласники як суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Правовласники мають право вільно обирати організацію колективного управління, яка буде управляти їхніми майновими правами, визначати, які саме майнові права і на які об`єкти авторського права і (або) суміжних прав передавати в управління, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Правовідносини між організаціями колективного управління та правовласниками виникають та здійснюються на підставі договору про управління майновими правами на колективній основі, що укладається в письмовій (електронній) формі із зазначенням конкретних об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, права на які передаються в управління, та конкретних способів використання таких об`єктів, або на підставі закону. Організації колективного управління здійснюють повноваження щодо колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав від свого імені в інтересах правовласників.

Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють, зокрема такі функції: збирають, розподіляють та виплачують дохід від прав правовласникам; звертаються до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників, вчиняють інші дії, передбачені законодавством та дорученням правовласників, необхідні для захисту майнових прав правовласників, в інтересах яких діє організація.

5. Висновки Господарського суду за результатами вирішення спору

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст. 76 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Отже, належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

У той же час, ч. 1 ст. 77 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини, пов`язані із комерційний використанням у публічному закладі музичного твору без дозволу правовласника шляхом публічного виконання, регулювання яких здійснюється на підставі Закону України "Про авторське право і суміжні права", ГК України, ЦК України.

З огляду на приписи ГПК щодо обов`язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об`єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов`язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України «Про авторське право і суміжні права» при використанні ним твору та/або об`єкта суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Аналогічну правову позицію висвітлено у п. 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності".

Так, одним зі способів управління суб`єктами авторського права і суміжних прав своїми правами є доручення їх управління організаціям колективного управління.

Судом встановлено, що виключні майнові авторські права на музичний твір належать позивачу у справі - ТОВ «Бест Мьюзік», яке передало право на управління цими правами заявнику - Громадській спілці «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами», про що свідчить договір № АВ110620 про управління майновими авторськими правами від 26.06.2020.

Громадська спілка «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» 23.01.2020 включена до Реєстру організацій колективного управління, на підтвердження чого свідчить витяг з Реєстру.

Суд, з урахуванням вищезазначеного дійшов висновку про те, що Громадська спілка «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» на підставі Договору про управління майновими авторськими правами наділена повноваженнями на управління майновими правами суб`єкта авторського права - правом на звернення з позовом до суду в інтересах позивача.

Поряд із цим, наявні у справі фіскальні чеки від 19.07.2021 щодо придбання у ТОВ «Твердий+» товарів; картка флеш-пам`яті із відеозаписом події, що мала місце 19.07.2021 у приміщенні «Atlantic Garden Resort Hotel», підтверджують факт публічного виконання відповідачем музичного твору, майнові авторські права на які належать позивачу, а саме: « ІНФОРМАЦІЯ_1 », виконавець твору - MONATIK Вера Брежнева.

Суд, дослідивши відеозапис фіксації порушення, встановив, що використання музичного твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у виконані MONATIK ОСОБА_1 здійснювалося у приміщенні « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює господарську діяльність відповідач, шляхом публічного виконання у приміщенні. Якість відеозапису та безперервна зйомка дають підстави виключити можливість монтажу.

В акті фіксації зазначено, що в приміщенні закладу наявні працюючі прилади/технічні засоби (в тому числі і з колонками) для подання звукової хвилі в діапазоні і з частотою, які сприймаються людським слухом (тобто публічне виконання). Розповсюдження звукової хвилі - тобто подання музичних творів (публічне виконання) безпосередньо зафіксовано на доданому до акту відео-звукозаписі і приймається на слух, а не зором. Фіксація здійснена уповноваженою особою організації ОСОБА_2 на підставі виданою нею довіреністю від 04.01.2021.

У фіскальному чеку міститься інформація про кафе (його місцезнаходження), юридичну особу ТОВ «Твердий+», її ідентифікаційний номер, дату та час.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2019 по справі № 910/23566/17, зокрема, зазначено наступне:

«У розгляді даної справи місцевий господарський суд, з урахуванням наведених законодавчих приписів та на підставі ретельного дослідження фактичних обставин справи і поданих у ній доказів в їх сукупності (акта фіксації від 22.11.2016 №Че-07/11/16, відеозапису, рахунку № НОМЕР_1 ), встановивши, на відміну від апеляційного господарського суду: використання Підприємцем та Товариством даних музичних творів у власній господарській діяльності без дозволу відповідного правовласника та без сплати авторської винагороди; врахувавши фактичні обставини порушення і виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, - дійшов заснованого на законі висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим правомірно задовольнив частково позов.

Суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення компенсації з Підприємця, оскільки не дослідив подані Організацією докази в їх сукупності (акт фіксації від 22.11.2016 № Че-07/11/16, рахунок № НОМЕР_1 із зазначенням особи, яка його видала, а саме Підприємця).

Відповідачі мають довести додержання ними вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об`єкта суміжних прав. Крім того, відповідачі повинні спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Водночас апеляційним господарським судом, на відміну від суду першої інстанції, не було досліджено питання спростування/неспростування відповідачем презумпції винного заподіяння шкоди.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачами не надано доказів укладення останніми угод із правовласниками, які дозволяли б публічне виконання вказаних творів. Суд апеляційної інстанції зазначеного не спростував. Крім того, у вирішенні спору судом апеляційної інстанції не враховано, що використання музичних творів у господарській діяльності певної особи неможливе без її ініціативи (у тому числі свідомого допущення звучання музичних творів у приміщенні, в якому нею здійснюється господарська діяльність); особа, яка здійснює господарську діяльність у відповідному закладі, несе відповідальність за дотримання вимог закону у ньому, у тому числі у сфері інтелектуальної власності; право на використання музичних творів у здійсненні господарської (комерційної) діяльності надається суб`єкту, який таку діяльність здійснює, а не певній території, на якій вона (діяльність) здійснюється.»

Із зазначеного прямо вбачається, що абсолютно всі суб`єкти господарювання, у господарській діяльності яких використовується музика, мають отримати дозвіл на таке використання. Зазначене стосується абсолютно всіх осіб - тих, які власними діями забезпечують публічне виконання музичних творів, та тих, які свідомо допускають звучання музичних творів у своїх приміщеннях/закладах/площадках, де подання музики здійснюється іншими особами, оскільки свідоме допущення (не перешкоджання) звучання музичних творів у приміщеннях/закладах/площадках, де особа здійснює господарську діяльність і є порушенням майнових авторських прав суб`єктів авторського права, яке тягне за собою відповідальність у вигляді стягнення компенсації.

Враховуючи викладене, суд зауважує, що наявні в матеріалах справи: - довіреність, видана ОСОБА_2 від 04.01.2021, генеральним директором Громадської спілки зі строком дії до 31.12.2021; - акт фіксації №04/17/21 від 19.07.2021 використання об`єктів авторського права; - відеозапис від 19.07.2021, копія фіскального чеку №449 від 19.07.2021 - є належними доказами на підтвердження використання музичного твору способом публічного виконання, що у приміщенні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює господарську діяльність ТОВ «Твердий+», щодо вільного розповсюдження музичного твору під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у виконанні MONATIK ОСОБА_1 .

Таким чином, судом встановлено, що відповідач власними діями у своїй господарській діяльності використав музичний твір, шляхом його публічного виконання чи свідомо допустив звучання музичного твору у своїх приміщеннях/закладах/площадках, та оскільки у нього відсутні права використовувати у такий спосіб наведений музичний твір, відповідач порушив майнові авторські права ТОВ «Бест Мьюзік», управління якими здійснює ГС «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами».

Разом із тим, з системного аналізу наведених вище приписів законодавства, слід дійти висновку, що винагорода за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань в інтересах їх виконавців та виробників, збирання якої забезпечує організація колективного управління в межах відповідної акредитації є за своєю правовою природою різновидом паушальної суми, тобто комісійними платежами (роялті), які на користь виконавців та виробників фонограм і зафіксованих у них виконань музичних творів зобов`язані сплатити особи, що здійснюють їх використання без наявності на те достатніх правових підстав та при цьому збирання такої паушальної суми у вигляді винагороди є одним із різновидів розширеного колективного управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав.

Особа, яка здійснює господарську діяльність у приміщенні кафе, несе відповідальність за додержання в ній вимог закону щодо охорони права на об`єкти інтелектуальної власності. Невиконання відповідачем встановлених законом обов`язків щодо дотримання вимог ЦК України, а саме порядку використання музичних творів у його закладі, є порушенням статей 614, 1166 ЦК України.

Суд відзначає, що представник організації мав право на проведення відеофіксації з огляду на положення п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 71 «Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань», за яким суб`єкти комерційного використання повинні, зокрема не перешкоджати представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, у тому числі за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

Отже, незаконне комерційне використання музичного твору зафіксоване за допомогою відеозйомки. Такий доказ самостійно або разом з іншими наявними у справі доказами, зокрема фіскальним чеком, свідчить про виконання у комерційному закладі відповідача відповідного об`єкта авторського права.

Також відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності у нього майнових прав на використання вищевказаної фонограми і зафіксованого у нього виконання музичного твору, зокрема, укладання ліцензійного договору із відповідним правовласником.

Такими діями, за відсутності у відповідача права використовувати у такий спосіб наведений музичний твір, відповідач порушив майнові авторські права ТОВ «Бест Мьюзік», управління якими здійснює ГС «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами», внаслідок чого є правомірною та підлягає судом задоволенню у повній мірі позовна вимога позивачів про стягнення з відповідача 56750 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

Посилання відповідача на те, що на наданому відеозаписі не зафіксовано представника позивача, який здійснює фіксацію та не зафіксовано зміст довіреності, документів, що посвідчує дану особу, не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Перш за все, відповідачем не наведено норми права, якими встановлені відповідні вимоги.

Окрім того, в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2020 по справі 910/6981/19 зазначено наступне:

«Крім того, суд апеляційної інстанції, зазначивши про неподання Організацією доказів: перебування громадянина ОСОБА_1. з нею в трудових відносинах; виділення Організацією громадянину ОСОБА_1 грошових коштів на відвідування 23.03.2017 публічних закладів з метою виявлення та фіксації комерційного використання музичних творів; зразків підпису громадянина ОСОБА_1.; перебування на балансі Організації відеокамери «Sony Handycam» № DCR DVD 610 2008; копії з журналу видачі довіреностей з відміткою про видачу довіреності від 31.12.2016 № 31/12/16/1 ОСОБА_1 - не врахував того, що ці докази на стан спірних взаємовідносин сторін не впливають (вони як не підтверджують, так і не спростовують фактів: належності прав на використання твору позивачеві; наявності відповідних повноважень у Організації; використання твору відповідачем без оплати та без одержання необхідного дозволу), що й було підставою для обґрунтованого висновку суду першої інстанції про неналежність таких доказів.

7.13. За таких обставин касаційна інстанція вважає за неможливе погодитись з правильністю застосування апеляційним судом норм процесуального права (приписів статей 73, 74, 76- 81, 86 ГПК України щодо визначення доказів, обов`язку доказування, належності доказів, їх вірогідності та достовірності, достатності доказів, подання доказів та їх витребування, а також оцінки доказів) через безпідставне відхилення цим судом доказів, поданих Організацією, та висуванням ним вимог, не заснованих на законі, що в подальшому призвело до безпідставного скасування законного і обґрунтованого рішення місцевого суду зі справи та помилкової відмови в задоволенні даного позову.

7.14. У свою чергу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про належність та допустимість названих доказів, у тому числі з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 957), відповідно до якої представникам уповноважених організацій колективного управління надано право фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

7.15. Особа, яка здійснює господарську діяльність у приміщенні ресторану-бару «Антарес», має нести й відповідальність за додержання в ньому вимог закону щодо охорони права на об`єкти інтелектуальної власності.

7.16. З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи саме відповідач як особа, що здійснює господарську діяльність у приміщенні ресторану-бару « ІНФОРМАЦІЯ_3 », мав довести додержання ним вимог ЦК України і закону при використанні спірного твору (як і об`єкта суміжних прав). При цьому відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

7.18. При цьому тлумачення відповідачем недопустимості поданих у справі доказів у цілому не відповідає приписам статті 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тоді як приватні особи можуть діяти на власний розсуд, у будь-який спосіб, якщо це не порушує приписів законодавства.»

З огляду на викладене вище, суд зазначає, що факт того, що на відеозаписі не зафіксовано представника позивача, який здійснює фіксацію та не зафіксовано зміст довіреності, документів, що посвідчує дану особу, не може бути підставою для визнання такого відеозапису недопустимим доказом у даній справі.

При цьому, ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. У випадку зберігання електронного документа на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Твердження відповідача, що з отриманої копії відео-звукозапису неможливо достеменно встановити, що звучить саме спірний музичний твір без спеціальних знань та позивачем не надано відповідного оригіналу, судом не приймаються до уваги, оскільки сторони мають враховувати, що обов`язок щодо наповнення доказової бази закон покладає на сторони, а не на суд, а відтак, маючи певні сумніви щодо достовірності виконання саме спірного твору цими авторами, відповідач не був позбавлений права надати суду клопотання про призначення відповідної експертизи чи будь-які інші докази на підтвердження своїх стверджень.

Крім того, суд не може погодитися з твердженнями відповідача, що в акті фіксації відсутній підпис відповідача чи його представника, оскільки приписами ЗУ «Про авторське право і суміжні права», ЗУ «Про ефективне управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав» не передбачено вимог до форми акта фіксації чи до складу осіб, що його складають. Не існує законодавчої заборони складати такі акти одноособово представником організації. Тому в розумінні ч. 1 ст. 77 ГПК України цей доказ є допустимим.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010).

Факт неправомірного використання відповідачем у власній господарській діяльності спірного музичного твору шляхом здійснення публічного виконання без дозволу правовласника підтверджується матеріалами справи.

Відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 56750 грн 00 коп. компенсації за неправомірне використання об`єкта авторського права - музичного твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 », визначеної з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2021 року, а саме 2270 грн (ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік») (25 х 2270 = 56 750 грн 00 коп.) обґрунтована та належить до задоволення.

Розподіл судових витрат.

27.07.2022 за вх.№14703/22 до суду від позивача надійшла заява про відшкодування йому за рахунок відповідача витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги в сумі 30000,00 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч.ч.4, 5, 8, 9 ст.129 ГПК України).

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.1, 2, 3, 4, 5, 6 ст.126 ГПК України).

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Між тим, як зазначила Об`єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019р. по справі №922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на правничі послуги позивач подав до справи договір №27/06/2022 від 27.06.2022, укладений між Адвокатським об`єднанням «Інтелкрафтс» та ГС «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» (клієнт), відповідно до умов якого адвокатське об`єднання зобов`язується надавати клієнту професійну правничу допомогу в обсязі і на умовах, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується прийняти і оплатити надану йому правову допомогу.

Професійна правнича допомога, що надається за цим договором включає в себе: надання усних та письмових консультацій з юридичних питань; представництво інтересів клієнта перед всіма фізичними та юридичними особами; в органах державної влади та місцевого самоврядування; в судових органах будь-якої юрисдикції та/або інстанції, участь при розгляді цивільних, господарських, адміністративних справ у місцевих, апеляційних судах, у Верховному Суді, надання іншої правничої допомоги. Детальний опис правової допомоги, що надається у кожному окремому випадку, оформлюється додатками до цього договору (п.п.1.1., 1.2., 1.3. договору).

Відповідно до п.п.4.1., 4.2. договору №27/06/2022 від 27.06.2022 сума винагороди по кожній судовій справі або іншій справі, що надається за цим договором, визначається окремо в додатках до цього договору, які підписуються сторонами. Клієнт оплачує винагороду адвокатському об`єднанню у строки, погоджені сторонами. Оплата здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної грошової суми на поточний рахунок адвокатського об`єднання.

До договору №27/06/2022 від 27.06.2022 сторонами було підписано додаток від 27.06.2022, де погодили наступне. Адвокатське об`єднання надає клієнту у повному обсязі професійну правничу допомогу у господарській справі за зверненням клієнта з позовом до ТОВ «Твердий+», включаючи: підготовку та подачу позовної заяви та всіх інших документів, пов`язаних із зверненням до суду та розглядом справи, представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції, апеляційної та касаційної інстанцій у господарській справі. За надання професійної правничої допомоги клієнт сплачує адвокатському об`єднанню винагороду у наступних розмірах: підготовка позовної заяви, представництво інтересів клієнта та складання необхідних документів в суді першої інстанції 30000,00 грн., без ПДВ; підготовка апеляційної скарги (у разі необхідності), представництво інтересів клієнта та складання необхідних документів в суді апеляційної інстанції 30000,00 грн., без ПДВ; підготовка касаційної скарги (у разі необхідності), представництво інтересів клієнта та складання необхідних документів в суді касаційної інстанції 30000,00 грн., без ПДВ.

Як вбачається із підписаного адвокатським об`єднанням та клієнтом акту затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції від 21.07.2022, цим актом сторони підтвердили, що адвокатським об`єднанням по справі №916/1472/22 надана професійна правнича допомога на загальну суму 30000,00 грн., без ПДВ, що сплачена клієнтом у повному обсязі, та охоплює наступний перелік робіт адвоката: підготовка та написання позовної заяви з додатками; підготовка відповіді на відзив з додатками, заяви з процесуальних питань, письмових пояснень з додатками, клопотання про долучення доказів з додатками, клопотань про проведення судових засідань в режимі відеоконференції, заяви про судові витрати з додатками, підготовка всіх копії документів та їх завіряння належним чином, формування та відправка документів відповідачу та в суд, надання пояснень, інші документи позивача; участь у судових засіданнях.

Так, справа №916/1472/22 є справою спрощеного позовного провадження, що розглядається без виклику сторін, у зв`язку з чим адвокат участі у судових засіданнях не приймав.

Адвокатом було складено наступні документи по справі: позовна заява, відповідь на відзив, заява про покладення на відповідача витрат, заява про долучення доказів.

Щодо збирання адвокатом доказів слід відмітити, що переважна більшість доказів, які додані до позову, стосується діяльності ГС «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» та має бути в наявності у ГС (протилежного суду не доведено), тому суд не вбачає витрачання адвокатом надмірних зусиль на отримання доказів; докази фіксації порушення складені представником саме ГС «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами», а не адвокатом.

На думку суду, послуга з «підготовки заяви про судові витрати з додатками», а саме Акту від 21.07.2022, виконувалася перш за все на виконання умов договору №27/06/2022 від 27.06.2022 та понесення таких витрат не було неминучим, тому вони не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які подані позивачем заяви з процесуальних питань, письмові пояснення з додатками, клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції, надання додаткових пояснень та інших документи позивача. Водночас, підготовка та надання позивачем заяви про долучення доказів з додатками, до якої додано докази направлення копії відповіді на відзив на адресу відповідача, відбулось з вини саме позивача, оскільки, як передбачено ст. 166 ГПК України, до якої застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу, копія відповіді на відзив та доданих до неї документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) її до суду.

Кім того, наразі, додані до справи документи не підтверджують факту здійснення позивачем оплати на користь адвоката вартості правничих послуг.

Верховний Суд у своїй Постанові від 03.10.2019 року в справі № 922/445/19 однозначно зазначив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, з урахуванням категорії справи, рівня її складності, тривалості розгляду справи, надані заявником докази, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених позивачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення таких витрат, підлягають задоволенню частково у розмірі 4000,00 грн., які можуть вважатись розумними і співмірними по даній справі, пропорційними до предмета спору. В іншій частині витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції слід покласти на позивача.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача підлягають судом задоволенню у повному обсязі, понесені ним судові витрати у вигляді 2481,00 грн. судового збору за розгляд позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Твердий+» (65009, м. Одеса, вул. Генуезька, № 24-А, код ЄДРПОУ 44126365) на користь Громадської спілки «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» (02002, м. Київ, вул. А. Аболмасова, № 5, прим.57, оф.11, код ЄДРПОУ 43370642) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Мьюзік» (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенко, № 7-А, код ЄДРПОУ 40471053) компенсацію за порушення майнових авторських прав в розмірі 56 750 (п`ятдесят шість тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 19 вересня 2022 р.

Суддя О.В. Цісельський