Ухвала

від 14.09.2022 по справі 916/546/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 916/546/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кібенко О.Р.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Корбана Геннадія Олеговича

на рішення Господарського суду Одеської області

(суддя - Невінгловська Ю.М.)

від 14.09.2021

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Будішевська Л.О., судді: Аленін О.Ю., Лавриненко Л.В.)

від 22.12.2021

у справі № 916/546/21

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_3 , Корбана Геннадія Олеговича , Державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Логиновської А.А.

про визнання недійсним акту приймання-передачі частки у статутному капіталі та скасування державної реєстрації,

за участю представників учасників справи:

позивача - ОСОБА_4 ;

відповідача 1 - не з`явився;

відповідача 2 - ОСОБА_5 ;

відповідача 3 - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3 , Корбана Геннадія Олеговича та Державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Логиновської А.А. про визнання недійсним акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" від 19.02.2021, укладеного між ОСОБА_3 та Корбаном Г.О. , та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, зміну складу або інформації про засновників, проведену державним реєстратором, реєстраційна дія №1005561070034002601 від 23.02.2021.

1.2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначає, що відчуження ОСОБА_3 своєї частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" на користь Корбана Г.О. відбулось з порушенням встановленої законодавством та Статутом процедури повідомлення позивача, як іншого учасника товариства, про намір відчуження своєї частки в статутному капіталі, відповідно без згоди позивача на таке відчуження.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.09.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2021, позов задоволено. Суд визнав недійсним акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" від 19 лютого 2021 року, укладений між ОСОБА_3 та Корбаном Геннадієм Олеговичем . Та скасував державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, зміну складу або інформації про засновників, проведену державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Логиновською А.А., реєстраційна дія № 1005561070034002601 від 23 лютого 2021 року.

2.2. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що акт приймання-передачі від 19.02.2021 є тим правочином, за яким відбулось відчуження частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест", який мав юридичні наслідки у вигляді припинення права власності на дану частку у ОСОБА_3 , і набуття права власності на вказану частку у Корбана Геннадія Олеговича . Оскарження оформленого таким актом правочину, у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків. Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо письмового повідомлення ОСОБА_2 про намір ОСОБА_3 відчужити належну йому частку, господарські суди дійшли висновку, що відчуження останнім своєї частки Корбану Геннадію Олеговичу , та укладання ними у якості правочину - акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" від 19.02.2021, здійснено з порушенням вимог законодавства та визначеної процедури, з огляду на що, вказаний акт підлягає визнанню недійсним відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України, як такий, що суперечить Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Одеської області від 14.09.2021 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2021, Корбан Геннадій Олегович подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким у позові відмовити.

3.2. Підставою касаційного оскарження Корбан Геннадій Олегович визначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №916/2303/19.

Також вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, а саме: статті 86, 194, 237 Господарського процесуального кодексу України, оскільки господарські суди не дали належної правової оцінки доказам, поданим Корбаном Геннадієм Олеговичем , які підтверджують, що ОСОБА_3 передав свою частку в розмірі 50% в управління Корбану Геннадію Олеговичу , а не у власність, зокрема, копії договору від 19.02.2021 та змінам до акта приймання-передачі частки у статутному капіталі від 03.06.2021.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Корбана Геннадія Олеговича , оскільки на його думку правовідносини у цій справі, що переглядається, та в справі № 916/2303/19 не є подібними.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Відповідно до нової редакції Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест", затвердженої загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" протоколом №24/06-19 від 24.06.2019, визначено, що учасниками Товариства є фізичні особи-громадяни України: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до п. 3.2-3.4 Статуту для забезпечення діяльності товариства учасники формують статутний капітал (фонд) у розмірі 1 603 000, 00 грн. Учасники Товариства вносять свої вклади наступним чином: ОСОБА_2 вносить нежиле приміщення, загальною площею 45,2 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 , яке оцінюється в сумі 412 500, 00 (чотириста дванадцять тисяч п`ятсот) гривень; 1/2 (одну другу) частину нежилого приміщення, загальною площею 58,5 кв. м., що знаходиться в АДРЕСА_2 , яке оцінюється в сумі 378 750, 00 (триста сімдесят вісім тисяч сімсот п`ятдесят) гривень та грошові кошти в сумі 10 250 (десять тисяч двісті п`ятдесят) гривень, що складає 50 (п`ятдесят) голосів; ОСОБА_3 - вносить квартиру, загальна площа 47,5 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_3 , яке оцінюється в сумі 412 500, 00 (чотириста дванадцять тисяч п`ятсот) гривень; 1/2 (одну другу) частину нежилого приміщення, загальною площею 58,5 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2 , яке оцінюється в сумі 378 750, 00 (триста сімдесят вісім тисяч сімсот п`ятдесят) гривень та грошові кошти у сумі 10 250 (десять тисяч двісті п`ятдесят) гривень, що складає 50 (п`ятдесят) голосів.

Як визначено у п.3.4 Статуту, частки учасників у статутному капіталі товариства мають співвідношення: ОСОБА_2 - 50%, ОСОБА_6 - 50%.

Згідно з п. 6.1 Статуту учасник товариства за згодою решти учасників може відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

Пунктами 6.3-6.4 Статуту передбачено, що учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі. Учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов`язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу. Якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав свою згоду на 31 день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства. Якщо учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, отримав від іншого учасника письмову заяву про намір скористатися своїм переважним правом, такі учасники зобов`язані протягом одного місяця укласти договір купівлі-продажу пропонованої до продажу частки (частини частки).

Згідно з доданим до позовної заяви витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Код ЄДРПОУ юридичної особи: 32972140) за кодом 491502863487 станом на 22.02.2021 та за кодом 288122159151 станом 01.03.2021, суди попередніх інстанцій встановили, що 23 лютого 2021 року о 18 годині 40 хвилин державним реєстратором Логиновською А.А., Юридичного департаменту Одеської міської ради, було здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи (номер реєстраційної дії 1005561070034002601).

Наслідком зазначеної реєстраційної дії учасника ОСОБА_3 було виключено зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест", Корбана Геннадія Олеговича було включено до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест".

Зазначені зміни за реєстраційним номером 1005561070034002601 від 23.02.2021 проведені на підставі заяви форми №2 від 23.02.2021 за підписом ОСОБА_3 щодо зміни складу засновників товариства (виключено зі складу засновників ОСОБА_3 , включено до складу засновників Корбана Геннадія Олеговича ), акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" від 19 лютого 2021 року за підписами ОСОБА_3 та Корбана Геннадія Олеговича , та квитанції про сплату адміністративного збору, що підтверджується Описом документів, що подаються заявником для проведення державної реєстрації в ЄДРЮОФОП та ГФ "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу".

Згідно з актом приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" від 19.02.2021, справжність підписів на якому посвідчено приватним нотаріусом, на виконання досягнутих домовленостей, ОСОБА_3 передає, а Корбан Геннадій Олегович приймає у власність частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест", ідентифікаційний код: 32972140 номінальною вартістю у розмірі 801 500, 00 грн (вісімсот одна тисяча п`ятсот гривень нуль копійок), що відповідає 50,00 відсоткам.

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 17.05.2021, Корбаном Г.О. надано до матеріалів справи копію договору від 19.02.2021 та копію Змін до акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" від 03.06.2021.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, ОСОБА_3 (Сторона-1) передає Фізичній особі-підприємцю Корбану Г.О. (Сторона-2) належну їй частку (корпоративні права) у Статутному Капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест", ідентифікаційний код 32972140 (далі - Товариство) у розмірі 50 % (п`ятдесят відсотків) статутного капіталу товариства, що складає 801 500 ,00 грн (вісімсот одну тисячу п`ятсот гривень нуль копійок) та є повністю сплаченою (сформованою) Стороною-1 (далі - "Корпоративні права") в управління на строк, визначений цим договором, а Сторона-2 зобов`язується прийняти корпоративні права (частку в статутному капіталі товариства) та здійснювати за плату від свого імені управління цими корпоративними правами в інтересах Сторони-1.

Згідно з п.1.4 договору, про передання корпоративних прав (частки в статутному капіталі товариства) Сторонами складається акт приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства (далі - Акт). Справжність підписів уповноважених осіб сторін на такому акті має бути нотаріально засвідчена. Акт є підставою для державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників товариства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Корпоративні права вважатимуться переданими в управління і повноваження Сторони-2 щодо управління корпоративними правами виникнуть з моменту державної реєстрації змін до відомостей про товариство, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які підтверджуватимуть набуття Стороною-2 статусу учасника товариства.

Пунком 1.5 договору передбачено, що передання корпоративних прав в управління не тягне за собою переходу права власності на ці корпоративні права (частки в статутному капіталі товариства) до Сторони-2. Власником корпоративних прав (частки в статутному капіталі товариства) залишається Сторона-1.

Пунктом 2.6 договору визначено, що Сторона-2, вчиняючи фактичні та юридичні дії, пов`язані з управлінням корпоративними правами, зобов`язана повідомляти осіб, з якими вона вчиняє правочини, про те, що вона є управителем, а не власником корпоративних прав.

Як передбачено п.8.1, 8.2 договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2043. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення його строку Договір вважається продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах. Корпоративні права вважатимуться переданими в управління і повноваження Сторони-2 щодо управління корпоративними правами виникають з моменту державної реєстрації змін до відомостей про товариство, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які підтверджуватимуть набуття Стороною-2 статусу учасника товариства.

За змістом доданих відповідачем-2 Змін до акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" від 03.06.2021 вбачається, що 03.06.2021 до акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" між громадянином України ОСОБА_3 та громадянином України Корбаном Геннадієм Олеговичем були підписані зміни до Акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест", відповідно до яких у зв`язку з необхідністю приведення у відповідність правовідносинам Сторони-1 зі Стороною-2 та усунення неточностей, сторони вирішили внести зміни до п. 1 Акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест", ідентифікаційний код: 32972140, справжність підписів на якому засвідчено 19 лютою 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К.Є., зареєстровано в реєстрі за №522,523, виклавши його в наступній редакції: На виконання досягнутих домовленостей, Сторона-1 передає, а Сторона-2 приймає частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" номінальною вартістю у розмірі 801 500, 00 грн. що відповідає 50,00 відсоткам.

Також у матеріалах справи містяться докази, подані позивачем разом із доповненням до відповіді на відзив (вх. ГСОО №18370/21), а також із клопотанням про приєднання доказів до матеріалів справи (вх. ГСОО №20182/21) на підтвердження того, що відповідач Корбан Г.О. визнає право власності на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" в розмірі 50 %, номінальною вартістю 801 500 грн, а саме: акт огляду сторінки в мережі Інтернет від 23.06.2021, копія позовної заяви про зобов`язання надати документи учаснику Товариства від 16.03.2021; копія позовної заяви про зобов`язання проведення аудиторської перевірки від 16.03.2021; копія запиту щодо надання інформації та документів для проведення аудиту з додатком та акт огляду сторінки в мережі Інтернет від 28.07.2021 року з додатками.

5. Висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зроблені за результатом розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до частини 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

5.2. Предметом спору в цій справі є, зокрема, матеріально-вимога про визнання недійсним акта приймання передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" від 19.02.2021, укладеного між ОСОБА_3 та Корбаном Геннадієм Олеговичем .

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що відчуження ОСОБА_3 своєї частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" у власність Корбана Геннадія Олеговича відбулось шляхом укладання ними у якості правочину - акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" від 19.02.2021.

При цьому місцевий господарський суд встановив, що інших доказів передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" матеріали справи не містять та про існування інших доказів сторонами не заявлялось, у зв`язку з чим дійшов до висновку, що не існує інших правочинів, окрім акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" від 19.02.2021.

Отже, господарські суди вважали, що акт приймання-передачі частки в статутному капіталі за відсутності доказів існування інших правочинів, сам виступає правочином, на підставі якого відбулось відчуження частки в статутному капіталі. При цьому, встановивши порушення вимог статуту та норм чинного законодавства щодо отримання згоди іншого учасника на відчуження своєї частки, суди попередніх інстанцій вважали наявними правові підстави для визнання його недійсним з урахуванням приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

5.3. Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

При цьому не кожен правочин є договором, а лише той, який опосередковує домовленість двох чи більше осіб, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Правочин - це такий юридичний факт, який є належною правовою підставою виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень пункту 3 частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю подається, зокрема, акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що за відсутності інших доказів передачі частки саме двосторонній акт у спірних правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін даного двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків, а тому у даних правовідносинах саме оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України), є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків в розумінні статті 16 Цивільного кодексу України і статті 20 Господарського кодексу України.

5.4. Разом з тим, аналіз численної судової практики виявив неоднозначність підходу у вирішенні питання щодо правової природи акта приймання-передачі, а саме: чи є він правочином, чи лише доказом у справі та документом первинного бухгалтерського обліку, залежно від конкретних обставин справи.

На підтримку першого підходу до визначення правової природи акта приймання-передачі як правочину свідчить така судова практика:

- у постанові від 11.09.2018 у справі № 918/1377/16 Верховний Суд зазначив, що саме двосторонній акт у даних правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін даного двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків, а тому у даних правовідносинах саме оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України), є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків в розумінні статті 16 Цивільного кодексу України і статті 20 Господарського кодексу України;

- у постанові Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 927/352/18 викладено правову позицію, відповідно до якої акт приймання-передачі майна до складу статутного фонду є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на нерухоме майно. Отже, такий двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків. Оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні ст. 202 ЦК України) в цьому випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків в розумінні ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України;

- у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 918/370/18 також зазначено, що акт приймання-передачі майна до складу статутного фонду є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на нерухоме майно. Отже, такий двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків. Оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні ст. 202 ЦК України) в цьому випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків в розумінні ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України;

- у постанові Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 910/17954/20 також зазначено, про помилковість висновків суду апеляційної інстанції, про те, що акт приймання-передачі нерухомого майна, інформація про який міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, не може свідчити про набуття права власності позивачем на спірне майно.

Інший підхід до визначення правової природи акта приймання-передачі як доказу в справі також відображений у судовій практиці:

- у постанові від 11.04.2018 у справі № 910/12827/17 Верховний Суд виходив з того, що акт приймання-передачі прав вимоги є лише одним із доказів, що підтверджує належне виконання контрагентом свого зобов`язання з передачі на користь іншої сторони прав вимоги, а тому вказаний акт приймання-передачі, не маючи ознак правочину, не підлягає нотаріальному посвідченню;

- у постанові від 11.06.2018 у справі № 916/613/17 Верховний Суд зазначив, що з огляду на те, що спосіб захисту, насамперед, повинен слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним акта, підписаного на виконання умов договору, оскільки обраний ним такий спосіб захисту не може відновити права або законні інтереси позивача;

- у постанові від 22.05.2018 у справі № 910/12258/17 Верховний Суд врахував висновки судів попередніх інстанцій про те, що спірні акти приймання-передачі не мають ознак правочину у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, а є лише первинними документами, тому не підлягають визнанню недійсними;

- у постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/22274/17, від 17.09.2019 у справі № 916/2750/18 зазначено, що акти приймання-передачі не мають ознак правочину у розумінні статті 202 ЦК України, а є лише первинними документами, тому не підлягають визнанню недійсними;

- у постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 911/1707/18 зазначено, що системний аналіз положень частини 1-4 статті 202 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що акт прийому-передачі щодо нерухомого та рухомого майна у цій справі не є самостійним правочином;

- у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 911/2525/19 викладено правову позицію, відповідно до якої сам по собі акт приймання-передачі майна є лише одним із доказів, що підтверджує виконання товариством свого зобов`язання з передачі майна на виконання протоколу загальних зборів і не має ознак правочину у розумінні ст. 202 ЦК України. Спірний акт приймання-передачі майна є документом, який не спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а лише засвідчує факт приймання-передачі майна, тобто виконання волі уповноваженого органу (загальних зборів учасників), та фіксує об`єкти нерухомості, які передаються. Оскільки спірний акт приймання-передачі не є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України, відтак він не може бути визнаний недійсним з наведених заявником підстав;

- у постанові Верховного Суду від 23.02.2022 у справі № 922/2182/21 викладено правову позицію, відповідно до якої акт приймання-передачі як такий не має ознак правочину у розумінні ст.202 ЦК, а є лише первинним документом, який посвідчує факт існування між сторонами відповідних правовідносин, зокрема, відносин купівлі-продажу. Відтак, акт є належним доказом укладення сторонами договору купівлі-продажу.

5.5. Отже, застосування статей 11, 16, 202, 203, 215 Цивільного кодексу України колегіями суддів різних палат Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду свідчить про неоднаковий підхід щодо визначення правової природи акта приймання-передачі як правочину, який є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, чи як доказу у справі та документа первинного бухгалтерського обліку.

5.6. Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.

Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (пункт 6 частини другої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.

Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що спірне питання стосується приписів норм права (статей 16, 202, 203, 215 Цивільного кодексу України), які застосовуються різними колегіями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду незалежно від спеціалізації, з огляду на питання яке порушується у цій ухвалі, колегія суддів вважає наявними правові підстави передати справу №916/546/21 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 235, 301, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

Справу за касаційною скаргою Корбана Геннадія Олеговича на рішення Господарського суду Одеської області від 14.09.2021 та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 у справі №916/546/21 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Кібенко