Рішення

від 06.09.2022 по справі 916/230/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" вересня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/230/22

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглядаючи справу позовну заяву Одеського обласного комунального підприємства "Видавництво "ЧОРНОМОР`Я" (площа Бориса Дерев`янка, № 1, м. Одеса, 65076, код ЄДРПОУ 05905705) до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Ектіс Шип Менеджмент (вул. Буніна, № 12, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 39949385) про розірвання договору, зобов`язання звільнити приміщення та стягнення 57730,09 грн.

за участю представників:

від позивача:Матвєєв А.С. - за довіреністтю;

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

31.11.2022 Одеське обласне комунальне підприємство Видавництво Чорномор`я звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Ектіс Шип Менеджмент, в якій просить суд:

- стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 57730,09 грн., з яких: основний борг в розмірі 46754,09 грн., пеня в розмірі 6355,71 грн., 3% річних в розмірі 1128,77 грн. та інфляційні витрати в розмірі 3491,52 грн.;

- розірвати договір оренди нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. 07.02.2019 та зареєстрованого в реєстрі №122;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Ектіс Шип Менеджмент звільнити нежитлове підвальне приміщення споруди складу с наземним входом, розташоване в нежитловій будівлі під літерою Р, зазначене в технічному паспорті за №11-1, загальною площею 23,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, площа Бориса Дерев`янка, буд. №1. Також, просить суд стягнути з відповідача суму судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна №122 від 07.02.2019 в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів за період з лютого 2019 року по грудень 2021 року.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.02.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.07.2022р. було закрито підготовче провадження та справу призначено по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ТОВ Ектіс Шип Менеджмент, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень, проте свого представника в судові засідання не направив, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтував, своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

Ухвали суду направлялися на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Ектіс Шип Менеджмент, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Буніна, № 12, м. Одеса, 65005, проте останнім не отримані ухвали за причиною адресат відсутній за вказаною адресою.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи (фізичної особи - підприємця) - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того пунктом сьомим статті 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд окремо звертає увагу, що з 01.01.2020 набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 27.12.2019, відповідно до яких:

- рекомендовані листи з позначкою Судова повістка, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Судова повістка. Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою Судова повістка, працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 991 Правил);

- рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 992 Правил).

Таким чином, повернення відділенням Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" поштових відправлень суду, які є Судовими повістками в розумінні чинного законодавства України із непередбачених для Судових повісток причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У судовому засіданні 07.09.2022р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

07 лютого 2019 року між ООКП Видавництво Чорномор`я (орендодавець ) та ТОВ Ектіс Шип Менеджмент (орендар) був укладений Договір оренди нерухомого майна, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. та зареєстрований в реєстрі за № 122, згідно п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове підвальне приміщення споруди складу с наземним входом, розташоване в нежитловій будівлі під літерою Р, зазначене в технічному паспорті за №11-1, загальною площею 23,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, площа Бориса Дерев`янка, буд. №1.

При цьому, згідно абзацу 2 підпункту 1.1.1. п. 1.1 Договору вищезазначена нежила будівля розташована на земельній ділянці, загальною площею 2,5094 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5110137300:57:005:0015, що знаходиться за адресою: місто Одеса, площа Бориса Дерев`янка (площа Незалежності), № 1, яка знаходиться в постійному користуванні Одеського обласного комунального підприємства Видавництво Чорномор`я на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 206461, виданого Управлінням Держземагенства у м. Одесі Одеської області 17.12.2012 року, та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 511010003000018.

Відповідно до п. 2.1. Договору від 07.02.2019 орендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі майна в оренду. Майно повинно бути передано орендодавцем у стані придатному для використання. Технічний стан майна повинен бути задовільний, без явних недоліків основних і допоміжних конструкцій, покрівлі, обладнання, каналізаційних і водогінних мереж та інших інженерних мереж, що відображається в Акті приймання-передачі майна в оренду.

При цьому, згідно п. 2.4. Договору майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі (повернення) майна.

Орендна плата перераховується орендодавцю щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, та визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - листопад 2018 року - 1 139,32 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - лютий 2019 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за грудень 2018 року, січень та лютий 2019 року, після їх повідомлення Держкомстатом. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оплата орендної плати здійснюється орендарем на підставі рахунку, виставленого орендодавцем (п. 3.1. Договору від 07.02.2019).

Пунктами 3.3., 3.4. Договору встановлено, що орендна плата, сплачена несвоєчасно або не в повному обсязі, сплачується орендодавцеві з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день оплати. Якщо орендар не вносить орендної плати протягом 60 календарних днів понад строку її сплати, вказаного у п.3.1 цього Договору, це є для орендодавця підставою щодо розірвання Договору у порядку, встановленому чинним законодавством України, шо не звільняє орендаря від обов`язків по сплаті пені та орендної плати за час користування майном.

Згідно п. 3.5. Договору від 07.02.2019 вказана у п.3.1 Договору орендна плата не враховує ПДВ, експлуатаційні витрати орендодавця по утриманню об`єкта оренди, податок на землю тощо, які сплачуються орендарем окремо, на підставі виставлених орендодавцем рахунків за ставками, що діють на час сплати. У разі несплати вказаних у цьому пункті коштів протягом більш ніж 60 календарних днів з моменту виставлення рахунку, орендодавець має право на розірвання цього Договору.

Відповідно до п.п. 4.1. Договору орендар повинен використовувати орендоване майно у відповідності до мети оренди майна та умов цього Договору, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендодавцеві орендну плату та кошти, вказані в п.3.5. Договору. Якщо орендар використовує приміщення всупереч мети, передбаченої п. 1.1.4 Договору, орендодавець має право на розірвання цього Договору. У такому випадку орендар повинен відшкодувати орендодавцю спричинені цим збитки та сплатити штраф у розмірі 6 розмірів орендної плати, що встановлена п.3.1 Договору, з урахуванням індексу інфляції на час сплати. Якщо орендар несвоєчасно і не в повному обсязі сплачує орендну плату та кошти, вказані в п.3.5 Договору, орендар зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за кожен день прострочення виконання зобов`язання, у відповідності до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, що обчислюється з першого дня затримки, наступного за звітнім, відповідно до п.3.1. Договору.

Як передбачено пунктом 7.4. Договору від 07.02.2019, орендодавець має право вимагати від орендаря усунення порушення умов цього Договору та своєчасної сплати орендної плати за цим Договором.

Пунктом 9.1. Договору від 07.02.2019 сторони погодили, що він укладається строком на 10 (десять) років. Перебіг строку починається з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі майна в оренду. Орендар повинен за 60 (шістдесят) календарних днів до завершення терміну дії Договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити строк дії Договору, надіславши йому заяву.

При цьому, сторонами передбачено, що дія Договору оренди припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 9.4. Договору від 07.02.2019).

Як вбачається з п.п. 9.5.1. п. 9.5. Договору, на вимогу орендодавця Договір може бути розірвано, у таких випадках, передбачених п.п. 3.4, 4.1, 4.9, 4.10.

На виконання умов Договору від 07.02.2019 сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі майна від 15.02.2019, відповідно до якого, орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлове підвальне приміщення споруди складу с наземним входом, розташоване в нежитловій будівлі під літерою Р, зазначене в технічному паспорті за №11-1, загальною площею 23,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, площа Бориса Дерев`янка, буд. №1, вартістю згідно з незалежною оцінкою від 19.12.2018 року 91146,00 грн.

На виконання вищевказаних умов Договору позивачем виставлено відповідачу рахунки.

Загальна орендна плата за нежитлове підвальне приміщення споруди складу с наземним входом, розташоване в нежитловій будівлі під літерою Р, зазначене в технічному паспорті за №11-1, загальною площею 23,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, площа Бориса Дерев`янка, буд. №1, з лютого 2019 року по грудень 2021 року склала 51324,96 грн.

Крім того, до рахунків щодо витрат на утримання орендованого майна, позивачем також включено суму відшкодування земельного податку за період з січня 2020 року по жовтень 2021 року.

На підтвердження здійснених відповідачем оплат орендної плати та плати за утримання орендованого майна із зазначенням відповідного місяця сплати, позивачем надано платіжні доручення,

Вказане підтверджується також фільтрованою випискою по рахунку ООКП Видавництво Чорномор`я за період з 11.04.2019 по 13.02.2020

Загалом позивачем зараховано до сплати 16804,62 грн. орендної плати та 4707,03 грн. витрат з утримання орендного майна.

31.08.2021 позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 146/1 від 30.08.2021, де позивач повідомив Ектіс Шип Менеджмент про дострокове розірвання, зокрема, договору оренди нерухомого майна від 07.02.2019, зареєстрованого за № 122, та вимагав у найкоротший термін сплати заборгованості та з`явитись до ООКП Видавництво Чорномор`я для вирішення питання щодо оформлення додаткової угоди про дострокове припинення дії договору.

Таким чином, у зв`язку з несплатою відповідачем своєчасно та в повному обсязі орендної плати, платежів на утримання орендованого майна та земельного податку, ООКП Видавництво Чорномор`я звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення заборгованості, пені, 3% річних, інфляційних втрат, а також розірвання договору оренди від 07.02.2019 та про зобов`язання звільнити орендоване приміщення.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Cтаттею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються вимоги частини другої статті 11 ЦК України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ч.1 ст. 284 ГК України).

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст.188 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобов`язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

За змістом ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне викання).

У п.1 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що розірвання договору є одним із правових наслідків, встановлених договором або законом, який настає у разі порушення зобов`язання.

Пунтом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В той же час, згідно з положеннями ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як вбачається із змісту ч. 2 ст. 651 ЦК України, чинним законодавством України під істотним розуміється таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Відповідно до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно до п.п.1, 2 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із частинами першою та другою статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями ст. 524 ЦК України передбачено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Судом встановлено, що 07.02.2019 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди нерухомого майна, а саме нежитлове підвальне приміщення споруди складу с наземним входом, розташоване в нежитловій будівлі під літерою Р, зазначене в технічному паспорті за №11-1, загальною площею 23,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, площа Бориса Дерев`янка, буд. №1

Договір 07.02.2019 посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. та зареєстрований в реєстрі за № 122.

Отже, з моменту укладення сторонами відповідного договору оренди між ними виникли зобов`язання які регулюються параграфом 1 глави 58 Цивільного кодексу України "Найм (оренда)".

Суд звертає увагу на те, що факт прийняття та користування відповідачем приміщенням за вищевказаним договором підтверджується матеріалами справи, а саме : актом приймання-передачі спірного майна від 15.02.2019; рахунками позивача на сплату орендної плати, витрат на утримання орендованого майна та земельного податку, та доказами часткової сплати вказаних рахунків відповідачем.

Так, судом встановлено, що ООКП Видавництво Чорномор`я за оренду приміщень були виставлені ТОВ Ектіс Шип Менеджмент рахунки на оплату, відповідно до яких заборгованість з оплати орендної плати, з урахуванням здійснених відповідачем проплат, склала 34520,34 грн. та заборгованість з оплати витрат на утримання орендованого майна та відшкодування земельного податку складає 12233,74 грн., які останнім не оплачено (доказів зворотнього відповідачем не надано) та доказів спростовуючи позовні вимоги відповідач не надав.

З врахуванням наведеного вище, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в загальній сумі 46754,08 грн. є правомірною та обґрунтованою, з огляду на що підлягає задоволенню судом в повному обсязі в цій частині.

Також судом розглянуто вимоги Позивача щодо стягнення з відповідача: пеню в розмірі 6355,71 грн., 3% річних в розмірі 1128,77 грн., інфляційні витрати в розмірі 3491,52 грн., у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором оренди від 07.02.2019, у зв`язку з чим, суд дійшов наступних висновків.

Пунктами 3.3., 4.1. Договору визначено, що орендна плата, сплачена несвоєчасно або не в повному обсязі, сплачується орендодавцеві з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день оплати. Вказане також стосується коштів, визначених в п. 3.5. Договору.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок пені, 3% та інфляційних витрат, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом пеня в розмірі 6355,71 грн., 3% річних в розмірі 1128,77 грн., інфляційні витрати в розмірі 3491,52 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині розірвання договору оренди та виселення відповідача із орендованого нерухомого майна, господарський суд виходить з наступного.

З врахуванням того, що відповідачем всупереч умовам Договору оренди нерухомого майна від 07.02.2019, зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за користування майном та експлуатаційних витрат з лютого 2019 року по грудень 2021 року не виконуються, суд дійшов висновку, що позивач з врахуванням п.3.1. та п. 3.5. Договору правомірно звернувся до суду із заявленими позовними вимогами про розірвання договору оренди.

За переконанням суду, така протиправна поведінка відповідача значною мірою позбавляє ООКП Видавництво Чорномор`я того, на що позивач розраховував при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу суддівського розсуду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Наведена правова позиція щодо застосування норм ст. 651 ЦК України викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 30.01.2018 у справі №908/491/17.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 924/522/17.

Так, суд визнає допущене відповідачем порушення власних зобов`язань у спірних правовідносинах істотним та таким, що дозволяє суду зробити висновок про правомірність розірвання договору оренди нерухомого майна від 07.02.2019, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. та зареєстрований в реєстрі за № 122, з передбачених ч. 2 ст. 651 ЦК України підстав.

При цьому, суд зазначає, що позовна вимога про звільнення займаного орендованого приміщення є похідною позовною вимогою, від вимоги про розірвання договору оренди, та є такою, що направлена на відновлення порушених прав позивача, внаслідок не виконання відповідачем договору, тому підлягає судом задоволенню в повному обсязі.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права Позивача.

В цих нормах передбачається певна низка заходів, за допомогою яких потерпіла особа забезпечує реалізацію права на захист свого порушеного права чи інтересу, які в сукупності своїй утворюють відповідний правовий механізм захисту прав особи, який міститься в кожній галузі права.

Офіційне тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, надано в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №1-10/2004, яким визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Умовами ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У п.145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того,

Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.

Зміст зобов`язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією.

Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Частиною 2 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Таким чином, позовна вимога в частині зобов`язання відповідача звільнити орендоване приміщення нежитлове підвальне приміщення споруди складу с наземним входом, розташоване в нежитловій будівлі під літерою Р, зазначене в технічному паспорті за №11-1, загальною площею 23,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, площа Бориса Дерев`янка, буд. №1, визнається господарським судом обґрунтованою і правомірною, та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову, як обґрунтованого, доведеного доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.

На підставі ст.129 ГПК України судові витраті Позивача по сплаті судового збору в розмірі покладаються на відповідача у справі.

Крім того представником позивача, заявлено вимогу про стягнення з відповідача 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що позивачем згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, доведено надання йому послуг правової допомоги під час розгляду справи №916/230/22 у Господарському суді Одеської області.

Отже, витрати на правничу допомогу покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити .

2. Розірвати договір оренди нерухомого майна від 07.02.2019 року, укладений між Одеським обласним комунальним підприємством Видавництво Чорномор`я (площа Бориса Дерев`янка, № 1, м. Одеса, 65076, код ЄДРПОУ 05905705) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ектіс Шип Менеджмент (вул. Буніна, № 12, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 39949385), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. за зареєстрований в реєстрі за № 122,.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Ектіс Шип Менеджмент (вул. Буніна, № 12, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 39949385) звільнити нежитлове підвальне приміщення споруди складу с наземним входом, розташоване в нежитловій будівлі під літерою Р, зазначене в технічному паспорті за №11-1, загальною площею 23,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, площа Бориса Дерев`янка, буд. №1

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ектіс Шип Менеджмент (вул. Буніна, № 12, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 39949385) на користь Одеського обласного комунального підприємства Видавництво Чорномор`я (площа Бориса Дерев`янка, № 1, м. Одеса, 65076, код ЄДРПОУ 05905705) суму основної заборгованості у розмірі 46754,09 грн., пеню в розмірі 6355,71 грн., 3% річних в розмірі 1128,77 грн., інфляційні витрати в розмірі 3491,52 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 7443 грн.

Повний текст рішення складено 19 вересня 2022 р.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов