Ухвала

від 20.09.2022 по справі 621/1715/22

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №621/1715/22

Провадження №1-кп/621/234/22

Ухвала

Іменем України

20 вересня 2022 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12022221260000159 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Борова Зміївського районуХарківської області, є громадянином України, має середню освіту, неодружений, зареєстрований в АДРЕСА_1 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 має звання старший солдат та займає посаду старший стрілець 3-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 187 Кримінального кодексу України,

у с т а н о в и в :

Згідно обвинувального акту №12022221260000159 від 13.09.2022 ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 187 Кримінального кодексу України, тобто нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із проникненням у житло, вчинений в умовах воєнного стану за наступних обставин.

20.06.2022 близько 12:50 години ОСОБА_4 будучи в стані алкогольного сп`яніння знаходився у приміщенні належного йому дачного домоволодіння АДРЕСА_2 , де у нього виник злочинний умисел, направлений на здійснення нападу на ОСОБА_6 зметою заволодіння майном останньої, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи.

Того ж дня близько 13:00 години, реалізуючи зазначений умисел, ОСОБА_4 взяв до рук автомат АК-74 № НОМЕР_2 , 1982 року випуску, та пішов у напрямку сторожового будинку, розташованого на території СТ "Благодійність" Борівської сільської ради Чугуївського району Харківської області, де шляхом відкриття вхідних дверей зайшов до вказаного будинку, й суб`єктивно усвідомлюючи небезпеку та протиправність свого наміру, діючи агресивно, маючи на меті корисливий мотив, направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, тримаючи в руках автомат АК-74, з метою подолання можливого спротиву з боку потерпілої ОСОБА_6 , здійснив постріл у напрямку останньої та наказав їй віддати грошові кошти.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_4 , для здобуття остаточної переваги, здійснив ще не менше 10 пострілів у бік ОСОБА_6 , і подавивши волю останньої, з метою незаконного збагачення, підійшов до дерев`яного столу та заволодів належними ОСОБА_6 грошовими коштами в розмірі 8800 грн 00 коп. Заволодівшичужим майном, ОСОБА_4 покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденими грошовими коштами в розмірі 8800 грн 00коп. на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на зазначену суму.

Учасники судового провадження висловили думку щодо можливості призначення судового розгляду.

Відсутні підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України.

У зв`язку з відсутністю клопотань сторін судового провадження питання щодо доручення представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь не вирішувалося.

З`ясовано питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, виконані інші вимоги частини 2 статті 315 Кримінального процесуального кодексу України.

Наявні підстави для закінчення підготовчого провадження та призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.

Крім того, під час підготовчого судового засідання прокурор ОСОБА_3 , заявив мотивоване, письмове клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 .

На обґрунтування клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого зазначив, що продовжують існувати ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються, вважає, що інший більш м`який запобіжний захід не може забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_4 , процесуальних обов`язків, враховуючі, крім того, дію воєнного стану та факт того, що обвинувачений є віськовозобов`язаною особою.

Обвинувачений ОСОБА_4 вважав доводи прокурора неслушними, вказав на відсутність підстав для застосування будь-якого запобіжного заходу.

Захисник адвокат ОСОБА_5 вказав на зменшення ризиків, які встановлені під час застосування запобіжного заходу тримання під вартою та доцільність обрання більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Вислухавши думки учасників судового провадження, суд дійшов наступного:

Відповідно до статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно статті 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною 1 статті 12 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 3 статті 315 Кримінального процесуального кодексу України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Згідно пункту 1"с" статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: - законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Частиною 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Ухвалою слідчого судді Зміївського суду Харківської області від 21.06.2022 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 18.08.2022, включно, без визначенням застави, який в подальшому продовжено до 21.09.2022.

Враховуючи, що в межах строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , судове провадження не буде завершене, суду належить розглянути питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Під час підготовчого засідання сторонами не надано будь-яких доказів того, що зменшилися ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, або змінилися обставини, передбачені статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України, які існували під час обрання запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого.

Під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 , слідчим суддею було враховано, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового слідства, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей, які можуть зберігати на собі сліди злочину та мати значення для справи, незаконно впливати на потерпілу та свідків, місце перебування яких відоме підозрюваному. Крім того, з урахуванням відомостей про особу підозрюваного, який є військовим та має навички поводження зі зброєю, в умовах дії воєнного стану в Україні, підвищеним є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення із застосуванням насильства та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

ОСОБА_4 , обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, у разі визнання винуватим, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років.

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, вказує на наявність ризику переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення. Крім того, на цей час судом не допитані потерпіла, свідки, що підтверджує існування ризику незаконного впливу на потерпілого, свідків.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Суд також враховував дані про особу ОСОБА_4 , який раніше не судимий, не одружений, має зареєстроване місце проживання, є військовим та має навички поводження зі зброєю, що в умовах дії воєнного стану в Україні вказує на ризик вчинення іншого кримінального правопорушення із застосуванням насильства та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, стороною захисту на розсуд суду не надано відомостей про наявність таких соціальних зв`язків, які реально гарантують належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 , рівно як і доказів зменшення ризиків, встановлених під час застосування запобіжного заходу - тримання під вартою.

Отже, доводи захисту висловлені під час розгляду клопотання прокурора суд вважає неслушними.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, оскільки стороною обвинувачення в повному обсязі доведено суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_4 на свободу.

Застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене, клопотання прокурора є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

З підстав, передбачених пунктом 2 частини 4 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави не визначається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 12, 31, 314-317, 177, 181 Кримінального процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

1.Закінчитипідготовчепровадження тапризначитисудовийрозгляд напідставіобвинувальногоакта увідкритомусудовомузасіданні взалісудуна 13 год. 00 хв. 27 вересня 2022.

2. В судове засідання викликати прокурора, потерпілу, обвинуваченого, захисника, свідків, визначених в реєстрі матеріалів досудового розслідування.

3. Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу - задовольнити.

4. Продовжити у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 дію запобіжного заходу - тримання під вартою, з утриманням на ІНФОРМАЦІЯ_2 , на строк до 18 листопада 2022, включно.

5. В частині продовження дії запобіжного заходу ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим у цей же строк з моменту вручення копії судового рішення.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: