Рішення

від 18.09.2022 по справі 160/8387/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2022 року Справа № 160/8387/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання відповіді протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

-визнати протиправною відповідь Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка викладена в листі №17956/6/04-36-24-03-09 від 22.02.2022, щодо відмови у поверненні незаконно стягнутих грошових коштів у розмірі 9 766 гривень 49 копійок ОСОБА_1 ;

-зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області перерахувати та скасувати суму боргу в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 ;

-зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ ВП 44118658) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, м. Дніпро (код ЄДРПОУ 37989274, адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Челюскіна, буд. 1) подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), незаконно стягнуті грошові кошти на підставі вимоги про сплату боргу № Ф-11016-50/67 від 17.05.2019 року за виконавчим провадженням №62118127 від 19.05.2020 у розмірі 9 766 гривень 49 копійок (дев`ять тисяч сімсот шістдесят шість гривень сорок дев`ять копійок);

-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 992 гривні 40 копійок (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправна відмова контролюючого органу порушує право позивача на отримання стягнутих у виконавчому провадженні грошових коштів у розмірі 9 766, 49 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 257 КАС України.

Роз`яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у спірних правовідносинах діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Суддя Калугіна Н.Є. з 26 серпня 2022 року по 09 вересня 2022 року включно перебувала у відпустці.

Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Станом на 30.04.2019 за даними інтегрованої картки платника по коду бюджетної класифікації 71040000 за позивачем обліковувалась недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 21030,90 грн.

На вказану суму недоїмки відповідачем сформовано вимогу від 17.05.2019 №Ф-11016-50/67.

Не погоджуючись з вказаною вимогою позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 у справі №160/5119/21 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2019 року Ф-11016-50/67, складену відносно ОСОБА_1 .

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.08.2021 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року в адміністративній справі №160/5119/21 повернуто апелянту.

У зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.

Оскільки вимогу № Ф-11016-50/67 від 17.05.2019 скасовано, представник позивача 16.02.2022, звернувся до контролюючого органу з заявою про повернення сплачених коштів які були стягнуті за виконавчим провадженням №62118127, що відкрите Новокодацьким відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 22.02.2022 №17956/6/04-36-24-03-09 позивача повідомлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду, від 25.06.2021 у справі №160/5119/21 вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2019 № Ф-11016-50/67 на суму 21 030,90 грн відкликана з інформаційно - телекомунікаційних систем контролюючого органу 31.08.2021. Проте, у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 у справі №160/5119/21 суд не зобов`язав ГУ ДПС, вчиняти будь-які дії в ІКП. Отже, вищезазначене судове рішення не містить зобов`язання ГУ ДПС щодо скасування боргу з єдиного внеску. Скасування вимоги не є скасуванням боргу. Таким чином, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 у справі №160/5119/21 контролюючим органом виконано в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною відмовою контролюючого органу позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких підстав.

В розумінні пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно з пунктом 14.1.115 статті 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов`язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

За змістом норм п. п. 43.3, 43.4 ст. 43 Податкового кодексу України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку, на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Таким чином, платник податків має право на повернення суми грошового зобов`язання, яке сплачене до відповідного бюджету надміру чи внаслідок помилки.

Суд встановив, що позивачем, в рамках виконавчого провадження №62118127, сплачено частину суми єдиного внеску, що визначена вимогою від 17.05.2019 №Ф-11016-50/67.

Вказана обставина не заперечується відповідачем.

Суд також встановив, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 у справі №160/5119/21 визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2019 Ф-11016-50/67, складену відносно ОСОБА_1

Таким чином, як вказує позивач, сплачені ним кошти на погашення боргу за вимогою від 17.05.2019 №Ф-11016-50/67, яка є скасованою, помилково/надмірно відтак, сплачені помилково кошти підлягають поверненню на підставі зазначених вище норм та у передбаченому порядку.

24.12.2021 набрав чинності Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів затверджений наказом Міністерства фінансів України від 23.07.2021 № 417 (далі - Порядок № 417) (чинний на дату звернення позивача до ГУ ДПС у Сумській області).

Згідно з п. 5 цього Порядку №417 повернення коштів здійснюється у випадках:

1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на належний рахунок 3556;

2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій не на належний рахунок 3556;

3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на бюджетний рахунок за надходженнями;

4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Кодексом та іншими законами, на рахунок 3556;

5) виявлення технічної та/або методологічної помилки за сумами, які були зараховані на рахунок 3556 з єдиного рахунку.

Пунктом 6 Порядку №417 встановлено, що повернення коштів здійснюється на підставі заяви платника про таке повернення.

У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, заява про повернення коштів з рахунків 3556 (далі - Заява) подається до територіального органу ДПС за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених коштів, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.

Повернення єдиного внеску у випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 5 цього Порядку, здійснюється відповідно до вимог статті 43 Кодексу.

Заява може бути подана Платником до територіального органу ДПС в електронній формі через електронний кабінет та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

До заяви платник обов`язково додає копію розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), що підтверджує сплату коштів на рахунок 3556 (до Заяви в електронній формі - електронну копію зазначеного документа). Копія цього документа завіряється Платником особисто.

Пунктом 7 Порядку №417 визначено, що у разі задоволення Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, передає Заяву з відміткою про підтвердження повернення Коштів до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення обліку платежів та складання звітності.

Підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення обліку платежів та складання звітності, у строк не більше ніж три робочих дні з дня отримання Заяви з відміткою про підтвердження повернення Коштів, на підставі даних інформаційної системи готує висновок за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку (далі - Висновок) та два примірники Реєстру висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - Реєстр висновків) за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Висновки реєструються в журналі обліку висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку та протягом одного робочого дня від дати їх реєстрації разом з примірником Реєстру висновків передаються до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку.

Згідно п.8 Порядку №417 передбачено, що на підставі Висновку та у строк не пізніше ніж три робочих дні з дня його реєстрації підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня оформлює розрахунковий документ на повернення Коштів з рахунку 3719, на який їх було сплачено, та направляє його відповідному управлінню (відділенню) Державної казначейської служби України у районі, районі у місті, місті обласного, республіканського значення (далі - управління (відділення) Казначейства).

Таким чином, згаданими вище нормами передбачено право позивача на повернення надміру сплачених сум єдиного внеску через формування відповідного висновку органом доходів і зборів.

Відповідач в обґрунтування власної правової позиції зазначає, що подана до контролюючого органу заява не відповідає формі визначеною у додатку 1 Порядку №417.

Проте, як вказано вище у випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, заява подається до територіального органу ДПС, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку тоді як повернення єдиного внеску у випадку, передбаченому пп. 3 п. 5 цього Порядку, здійснюється відповідно до вимог ст. 43 Кодексу, тобто подається заява довільної форми.

На підтвердження вказаного посилання відповідачем не надано доказів того, що кошти, які стягнуті у рамках виконавчого провадження №62118127 можна віднести до надмірної та/або помилкової сплати у випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 Порядку №417.

Стосовно посилання Головного управління на те, що у позивача станом на дату звернення з заявою наявний податковий борг, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 43.1, 43.2 ст. 43 ПК України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або на єдиний рахунок або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Таким чином, обов`язковими умовами для повернення сум грошового зобов`язання є: подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми, але за умови наявності надміру сплачених грошових зобов`язань та відсутності податкового боргу.

Законодавством України не передбачено випадків, за наявності яких повернення надміру сплачених грошових зобов`язань може здійснюватися в інший спосіб, ніж установлено у статті 43 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що станом дату звернення позивача до контролюючого органу з заявою від 16.02.2022 за ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 25 826,70 грн.

Вказані обставини підтверджуються наданою до матеріалів справи копією ІКП.

Оцінюючи наведений порядок повернення платнику надміру сплачених податкових зобов`язань, враховуючи наявність у позивача податкового бору у розмірі, що перевищує суму податку який позивач просить йому повернути, суд дійшов висновку, що стягнуті грошові кошти на підставі вимоги про сплату боргу №Ф-11016-50/67 від 17.05.2019 за виконавчим провадженням №62118127 поверненню не підлягають.

Аналогічного змісту позиція суду викладена у постановах Верховного Суду від 10 березня 2020 року у справі №815/3066/15, від 12 березня 2019 року у справі №826/12323/16, від 10 грудня 2020 року у справі №826/4871/17, від 22 лютого 2022 року у справі №826/3519/18.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підсумовуючи наведене та, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та відмову у задоволенні позову.

Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Таким чином, з урахуванням прийнятого судом рішення та враховуючи приписи ст. 139 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-а, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання відповіді протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 19 вересня 2022 року.

Суддя Н.Є. Калугіна