Постанова

від 30.03.2007 по справі 14/299/06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/299/06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

30.03.07                                                                                               Справа №14/299/06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді  Мойсеєнко Т. В.    , Шевченко Т. М.  , Яценко О.М.

при секретарі Акімовій Т.М.

за участю представників:

позивача – Пономаренко Т.П., довіреність № 154  від 19.08.06 - юрисконсульт;

відповідача – Тараненко О.В., витяг з наказу № 9 від 20.01.2000р., директор;

третьої особи – Сичова В.Ю., довіреність № 01-17/46 від 20.01.2007р., головний спеціаліст юридичного відділу виконавчого апарату Запорізької обласної ради.   

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 14/299/06 та апеляційну скаргу Михайлівського психоневрологічного інтернату, с.Показне, Михайлівський район, Запорізька область  

на рішення господарського суду Запорізької області від 22.11.2006р. у справі № 14/299/06

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Михайлівського району електричних мереж, смт.Михайлівка, Михайлівський район Запорізька область

до Михайлівського психоневрологічного інтернату, с.Показне, Михайлівський район, Запорізька область  

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Запорізька обласна рада, м.Запоріжжя

про стягнення суми

Встановив:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.11.2006р. у справі №14/299/06 (суддя Хоролець Т.Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з Михайлівського психоневрологічного інтернату на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Михайлівського району електричних мереж 854,07грн. – однократну вартість за перевищення договірної величини електроспоживання. Судові витрати покладено на відповідача. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідно ст.193 ГК України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в строк встановлений законом чи договором. Відповідачем за жовтень 2005р. здійснено оплату спожитої електроенергії у кількості 47078кВт/год з урахуванням 3578кВт/год перевищення договірної величини спожитої електроенергії, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.26 Закону України «Про електроенергетику» стягненню підлягає сума 854,07грн., тобто різниця між фактично спожитої і оплаченою та договірною величиною електроенергії.     

          Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим відповідачем подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що за перевищення договірної величини в жовтні 2005р. позивач виставив відповідачу Акт про перевищення договірних величин обсягу споживання електричної енергії за № 175 від 18.11.2005р. Акт не є підставою для оплати за спожиту електроенергію. Позивачем не було виставлено вимоги – доручення або рахунок на сплату суми, нарахованої за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, тому у відповідача відсутнє зобов'язання сплачувати заявлену до стягнення суму. Відповідач вважає, що зобов'язання зі сплати спожитої електроенергії за жовтень 2005р. на суму 13485,03грн. було виконано в повному обсязі на підставі виставленої вимоги – доручення, тобто на думку відповідача на кінець бюджетного розрахункового періоду 31.12.2005р. відповідно до договору та річних актів звірок заборгованість відповідача перед позивачем відсутня. Крім того, заявник апеляційної скарги зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом у вересні 2006р. про стягнення з відповідача штрафних санкцій за жовтень 2005р., але у розумінні п.6 ст.232 ГК України строк позовної давності вже сплив, а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій. Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вказав, що при прийняті рішення, судом не враховано всіх обставин, які є підставою для скасування рішення господарського суду.  

          Відкрите акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому вказує, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення  враховано всі обставини по справі. Зазначає, що оскаржуване рішення прийняте без порушень матеріального та процесуального права, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні. Разом з цим, позивач вказує на те, що розрахунок суми перевищення договірної величини проводився згідно п.4.2.2 договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.08.2005р.) та ст.26 Закону України «Про електроенергетику». Крім того, заборгованість відповідача є санкцією у відповідності до ст.27 Закону України «Про електроенергетику». Стягнення штрафної санкції відповідно до ст. 4 ГК України проводиться у період зазначений ст.258ЦК України протягом одного року, а тому позовна заява, яка була подана до суду 18.10.2006р., тобто у строки визначені чинним законодавством, оскільки акт № 175 про перевищення договірних величин обсягу споживання електричної енергії за жовтень 2005р. датовано 18.11.2005р. Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у запереченні на апеляційну скаргу, просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

          У відзиві на апеляційну скаргу Запорізька обласна рада зазначає, що фінансування Михайлівського психоневрологічного інтернату здійснюється з обласного бюджету. Крім того, згідно додатку № 1 до договору розмір очікуваного обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період – жовтень 2005р. склав 43500кВт.год. У жовтні місяці 2005р. відповідач використав 47078кВт. год. електроенергії на суму 13485,03грн., дана сума була оплачена на підставі виданої позивачем платіжної вимоги – доручення, тобто перерахування грошових коштів у сумі 13485,03грн. за жовтень 2005р. здійснено відповідачем платіжними дорученнями в десятиденний термін відповідно до умов договору. Одночасно Запорізька обласна рада зазначає, що відповідно до додаткової угоди № 1 від 01.03.2006р. до Договору  п.4.2.2 другий абзац щодо оплати у десятиденний термін після дати направлення відповідачу акту з договору виключено. Таким чином, відповідач свої зобов'язання за договором виконав належним чином. На підставі викладеного, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняте нове, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.       

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.12.2006р. у справі             № 14/299/06 апеляційна скарга відповідача прийнята та призначена до розгляду на 06.02.2007р.

У судовому засіданні, яке відбулося 06.02.2007р. колегією суддів було оголошено перерву на 01.03.2007р.

          01.03.2007р. ухвалою апеляційної інстанції розгляд справи на підставі ст.77 ГПК України було відкладено на 30 березня 2007р. та залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Запорізьку обласну раду.  

Склад колегії суддів змінювався. Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1016 від 30.03.2007р. справу призначено до розгляду у складі колегії Мойсеєнко Т.В. (доповідач), суддів Шевченко Т.М., Яценко О.М.

За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

           Сутність спору.

01.07.2005р. ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі Михайлівського РЕМ та Михайлівський психоневрологійний інтернат уклали договір № 42 про постачання електричної енергії, за умовами якого Постачальник електроенергії постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.

Додатком № 1 до договору відповідачу встановлена договірна величина електроспоживання на жовтень 2005р. у кількості 43 500кВт/год.   

В жовтні 2005 р. відповідач фактично використав 47 078кВт/год., що підтверджується актом про спожиту електричну енергію, тобто перевищив на 3578кВт/год договірну величину споживання електричної енергії встановлену на жовтень 2005р.

Відповідно до п. 2.2.3 договору, відповідач прийняв на себе зобов'язання оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків № 4 «Порядок розрахунків» та № 5 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

На оплату спожитої електроенергії відповідачу виставлено платіжна вимога – доручення № 2401 від 10.11.2005р. на суму 13485 грн. 03 коп.

За платіжною вимогою – дорученням № 2401 від 10.11.2005 р. у встановлені договором строки відповідач сплатив 13485,03грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 806 від 14.11.2005р. на суму 8 600 грн.00 коп., № 993 від 22.11.2005р. на суму 1800 грн. 00 коп.; № 994 від 24.11.2005р. на суму 714 грн. 95 коп.; № 995 від 29.11.2005р. на суму 2 017грн.40коп.; № 1031 від 29.11.2005р. на суму 352грн.68коп.

Пунктом 4.2.2 договору (в редакції 2005р, що діяла на час перевищення договірної величини споживання) визначено, що за перевищення за розрахунковий період договірної величини споживання електричної енергії Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії вартість різниці фактично спожитої та договірної величини за середньозваженим тарифом, у розмірі передбаченому ст.26 Закону України «Про електроенергетику». Оплата здійснюється в десятиденний термін після дати направлення Споживачеві «Акту про перевищення договірних величин обсягу споживання електричної енергії».   

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України, господарські зобов'язання виникають з закону, договору, в силу яких одна сторона зобов'язана здійснити певні дії (виконати роботи, виплатити кошти) іншій стороні, а інша сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання взятого на себе зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники

господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання  зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином, згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, та інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таким умов та вимог - згідно з звичаями ділового обороту та або інших вимог, які звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 ст. 527 ЦК України передбачає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок,  а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Закон України “Про електроенергетику” від 23.06.2005р. №575/97-ВР (далі Закон України “Про електроенергетику”), визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії.

Відповідно до ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” (в редакції, що діяла у спірний період), споживачі (крім населення, державних професійно-технічних навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину споживання за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Частиною 7 ст. 27 цього Закону встановлено, що санкції передбачені частиною 5 ст. 26 Закону застосовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм реалізації норм частини п'ятої та шостої статті 26 Закону України “Про електроенергетику” щодо оплати споживачем підвищеної вартості за обсяги перевищення договірних (граничних) величин визначається Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999р. № 441 (далі по тексту-Порядок).

Відповідно до пункту 7 Порядку, місцеві енергопостачальні організації визначають граничні величини споживання електричної енергії. Абзацом першим пункту 11 Порядку визначено, що граничні величини споживання електричної енергії споживання та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.1.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р.  № 28, в редакції постанови НКРЕ від 22.08.2002р. № 928 чинній на час порушення господарського зобов'язання, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 14.11.2002р. за № 903/7191, ці Правила визначають взаємовідносини споживачів електричної енергії, постачальників електричної енергії та електропередавальних організацій. Правила є обов'язковими для споживачів, замовників, а також підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, які здійснюють виробництво, передачу та постачання електричної енергії.

Пунктом 7.26. встановлено, що обсяги перевищення договірних (граничних) величин споживання електричної енергії та/або рівня потужності протягом розрахункового періоду оплачуються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору. П'ятикратна вартість різниці між обсягами фактично спожитої і договірної (граничної) величин електричної енергії, а також п'ятикратна вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною (граничною) величиною потужності зараховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

У разі перевищення договірної (граничної) величини споживання електроенергії за розрахунковий період споживачем, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, він за обсяги перевищення сплачує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії п'ятикратну вартість різниці між фактично спожитими та договірними (граничними) обсягами електричної енергії за середньозваженим тарифом. Середньозважений тариф розраховується як частка від ділення всієї нарахованої за розрахунковий період суми оплати за всю спожиту електроенергію за тарифами, диференційованими за періодами часу, на обсяг всієї електроенергії, спожитої за цей період (п.7.27.Правил).

Згідно статті 26 Закону України “Про електроенергетику”, п.1.3 Правил, ст.275 Господарського кодексу України, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Відповідно до ч.2 п.п.4.2.2, який діяв на час порушення господарського зобов'язання та виставлення акту про перевищення договірних величин споживання електричної енергії, оплата здійснюється в десятиденний термін після дати направлення споживачеві акту про перевищення договірних величин обсягу споживання електричної енергії.

Як встановлено, 18.11.2005р. позивач направив на адресу відповідача акт № 175 про перевищення договірних величин обсягу споживання електроенергії у жовтні 2005р., яким визначено, що відповідач у жовтні 2005 р. фактично використав 47078 кВт/год. електроенергії, що підтверджується наданим суду рапортом про спожиту електроенергію. Різниця між договірною величиною споживання електроенергії на жовтень 2005р. в розмірі 43500 кВт/год та фактично використаною 47078 кВт/год складає 3578 кВт/год. Вартість одного кВт/год без врахування податку на додану вартість складає 0,2387 грн. З урахуванням вказаного позивач запропонував відповідачу сплатити штрафні санкції, які передбачені п. 4.2.2 договору № 42 у сумі 1708 грн. 14 коп. Однак, як правомірно судом першої інстанції зроблено висновок, що відповідачем фактично вже сплачено однократну вартість електроенергії спожитої понад договірну величину споживання, тому стягненню підлягає 854,07грн. Доказів сплати відповідачем вказаної суми штрафних санкцій суду не надано.  

Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько – правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В свою чергу поняття господарських санкцій як правового засобу відповідальності у сфері господарювання визначено статтею 217 ГК України. Відповідно до ч. 2 ст. 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно – господарські санкції.

Таким чином двократна вартість спожитої електричної енергії понад договірну  є штрафною санкцією.

Поняття, розмір та порядок застосування штрафних санкції регулює глава 26 ГК України. Так, відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Наведене свідчить, що санкції передбачені сторонами п. 4.2.2 договору № 42 є штрафними санкціями в розумінні вищенаведених норм ГК України.

Разом з тим, колегія суддів приймаючи до уваги, що Михайлівський психоневрологічний інтернат є бюджетною установою і фінансується лише за рахунок цільових бюджетних надходжень, витрати на сплату вказаних штрафних санкцій кошторисом не передбачено, та те що інтернат має важливе соціальне значення для населення, оскільки призначений для проживання, соціально-побутового обслуговування і надання медичної допомоги громадянам похилого віку, інвалідам та психічно хворим людям, які потребують стороннього догляду та допомоги, а також враховуючи, що порушення є незначним, рахунок за спожиту відповідачем у жовтні 2005р. електроенергію відповідачем сплачений своєчасно, докази настання негативних наслідків відсутні, вважає за необхідне, керуючись ст. 233 ГК України та ч.3 ст.83 ГПК України, зменшити штрафні санкції, що підлягають сплаті з 854 грн. 07 коп. до 50 грн.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

           Доводи заявника спростовуються вищенаведеним та наступним:

Пунктом 7 додатку № 2 до договору визначено, що споживач зобов'язаний протягом 10 днів після дати складання акта повернути його постачальнику підписаним та затвердженим печаткою, або в той же термін надати письмові мотивовані заперечення. У разі неповернення акту у вказаний термін, він вважається прийнятим у редакції постачальника.  

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач у термін, який встановлений п.7 Додатку № 2 до договору, акт не повернув, будь-яких заперечень позивачу не направив, тобто колегія суддів, вважає, що відповідач прийняв наведений акт в редакції позивача, оскільки у встановленому порядку його не оскаржив.

Колегія суддів, вважає безпідставним посилання заявника апеляційної скарги на те, що строк виконання зобов'язань з оплати за перевищення споживання електроенергії не настав, оскільки позивач не виставив рахунок на сплату цієї суми. Так, другий абзац п.4.2.2 договору щодо оплати в десятиденний термін з дати вказаної у акті про перевищення договірної величини споживання виключено додатковою угодою № 1 від 01.03.2006р. до договору № 42, тому зазначений абзац договору втратив чинність саме з 01.03.2006р., тобто з моменту укладення сторонами додаткової угоди, але на момент складення та направлення позивачем акту № 175 п.4.2.2 договору діяв в редакції 2005р.  

Доводи заявника апеляційної скарги стосовно пропуску позивачем строків позовної давності є помилковими, оскільки позивач склав та направив відповідачу акт про перевищення граничних величин споживання електричної енергії 18.11.2005р. Термін оплати за перевищення договірної величини споживання електричної енергії десять днів після дати направлення споживачеві акту. Акт направлений 18.11.05р, про що свідчить фінансовий чек про оплату відправленої рекомендованої кореспонденції(а.с.7 т.1). З позовом позивач звернувся до суду 18.10.2006р., тобто у строк визначений ст.258ЦК України, якою зокрема передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

          Відповідно до вимог ч.1 ст.223 ГК України при реалізації у судовому порядку  відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальні та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не визначені даним кодексом. Господарським кодексом України інших строків позовної давності для стягнення штрафних санкцій не передбачено.     

          Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати покласти на заявника апеляційної скарги.  

           За таких обставин судова колегія знаходить підстави для зміни рішення господарського суду Запорізької області.

Керуючись ст.101-105 ГПК України,  Запорізький апеляційний господарський суд

Постановив:

          Апеляційну скаргу Михайлівського психоневрологічного інтернату, с.Показне, Михайлівський район, Запорізька область залишити без задоволення.   

Рішення господарського суду Запорізької області від 22.11.2006року у справі                    № 14/299/06 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції :

          „Позовні вимоги задовольнити частково.

          Стягнути з Михайлівського психоневрологічного інтернату, с.Показне Михайлівського району Запорізької області на користь ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі Михайлівського району електричних мереж, смт.Михайлівка Михайлівський район Запорізька область на розподільчий рахунок зі спеціальним режимом використання               № 26037333275959 у відділені в м.Дніпрорудне Запорізької області АК «Промінвестбанк»   МФО 313054 - 50грн.00коп. однократної вартості за перевищення договірної величини електроспоживання.

          Стягнути з Михайлівського психоневрологічного інтернату, с.Показне Михайлівського району Запорізької області на користь ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі Михайлівського району електричних мереж, смт.Михайлівка Михайлівський район Запорізька область 102грн.00коп. державного мита та 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

          В іншій частині позовних вимог відмовити.

          Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.

 судді  Мойсеєнко Т. В.  

 Шевченко Т. М.  Яценко О.М.