Рішення

від 18.09.2022 по справі 925/744/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2022 року Черкаси справа №925/744/22

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І., без виклику учасників справи, розглянув справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «М+М»

до Комунального підприємства «Авто-Ріка»

про стягнення 87157,84 грн,

Товариство з обмеженою відповідальністю «М+М» звернулося у Господарський суд Черкаської області із позовом до Комунального підприємства «Авто-Ріка», у якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором б/н від 01.01.2019 про надання послуг, пов`язаних з перевезенням пасажирів на автобусних маршрутах загального користування та додаткових угод до договору у розмірі 87157,84 грн та відшкодувати судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2481,00 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25582,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у порушення умов укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав свої зобов`язання за договором та не здійснив перерахунок частини коштів від продажу квитків на проїзд в автобусі та за перевезення багажу у сумі 87157,84 грн. Будь-яких відповідей на претензії позивача, відповідач не надав, що і стало підставою для звернення позивач із цим позовом до суду для захисту своїх порушених прав.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08.08.2022 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову у строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали та заперечень на відповідь на відзив (у разі їх наявності) не пізніше 07.09.2022, а позивачу строк для подання відповіді на відзив відповідача на позов не пізніше 25.08.2022.

29.08.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач вважає заявлені вимоги безпідставними. Відзив мотивований тим, що пунктом 6.1 договору визначено, що обидві сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове не виконання зобов`язання за цим договором у разі страйку, війни, актів органів державної влади якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання цього договору. При цьому термін виконання зобов`язання за цим договором переноситься на час, протягом якого діяли вказані у цьому пункті обставини. Отже, за доводами відповідача, введення воєнного стану в Україні є форм-мажорною обставиною, яку також підтвердила і Торгово-промислова палата України у своєму листі від 28.02.2022. У зв`язку із введенням воєнного стану, наказом №25/03 від 25.03.2022 було оголошено простій Комунального підприємства «Авто-Ріка», що перешкоджає здійснювати господарську діяльність відповідача, отримувати ним прибуток та виконувати будь-які зобов`язання. У зв`язку із викладеним, позивач просив суд відмовити у задоволенні позову, оскільки неможливість виконання договірних зобов`язань узгоджено сторонами у договорі та чинним законодавством України.

Відзив прийнятий судом до розгляду.

02.09.2022 від позивача до суду надійшла відповідь на позов, у якій позивач вважає, що аргументи відповідача, які викладені у відзиві на позов, не можуть братись судом до уваги, оскільки вони є необґрунтованими та спрямовані лише на уникнення законного обов`язку відповідача сплатити розбір заборгованості і жодним чином не обґрунтовують причинно-наслідковий зв`язок між неможливістю виконувати зобов`язання та форс-мажорними обставинами. Лист Торгово-промислової палати України, на якій посилається відповідач, є узагальненим, не містить дослідження конкретних обставин для кожного окремого договору, а тому він не може слугувати абсолютним доказом неможливості виконати зобов`язання виключно для усіх суб`єктів господарювання. Зобов`язання відповідача виникли до початку війни на території України, а остаточна суму заборгованості була сформована до оголошення про простій відповідача з 25.03.2022. Отже, строк виконання зобов`язання за договором настав до виникнення форм-мажорних обставин, на які посилається відповідач. Крім того, за доводами позивача, у місці здійснення відповідачем господарської діяльності, а саме у м. Каніві Черкаської області, бойові дії не відбуваються і тому такі обставини не можуть бути підставою для звільнення від виконання основного зобов`язання за договором. Будь-яких листів від відповідача щодо настання форс-мажорних обставин та відстрочку розрахунку по заборгованості на адресу позивача не надходило, що свідчить про недобросовісність відповідача. Ціна позову становить виключно 92% від вартості реалізованих квитків через каси автостанції відповідача без жодних нарахувань пені, відсотків та інших видів відповідальності.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2019 між Комунальним підприємством «Авто-Ріка» (власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «М+М» (перевізник) укладено договір про надання послуг, пов`язаних з перевезенням пасажирів на автобусних маршрутах загального користування (далі договір). Даний договір визначає взаємовідносини між сторонами при наданні обов`язкових і додаткових послуг та виконанні робіт з перевезення пасажирів і багажу рейсовими автобусами, передбачає доручення перевізника укладати від його імені договір з пасажиром про перевезення, шляхом продажі квитків власником, зобов`язання, матеріальну відповідальність за невиконання зобов`язань, порядок проведення взаєморозрахунків за виконанні роботи (пункт 1.1 договору).

Власник на території своєї автостанції надає перевізнику комплекс обов`язкових послуг, пов`язаних із організацією процесу прийняття та відправлення пасажирів транспортом перевізника, диспетчерським управлінням, організацією прибуття і відправлення автобусів, інформування водіїв щодо умов дорожнього руху, а також інші послуги відповідна до вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» та правил (пункт 1.2 договору).

Власник автостанції являється агентом перевізника, який надає перевізнику послуги з продажу квитків пасажирам за винагороду (пункт 1.3 договору).

Власник зобов`язаний надавати послуги, визначені предметом цього договору; надавати послуги, пов`язані з організацією і здійсненням процесу прийняття та відправлення пасажирів та їх багажу транспортом перевізника; здійснювати продаж квитків на проїзд та перевезення багажу на всі рейси в добовому інтервалі та перераховувати кошти від продажу квитків на проїзд в автобусі та за перевезення багажу перевізникові не пізніше 3 банківських днів з дня відправлення відповідного рейсу, за вирахуванням коштів за обов`язкові послуги власника та страхового платежу незалежно від внутрішніх обставин та платежів (пункт 2.1.1, 2.1.3, 2.1.4 та 2.1.6 договору).

Власнику забороняється користуватися коштами перевізника (пункт 2.1.10 договору).

Перевізник має право своєчасно та у повному обсязі отримувати грошові кошти, що належать перевізникові згідно з цим договором (пункт 3.2.2 договору).

Грошові кошти у розмірі 92% від суми вартості за тарифом у тому числі ПДВ реалізованих квитків, проданих через каси автостанції власника, без урахування обов`язкових послуг та страхового платежу підлягають перерахуванню на розрахунковий рахунок перевізника (пункт 4.1 договору).

За продаж квитків пасажирам відповідно до пункту 1.3 цього договору власник отримує від перевізника та залишає у своєму розпорядженні агентську винагороду у розмірі 8% від суми вартості за тарифом з ПДВ згідно касових відомостей (пункт 4.2 договору).

Власник перераховує перевізникові кошти від продажу квитків на перевезення багажу у розмірі 50% від суми вартості за тарифом реалізованих багажних квитків, у тому числі ПДВ, проданих через каси автостанції власника на розрахунковий рахунок перевізника. Вартість багажного квитка складає 10% вартості квитка на рейси перевізника (пункт 4.3 договору).

Власник перераховує перевізнику кошти від продажу квитків на проїзд в автобусі та перевезення багажу, згідно з пунктами 4.1 та 4.3. цього договору протягом 3 банківських днів з дня здійснення операції шляхом безготівкового переказу на рахунок перевізника (пункт 4.4 договору).

Затримки в перерахунку коштів не допускається (пункт 4.6 договору).

До 5 числа кожного місяця підписується акт виконаних робіт на підставі відомостей продажу квитків (пункт 4.7 договору).

Сторони за цим договором несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цього договору (5.1 договору).

Обидві сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань за цим договором у разі страйку, війни, актів органів державної влади якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання цього договору. При цьому термін виконання зобов`язань за цим договором переноситься на час, протягом якого діяли вказані у цьому пункті обставини. Перелік форм-мажорних обставин, які вказані в цьому пункті та не є вичерпними, усі обставини повинні підтверджуватися регіональними відділеннями Торгово-промислової палати або іншими уповноваженими обставинами (пункт 6.1 договору).

Цей договір набирає чинності з 01 січня 2019 року і діє до 31 грудня 2019 року (розділ 8 договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками власника та перевізника та скріплений відповідними печатками підприємств.

31.12.2019 між власником та перевізником було укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно до якої сторони за договором домовилися внести зміни до розділу 8 договору та продовжити строк дії договору по 31 грудня 2021 року.

Додатковою угодою №2 до договору, сторони за договором продовжили дію договору до 31 грудня 2022 року.

Додаткові угоди підписані уповноваженими представниками власника та перевізника та скріплений відповідними печатками підприємств.

У період з грудня 2021 року до лютого 2022 року, відповідач надавав позивачу послуги з продажу квитків на проїзд в автобусі та за перевезення багажу та здійснив продаж квитків у грудні 2021 року на суму 332 074,92 грн; у січні 2022 року на суму 382 167,31 грн; у лютому 2022 року на суму 77102,13 грн, що підтверджується актами виконаних робіт від 31.12.2021, від 31.01.2022 та 28.02.2022, а також актом звірки взаєморозрахунків, які підписані уповноваженими представниками власника та перевізника та скріплені відповідними печатками підприємств,

Як свідчить інформація, яка міститься у вище зазначених актах, відповідач протягом грудня 2021 року лютого 2022 року кошти за реалізовані квитки, перевізнику перерахував не у повному розмірі, заборгувавши позивачу 87157,84 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач неодноразово звертався до відповідача з письмовими претензіями: №230 від 07.12.2021, №242 від 04.02.2022, №262/1 від 06.04.2022 та №273/1 від 13.05.2022 з вимогою негайно здійснити перерахунок заборгованих коштів від реалізації квитків на проїзд в автобусах та за перевезення багажу, та попередженням про звернення до суду у випадку невиконання даних вимог.

Відповіді на претензії відповідач не надав та не погасив, визначену у акті звірки взаєморозрахунків заборгованість, тому позивач звернувся до суду для її стягнення з відповідача у примусовому порядку.

Згідно з частиною 3 статті 5 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 статті 13 Цивільного кодексу України передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про примусове стягнення коштів отриманих відповідачем від пасажирів за продаж квитків за послуги з перевезення пасажирів, які були надані позивачем. Позивачем у справі є перевізник, а відповідачем власник автостанції, який надає перевізнику послуги з продажу квитків пасажирам за винагороду.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про автомобільний транспорт» відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із власниками автостанцій визначаються договором.

Предметом договору автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, з власниками автостанцій є надання послуг та виконання робіт, пов`язаних з відправленням і прибуттям пасажирів.

Відправлення чи прибуття автобусів приміських, міжміських та міжнародних автобусних маршрутів загального користування здійснюється тільки з автостанцій, а в разі їх відсутності - із зупинок, передбачених розкладом руху.

Власники автостанцій зобов`язані укласти договір з автомобільним перевізником, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, тільки за наявності в нього договору із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування про організацію перевезення на автобусних маршрутах загального користування чи дозволу органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування маршрутів загального користування, що пролягають через цю автостанцію.

У статті 295 Господарського кодексу України визначено, що агентська діяльність, як комерційне посередництво є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб`єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов`язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами. Відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб`єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором. Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін (статті 297, 301 Господарського кодексу).

Як встановлено судом та підтверджується наданими доказами між позивачем, як перевізником, та відповідачем, як власником автостанції, укладено договір про надання агентських послуг з продажу квитків від імені перевізника, а також надання комплексу обов`язкових послуг, які пов`язані з організацією процесу прийняття та відправлення пасажирів транспортом перевізника, диспетчерським управлінням, організацією прибуття і відправлення автобусів, інформування водіїв щодо умов дорожнього руху. За надання цих послуг, перевізник зобов`язався сплатити власнику автостанції агентську винагороду у розмірі 8% від суми вартості за тарифом з ПДВ касових відомостей.

Умовами договору визначено, що відповідач зобов`язаний перераховувати кошти від продажу квитків на проїзд в автобусі та за перевезення багажу перевізникові не пізніше 3-х банківських днів з дня відправлення відповідного рейсу, за вирахуванням коштів за обов`язкові послуги власника та страхового платежу незалежно від внутрішніх обставин та платежів.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Отже, враховуючи те, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, а відповідачем не надано суду будь-яких належних доказів на спростування цього, суд вважає, що кошти у розмірі 87157,84 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у примусовому порядку.

Судом критично оцінюються доводи відповідача щодо відсутності обов`язку з перерахунку вартості проданих квитків, у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, як форс-мажорною обставиною, яка перешкоджає відповідачу здійснювати господарську діяльність, отримувати прибуток та виконувати зобов`язання.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно зі статтею 14-1 цього ж закону Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Відповідно до пункту 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 Регламенту Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.

Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Відповідачем до матеріалів справи не надано сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача саме за договором про надання послуг, пов`язаних з перевезенням пасажирів на автобусних маршрутах загального користування від 01.01.2019.

Крім того, надані відповідачем Розпорядження міського голови міста Канева про оголошення простою працівникам КП «Авто-Ріка» та наказ директора відповідача містять дані щодо оголошення простою відповідача з 25 березня 2022 року, у той час, коли зобов`язання відповідача виникли фактично за продані квитки за період грудень 2021- лютий 2022 року, вартість яких відповідач зобов`язався перерахувати позивачу не пізніше 3 банківських днів з дня відправлення відповідного рейсу. Підписуючи акти виконаних робіт, відповідач підтвердив фактичну вартість реалізованих ним квитків, а отже і отриманих від пасажирів коштів, тому, у силу узгоджених умов договору зобов`язаний був перерахувати їх у визначений договором строк.

Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відповідно до пункту 1 частини третьої зазначеної статті належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина першої статті 124 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 16, 58 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.

У пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру» визначено, що договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами (частина друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Поряд з цим, згідно з вимогами частини восьмої статті 129 цього кодексу розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

У статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво у суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження наданих адвокатом Штихом М.М. послуг з правничої допомоги надано договір про надання професійної правничої допомоги від 01.04.2022, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «М+М» та адвокатом Штихом Миколою Миколайовичем

За умовами договору про надання професійної правничої допомоги сума договору разом із податками, зборами та обов`язковими платежами складає 25582 грн. Клієнт оплачує професійну допомогу, яка надається адвокатом, у гривнях двома платежами. Перший платіж у сумі 19286,50 грн та остаточний розрахунок у сумі 6395,50 грн (пункт 4.1 договору).

Оподаткування виплат за цим договором здійснюється клієнтом самостійно (ПДФО за ставкою 18%, військовий збір 1,5%, ЄСВ 8,41%) (пункт 4.2 договору).

Оплата першого платежу за даним договором здійснюється не пізніше 3 днів з дати підписання Акту №1 про надання професійної правничої допомоги, наступним чином: на рахунок адвоката 15445,14 грн, податок з доходів фізичних осіб 18% - 3453,52 грн, військовий збір 1,5% - 287,79 грн, на виплачену суму ЄСВ у розмірі 8,41% - 1261,50 грн (пункт 4.3 договору).

Оплата остаточного розрахунку за договором здійснюється не пізніше з дати оприлюднення повного тексту судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень: на рахунок адвоката 5000,00 грн, податок з доходів фізичних осіб 18% - 900,00 грн, військовий збір 1,5% - 75,00 грн, на виплачену суму ЄСВ у розмірі 8,41% - 420,50 грн (пункт 4.4 договору).

21.07.2022 між адвокатом та позивачем підписані акт про надання професійної правничої допомоги №1 від 21.07.2022 на суму 19186,95 грн та детальний опис робіт (наданих послуг) від 21.07.2022 на суму 19186,95 грн.

Оплата правничих послуг адвоката підтверджено платіжним дорученням: №2110 від 28.07.2022 на суму 15445,14 грн.

Також позивачем надані копії платіжних доручень №2109 від 28.07.2022 на суму 3453,52 грн про сплату податку з доходів фізичних осіб та №28.07.2022 від 28.07.2022 про сплату позивачем військового збору

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 25582,00 грн.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального Кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами (частина друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Поряд з цим згідно з вимогами частини восьмої статті 129 цього кодексу розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Як вбачається зі змісту договору про надання професійної правничої допомоги від 01.04.2022 сума договору разом із податками, зборами та обов`язковими платежами складає 25582 грн. При цьому на підтвердження обґрунтованості наданих адвокатом послуг позивачем надані: акт про надання професійної правничої допомоги №1 від 21.07.2022 на суму 19186,95 грн та детальний опис робіт (наданих послуг) від 21.07.2022 на суму 19186,95 грн, згідно з якими вартість однієї години роботи адвоката становить 383,74 грн, тривалість виконаних адвокатом робіт 50 год.

Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

З огляду на надані позивачем докази на обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу та враховуючи положення частини 5 статті 129 Господарського процесуального Кодексу України, суд дійшов висновку, що доведеною є сума 19186,95 грн, яка підтверджена належними доказами. Щодо включення до вартості правничої допомоги сум пов`язаних зі сплатою податків та інших зборів, то на переконання суду вказані витрати не пов`язані з розглядом справи, отже не підлягають до відшкодування як судові витрати.

Щодо заперечень відповідача про неспівмірність заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, то суд вважає за необхідне зазначити, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Наведені представником підстави не співмірності (підписання позовної заяви позивачем та витрачені 50 годин часу за надані адвокатом послуги) за відсутності доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям, у тому числі, розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката, є підставою для відмови судом у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату правничих послуг.

Відповідно до положень частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на повне задоволення позовних вимог позивача та враховуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, з відповідача Комунального підприємства «АВТО-РІКА» на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «М+М» підлягає до відшкодування 19186,45 грн витрат за надану професійну правничу допомогу.

Крім того, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені повністю, сплачена ним сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у сумі 2481,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «АВТО-РІКА» (вул.206 Дивізії, 1, м. Канів, Черкаська область, 19003, ідентифікаційний код 38452817) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М+М» (вул. Київська, 11, м. Канів, Черкаська область, 19003, ідентифікаційний код 24357511) 87157,84 грн заборгованості, 2481,00 грн судового збору та 19186,45 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя О.І.Кучеренко