Рішення

від 18.09.2022 по справі 916/1440/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" вересня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1440/22

Господарський суд Одеської області у складі судді С.В. Літвінова, розглянувши справу за позовом за позовом Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК"; (вул. С. Петлюри, 30 Київ, 01032) до відповідача: Приватне підприємство "Науково-технічний центр"Оріон" (вул. Приморська, 11, Южне, Одеса, Одеська область, 65481) про стягнення 100892,61 грн.;

Відповідно до ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Науково-технічний центр"Оріон", в якій просить суд стягнути з відповідача 100892,61 грн., з яких 88584,61грн. - заборгованість по тілу кредита, 12298,34грн. - заборгованість по відсоткам, 9,66грн. - пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем заяви-договору №ІD8467626 від 31.08.2020р..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.07.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1440/22, Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою з відміткою "адресат відсутній"

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, оскільки ухвала суд про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

31.08.2020 року за допомогою ЕЦП Акціонерним товариством „ТАСКОМБАНК (Банк) та Приватним підприємством "Науково-технічний центр"Оріон" (Позичальник) підписано Заяву договір №ID8467626 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ ТАСКОМБАНК (продукт Кредит на розвиток бізнесу), згідно з якою за умови наявності вільних коштів Банк зобов`язується надати Позичальникові Кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим Договором, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути Кредит і сплатити проценти за користування Кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п.1.2. Договору, кредит надається у формі зарахування кредитних коштів у сумі Кредиту на поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у AT „ТАСКОМБАНК з цільовим призначенням на поповнення обігових коштів; придбання основних засобів; рефінансування кредиту іншого банку.

Умовами п. 2.1., п. 2.2 Договору, розмір кредиту:135 000 грн., валюта кредиту: гривня.

Відповідно до п. 2.3.1. Договору, розмір процентної ставки за користування кредитом: 34,00% річних.

Згідно до п. 2.3.2. Договору, розмір комісійної винагороди за видачу Кредиту: не передбачається.

Згідно до п. 2.3.3. Договору, розмір штрафу (плати) за дострокове / частково дострокове погашення Кредиту: 1 % від суми, яка перевищує плановий платіж згідно графіку.

Умовами п. 2.4. Договору передбачено терміни і порядок погашення кредиту: погашення основного боргу за Кредитом, сплата процентів - щомісяця, починаючи з місяця наступного за місяцем укладення Договору, числа в яке було укладено Договір. Погашення ануїтетного платежу здійснюється в день згідно ГраФіку погашення Кредиту (календарного числа дати укладання Договору). У разі внесення платежу в розмірі, що перевищує плановий платіж, сума грошових коштів сплачених Позичальником, зараховується Банком в рахунок погашення наступного платежу та погашається в день згідно Графіку, сума яка лишилася після сплати планового платежу перераховується на погашення заборгованості (тіла кредиту) Позичальника за кредитом шляхом коригування останнього ануїтетного платежу. Розмір останнього ануїтетного платежу (останніх платежів) може відрізнятися від розміру ануїтетного платежу встановленого згідно умов Договору (графіку погашення Кредиту) і буде становити суму фактичної заборгованості за кредитом, що залишилася після сплати Позичальником всіх попередніх ануїтетних платежів. Сплата комісійної винагороди (за наявності) за видачу Кредиту - одноразово, сплачується у день надання кредитних коштів. Сплата штрафу (плати) за дострокове / частково дострокове погашення Кредиту - одноразово протягом перших 4 місяців кредитування за кожен факт порушення графіку погашення Кредиту. Плата нараховується на суму, яка перевищує плановий платіж згідно графіку, сплачується у день дострокового / частково дострокового погашення Кредиту. Сторони узгодили, що графік погашення Кредиту надається у Додатку 1 до цього Договору та доступний Клієнту у системі «ТАС24 Бізнес».

Відповідно до п. 2.5. Договору, Починаючи з наступного повного календарного місяця від дати укладення Кредитного договору забезпечити чисті обороти (грошові надходження на рахунок Позичальника від основної діяльності - реалізації продукції та товарів, виконання робіт, надання послуг) за своїм поточним рахунком, відкритим у Банку, в сумі не менше 12250,00 грн. в місяць. Моніторинг стану відповідності оборотів по поточному рахунку проводиться Банком щомісячно. У випадку невиконання або неналежного виконання даних умов, Банк має право нарахувати, вимагати сплати та стягнути, а Позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф в розмірі 2,00% від суми виданого Кредиту (але не менше 200,00 грн.), за кожен місяць в якому не було виконано зобов`язання, що є підставою для застосування неустойки (невиконання або неналежного виконання умов, встановлених в цьому пункті) до припинення цих обставин.

Дострокове погашення кредиту - без обмежень. Дострокове повне погашення кредиту здійснюється за заявою Позичальника шляхом списання коштів з поточного рахунку в Банку або шляхом перерахунку коштів Позичальником самостійно на транзитний рахунок для погашення кредиту (клопотання Позичальника не потребується). У разі часткового дострокового погашення кредиту сума грошових коштів сплачених Позичальником, зараховується Банком в рахунок погашення заборгованості (тіла кредиту) Позичальника за кредитом шляхом коригування останнього ануїтетного платежу, в дату платежу згідно Графіку. Здійснення дострокового часткового погашення кредиту в дату відмінну від дати платежу згідно Графіку проводиться за зверненням Позичальника. Будь-яке часткове дострокове погашення заборгованості по кредиту не звільняє Позичальника від сплати чергового ануїтетного платежу в установлений Договором день сплати згідно Графіку. Такі зміни не потребують укладення додаткової угоди до Договору(п. 2.6. Договору).

Строк кредиту: 36 місяці з дати укладення Договору (п. 2.7. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, Позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі необхідної для сплати щомісячних платежів згідно гафіку погашення Кредиту. Остаточне погашення за кредитом Позичальник повинен здійснити не пізніше дати зазначеної в п. 2.7. цього Договору. (п. 3.2. Договору).

Згідно до п. 3.3. Договору, у випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права Банку Позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.

Умовами п. 4.1. Договору визначено, що цей Договір, Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ „Таскомбанк та Цінові параметри продукту є Кредитним договором.

Відповідно до п. 4.2. Договору, цей Договір є договором приєднання у визначенні статті 634 Цивільного кодексу України, в зв`язку із чим: умови цього Договору визначаються Банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті Банку http://www.tascombank.com.ua та укладається лише шляхом приєднання до Договору в цілому, особа, що виявила намір укласти Договір, не може запропонувати Банку внести зміни до запропонованих умов Договору або запропонувати включення до договору своїх умов, у випадку незгоди зі змістом та формою цього Договору чи окремих його положень особа, яка виявляє намір укласти Договір має право відмовитись від його укладення, вимоги щодо зміни або розірвання цього Договору, після набрання ним чинності, пред`являються і підлягають задоволенню відповідно до положень цього Договору та законодавства України.

Згідно до п. 4.3., п.4.4, п. 4.5. Договору Строк дії Договору встановлений в розділі 18 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК». У разі повного погашення Кредиту та виконання Позичальником усіх зобов`язань перед Банком згідно Кредитного договору, кредитний договір автоматично закривається (припиняється) без звернення Клієнта з подальшим припиненням договорів поруки (за наявності). Дата підписання Заяви-договору шляхом накладення електронних підписів обох Сторін вважається датою укладання Договору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивачем було зазначено суду, що умови кредитного договору з боку Позичальника ФОП Дудуш П.Д. не виконані та кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, у зв`язку з чим саном на 06.04.2021р. розмір заборгованість по тілу кредиту (в.т.ч. прострочена) перед Банком за кредитним договором №ID7312285 від 20.11.2019 року складає 86617,24 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку Позичальника.

З матеріалів справи вбачається, що 27.11.2020р. позивач надіслав відповідачу повідомлення-вимогу про погашення заборгованості.

Згідно з розрахунком позивача, який наведений у позовній заяві, станом на заборгованість відповідача за кредитним договором №ID7312285 від 20.11.2019р. становить 97429,11 грн., в т.ч. - заборгованість по тілу кредиту 86617,24 грн.; заборгованість по відсоткам 0,01 грн.; - заборгованість по комісії 7950 грн.; сума пені, нарахованої на суму простроченої заборгованості 2861,86 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення Акціонерного товариства ТАСКОМБАНК з відповідним позовом до господарського суду Одеської області.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 31.08.2020 року за допомогою ЕЦП Акціонерним товариством „ТАСКОМБАНК (Банк) та Приватним підприємством "Науково-технічний центр"Оріон" (Позичальник) підписано Заяву договір №ID8467626 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ ТАСКОМБАНК (продукт Кредит на розвиток бізнесу), згідно з якою за умови наявності вільних коштів Банк зобов`язується надати Позичальникові Кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим Договором, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути Кредит і сплатити проценти за користування Кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст.1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ ТАСКОМБАНК).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст. 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

З урахуванням положень п. 2 ст. 1 Цивільного кодексу України відносини повинні бути засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Крім того, ст. 6 і 627 Цивільного кодексу України передбачено свободу договору, що полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Отже, виходячи з того, що наявна у справі заява-договір про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів, яка підписана відповідачем 31.08.2020р., містить умови щодо виду, строку та розміру кредиту, розміру процентної ставки за користування кредитом, розміру комісійної винагороди, розміру пені у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, а також встановлені обставини справи, які свідчать про невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо строків повернення кредиту, встановленого у такому договору, про надсилання позивачем відповідачу вимоги-повідомлення погашення кредиту, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу за кредитом у розмірі 88584,61 грн., боргу з оплати відсотків за користування кредитом у розмірі 12298,34 грн.

В той же час щодо заявленої до стягнення суми пені за період з 27.12.2021р. по 26.06.2022р. в розмірі 9,66грн. суд зазначає наступне

Приймаючи до уваги встановлення судом факту порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту, з огляду на погодження сторонами в договорі такого виду відповідальності, як пеня, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення пені.

Водночас, суд не може погодитись з визначеним позивачем періодом нарахування пені з огляду на положення пункту 8 розділу 9 Господарського кодексу України, згідно яких у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

При цьому, суд враховує, що згідно ч. 2 ст. 5 ЦК України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Враховуючи наведені положення Господарського кодексу України, а також, враховуючи, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 на усій території України встановлено з 12 березня 2020р. карантин, суд вважає, що починаючи з 12.03.2020р., позичальника звільнено від обов`язку сплати пені за прострочення повернення тіла кредиту та процентів, з огляду на що кінцевою датою нарахування пені в даному випадку є - 11.03.2020р.

Отже, з урахуванням вказаних змін, внесених Законом №691-ІХ від 16.06.2020р., суд приходить до висновку про звільнення позичальника від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки, штрафів та пені, починаючи з 12.03.2020р.- дня введення карантину на території України.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені нарахованої за період з 27.12.2021р. по 26.06.2022р. в розмірі 9,66грн.

При цьому, судом враховується, що всупереч вимог ч.1 ст.74 ГПК України, за час розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних заперечень щодо встановлених судом обставин про наявність заборгованості за кредитом, а тим більш доказів, що спростовують такі обставини.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства ТАСКОМБАНК є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, проте враховуючи відмову у стягненні пені, підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємство "Науково-технічний центр"Оріон" (вул. Приморська, 11, Южне, Одеса, Одеська область, 65481, код 41650965) на користь Акціонерного товариства ТАСКОМБАНК (01032, м. Київ, вул. М. Петлюри, б. 30, код ЄДРПОУ 09806443) заборгованість по тілу кредиту в сумі 88584,61грн., заборгованість по відсотках в сумі 12298,34 грн. та судовий збір в сумі 2481 грн..

3. В решті позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 19 вересня 2022 р.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов