Рішення

від 14.09.2022 по справі 366/3301/21

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 366/3301/21

Провадження № 2/366/199/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2022 Іванківський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Слободян Н.П.,

секретар судового засідання Німченко Н.Ю.,

за участю позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

їх представника, адвоката Шимка А.О. (у режимі відеоконференції),

відповідача ОСОБА_3 ,

його представника, адвоката Лабика Р.Р. (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Іванків у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа ТОВ «Агротех Джерело» про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

08.12.2021 року позивачі звернулись до суду із зазначеним позовом до відповідача про відшкодування шкоди внаслідок ДТП, у якому просили стягнути з відповідача:

На користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 30 000 грн. та витрати на правничу допомогу у зазначеній справі у розмірі 7000 грн., 908 грн. сплаченого судового збору

На користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у розмірі 10000 грн. та витрати на проведення автотехнічного дослідження у справі про адміністративне правопорушення у розмірі 8000 грн.

Позовні вимоги обґрунтувані тим, що 04.02.2021 об 11 год. 15 хв. у с. Мусійки, вул. Центральна, водій ОСОБА_3 , керуючи ТЗ «КАМАЗ», н.з. НОМЕР_1 , причіп ГКБ 8527, н.з. НОМЕР_2 , перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, чим створив аварійну ситуацію водію автомобіля «Шкода», д.н. НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , який різко змінив напрямок руху та скоїв наїзд на перешкоду у вигляді дерева, в результаті цей автомобіль отримав механічні ушкодження та матеріальні збитки.

За цим фактом на водіїв складені протоколи про адміністративне правопорушення.

Постановою Іванківського районного суду Київської області від 17.02.2021 провадження у справі відносно ОСОБА_2 було закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постановою Іванківського районного суду Київської області від 10.03.2021 ОСОБА_3 було визнано винним у ДТП від 04.02.2021, а його апеляційну скаргу на постанову суду залишено без задоволення, постанову суду від 10.03.2021 без змін.

Щодо розмірузбитків,завданих ОСОБА_1 .

На момент ДТП він був власником автомобіля «Шкода», д.н. НОМЕР_3 .

З метою встановлення вартості відновлювального ремонту та вартості матеріального збитку ОСОБА_1 було замовлено проведення незалежної оцінки транспортного засобу «Шкода», д.н. НОМЕР_3 .

Відповідно до отриманого звіту У 19/02-ТЗ, дійсна ринкова вартість автомобіля «Шкода», д.н. НОМЕР_3 у непошкодженому стані на момент ДТП становить 235870, 40 грн. Вартість відновлювального ремонту становить 315889,95 грн.

Тобто, автомобіль вважається фізично знищеним, оскільки його ремонт вважається економічно необґрунтованим. Це сталося з внаслідок неправомірних дій відповідача, який фактично знищив автомобіль позивача, що унеможливило його використання та позбавило позивача права розпоряджатися своєю річчю, він змушений був змінити звичний спосіб життя, відмовитися від частини звичок та бажань через відсутність власного транспортного засобу для пересування, вчиняти дії, які не потрібно було б вчиняти, якби його законні права та інтереси не були порушені відповідачем. Зокрема, і тоді, коли, під час введених в Україні періодичних карантинних обмежень, це слугувало додатковим тягарем через відсутність звичного способу пересування він вимушений був стикатися з додатковими труднощами , як у робочих, так і у побутових питаннях.

Завдану моральну шкоду позивач оцінює у 30000 грн.

Витрати на правничу допомогу у зазначеній цивільній справі складають 7000 грн.

Щодо розміру збитків, завданих ОСОБА_2 .

Оскільки за наслідками ДТП працівниками поліції було складено протоколи про адміністративне правопорушення на обох водії (за ст. 124 КУпАП), ОСОБА_2 , не маючи відповідної юридичної освіти, змушений був звертатися за правовою допомогою до адвоката за представництвом його інтересів у справі про притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідні витрати складають 10000 грн.

Крім того, 8000 грн., у межах цієї справи про нібито вчинене ним адміністративне правопорушення, ним було витрачено на проведення автотехнічного експертного дослідження.

Оскільки ці витрати відповідачем не відшкодовані позивачі, з метою відновлення своїх порушених прав, звернулись із цим позовом.

ІІ. Виклад позиції сторін

Позивачі таїх представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 . Представник позивача, з огляду на тривалий розгляд справи та кількість судових засідань у справі, просив вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу вирішити додатковим рішенням після надання ним відповідних підтверджуючих документів. В частині стягнення з відповідача витрат у сумі 8000 грн. на проведення автотехнічного дослідження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 вимоги підтримали, а вимогу про стягнення судових витрат на правничу допомогу у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 просив залишити без розгляду, ооскільки не даний час, через військову агресію рф, не має можливості потрапити до свого офісу (робочого місця), і , відповідно, надати необхідні підтверджуючі документи .

Відповідач та його представник у судовому засіданні позовних вимог не визнали. Свою позицію мотивували тим, що розмір позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 не обґрунтований. Щодо вимог ОСОБА_2 вважають, що ОСОБА_3 не є належним відповідачем у справі, оскільки відповідні дії ним вчинялися у зв`язку з складенням відносно нього ( ОСОБА_2 ) працівниками поліції відповідного протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і тому належим відповідачем має бути саме орган поліції чи його посадова особа.

Така ж позиція викладена у відзиві на позовну заяву, яка подана до суду 27.04.2022.

Представник третьої особи, ТОВ «Агротех Джерело» у судове засідання не з`явився. Проте, надіслав до суду лист-пояснення, у якому підтвердив, що між ТОВ та ОСОБА_3 дійсно була укладена усна домовленість щодо перегону транспортного засобу, інших відносин з цієї особою ТОВ «Агротех Джерело» ніколи не мав і не має натепер.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

08.12.2021 справа згідно протоколу авторозподілу передана судді Ткаченку Ю.В., який 28.12.2021 задовольнив свою заяву про самовідвід.

28.12.2021 справа згідно протоколу авторозподілу передана судді Слободян Н.П.

04.01.2022 у справі відкрите спрощене провадження. Перше судове засідання призначене на 03.02.2022, яке у зв`язку з неявкою сторін, відкладене на 02.03.2022.

02.03.2022 судове засідання не відбулося у зв`язку із тимчасовим зупиненням здійснення судочинства через військову агресію рф на територію України. Після відновлення розпорядженням голови ВС № 18/0/9-22 від 21.04.2022 територіальної підсудності судових справ Іванківського районного суду, справа призначена до розгляду на 25.05.2022.

27.04.2022 до суду надійшов відзив на позов.

25.05.2022 за клопотанням представника позивача судове засідання було відкладене на 16.06.2022.

16.06.2022 задоволена заява про перехід зі спрощеного до загального порядку розгляду справи, підготовче судове засідання призначене на 04.07.2022.

04.07.2022 до участі у справі у якості третьої особи залучено ТОВ «Агротех Джерело», підготовче судове засідання відкладене на 28.07.2022.

28.07.2022 підготовче удове засідання закрите, розгляд справи по суті призначено на 14.09.2022.

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин

Судом встановлено, що 04.02.2021 об 11 год. 15 хв. у с. Мусійки, вул. Центральна, Іванківського району Київської області, водій ОСОБА_3 , керуючи ТЗ «КАМАЗ» 53212, н.з. НОМЕР_1 , причіп ГКБ 8527, н.з. НОМЕР_2 , який належить ТОВ «Агротех Джерело» згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, створив аварійну ситуацію водію автомобіля Skoda OctaviaTour, д.н. НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , який різко змінив напрямок руху та скоїв наїзд на перешкоду у вигляді дерева, в результаті чого транспортний засіб отримав механічні ушкодження та понесені матеріальні збитки.

На місце ДТП були викликані працівники поліції, які склали відносно обох учасників ДТП протоколи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП: відносно ОСОБА_3 протокол серії ДПР18 № 180009 від 04.02.2021, а відносно ОСОБА_2 протокол серії ДПР18 № 180008 від 04.02.2021.

Постановою Іванківського районного суду від 17.02.2021 у справі № 366/283/21 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрите на підставі п. ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. В основу зазначеного рішення покладено Висновок № 169-02/21 автотехнічного дослідження від 16.02.2021, згідно з яким винним у ДТП є водій автомобіля КАМАЗ» 53212, н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 , який своїми одноосібними діями створив небезпеку для руху, внаслідок порушення вимог п.10.1 ПДР України.

Постановою Іванківського районного суду від 10.03.2021 у справі № 366/277/21 у справі про вчинене адміністративне правопорушення ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, до нього застосоване стягнення у виді штрафу. В основу зазначеного рішення покладено зазначений вище долучений ОСОБА_2 . Висновок № 169-02/21 автотехнічного дослідження від 16.02.2021.

У судовому засіданні, за клопотанням представника відповідача, було оглянуто зазначений вище висновок, оригінал якого наявний у матеріалах справи № 366/277/21. Як вбачається з цього документу, дослідження проводилось судовим експертом ТОВ «Пасат Консалтинг груп» за заявою ОСОБА_2 .

Зазначена послуга (проведення дослідження) була оплачена ОСОБА_2 загальною сумою 8000 грн. (квитанція TS200245 від 23.09.2021, на суму 3900 грн., та дублікат квитанції № 0.0.2278637916.1 від 23.09.2021, на суму 4100 грн. Отримувач коштів ТОВ «Пасат Консалтинг груп».

V. Оцінка Суду

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Спір між сторонами виник з приводу стягнення на підставі ст. 1166 ЦК України з відповідача судових витрат, понесених позивачем ОСОБА_2 , під час судового розгляду справ про адміністративні правопорушення №366/277/21 та №366/283/21 порушених в результаті ДТП, учасниками якого стали позивач ОСОБА_2 та відповідач, а також з приводу стягнення з відповідача на підставі ст. 1167 ЦК України моральної шкоди.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу передбачено у статті 16 ЦК України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 ЦК України. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих правових норм правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Отже, суд встановлює у даному випадку, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси позивача, і, залежно від встановленого, вирішує питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Щодо стягнення моральної шкоди

Внаслідок порушення цивільних прав особи згідно зі ст. 23 Цивільного кодексу вона має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, частина перша статті 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено наявність причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями відповідача під час керування автомобілем та шкодою нанесеною майну позивача ОСОБА_1 , у зв`язку з чим, наявні правові підстави для відшкодуванняйому завданої моральної шкоди.

Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»).

Тому, враховуючи тяжкість та тривалість моральних страждань позивача, враховуючи фактичне знищення його майна (автомобіля), суттєвість змін у його житті, необхідність докладання зусиль для відновлення порушеного права, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що розмір грошової компенсації 7000 грн. за заподіяну моральну шкоду кожному позивачу ОСОБА_1 , як власнику цього майна, є необхідним та достатнім.

Щодо стягнення витрат на проведення експертного дослідження

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 2 Постанови Пленуму ВСУ від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що за загальним правилом у деліктних правовідносинах шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, елементами якого є: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вину завдавача шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду

Отже, особа, яка вимагає відшкодування збитків із деліктних зобов`язань, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вину завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини.

У цій справі позивач (представник) заявляючи вимогу про відшкодування шкоди завданої позивачу в результаті ДТП, яка сталася за участі позивача та відповідача, зазначає шкоду, яку ним понесено на судові витраті, що пов`язанні із розглядом справ про адміністративне правопорушення. Процесуальні витрати не є шкодою, яка може бути відшкодована в порядку ст. 1166 ЦК України, оскільки не є об`єктивним наслідком неправомірної поведінки завдавача шкоди. Більше того, процесуальний закон не встановлює обов`язку для кожного користуватися правовою допомогою, а лише надає особі відповідне право. Тоді як шкода, завдана особі в порядку ст. 1166 ЦК України є невідворотним наслідком неправомірної поведінки завдавача шкоди і не може бути поставлена в залежність від вчинення/ невчинення потерпілою особою певних дій.

Згідно з процесуальним законодавством встановлено види судових витрат, порядок їх розподілу тощо. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правову допомогу та витрати, пов`язані із залученням (викликом) експертів, які можуть бути відшкодовані виключно у спосіб, передбачений процесуальним законодавством.

Частиною першою статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення за правилами цивільного судочинства, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Отже, за правилами цивільного судочинства можуть стягуватися судові витрати, які сторона понесла у зв`язку з розглядом її цивільної справи.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 , 08.02.2021 року здійснив оплату за проведення автотехнічного експертного дослідження (висновок експерта № 169-02/21, складений 16.02.2021 року), у сумі 8000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями (квитанція TS200245 від 23.09.2021, на суму 3900 грн., та дублікат квитанції № 0.0.2278637916.1 від 23.09.2021, на суму 4100 грн., отримувач ТОВ «Пасат Консалтинг груп».

Висновок складено на підставі наданих експерту копії матеріалів адміністративних справ № 366/283/21 та 366/277/21 (справи, в яких протоколи про адміністративні правопорушення складені відносно позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3 )

Висновок експерта зводиться до того, що винним у ДТП є відповідач ОСОБА_3 , в діях якого вбачається невідповідність вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху, та саме ця невідповідність перебуває у причинному зв`язку з настанням ДТП.

Як зазначено вище, постановою Іванківського районного суду від 10.03.2021 року у справі про адміністративне правопорушення № 366/277/21, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та до нього застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу. В основу зазначеного рішення покладено зазначений вище висновок автотехнічного дослідження від № 169-02/21 16.02.2021 року.

Згідно з ч.1 ст. 273 КУпАП експерт призначається органом ( посадовою особою), у провадженні якої перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли виникає потреба у спеціальних знаннях.

У судовому засіданні, за клопотанням представника відповідача, оглянуто зазначений вище висновок, оригінал якого наявний у матеріалах справи № 366/277/21. Як вбачається з цього документу, дослідження проводилось судовим експертом ТОВ «Пасат Консалтинг груп» за заявоюпозивача, ОСОБА_2 . Суд відповідного рішення не ухвалював.

Надання відповідно висновку експерта у справу про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_3 , було реалізацією права ОСОБА_2 свого права заявляти клопотання. І не було беззаперечно необхідним у тій справі.

Навпаки, вивчення обох справ про адміністративні правопорушення, свідчить про те, що звернення до експерта було обумовлено саме бажанням довести свою невинуватість у адміністративному правопорушенні, вчинення якого йому вміняли, склавши відповідний протокол, працівники поліції.

Слід також зазначити, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000 сво 18).

У справі, яка розглядається судом, підставою для відшкодування витрат на провадження експертного дослідження є закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення саме діях ОСОБА_2 у справі, направленій до суду з протоколом вчинене ним про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до обґрунтованого висновку, що відповідач ОСОБА_3 ніяким чином не міг вплинути на призначення та проведення експертизи, витрати на яку поніс позивач. Призначення цієї експертизи було обумовлено реалізацією процесуальних прав позивача у відповідному провадженні (справі про адміністративне правопорушення № 366/1285/21)), а тому, безпідставно кореспондувати такі права позивача із обов`язком відповідача з компенсації таких витрат в судовому провадженні в якому він не приймав участі ніяким чином, оскільки він не ініціював складання протоколу про адміністративне правопорушення, не складав такий протокол та не направляв його до суду.

Процесуальні витрати, понесені, у іншому судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову. Такі витрати, розподіляються виключно за правилами відповідного судочинства. Таких висновків дійшла ВП ВС у постанові від 14.04.2020 року у справі №925/1196/18, які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, підлягають застосуванню до правовідносин, які склалися між сторонами.

За викладених обставин, вимоги позивача до відповідача ОСОБА_3 в частині стягнення витрат на залучення експерта не є такими, що гуртуються на вимогах закону, а тому задоволенню не підлягають.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Вимоги позивача ОСОБА_1 задоволені на 23,3%, тому на його користь підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплати судового збору, у розмірі 211,56 грн.

Питання розподілу витрат на правову допомогу будуть вирішені ухваленням додаткового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 258-259, 263-265, 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 7000 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 211,56 грн. судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивачі:

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації : АДРЕСА_1 ),

ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації : АДРЕСА_1 )

Відповідач:

ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце реєстрації : АДРЕСА_2 )

Третя особа:

Товариство зобмеженою відповідальністю«Агротех Джерело» (ЄДРПОУ 38406196, місцезнаходження : 04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових,8)

Повний текст рішення складено 20.09.2022.

Суддя Н.П. Слободян