Рішення

від 18.09.2022 по справі 160/8452/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2022 року Справа № 160/8452/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "ДІАПАЗОН" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.02.2022 №317692.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.02.2022 №317692 прийнята відповідачем без урахування усіх обставин, відтак підлягає скасуванню у судовому порядку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.06.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 257 КАС України.

Роз`яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.

Відповідач копію ухвали отримав 29.06.2022, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, отже, з урахуванням ч. 1 ст. 120 КАС України, строк на надання відзиву на позовну заяву сплив.

Відповідач правом на надання відзиву, у термін, що встановлений судом, не скористався.

Суд зазначає, що строки пересилання поштових відправлень встановлені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958 «Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень».

Так, відповідно до пункту 1 Розділу II наказу Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 «Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень», нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку), зокрема, місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 1 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день (пункт 2 Розділу II наказу Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958 «Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень»).

Аналогічна правова позиція щодо врахування під час прийняття судових рішень строків пересилання поштових відправлень, встановлених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958 «Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень», висвітлена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 в адміністративній справі №802/1503/17-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суддя Калугіна Н.Є. з 26 серпня 2022 року по 09 вересня 2022 року включно перебувала у відпустці.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Працівниками відділу державного нагляду (контролю) Державної служби України з безпеки на транспорті, на підставі направлення на перевірку №012540 від 13.12.2021 проведено перевірку транспортного засобу FREIGHTLINER з реєстраційним номером НОМЕР_1 . Перевезення здійснював водій ОСОБА_1 .

За результатами перевірки складено акт №325369 від 15.12.2021 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким зафіксовано порушення ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

На підставі висновків акту перевірки працівниками відповідача складено постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу від 10.02.2022 №317692 за порушення ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у розмірі 17000 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких підстав.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України Про автомобільний транспорт.

Згідно ст. 5 Закону України Про автомобільний транспорт основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону України Про автомобільний транспорт державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Положеннями ст. 18 Закону України Про автомобільний транспорт регламентовано, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог ст.18 Закону України Про автомобільний транспорт та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Таким чином, в розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Пунктами 2, 3 Порядку №1567 визначено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Абзацом 1 пункту 4 Порядку №1567 встановлено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 14 Порядку №1567 обумовлено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно п.15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтею 48 Закону України Про автомобільний транспорт документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Пунктом 22 Порядку №1567 передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акту перевірки суб`єкта господарювання або акту перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Судом встановлено, що водій транспортного засобу відмовився від надання пояснень та підписання акту перевірки, відтак посадовими особами відповідача до акту внесено відповідний запис.

Підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Вимога щодо ведення індивідуальної контрольної книжки водія для транспортного засобу не обладнаного тахографом, передбачена пунктом 6.3. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку №340 від 07.06.2010 (далі - Наказ 340).

Додатком №3 до Наказу №340 передбачена форма індивідуальної контрольної книжки водія, яка містить низку даних, зокрема, дату, марку та реєстраційний номер колісного транспортного засобу, маршрут руху, показник одометра, початок робочої зміни, тривалість перерви між періодами керування за зміну, кінець робочої зміни, тривалість тощо.

Суд вказує, що позивачем надано до матеріалів справи індивідуальну контрольну книжку водія ОСОБА_1 .

Позивач в позовній заяві вказує, що водієм надавалась індивідуальна контрольна книжка водія представникам відповідача.

Проте, у разі її наявності у водія під час перевірки, останній мав про це вказати в акті, однак водій ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень та підпису в акті перевірки, що у свою чергу не дає змогу встановити обставини надання представникам Укртрансбезпеки індивідуальної контрольної книжки водія під час перевірки.

Тому, суд вважає, що обставини пред`явлення індивідуальної контрольної книжки водія під час перевірки представникам Укртрансбезпеки не доведені з боку позивача.

Твердження позивача про те, що водій мав так книжку під час перевезення та спростовує обставин ненадання її під час перевірки.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено застосування до автомобільного перевізника адміністративно-господарського штрафу за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 26 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункту 27 Порядку №1567).

Аналіз вказаних вище правових норм дає підстави для висновку, що на орган державного контролю покладено обов`язок повідомити уповноважену особу суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення законодавства одним із способів: під розписку або рекомендованим листом із повідомленням. Справа розглядається за участю уповноваженої особи суб`єкта господарювання, за виключенням випадку, коли уповноважена особа, яка належним чином повідомлена про дату і час розгляду справи, не з`явилася.

Поряд з цим, матеріали справи не містять відомостей про отримання позивачем до повідомлення про розгляд справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.06.2022 витребувано від Державної служби України з безпеки на транспорті засвідчені належним чином копії усіх документів, що покладені в основу прийняття оскаржуваної постанови.

Проте, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено своєчасне повідомлення позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №813/1790/18 (адміністративне провадження №К/9901/18215/19).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Однак, у спірних правовідносинах порушення відповідачем порядку розгляду справи, яке полягає у неповідомленні суб`єкта господарювання про розгляд такої справи, на думку суду, не впливає на суть порушення, яке встановлене під час перевірки, а саме ненадання 15.12.2021 індивідуальної контрольної книжки водія.

З огляду на викладене, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.02.2022 №317692 прийнята обґрунтовано, відтак скасуванню не підлягає.

Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "ДІАПАЗОН" (вул. Комінтерна, буд. 41, м. Дніпро, 49087, код ЄДРПОУ 24997038) до Державної служби з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 19 вересня 2022 року.

Суддя Н.Є. Калугіна