Рішення

від 04.09.2022 по справі 905/558/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.09.2022р. Справа №905/558/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-М» (69057, м.Запоріжжя, провулок Тамбовський, 2, код ЄДРПОУ 31575976)

до відповідача: Комунального підприємства «Маріупольводоканал» (87555, Донецька обл., м.Маріуполь, вулиця Соборна, 7, код ЄДРПОУ 03361508)

про стягнення 279660,45 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-М», м.Запоріжжя звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунального підприємства «Маріупольводоканал», м.Маріуполь про стягнення суми заборгованості за договором підряду №1006 від 24.09.2021р. загальним розміром 279660,45 грн, з яких 242875,20 грн основна сума боргу, 2076,08 грн 3% річних, 14281,05 грн інфляційних збитків, 20428,12 грн пені.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору №1006 від 24.09.2021р. в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати виконаних робіт, що стало підставою для нарахування інфляційних, пені та процентів річних.

Ухвалою суду від 20.07.2022р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/558/22, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав до суду заяву №91 від 08.08.2022р., згідно з якою визнав позов у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як свідчать матеріали справи, 24.09.2021р. між Комунальним підприємством «Маріупольводоканал» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-М» (виконавець) було укладено договір №1006, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов`язується, згідно технічного завдання замовника, у строки та на умовах, встановлених цим договором, надати послугу за кодом ДК 021:2015:71330000-0 Інженерні послуги різні «Поточний ремонт самопливного каналізаційного колектору вздовж пр.Мира від пр.Мира, 130 до перехрестя вул.Флотська з пр.Мира в Центральному районі м.Маріуполя», а замовник зобов`язується прийняти і сплатити надану виконавцем послугу.

За змістом п.2.1 договору №1006 від 24.09.2021р. вартість виконання послуги за цим договором (ціна договору) визначена у договірній ціні (додаток №1) та становить 4079370 грн, у тому числі ПДВ, що складає 679895 грн.

У п.3.2 укладеного сторонами правочину (в редакції додаткової угоди №1 від 29.12.2021р.) сторони визначили термін виконання послуги. Початок виконання послуги: 24.09.2021р., закінчення виконання послуги: 28.02.2022р.

Згідно з п.10.1 вказаного договору (в редакції додаткової угоди №1 від 29.12.2021р.) договір набирає чинності з дати його укладення (підписання та скріплення печатками) належним чином уповноваженими представниками обох сторін і діє до 28.02.2022р., а в частині фінансових зобов`язань до повного їх виконання.

Як визначено у п.3.3 договору №1006 від 24.09.2021р., після завершення виконання послуги протягом 5 календарних днів виконавець передає замовнику проект акту виконаної послуги, підтверджуючі документи та рахунок на оплату послуги з супровідним листом або рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Замовник протягом 30 календарних днів з моменту отримання від виконавця проекту акту виконаної послуги та необхідних супроводжуючих документів, здійснює перевірку наданого акту на відповідність вимогам цього договору, фактичному обсягу виконаної послуги та чинному законодавству. За результатами перевірки замовник підписує, скріплює печаткою та направляє виконавцю акт виконаної послуги або мотивовану відмову від прийняття відповідної послуги, в якій зазначає причини неприйняття та вказує на виявлені недоліки виконаної послуги, про що складається акт недоліків.

Як свідчать матеріали справи, 22.02.2022р. сторони підписали довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2022 року (форма КБ-3), а також акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року (форма КБ-2в), згідно з якими засвідчили належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-М» робіт на суму 242875,20 грн.

Вищевказані документи підписані представниками сторін без зауважень стосовно якості та обсягу виконаних робіт, скріплені печатками виконавця та замовника.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, позивачем доведено належними та допустимими доказами виконання робіт з поточного ремонту самопливного каналізаційного колектору вздовж пр.Мира від пр.Мира, 130 до перехрестя вул.Флотська з пр.Мира в Центральному районі м.Маріуполя на загальну суму 242875,20 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.1 ст.854 вказаного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як визначено у п.п.1.2, 2.4 договору №1006 від 24.09.2021р., розрахунок за виконану послугу проводиться в національній валюті України (гривні), у безготівковій формі, шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту виконаної послуги та отримання рахунку від виконавця. Підставою для оплати результату послуги є підписання сторонами акту виконаної послуги.

Згідно з п.4.2.2 вказаного договору замовник зобов`язався прийняти виконану послугу та сплатити виконавцю її вартість у порядку, встановленому договором.

В свою чергу, за правилами п.4.3.1 укладеного сторонами правочину виконавець має право отримати оплату за виконану послугу в строки, передбачені цим договором.

Як зазначалось, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2022 року (форма КБ-3), а також акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року (форма КБ-2в) були підписані сторонами 22.02.2022р.

Таким чином, з урахуванням змісту п.2.4 договору №1006 від 24.09.2021р., платіжні зобов`язання замовника за цим договором мали бути виконані не пізніше 24.03.2022р. включно.

При цьому, як вказує позивач та проти чого відповідач в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не заперечує, Комунальне підприємство «Маріупольводоканал» за виконані роботи не розрахувалась.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-М» правомірно заявлено до стягнення суму заборгованості за договором підряду №1006 від 24.09.2021р. у розмірі 242875,20 грн.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).

За правилами п.5.10 договору №1006 від 24.09.2021р., за порушення термінів оплати за виконані роботи згідно даного договору замовник зобов`язаний сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 20428,12 грн пені, яка нарахована за період з 24.03.2022р. по 05.07.2022р.

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, з огляду на те, що позивач припустився помилки при визначенні початку перебігу строку для нарахування неустойки, суд дійшов висновку, що сума пені за простроченими зобов`язання відповідача по оплаті виконаних робіт за договором №1006 від 24.09.2021р. становить 20295,05 грн.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, позивач заявив до стягнення 3% річних у розмірі 2076,08 грн за період з 24.03.2022р. по 05.07.2022р. та інфляційну складову боргу у розмірі 14281,05 грн за період з квітня по травень 2022 року.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, з огляду на те, що позивач припустився помилки при визначенні початку перебігу строку для здійснення відповідних нарахувань, суд дійшов висновку, що сума 3% річних становить 2056,12 грн.

Разом з тим, перевіривши розрахунок позивача щодо інфляційних втрат, суд встановив, що їх сума є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, суд визнає обґрунтованою визначену позивачем суму інфляційних у розмірі 14281,05 грн.

Як вказувалось судом, відповідач у заяві №91 від 08.08.2022р. зазначив, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-М» є обґрунтованими і визнав їх у повному обсязі.

За змістом п.1 ч.2 ст.46, ч.1 ст.191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч.4 ст.191 вказаного нормативно-правового акту, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Наразі, судом не встановлено в діях відповідача, пов`язаних з визнанням позову в частині основного боргу в сумі 242875,20 грн, пені 20295,05 грн, 3% річних 2056,12 грн, інфляційних збитків 14281,05 грн, конкретних порушень закону, а також фактів, які б доводили порушення визнанням позову прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому, визнання позову відповідачем в частині пені в сумі 133,07 грн і відсотків річних у розмірі 20 грн судом до уваги не приймається оскільки порушує права безпосередньо Комунального підприємства «Маріупольводоканал».

Таким чином, дослідивши обставини виконання робіт за договором №1006 від 24.09.2021р., настання строку виконання замовником обов`язку стосовно оплати виконаних робіт, з`ясувавши обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, надавши оцінку заяві відповідача про визнання позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені та процентів річних підлягають частковому задоволенню, а саме на суми 20295,05 грн та 2056,12 грн з одночасним задоволенням вимог в частині стягнення основного боргу і інфляційних на заявлені позивачем суми.

Щодо розподілу судових витрат, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.130 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься в ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Як встановлено, заява №91 від 08.08.2022р. Комунального підприємства «Маріупольводоканал», згідно з якою відповідач визнав позовні вимоги, подана до суду до початку розгляду справи по суті, а саме 09.08.2022р.

Таким чином, з огляду на викладені вище положення закону, 50% суми судового збору в розмірі 2097,45 грн підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.

В той же час, приймаючи до уваги, що суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача, з огляду на положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 2097,46 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Одночасно, у позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-М» викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно з яким позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн, які виникли у зв`язку зі складанням та поданням до господарського суду позовної заяви, на що адвокатом було витрачено 5 годин (1 година 1000 грн).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з 2 ст.126 вказаного нормативно-правового акту за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження надання професійної правничої допомоги до матеріалів позову додано: договір на надання правової допомоги б/н від 04.07.2022р., додаткову угоду від 04.07.2022р., акт приймання-передачі наданих послуг №1006-1 від 11.07.2022р. на суму 5000 грн, ордер серії АР від 14.07.2022р. щодо уповноваження на ведення справи адвоката Штабовенка Д.В., платіжне доручення №928 від 13.07.2022р. на суму 5000 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд, з огляду на приписи п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу підлягає частковому стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.2 ст.46, ст.ст.86, 129, ч.ч.1, 4 ст.191, ст.ст.236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Маріупольводоканал» (87555, Донецька обл., м.Маріуполь, вулиця Соборна, 7, код ЄДРПОУ 03361508) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-М» (69057, м.Запоріжжя, провулок Тамбовський, 2, код ЄДРПОУ 31575976) основний борг у розмірі 242875,20 грн, пеню 20295,05 грн, 3% річних 2056,12 грн, інфляційні збитки 14281,05 грн, судовий збір в сумі 2096,31 грн, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 4997,26 грн.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Авто-М» (69057, м.Запоріжжя, провулок Тамбовський, 2, код ЄДРПОУ 31575976) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2097,45 грн, сплачений на підставі платіжного доручення №927 від 13.07.2022р.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 05.09.2022р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.О.Паляниця