Ухвала

від 14.09.2022 по справі 344/11345/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/11345/22

Провадження № 1-кс/344/4115/22

У Х В А Л А

14 вересня 2022 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно,-

В С Т А Н О В И В:

в клопотанні вказано, що слідчим управлінням ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.07.2022 за №42022090000000032 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України, розпочатого за матеріали УСР в Івано-Франківській області. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що службові особи ТОВ «Завод ДК Орісіл», кінцевим бенефіціарним власником якого є громадянин російської федерації, при здійсненні протягом 2017-2021 років господарської діяльності, пов`язаної з виготовленням хімічної продукції, відобразили отримання транспортних послуг від фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4 й ОСОБА_5 , які не мали основних засобів для надання таких послуг, та в такий спосіб завищили витрати підприємства й занизили об`єкт оподаткування з податку на прибуток на суму 2 млн 997 тис. грн, що призвело до ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах. Встановлено, що на території Івано-Франківської області здійснює господарську діяльність ТзОВ «ЗАВОД ДК ОРІСІЛ» (ЄДРПОУ 37130116, зареєстроване за адресою: вул. Заводська, 12, м. Калуш), єдиним засновником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Орісіл» (ЄДРПОУ 25555779, зареєстроване за адресою: м. Львів, проспект Чорновола, 45А, корпус 5) 100% статутного капіталу, що становить 10 000,00 грн. Також з`ясовано, що одним з кінцевих бенефіціарних власників ТзОВ «ОРІСІЛ» є громадянин російської федерації ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , частка власності якого становить 25% статутного капіталу ТзОВ «ОРІСІЛ», що становить 15 385,00 грн. Слідчим слідчої групи у кримінальному провадженні винесено постанову про визнання корпоративних прав ТОВ «ОРСІЛ» у ТОВ «ЗАВОД ДК ОРІСІЛ» речовими доказами у кримінальному провадженні відповідно до ст.98 КПК України. Відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України настає за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов`язана їх сплачувати, вчинене за попередньою змовою групою осіб, або якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах. Таким чином вказані корпоративні права можуть бути об`єктом кримінально-протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. В обґрунтування накладення арешту на корпоративні права зазначеної юридичної особи орган обвинувачення має об`єктивні підстави вважати, що вказані корпоративні права є речовим доказом у кримінальному провадженні, можуть використовуватись їх бенефіціарними власниками для легалізації грошових коштів, отриманих злочинним шляхом, що може призвести до передачі корпоративних прав на підприємства іншим особам, що призведе до втрати речових доказів та документів і перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні та об`єктивному досудовому розслідуванню. Таким чином, з метою всебічного, повного й неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також недопущення втрати речових доказів та ухилення службових осіб від відповідальності, що може призвести внаслідок вчинення реєстраційних дій щодо передачі корпоративних прав (основних засобів) іншим особам, з метою уникнення від відповідальності та унеможливлення стягнення збитків за матеріалами кримінального провадження, завданої внаслідок кримінального правопорушення, виникла необхідність у накладенні арешту на корпоративні права ТОВ «ОРСІЛ» у ТОВ «ЗАВОД ДК ОРІСІЛ». Крім того, з метою захисту суверенітету і територіальної цілісності України, національних інтересів, національної безпеки, забезпечення її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави, враховуючи повномасштабну агресивну війну, яку російська федерація розв`язала і веде проти України та Українського народу з порушенням норм міжнародного права, вчиняючи злочини проти людства, виходячи з положень Конституції України, Декларації про державний суверенітет України та загальних міжнародних норм і правил, зокрема щодо суверенного права України на захист, Верховною Радою України прийнято Закон «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів» від 03.03.2022. Відповідно до вимог вказаного Закону примусове вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів здійснюється з мотивів суспільної необхідності та без будь-якої компенсації їх вартості. З метою належного зберігання речових доказів та в подальшому розгляду питання про їх конфіскацію в дохід держави прокурор просить задовольнити клопотання та винести ухвалу про накладення арешту на корпоративні права з забороною розпорядження ними у будь-який спосіб до завершення досудового розслідування та судового слідства (до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку) на корпоративні права ТОВ «ОРСІЛ» (код ЄДРПОУ 25555779) в розмірі 100% статутного капіталу у ТОВ «ЗАВОД ДК ОРІСІЛ» (код ЄДРПОУ 37130116).

Прокурор просив розглянути клопотання без його участі та задовольнити клопотання.

Відповідно до ч.4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Як вбачається з витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №42022090000000032 слідчими Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України, та зазначено, що службові особи ТОВ ,,Завод ДК Орісіл (частка резидентів Російської Федерації у власності складає 25%) при здійсненні протягом 2017-2021 років господарської діяльності, пов`язаної з виготовленням хімічної продукції, відобразили отримання транспортних послуг від фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , які не мали основних засобів для надання таких послуг, та в такий спосіб завищили витрати підприємства й занизили об`єкт оподаткування з податку на прибуток на суму 2 млн. 997 тис. грн., що призвело до ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах.

07.07.2022 складено висновок аналітичного дослідження про результати дослідження фінансово-господарської діяльності ТзОВ ,,ЗАВОД ДК ОРІСІЛ.

Постановою слідчого від 12.09.2022 корпоративні права ТОВ «ОРСІЛ» (код ЄДРПОУ 25555779) в розмірі 100% статутного капіталу у ТОВ «ЗАВОД ДК ОРІСІЛ» (код ЄДРПОУ 37130116), що становить 10 000,00 грн. визнано речовим доказом в кримінальному провадженні №42022090000000032.

Постановою слідчого від 12.09.2022 частку ОСОБА_6 в статутному капіталі ТзОВ «ОРСІЛ» (код ЄДРПОУ 25555779) в розмірі 25%, що становить 15385,00 грн. визнано речовим доказом в кримінальному провадженні №42022090000000032.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається, з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.ч.10-11 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

У відповідності до ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, стаття 190 ЦК України визначає, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до статті 179 цього Кодексу річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Стаття 139 ГК України надає визначення майна у сфері господарювання. Майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів.

Крім того, відповідно до ст.167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Враховуючи наведене, поняття «майно», яке використовується у законодавстві України, включає акції та частки у статутних капіталах, які є особливим видом майна.

З огляду на те, що корпоративні права не є матеріальними об`єктами, вони не можуть бути речовими доказами у розумінні кримінального процесуального закону.

Разом з тим, згідно зі ст.7, 16 КПК України, загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Корпоративні права не належать до речових прав власності та не підлягають арешту у відповідному порядку.

Виклад обставин за клопотанням не відповідає дійсним обставинам в частині належності особі, зазначеній в клопотанні, корпоративних прав ТОВ «ЗАВОД ДК ОРІСІЛ».

За змістом самого ж клопотання, особа, яка вказана в клопотанні володіє 25% частки в корпоративних правах ТзОВ «ОРСІЛ».

В клопотанні не вказано мету заборони відчуження корпоративних прав.

Також в клопотанні не вказано, кому необхідно заборонити відчуження корпоративних прав, і які саме корпоративні права.

В клопотанні вказано, що спірними є корпоративні права ОСОБА_6 , однак розміщено прохання про арешт корпоративних прав ТзОВ «ОРСІЛ».

У порушення вимог пункту 1 частини другої статті 171 КПК України, у клопотанні відсутнє обґрунтування необхідності арешту майна, з огляду на те, що метою його застосування є збереження речових доказів, зокрема щодо відповідності такого майна критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

З клопотання та доданих до нього матеріалів не вбачається достатніх підстав що обґрунтовували б достатньою мірою необхідність накладення арешту.

Таким чином, прокурором не доведено правові підстави для задоволення поданого клопотання.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,

П О С Т А Н О В И В :

в задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1