Рішення

від 12.09.2022 по справі 689/2512/21

ЯРМОЛИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 689/2512/21

2/689/126/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2022 року смт. Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Кульбаби А.В.,

за участю: секретаря судового засідання - Лебеденко О.М.,

прокурора - Ананьєвої І.В.,

представника позивача - Пантело В.В.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Адамчук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду в смт. Ярмолинці цивільну справу за позовом керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Солобковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області до ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки б/н від 13 листопада 2009 року,

встановив:

Керівник Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Солобковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки б/н від 13 листопада 2009 року. В позові зазначив, що вивченням інформації, отриманої в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено, що розпорядженням Ярмолинецької районної державної адміністрації Хмельницької області № 461/2009-р від 04.06.2009 із земель державної власності, розташованої за межами населеного пункту, на території Солобковецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, надано в оренду громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 30,1115 га, для сільськогосподарського використання, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На підставі вищевказаного розпорядження, 13.11.2009 між Ярмолинецькою районною державною адміністрацією Хмельницької області (далі - Орендодавець) та ОСОБА_1 (далі - Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 30,1115 га, розташованої за межами населеного пункту, на території Солобковецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (далі - Договір) терміном на 25 років. Вказаний договір зареєстрований у Ярмолинецькому відділі Хмельницької регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.11.2009 за №040976500006. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 682587200:02:020:0001. Факт передачі ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки загальною площею 30.115 га Ярмолинецькою районною державною адміністрацією на 25 років у відповідності до договору оренди землі підтверджується актом прийому-передачі від 13.11.2009. Відповідно до даних Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого в.о. начальника відділу № 11 управління в Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 25.11.2021, за № 31-22-0.3811-934/33-21, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 31,1115 га (кадастровий номер 682587200:02:020:0001) становить 2 397 811,26 грн. З огляду на викладене, розмір орендної плати у договорі оренди земельної ділянки від 13.11.2009 укладеного між Ярмолинецькою районною державною адміністрацією та громадянином ОСОБА_2 підлягає приведенню у відповідність до вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні прокурор позов підтримала, просила його задоволити. Пояснила суду, що 13 листопада 2009 року між Ярмолинецькою районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі. Згідно п. 5 зазначеного Договору нормативна грошова оцінка складає 435 416 грн. 12 коп. станом на 01.01.2009р. Відповідно, п. 9 Договору передбачена орендна плата в розмірі 11 442 грн. 37 коп. Розпорядником зазначеної земельної ділянки є Солобковецька сільська рада з 27 травня 2021 року.

Представник позивача позов підтримав, просив його задоволити.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Суду пояснив, що під час подання позовної заяви Солобковецька сільська рада не мала жодного відношення до вказаної земельної ділянки, оскільки він укладав договір оренди землі з Ярмолинецькою райдержадміністрацією. Зазначив також, що він не згідний з новою нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки. Показав, що попередня технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є у нього, не була скасована, а, отже, є діючою. У зв`язку із цим, порушено його конституційне право.

Представник відповідача заперечила проти задоволення позову, зазначила, що витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки не є належним і допустимим доказом, оскільки з відповіді на її адвокатський запит з Держгеокадастру та копії ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва вбачається, що загальнонаціональна (всеукраїнська) технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок вилучена з Держгеокадастру. Також показала, що відсутні будь-які докази щодо належного представництва прокурором інтересів держави в особі Солобковецької сільської ради, оскільки в цій територіальній громаді створено юридичний відділ та наявні грошові кошти для сплати судового збору.

Заслухавши сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити повністю.

Судом встановлено, що 13 листопада 2009 року між Ярмолинецькою районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, згідно умов якого орендодавець надає, а Орендар приймає згідно розпорядження голови Ярмолинецької РДА від 04.06.2009 року 3 461/2009-р в строкове платне користування земельні ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами с. Солобківці Солобковецької сільської ради, кадастровий номер 6825887200:02:020:0002 (п. 1 Договору). Згідно п. 2 Договору в оренду надається земельна ділянка площею 30, 1115 га. Відповідно до п. 5 Договору нормативна грошова оцінки земельної ділянки становить 435 416, грн. станом на 01.01.2009р. з урахуванням коефіцієнт індексації за 2008 рік - 1, 152. А п. 9 Договору передбачає, що річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 11 442 грн. 37 коп., що становить 380 грн. за 1 га, 2, 628 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на розрахунковий рахунок Солобковецької сільської ради. Зазначені обставини підтверджуються належним чином завіреною копією договору оренди землі б/н від 13.11.2009р. (а.с. 20-24).

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що сформований державним кадастровим реєстратором Островським О.В. відділу в Ярмолинецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькі області 24 листопада 2021 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 30, 1115 га становить 2 397 811, 26 грн. (а.с. 26).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 297471520 від 2 лютого 2022 року власником земельної ділянки площею 30, 1115 га з кадастровим номером 6825887200:02:020:0001 є Солобковецька сільська рада.

22 лютого 2019 року, 9 лютого 2021 року, 28 вересня 2021 року Солобковецька сільська рада зверталася до ОСОБА_1 із листами-пропозиціями про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок, однак відповіді так і не отримала. Ця обставина підтверджується копіями листів-пропозицій (а.с. 29-31). Слолобковецькою сільською радою 21 грудня 2021 року надана відповідь керівнику хмельницької окружної прокуратури про те, що Солобковецька сільська рада не заперечує проти звернення Хмедьницької окружної прокуратури до суду в інтересах держави з позовною заявою про внесення змін до договору оренди землі. Ця обставина підтверджується листом Солобковецької сільської ради (а.с. 35).

17 грудня 2021 року керівник Хмельницької окружної прокуратури на адресу Солобковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області направив повідомлення про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді. Зазначена обставина підтверджується копією повідомлення від 17.12.2021р. (а.с. 32-34).

Відповідно до п.13 Договору розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення тарифів, в тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами та в інших випадках, передбачених законом (а.с. 20-23).

Згідно статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Упродовж 2018 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 №105, проводились роботи по проведенню загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, яка затверджена наказом Мінагрополітики України від 16.11.2018 № 552 та набула чинності з 01.01.2019.

За приписами п. 22 Порядку проведення загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженого постановою КМУ від 07.02.2018 № 105 дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації за формою згідно з додатком 3 до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженого наказом Мінагрополітики від 23.05.2017 № 262.

Відповідно до даних Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого в.о. начальника відділу № 11 управління в Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 25.11.2021, за № 31-22-0.3811-934/33-21, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 31,1115 га (кадастровий номер 682587200:02:020:0001) становить 2 397 811,26 грн.

З огляду на викладене, розмір орендної плати у договорі оренди земельної ділянки від 13.11.2009 укладеного між Ярмолинецькою районною державною адміністрацією та громадянином ОСОБА_2 підлягає приведенню у відповідність до вимог чинного законодавства з наступних підстав.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 15 вказаного Закону, істотними умовами договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату .

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Так, за змістом частин 1, 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Статтею 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Статтею 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

За змістом статті 13 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (стаття 15 цього Закону).

Згідно ч. 3 ст. 201 Земельного кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки зазначається у договорі.

З 27.05.2021 повноваження власника земель усіх категорій (у тому числі сільськогосподарського призначення, водного фонду, промисловості тощо), що розташовані за межами населених пунктів, окрім визначених п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, належать органам місцевого самоврядування.

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-ІX від 28.04.2021, який набрав чинності 27.05.2021, розділ X Земельного кодексу України «Перехідні положення» доповнено п. 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад .

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Відповідно до пп. 4 п. «а» ч. 1 ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 вищезгаданого Закону органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 172, 327, 374 Цивільного кодексу України право власності на землі комунальної власності належать територіальній громаді, яка реалізує це право безпосередньо, або через відповідні органи місцевого самоврядування.

В даному випадку, незважаючи на тривале існування порушення вимог податкового законодавства, уповноваженим органом - Солобковецькою сільською радою належних та дієвих заходів щодо усунення порушень закону та приведення умов спірного договору у відповідність до вимог чинного законодавства не вжито.

Так, листом Хмельницькою окружною прокуратурою від 17 грудня 2021 року повідомлено Солобковецьку сільську раду про на наявні порушення вимог чинного законодавства в частині орендної плати за вказаним договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення та про необхідність їх усунення шляхом укладання додаткової угоди, переукладання договору оренди або можливого усунення порушень у судовому порядку (а.с. 32-34).

Згідно відповіді, наданої Солобковецькою сільською радою від 21 грудня 2021 року сільська рада не вживали заходів щодо внесення змін до вище вказаного договору оренди в судовому порядку та не заперечує щодо здійснення вказаних заходів Хмельницькою окружною прокуратурою.

Вказані обставини свідчать про нездійснення Солобковецькою сільською радою захисту порушених інтересів держави та наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для представництва.

Оскільки, нездійснення позивачем протягом тривалого часу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом протягом тривалого часу після звернення до відповідача, надає право прокурору на звернення до суду з даним позовом. До такого висновку приходить Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові по справі від у справі №924/439/18.

Крім того, відповідно до Постанови Верховного суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Згідно Постанови Верховного суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган.

Верховний Суд у вищевказаній Постанові від 04.04.2019 у справі №924/439/18 також висловив позицію про те, що з урахуванням положень законодавства не вбачається, що прокурор зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. Вказане підтверджується також правовими позиціями, викладеними у Постанові Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №909/516/18, Постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18, від 18.04.2019 у справі №906/506/18, від 11.04.2019 у справі №904/583/18, від 13.02.2019 у справі №914/225/18, від 21.05.2019 у справі №921/31/18.

На думку Верховного Суду, нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу та органу місцевого самоврядування може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Окрім того, згідно позиції Великої Палати Верховного Суду висловленої у Постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18, сам факт незвернення до суду уповноваженого органу з позовом, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам чинного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.

Згідно вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують в заяві необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Виходячи з викладеного, слід зазначити, що дана позовна заява подана на захист порушених державних інтересів у земельній сфері в особі уповноваженого органу - Солобковецької сільської ради.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно ст. 13 Конституції України, ст. 373 Цивільного кодексу України, ст. 1 Земельного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ст. 14 Конституції України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, 17 грудня 2021 року Хмельницькою окружною прокуратурою на адресу Солобковецької сільської ради скеровано повідомлення про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом звернення до суду із відповідною позовною заявою (а.с. 32-34).

Щодо правомірності участі прокурора у справі на стороні Солобковецької сільської ради, оскільки ця обставина може вплинути на принцип рівності сторін, варто зазначити наступне.

У практиці ЄСПЛ (зокрема рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі - Перший протокол), а саме:

- чи є втручання законним;

- чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес;

- чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

По-перше, звернення прокурора з вказаним позовом є законним, оскільки ст.131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наділено прокурора правом на звернення до суду за захистом інтересів держави у випадку коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

По-друге, звернення прокурора з вказаним позовом до суду беззаперечно переслідує «суспільний», «публічний» інтерес.

Так, реагування прокурора у даному разі спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності при використанні земель комунальної власності, яке здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

Законодавцем в Податковому кодексі України визначено, що орендна плата за використання земель державної власності безпосередньо пов`язана із розміром нормативної грошової оцінки відповідних земель, що є однією із умов визначення справедливої плати за оренду земель, яка є однією із основних статей доходів місцевих бюджетів і становить суспільний інтерес для всієї територіальної громади.

Отже, використання ОСОБА_1 земельної ділянки із заниженим розміром орендної плати необґрунтовано ставить відповідача в привілейоване становище порівняно з іншими добросовісними користувачами, які використовують землі, що розташовані на території Солобковецької сільської ради, на підставі договорів оренди, які відповідають вимогам законодавства.

По-третє, втручання держави шляхом пред`явлення прокурором цього позову відповідає принципу «пропорційності», який передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Новоселицький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 01.06.2006).

Так, інтереси суспільства в частині забезпечення дотримання вимог закону при використанні зазначеної земельної ділянки явно переважають приватний інтерес ОСОБА_1 у її використанні із заниженим розміром орендної плати.

Водночас, відповідач не може мати законних очікувань у використанні земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 31,1115 га за суттєво заниженим розміром орендних платежів.

Рекомендаціями Комітету міністрів Ради Європи від 19.09.2012 «Про роль прокурорів поза системою кримінально-правової юстиції» рекомендовано усім громадянам-членам, в яких прокуратура має повноваження поза кримінально-правовою сферою, вживати всі розумні зусилля з метою забезпечити, щоб така діяльність прокуратури здійснювалась з особливою увагою до захисту прав і свобод людини і в повній відповідності з принципом верховенства права.

Звернення прокурора з вказаним позовом відповідає зазначеним рекомендаціям.

З приводу рівності сторін необхідно зазначити також наступне.

Згідно із п. 40 Проміжного висновку Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанська комісія) від 24.07.2015 №803/2015 «Щодо запропонованих змін до Конституції України в частині правосуддя» прокурор втрачає свої непрокурорські повноваження; у нього залишається право представляти інтереси держави за «виняткових обставин». Такі залишкові та виключні повноваження існують в інших країнах, а тому Венеціанська комісія вважає їх легітимними, якщо вони здійснюються у спосіб, за якого дотримується принцип поділу державної влади, у тому числі повага до судової незалежності, принцип субсидіарності, спеціалізації, неупередженості прокурорів та рівності сторін. Запропоноване переформулювання не прокурорських повноважень прокурора слід рішуче підтримати. У поєднанні з вилученням наглядових повноважень прокурора, передбачених у пункті 5 статті 121, які були об`єктом критики, - це адекватна відповідь на попередні рекомендації Венеціанської комісії та Парламентської асамблеї Ради Європи в рамках виконання Україною взятих на себе зобов`язань при приєднанні до Ради Європи щодо «зміни ролі і функцій прокуратури (зокрема щодо здійснення загального контролю за законністю), з перетворенням цього інституту на орган, який відповідатиме стандартам Ради Європи».

Пред`явлення прокурором цього позову не порушує принципу рівності сторін, адже його процесуальні права мають такий же обсяг як і відповідача по справі. Окрім цього, відповідач не позбавлений можливості користуватись правовою допомогою інших осіб, яким законом надається таке право.

Рішення ЄСПЛ у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v France) від 31.03.2005, на яку звертає суд касаційної інстанції як приклад участі прокурора у справі, що викликає у однієї із сторін відчуття несправедливості, до наявного спору застосуванню не підлягає.

Суд у цій справі роз`яснив, що сама присутність прокурора чи іншої посадової особи в нарадчій кімнаті, незалежно від того, чи є така присутність «активною» (наприклад, в якості консультанта) чи «пасивною», розцінюється як принцип рівноправності сторін.

Національним законодавством взагалі заборонено будь-кому, у тому числі прокурору, в такий спосіб взаємодіяти із судом і з огляду на необхідність забезпечення принципу рівноправності ніякого відношення до участі прокурора у цій справі відношення немає.

Подібним чином ЄСПЛ трактує порушення принципу рівності у інших рішеннях.

Так, у справі Лобо Мачадо проти Португалії, де вказано, що заборона позивачу в спорі, що стосується його соціальних прав, бути проінформованим про думку, висловлену у письмовій формі судовим працівником прокуратури в Верховному суді і, як наслідок, дати відповідь на нього в присутності останнього в засіданні за закритими дверима порушує право позивача на дотримання принципу змагальності під час судового розгляду його справи.

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

При цьому, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Зокрема, у справі «Gregorio de Andrade v. Portugal» (№41537/02, 14.11.2006) ЄСПЛ відзначив, що держава несе відповідальність за дії або бездіяльність працівників прокуратури при виконанні ними службових обов`язків (п.38). А у справі «Бацаніна проти Росії» (№3932/02, 26.05.2009) вказав, що порушення справи за ініціативою прокурора не завжди ставить протилежну сторону у «завідомо невигідне становище». Залишається встановити, чи було дотримано у такій справі принцип «справедливої рівноваги» між сторонами, враховуючи участь прокурора у процесі (п.25).

Вищевикладене дає підстави для звернення прокурора з даним позовом до суду.

Згідно ст. 56 ЦПК України який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В даному випадку таким органом виступає Солобковецька сільська рада як розпорядник земель сільськогосподарського призначення.

Підставою для представництва у суді інтересів держави стали факти порушень законодавства при сплаті орендної плати за договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення та користуванні нею ОСОБА_1 , зокрема, в зв`язку з невідповідністю умов договору вимогам Податкового кодексу України внаслідок чого істотно занижується орендна плата за використання землі, що призводить до ненадходження коштів до місцевого бюджету.

Окрім того, дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 11.05.2016 у справі за №6-824цс16.

Враховуючи вищевикладене, умови укладеного між Ярмолинецькою районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 13.11.2009 Договору оренди земельної ділянки, підлягають приведенню у відповідність вимогам Податкового кодексу України шляхом внесення змін до його положень щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки з метою встановлення розміру орендної плати відповідно до вимог законодавства.

З метою приведення у відповідність до вимог чинного законодавства розміру орендної плати за земельну ділянку, Солобковецької сільською радою письмово листами від 10.02.2020 за вих № 02-21-56 та від 28.09.2021 за вих № 02-21-537 9а.с. 29-31) повідомлено ОСОБА_1 про необхідність внесення змін до Договору оренди земельної ділянки у зв`язку із приведенням розміру орендної плати у відповідність до вимог законодавства .

Разом із тим, станом на сьогоднішній день у добровільному порядку ОСОБА_1 зміни до зазначеного договору оренди землі в частині розміру її нормативної грошової оцінки не внесено. Як наслідок, до місцевого бюджету щорічно не надходить орендна плата у розмірі 63014,47 грн.

Згідно правової позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-325ц16, зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати.

У ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. При цьому, річна сума платежу для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки та загалом не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

З огляду на викладене, до місцевого бюджету не надходить орендна плата орієнтовно щонайменше 63014,47 грн. в рік, тобто, 2,628 % від нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки, із витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 25.11.2021 (2 397811,26 х2,628 %=63 014,47 ) становить 63 014,47 грн., а фактична сплата орендарем за використання земельної ділянки становить 11 442,37 грн. на рік.

Враховуючи що Солобковецькою сільською радою будь-які заходи щодо усунення вказаних порушень (в тому числі звернення до суду) упродовж тривалого часу не вживалися, що свідчить про здійснення захисту інтересів держави неналежним чином, прокурор пред`являє цей позов в інтересах держави в особі Солобковецької сільської ради.

Так, згідно Постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (справа №924/249/18) від 04.04.2019, враховуючи нездійснення позивачем тривалий час захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення у суд із позовом протягом тривалого часу, прокурор має право звернутися у суд із відповідним позовом. Із положень законодавства не вбачається, що прокурор зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміни умов договору оренди землі здійснюються за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Так, встановлюючи відсутність підстав для представництва інтересів держави, обов`язковими є висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17.

Порушення інтересів держави (територіальної громади) обґрунтовується тим, що у зв`язку із недоотриманням коштів за користування земельною ділянкою неможливо реалізувати соціально-економічні і культурні програми територіальної громади.

Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного королівства» суд проголосив, що засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави..

Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій», у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи. При цьому враховуються висновки Верховного Суду, зроблені при розгляді інших справ за участю прокурора (ухвали від 07.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, постанови від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.06.2018 у справі №687/379/17-ц, постанови від 07.12.2018 у справі №924/1256/17).

Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №906/506/18, від 11.04.2019 у справі №904/583/18, від 13.02.2019 у справі №914/225/18, від 21.05.2019 у справі №921/31/18.

На думку Верховного Суду, нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема: повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 15.10.2019 №903/129/18 зазначено, що факт незвернення до суду уповноваженого суб`єкта з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 08.02.2019 у справі №915/20/18, та від 13.03.2018 у справі № 911/620/17.

Нездійснення позивачем протягом тривалого часу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом протягом тривалого часу після звернення до відповідача, надає право прокурору на звернення до суду з даним позовом.

Ураховуючи, що вказані інтереси позивача до цього часу залишаються не захищеними, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів у спірних правовідносинах, а відповідна позовна заява місцевої прокуратури є єдиним ефективним засобом захисту цих інтересів.

ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні.

Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін. Так, ЄСПЛ визнає, що є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави». Крім того, наявність у прокурора таких повноважень жодним чином не суперечить системі європейських цінностей та не порушує інституту основоположних прав та свобод людини.

На підтвердження цього твердження в Рекомендаціях Комітету міністрів Державам-учасницям щодо ролі прокурорів поза межами кримінального судочинства від 19.09.2012 визначено, що якщо національна правова система визначає обов`язки та повноваження державних прокурорів за межами системи кримінального правосуддя, їхньою місією має бути представництво загальних або громадських інтересів, захист прав людини та основних свобод, а також підтримка верховенства права. Статтями 13,14 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної(морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Водночас, відповідач не може мати законних очікувань у використанні земельної ділянки державної власності площею 30,1115 га за суттєво заниженим розміром орендних платежів.

Пред`явлення прокурором цього позову не порушує принципу рівності сторін, адже його процесуальні права мають такий же обсяг як і відповідача по справі. Окрім цього, відповідач не позбавлений можливості користуватись правовою допомогою інших осіб, яким законом надається таке право.

Твердження відповідача про те, що попередня технічна документація про грошову оцінку земельної ділянки, яку він орендує, є чинною, оскільки її ніхто не скасовував, і що порушуються його конституційні права, а також в цьому випадку необхідно застосувати вимоги статті 58 Конституції України, - суд не бере до уваги та відхиляє.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003р. нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

В даному випадку, технічна документація про грошову оцінку земельної ділянки не є нормативно-правовим актом вимоги статті 58 Конституції України на неї не розповсюджуються.

Посилання відповідача на ту обставину, що він не згідний з нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, суд не бере до уваги.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Так, прокурором долучено до матеріалів справи витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (а.с. 26). Зазначений витяг є належним та допустимим письмовим доказом.

Водночас, відповідачем не надано суду іншого письмового доказу, який би, на його переконання, передбачав іншу нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки.

Доводи відповідача про те, що на момент звернення прокурора з позовом до суду Солобковецька сільська рада не була власником зазначеної земельної ділянки, суд розцінює критично.

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-ІX від 28.04.2021, який набрав чинності 27.05.2021, розділ X Земельного кодексу України «Перехідні положення» доповнено п. 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Отже, з 27.05.2021 повноваження власника земель усіх категорій (у тому числі сільськогосподарського призначення, водного фонду, промисловості тощо), що розташовані за межами населених пунктів, окрім визначених п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, належать органам місцевого самоврядування.

Таким чином, необхідно внести зміни до Договору оренди землі без номеру від 13 листопада 2009 року, укладеного між Ярмолинецькою районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 30, 1115 га, кадастровий номер 6825887200:02:020:0001, а саме: пункт 9 Договору викласти в такій редакції - «Річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 63 014 грн. 47 коп. (шістдесят три тисячі чотирнадцять гривень 47 копійок), що становить 2, 628 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на розрахунковий рахунок Солобковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області».

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктом 1 частини 2 статті 141 КПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже, з ОСОБА_1 (проживаючого: АДРЕСА_1 ; зареєстрованого: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) необхідно стягнути на користь прокуратури Хмельницької області (код ЄДРПОУ 02911102, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, р/р UA188201720343120002000002814, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір в розмірі 2270 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 77-81, 89, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України,

вирішив:

Позов задоволити повністю.

Внести зміни до Договору оренди землі без номеру від 13 листопада 2009 року, укладеного між Ярмолинецькою районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 30, 1115 га, кадастровий номер 6825887200:02:0206:0001, а саме: пункт 9 Договору викласти в такій редакції - «Річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 63 014 грн. 47 коп. (шістдесят три тисячі чотирнадцять гривень 47 копійок), що становить 2, 628 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на розрахунковий рахунок Солобковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області».

Стягнути з ОСОБА_1 (проживаючого: АДРЕСА_1 ; зареєстрованого: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь прокуратури Хмельницької області (код ЄДРПОУ 02911102, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, р/р UA188201720343120002000002814, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір в розмірі 2270 грн.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення виготовлене 20 вересня 2022 року.

Суддя А.В. Кульбаба