Рішення

від 11.09.2022 по справі 910/6399/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.09.2022Справа № 910/6399/21Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.

розглянувши у судовому засіданні матеріали

позовної заяви ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АУДИТОРСЬКА ФІРМА "АНАЛІТИК"

до відповідача: УКРАЇНСЬКОГО КУЛЬТУРНОГО ФОНДУ

про стягнення 235 000,00 грн.,

за участю представників:

від позивача: Туманян А.О., Недошовенко А.О.;

від відповідача: Сахно А.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "АУДИТОРСЬКА ФІРМА "АНАЛІТИК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до УКРАЇНСЬКОГО КУЛЬТУРНОГО ФОНДУ про стягнення 235 000,00 грн., з яких: 215 000,00 грн. - заборгованості за договором про надання аудиторських послуг №202-16/04-1 від 16.04.2020 та 20 000,00 грн. - завдана моральна шкода.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Станом на 25.05.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові уточнення та уточнена позовна заява з посиланням на вимоги ухвали суду від 26.04.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання у справі призначено на 23.06.2021.

У підготовчому засіданні 23.06.2021 судом на підставі ч.2 ст.216 ГПК України оголошено перерву на 04.08.2021.

25.06.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

23.07.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

02.08.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшов Відзив на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 04.08.2021 судом на підставі ч.2 ст.216 ГПК України оголошено перерву на 08.09.2021.

11.08.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла Відповідь на відзив на позовну заяву.

26.08.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

06.09.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

08.09.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшли письмові пояснення.

У підготовчому засіданні 08.09.2021 судом на підставі ч.2 ст.216 ГПК України оголошено перерву на 18.10.2021.

13.10.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

18.10.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшли письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 відкладено розгляд справи на 03.11.2021.

Судове засідання, призначене на 03.11.2021 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Приходько І.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 призначено судове засідання на 24.11.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 вирішено здійснювати розгляд справи №910/6399/21 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 22.12.2021.

14.12.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 повідомлено учасників справи, що призначене на 16.02.2022 підготовче засідання не відбудеться у зв`язку із направленням судді Приходько І.В. на навчання згідно з Календарним планом Національної школи суддів України, підготовче засідання призначено на 23.02.2022.

09.02.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

21.02.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшли письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2022 учасників справи було повідомлено, що 23.02.2022 по поданій справі було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 21.03.2022, судове засідання, призначене на 21.03.2022, не відбулось у зв`язку з введенням на території України режиму воєнного стану, а також у зв`язку з існуванням загрози життю та здоров`ю людей.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 призначено судове засідання на 12.09.2022.

05.09.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

У судовому засіданні 12.09.2022 суд заслухав представників позивача, які позовні вимоги підтримали та просили задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.09.2022 заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

16.04.2020 між Приватним акціонерним товариством «Аудиторська фірма «Аналітик» (виконавець, позивач) та Українським культурним фондом (замовник, відповідач) було укладено договір про надання аудиторських послуг № 2020-16/04-1 (далі - Договір).

Відповідно до п.1 Договору виконавець зобов`язується надати послуги, які зазначені в Договорі, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Найменування послуг: послуги з проведення перевірки з питань оцінки дотримання Відповідачем вимог законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності за 2018 та 2019 роки та перевірки відповідності внутрішніх розпорядчих документів Відповідача нормам діючого законодавства за 2018, 2019, 2020 роки ДК 021:2015 - 79212000-3 Аудиторські послуги.

Відповідно до п.3.1. Договору ціна цього Договору складає 215 000 грн. без ПДВ.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що оплата за надані послуги здійснюється замовником впродовж 10 (десяти) банківських днів з моменту надання послуг та підписання акту наданих послуг.

У пунктах 10.1- 10.2 Договору встановлено, що договір набуває чинності з момоенту підписання і діє до 31.12.2020. Сплив дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке сталося під час дії цього поговору.

Позивач зазначає, що під час аудиторської перевірки ним було виявлено ряд порушень зі сторони посадових осіб відповідача. Замість надання пояснень та здійснення заходів щодо виявлених порушень позивач отримав від відповідача вимогу змінити предмет завдання і не перевіряти діяльність відповідача щодо підтримки проектів шляхом їх фінансування з державного бюджету. Також, відповідач запропонував власний варіант звіту незалежного аудитора, у якому були виключені виявлені позивачем зауваження стосовно такої діяльності відповідача.

Утім, позивач вказує, що проект Звіту незалежного аудитора було надіслано 14.08.2020 на електронну пошту відповідача, а також переданий кур`єром разом із супровідним листом від 14.08.2020 р. № 552. Натомість, за доводами позивача, відповідачем на електронну пошту позивача були надіслані коментарі та зауваження до проекту Звіту.

Позивач зазначає, що 02.10.2020 року ним було надіслано Звіт незалежного аудитора з врахуванням коментарів та зауважень до відповідача разом із супровідним листом № 612 від 02.10.2020.

У відповідь 08.10.2020 замовник надіслав лист № 1176-02/02-15, в якому виклав свої претензії на аудиторський висновок позивача, на що позивач відреагував листом № 638 від 09.10.2020, в якому обґрунтував безпідставність претензій відповідача щодо звіту аудитора.

У листі від 15.10.2020 № 1214-02/02-15 відповідачем було запропоновано допрацювати Звіт незалежного аудитора та вказано, що «у разі відмови доопрацювання тих питань, які були вказані в технічному завданні та які були предметом аудиторської перевірки ... Український культурний фонд має звернутися до державних органів проведення контролю та аудиту задля проведення повного аудиту ...». 19.10.2020 в листі № 651 позивач надав відповідь щодо листа 1214-02/02-15 від 15.10.2020, де зазначив, що позивачем були перевірені всі важливі аспекти фінансово-господарської діяльності відповідача, що і було відображено у відповідних розділах Звіту.

На відмову позивача про зміну предмету аудиторської перевірк, відповідач направив лист від 21.10.2020 р. № 1252-02/02-15 з відмовою від подальшого проведення аудиту і будь-якого прийняття результатів наданих послуг і результатів проведеної перевірки за Договором, посилаючись на виявлені недоліки та неякісно надані послуги.

Також відповідач направив скаргу до Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю та Аудиторської палати України, однак рішенням Ради Аудиторської палати України № 52 від 21.01.2021, було відмовлено в порушенні дисциплінарної справи стосовно позивача.

Вказуючи на факт надання послуг за договором належної якості та у повному обсязі на загальну суму 215 000,00 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості. Крім того позивач наголошує на тому, що скарга до Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю є безпідставною та була надіслана з метою тиску та підривання його ділової репутації, у звязку із чим сторона просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Так, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що позивач безпідставно змінив напрями предмету перевірки, що вплинуло на те, що позивачем не здійснено перевірку встановлених у технічному завданні питань, та, навпаки, перевірені ті питання, які не включались до напрямків перевірки, що, на думку відповідача, свідчить про зміну в односторонньому порядку предмету Договору.

Відповідач також наголошує на тому, що всупереч технічному завданню та предмету Договору, позивач, змінивши напрямки перевірки, почав здійснювати перевірку фінансової звітності реалізованих культурно-мистецьких проектів. Також предметом Договору не визначено повноваження позивача щодо надання висновків по реалізованим культурно-мистецьким проектам, фінансова звітність, яких вже підтверджена висновками інших незалежних аудиторів.

Таким чином, не здійснення оплати послуг позивача у розмірі, що визначені умовами договору, ґрунтується на безкомпромісній позиції відповідача, яка полягає в тому, що позивач у свавільній манері порушив умови спеціального законодавства, в рамках якого мав здійснювати свою діяльність та одноосібно вирішив, що має право перевіряти якість наданих послуг іншими аудиторами, які здійснювали перевірку культурно-мистецьких проектів, і які є колегами та мають рівні права згідно із Законом України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність».

Викладені вище обставини, за твердженням відповідача, обумовили його право повідомити виконавця про відмову від прийняття послуг за Договором та не здійснювати розрахунки із контрагентом через неякісно надані послуги.

Щодо наведених доводів відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За висновком суду особливість договірних правовідносин між сторонами вбачається у специфічному предметі спірного договору, яким є надання саме аудиторських послуг (ДК 021:2015-79212000-3), що передбачає здійснення комплексу спеціальних профільних дій з питань оцінки дотримання замовником вимог законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності за 2018 та 2019 роки та перевірки відповідності внутрішніх розпорядчих документів відповідача нормам діючого законодавства за 2018, 2019, 2020 роки. Специфіка проведення аудиторської перевірки обумовлює наявність уповноваженого та сертифікованого суб`єкта, на якого законодавством (а не лише умовами договору) покладені відповідні обов`язки.

Пункт 3 частини першої статті 1 Закон України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» встановлює, що аудиторська діяльність - незалежна професійна діяльність аудиторів та суб`єктів аудиторської діяльності, зареєстрованих у Реєстрі аудиторів та суб`єктів аудиторської діяльності, з надання аудиторських послуг.

Пунктом 1 вказаної статті визначено, що аудит фінансової звітності - аудиторська послуга з перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності та/або консолідованої фінансової звітності юридичної особи або представництва іноземного суб`єкта господарювання, або іншого суб`єкта, який подає фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність групи, з метою висловлення незалежної думки аудитора про її відповідність в усіх суттєвих аспектах вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим вимогам.

Судом встановлено, що за результатами проведення аудиту позивачем були виконані умови договору в частині складання відповідних звітів українською мовою з питань оцінки дотримання Українським культурним фондом вимог законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій та перевірки відповідності внутрішніх розпорядчих документів.

Основний мотив заперечень відповідача щодо його обов`язку оплатити надані позивачем послуги полягає в тому, що, аудиторські послуги, начебто, були надані неналежної якості, про що сторона прямо зазначила у листі від 21.10.2020 р. № 1252-02/02-15.

В цій частині суд зазначає, що на підтвердження доводів щодо неналежної якості наданих послуг відповідач наводить лише власні міркування щодо зміни позивачем напрямків перевірки, надання відповідей на зайві питання, на питання, які не входили у предмет дослідження тощо. Істотною обставиною у даному випадку є той факт, що відповідач не є тим суб`єктом, який має достатній обсяг повноважень одноособово перевіряти та оцінювати якість аудиторських послуг та керуючись лише своєю власною думкою стверджувати про неякісно проведену аудиторську перевірку, тим самим звільняючи себе від обов`язку виконати умови договору щодо оплати вже повністю проведеної та переданої замовникові роботи.

Так, пунктом 8 частини першої статті 1 Закон України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» визначено, що внутрішній контроль якості виконання завдання - оцінка роботи аудитора або ключового партнера з аудиту, задокументованої у робочих документах аудитора, на предмет підтвердження обґрунтованості висновків, що містяться у проекті аудиторського звіту або інших звітів.

При цьому частиною другою статті 32 вказаного Закону встановлено, що внутрішній контроль якості виконаного завдання з аудиту фінансової звітності проводиться рецензентом, який призначається з числа аудиторів, не залучених до виконання завдання з обов`язкового аудиту фінансової звітності, огляд якого проводиться. Якщо у суб`єкта аудиторської діяльності відсутній аудитор, який не залучався до виконання завдання з обов`язкового аудиту, то для огляду виконаного завдання може бути залучений аудитор, який не пов`язаний трудовими відносинами з таким суб`єктом аудиторської діяльності.

Частинами 1-4, 8, 12 статті 40 вищезазначеного Закону визначено, що контроль якості аудиторських послуг суб`єктів аудиторської діяльності здійснюється шляхом проведення перевірки якості аудиторських послуг суб`єктів аудиторської діяльності щодо дотримання ними міжнародних стандартів аудиту, принципу незалежності, ефективності внутрішньої системи контролю якості аудиторських послуг, дотримання вимог цього Закону. Система контролю якості аудиторських послуг складається з політики та процедур, розроблених та впроваджених суб`єктами аудиторської діяльності відповідно до міжнародних стандартів аудиту. Обов`язковий контроль якості аудиторських послуг здійснюється щодо:

1) суб`єктів аудиторської діяльності, які надають послуги із обов`язкового аудиту фінансової звітності великих підприємств, банків, професійних учасників ринків капіталу та емітентів, цінні папери яких допущені до торгів на регульованому фондовому ринку або щодо цінних паперів яких здійснено публічну пропозицію, - один раз на три роки;

2) суб`єктів аудиторської діяльності, які надають послуги із обов`язкового аудиту фінансової звітності, крім зазначених у пункті 1 цієї частини, - один раз на шість років.

4. Контроль якості аудиторських послуг суб`єктів аудиторської діяльності, які мають право проводити обов`язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес, проводиться Інспекцією.

Контроль якості аудиторських послуг суб`єктів аудиторської діяльності, які надають послуги із обов`язкового аудиту фінансової звітності (крім суб`єктів аудиторської діяльності, які мають право проводити обов`язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес), проводиться Аудиторською палатою України.

Контроль якості аудиторських послуг суб`єктів аудиторської діяльності, які не надають послуги із обов`язкового аудиту фінансової звітності, здійснюється за їхньою власною ініціативою Аудиторською палатою України.

Безпосередньо перевірки з контролю якості здійснюються інспекторами, які є посадовими особами Інспекції та працівниками Комітету з контролю якості аудиторських послуг Аудиторської палати України.

За результатами перевірки з контролю якості складається звіт, який має містити основні висновки та рекомендації.

Разом із цим, жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження проведення контролю якості виконаного позивачем завдання (Звіту) у встановленому Законом порядку відповідачем надано не було, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість доводів щодо надання послуг неналежної якості. Переважна більшість доводів відповідача фактично направлена не на доведення факту надання позивачем послуг неналежної якості, а також не на спростування правильності та об`єктивності відомостей, що були зазначені у звіті, а саме на намаганні довести факт перевищення повноважень аудиторською фірмою при здійсненні відповідної оцінки. Однак, на підтвердження цього відповідач так само не надав належних та достовірних доказів.

У свою чергу, у пункті 5.1.2. Договору, сторони узгодили, що виконавець повинен покладатися на свій професійний досвід і судження. Виконавець повинен брати брати до уваги коментраі й виправлення замвоника, але не зобов`язаний погоджуватися з усіма ними, і думка Виконавця вважається остаточною.

В цій частині суд зазначає про обґрунтованість доводів позивача стосовно того, що відповідно до пункту 2 частини 2 ст. 8 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» на позивача, як на аудиторську фірму що є суб`єктом первинного фінансового моніторингу, покладений обов`язок забезпечувати належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином надасть можливість виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) незалежно від рівня ризику ділових відносин з клієнтом (проведення фінансових операцій без встановлення ділових відносин) та повідомляти про них спеціально уповноважений орган, а також запобігати використанню послуг та продуктів суб`єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивач провів аудиторську перевірку фінансово-господарської діяльності відповідача, виконав та надіслав Звіти незалежного аудитора відповідачеві у порядку, строки та спосіб, що визначені умовами Договору. Жодних підстав вважати, що позивачем були надані послуги неналежної якості або не в повному обсязі у межах даної справи відповідачем доведено не було.

Таким чином, на підставі наявних в матеріалах справи документів, суд вважає, що факт наявності у відповідача суми основного боргу у розмірі 215 000 грн. позивачем доведений та відповідачем у встановленому порядку не спростований, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 20 000 грн., суд зазначає наступне.

Згідно статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння моральної шкоди позивачеві необхідно встановити наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

Також під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, також вчинення дій спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №910/10399/18.

Частиною 1 статті 91, статтею 201 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя, честь, гідність і ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ділова репутація є сукупністю документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Позивач вказує, що скарга до Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю є безпідставною та була надіслана відповідачем з метою тиску та підривання ділової репутації позивача, тоді як стягнення морально шкоди обґрунтовується тим, що позивач був змушений давати пояснення Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю та відновлювати свою ділову репутацію, честь та гідність, на що сторона витрачала свій час, нерви, кошти та інші ресурси, які потрібні були для надання пояснень.

У той же час, позивачем належними та допустимими доказами не доведено будь-яких обставин стосовно того, що йому як суб`єкту господарювання було дійсно завдано моральну шкоду (зокрема, заподіяно шкоду діловій репутації безпосередньо реалізацією замовником законного права на звернення до уповноваженого органу із відповідною скаргою); не надано розрахунку заявленої ним до стягнення суми моральної шкоди та не зазначено, з яких саме об`єктивних критеріїв він виходив, заявляючи вимогу про стягнення моральної шкоди саме у розмірі 20 000 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 215 000 грн.

В іншій частині позов не підлягає задоволенню, враховуючи встановлені у даному рішенні обставини.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з УКРАЇНСЬКОГО КУЛЬТУРНОГО ФОНДУ (Україна, 01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ І. ФРАНКА, будинок 19, ідентифікаційний код 41436842) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АУДИТОРСЬКА ФІРМА "АНАЛІТИК" (Україна, 01042, місто Київ, ВУЛ. ЧИГОРІНА, будинок 57 А, ідентифікаційний код 14274505) суму основного боргу у розмірі 215 000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 225,00 грн.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 19.09.2022.

Суддя І.В. Приходько