Постанова

від 07.09.2022 по справі 446/1719/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 446/1719/18 Головуючий у 1 інстанції: Костюк У.І.

Провадження № 22-ц/811/4530/21 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2022 року м.Львів

Справа № 446/1719/18

Провадження № 22ц/811/4530/21

Провадження № 22ц/811/4532/21

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.

секретар Іванова О.О.

з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 5 листопада 2021 року та додаткове рішення цього суду від 24 листопада 2021 року ухвалені у м.Кам`янка-Бузька у складі судді Костюк У.І., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Кам`янка - Бузької районної спілки споживчих товариств, Товариства з обмеженою відповідальністю «Дерев`яна гордість», з участю третіх осіб: Кам`янка - Бузького районного відділу виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно,-

встановив:

4 вересня 2018 ОСОБА_3 звернувся до суду з цим позовом. В обґрунтування позову посилається на те, що 10 травня 2011 року між Кам`янка-Бузькою районною спілкою споживчих товариств та ОСОБА_7 укладено договір купівлі - продажу комплексу нежитлових будівель, що складається з 6-ти нежитлових будівель загальною площею 3530,2 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . 14 липня 2014 року між позивачем та ОСОБА_7 був укладений письмовий договір позики в 1 740 000 грн., що було еквівалентом 145 000 доларів США. ОСОБА_7 позичив кошти у ОСОБА_3 на розвиток своєї підприємницької діяльності, зокрема, для остаточного розрахунку відповідача з Кам`янка-Бузькою РССТ згідно вище зазначеного договору. Однак, ОСОБА_7 не повернув кошти ОСОБА_3 згідно договору позики від 14 липня року 2014 року, тому ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом. Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області по справі 446/53/16-ц від 20 липня 2016 року стягнуто з ОСОБА_7 на його ( ОСОБА_3 ) користь заборгованість за договором позики у розмірі 1 740 000 грн., інфляційні втрати у розмірі 930 900,00 грн., 3% річних - 69 600,00 грн. та пеню у розмірі 100 000 грн., разом: 2 840 500 грн. Постановою колегії судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду від 23 червня 2018 року звернуто стягнення на комплекс нежитлових будівель для виконання вище вказаного рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 20 липня 2016 про стягнення заборгованості за договором позики. Кам`янка-Бузьким РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області звернуто стягнення на вказаний вище комплекс нежитлових будівель. 25 липня 2018 року державним реєстратором, незважаючи на накладений органами державної виконавчої служби арешт та заборону відчуження, без урахування того, що попереднім власником цього комплексу нежитлових будівель згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно була Кам`янка-Бузька районна спілка споживчих товариств, внесено записи про реєстрацію права власності на спірний об`єкт за ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на підставі акту приймання - передачі нерухомого майна від 18 липня 2018 року ТОВ «Дерев`яна гордість»; протоколу серія та номер: 03/18072018, виданого 18 липня 2018 року ТОВ «Дерев`яна гордість»; статуту (нова редакція) ТОВ «Дерев`яна гордість». Вважає, що право власності на спірний комплекс нежитлових будівель зареєстровано неправомірно і просить скасувати зазначену державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 5 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні позову.

Додатковим рішенням цього суду від 5 листопада 2021 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 250 грн.

Рішення та додаткове рішення суду оскаржив ОСОБА_3 , просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на доводи позовної заяви. В апеляційній скарзі посилається на те, що оскаржувані рішення є незаконними, такими, що винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Щодо додаткового судового рішення зазначає, що представниками третіх осіб ОСОБА_8 (в інтересах ОСОБА_1 ) та ОСОБА_9 (в інтересах ОСОБА_6 ) не надано доказів, що треті особи понесли витрати на професійну правничу допомогу, оскільки в матеріалах справи відсутні докази оплати таких витрат.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Судом встановлено, що 10 травня 2011 року між Кам`янка - Бузькою районною спілкою споживчих товариств та ОСОБА_7 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу комплексу нежитлових будівель.

Відповідно до цього договору ОСОБА_7 прийняв у власність комплекс нежитлових будівель, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з шести нежитлових приміщень загальною площею 3530,2 кв.м. Відповідно до пункту 4 цього договору продаж зазначеного майна вчиняється за ціною 500 000 грн., з яких 65 000 грн. ОСОБА_7 перерахував на рахунок Кам`янка- Бузької районної спілки споживчих товариств до підписання договору, а 435 000 грн. будуть перераховані на рахунок покупця до 1 липня 2011 року.

Відповідно до п. 9 договору сторони домовилися про те, що продавець передає, а покупець приймає вказаний комплекс (ключі від нього, документи) на протязі трьох днів після підписання цього договору для використання його у власних цілях. Передача майна продавцем і прийняття майна покупцем буде посвідчуватись актом приймання-передачі після виконання покупцем зазначеного у п. 4 договору зобов`язання на протязі трьох днів. Пункт 10 договору передбачає, що право власності на придбаний комплекс нежитлових будівель у покупця виникає з моменту державної реєстрації. У пункті 7 договору зазначено, що на момент укладення договору ОСОБА_7 перебував у шлюбі із ОСОБА_1 , яка надала свою згоду на купівлю нежитлових будівель, справжність підпису на якій засвідчено 6 травня 2011 року приватним нотаріусом Кам`янка-Бузького районного нотаріального округу Львівської області Щур Т. В., за реєстровим № 903 . Також у пункті 7 договору вказано, що цей комплекс набувається ОСОБА_7 та ОСОБА_1 як спільна сумісна власність.

4 липня 2014 року між Кам`янка-Бузькою районною спілкою споживчих товариств та ОСОБА_7 укладений додатковий договір до договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель, посвідченого 10 травня 2011 року, яким внесено зміни до пункту 4 договору купівлі-продажу та викладено цей пункт у новій редакції, згідно з якою станом на 4 липня 2014 року покупець перерахував на поточний рахунок продавця 150 700 грн., а 349 300 грн. зобов`язався сплатити шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця рівними частинами поквартально, але не пізніше 1 липня 2015 року. Факт проведення повного розрахунку повинен бути підтверджений нотаріально засвідченою заявою продавця про проведення розрахунків. Після проведення повного розрахунку за продане нерухоме майно договір купівлі-продажу буде зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідним органом державної реєстрації. Сторони доповнили договір новим пунктом 4-1, яким встановлено відповідальність покупця за прострочення виконання грошового зобов`язання у виді сплати пені у розмірі подвійної ставки НБУ від суми несвоєчасно сплачених коштів за кожен день прострочення. Також додатковим договором внесено зміни до пункту 10 договору, згідно з яким (у новій редакції пункту) право власності на придбаний комплекс нежитлових будівель у покупця виникає з моменту державної реєстрації, яку він зобов`язується провести після виконання умов пункту 4 договору.

Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 20 липня 2016 року у справі 446/53/16-ц стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики у розмірі 1 740 000 грн., інфляційні втрати у розмірі 930 900 грн., 3% річних - 69 600 грн. та пеню у розмірі 100 000 грн., разом: 2 840 500 грн. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 та ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про визнання договору позики недійсним.

Ухвалою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 5 квітня 2016 року частково задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову. Накладено арешт на нерухоме майно - комплекс нежитлових будівель, загальною площею, 3 530,2 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

З постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 13 квітня 2016 року вбачається, що ухвалу від 5 квітня 2016 року виконано та накладено арешт на комплекс нежитлових будівель, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно № 57289379 від 13 квітня 2016 року.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13 грудня 2016 року та постановою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року, рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 20 липня 2016 року залишено без змін.

13 січня 2017 року Кам`янка-Бузьким районним судом Львівської області видано виконавчий лист на виконання рішення суду від 20 липня 2016 року про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики.

25 вересня 2017 року відкрито виконавче провадження № 54775232 на підставі виконавчого листа № 446/53/16-ц від 13 січня 2017 року.

Постановою відділу Кам`янка-Бузького РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області від 25 вересня 2017 року накладено арешт на майно ОСОБА_7 .

Заступник начальника Кам`янка-Бузького районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області Гринюх Н.В. зверталася до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення суду шляхом звернення стягнення на комплекс будівель загальною площею 3 530,20 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості згідно судового рішення у справі № 446/53/16-ц від 20 липня 2016 року.

Ухвалою Кам`янка - Бузького районного суду Львівської області від 29 листопада 2017 року відмовлено у задоволенні такої заяви. Постановою Апеляційного суду Львівської області від 23 червня 2018 року скасовано ухвалу Кам`янка - Бузького районного суду від 29 листопада 2017 року та прийнято нове рішення про часткове задоволення подання; звернуто стягнення на описаний вище комплекс будівель, для виконання рішення Кам`янка Бузького районного суду Львівської області від 20 липня 2016 року.

Постановою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року скасовано постанову суду від 23 червня 2018 року та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року ухвалу Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 29 листопада 2017 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 20 січня 2021 року скасовано ухвалу суду першої інстанції від 29 листопада 2017 року та постанову суду апеляційної інстанції від 28 вересня 2020 року; ухвалено нове рішення, яким звернуто стягнення на Ѕ частку комплексу будівель, яка належала на праві власності ОСОБА_7 , з метою виконання рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 20 липня 2016 року у справі № 446/53/16-ц

Постановою Верховного Суду від 20 січня 2021 року звернуто стягнення на Ѕ частку комплексу будівель загальною площею 3 530,2 кв. м, яка належала на праві власності ОСОБА_7 , з метою виконання рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 20 липня 2016 року у справі № 446/53/16-ц. У цій постанові зазначено наступне.

У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (частина шоста статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Звертаючись із вимогою про звернення стягнення на комплекс нежитлових будівель загальною площею 3 530,5 кв.м, державний виконавець посилається на те, що нерухоме майно належить боржнику ОСОБА_7 (покупцю) на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 10 травня 2011 року, укладеного між ним та Спілкою споживчих товариств (продавець), однак на час звернення і час розгляду справи судом вказане нерухоме майно залишалось зареєстрованим за вказаною спілкою споживчих товариств.

Виділ частки з майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється в поряду, встановленому статтею 366 ЦК України, по що зазначено у постанові Велиуої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 756/3456/19.

Відповідно до частини першої статті 366 ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом.

У разі неможливості виділу в натурі частки зі спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку (частина друга статті 366 ЦК України).

Частиною десятою статті 440 ЦПК України передбачено, що питання звернення стягнення на нерухомае майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень, зокрема, вирішуються судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця (частина перша статті 443 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) зазначено, що частка у праві спільної власності є самостійним об`єктом цивільних прав та на неї кредитором може бути звернуто стягнення у рахунок погашення боргу шляхом вимоги продажу цієї частки з публічних торгів. Поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» від 1999 року (частина шоста статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена. Частка у праві спільної власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні (пункти 26, 28, 29).

У постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 643/16464/17 (провадження № 61-4405) Верховний Суд, виходячи із обставин справи, вважав за можливе за результатами розгляду подання державного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, визначити ідеальну частку боржника у спільній сумісній власності.

У відповідності до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Встановлено, що з поданням про визначення частки боржника ОСОБА_7 або звернення стягнення на незареєстроване за ним майно державний виконавець не звертався.

25 червня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про призначення виконання на 3 липня 2018 року.

3 липня 2018 року начальником Кам`янка-Бузького РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Гринюх Н.В., в присутності представника стягувача ОСОБА_3 - ОСОБА_10 , представника поліції начальника СППП - Гарасіки А.В., представника ПП « Лев-4» - Кушніра Б.С. та понятих, проведено опис майна боржника. Описане майно передано на відповідальне зберігання представнику ПП «Лев-4». На описане майно накладено арешт.

ОСОБА_7 4 липня 2018 року звернувся із заявою до Кам`янка-Бузького РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області про передачу йому на зберігання описаного та арештованого майна у виконавчому провадженні.

Згідно акту приймання-передачі нерухомого майна від 5 липня 2018 року Кам`янка-Бузька районна спілка споживчих товариств передала в цілому належний їй на праві приватної власності, а ОСОБА_7 прийняв у власність комплекс нежитлових будівель площею 3 530,2 кв.м, а саме буд.: А-1 (поз.1) - прохідна (цегла) площею 15 кв.м, Б (поз.2) - склад №1 (цегла) площею 1148 кв.м, В (поз.3) кв.м - адмінбудинок - склад №2 (цегла) площею 697,3 кв.м, Г (поз.4) - склад №3 (цегла) площею 778,3 кв.м, Д (поз.5) - піднавіс- склад №1 (шиферні плити, цегла) площею 511,3 кв.м, Е (поз. 6) - під навіс - склад №2 (шиферні плити) площею 380,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Даний акт засвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Куйбідою - Кришкевич Х.В., зареєстрований в реєстрі за № № 162,163.

З протоколу загальних зборів учасників ТзОВ «Дерев`яна гордість» №01/090718 від 9 липня 2018 року вбачається, що зборами прийнято рішення про створення цього товариства, визначення його місцезнаходження, розмір статутного капітулу, про розгляд, затвердження та підписання статуту, призначення директора та проведення державної реєстрації. Згідно протоколу зборів ОСОБА_7 передав в якості частки до статутного капіталу ТОВ «Дерев`яна гордість» комплекс нежитлових будівель площею 3530,2 кв.м, що належить йому на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель від 10 травня 2011 року.

Згідно акту приймання-передачі нерухомого майна від 9 липня 2018 року ОСОБА_7 передав в цілому, а ТзОВ «Дерев`яна гордість» прийняло у власність. вказаний комплекс нежитлових будівель площею 3530, 2 кв.м, що належить ОСОБА_7 на праві приватної власності, який оцінюється загальними зборами учасників ТзОВ «Дерев`яна гордість» у 500 000 грн.

З інформації Єдиного реєстру юридичних осіб вбачається, що ТзОВ «Дерев`яна гордість» засноване ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 . Керівником цього товариства з 9 липня 2018 року є ОСОБА_4 .

Загальними зборами учасників ТзОВ «Дерев`яна гордість» від 18 липня 2018 року задоволено заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про вихід зі складу учасників товариства та передачу належних їм часток, що стверджується протоколом №03/18072018.

Згідно акту приймання-передачі нерухомого майна від 18 липня 2018 року ТзОВ «Дерев`яна гордість» передало частину належного йому на праві приватної власності, а ОСОБА_5 прийняв у власність Ѕ частину комплексу нежитлових будівель площею 3530,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало ТОВ «Дерев`яна гордість» на підставі витягу з ДРРП (індексний номер 130820306 від 13 липня 2018 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 389831846221), що оцінюється загальними зборам учасників ТзОВ у 250 000 грн. Даний акт засвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Куйбідою - Кришкевич Х.В., зареєстрований в реєстрі за № 180,181.

Відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна від 18 липня 2018 року ТзОВ «Дерев`яна гордість» передало частину належному йому на праві приватної власності, а ОСОБА_4 прийняв у власність Ѕ частину комплексу нежитлових будівель площею 3530,2 кв.м.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстром права власності на нерухоме майно, Державним реєстром заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів № 135011843 від 21 серпня 2018 року стверджується, що 25 липня 2018 року державним реєстратором Львівської обласної філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Малайдах А.С. внесено записи № 27243134 та 27243168 про право на комплекс будівель, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі акту приймання - передачі нерухомого майна серія та номер: б/н виданого 18 липня 2018 року ТзОВ «Дерев`яна гордість»; протоколу, Серія та номер: 03/18072018, виданого 18 липня 2018 року ТзОВ «Дерев`яна гордість»; статуту (нова редакція) Серія та номер б/н виданого 18 липня 2018 року ТзОВ «Дерев`яна гордість», що за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровано право на Ѕ частку зазначеного вище об`єкта нерухомості за кожним.

Згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 від 5 грудня 2018 року ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою Львівського апеляційного суду від 17 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 12 січня 2022 року, скасовано ухвалу Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 17 вересня 2020 року та замінено сторону боржника ОСОБА_7 у зв`язку з його смертю у виконавчому провадженні № 54775232 від 25 вересня 2017 року з примусового виконання виконавчого листа № 446/53/16ц, виданого 13 січня 2017 року Кам`янка - Бузьким районним судом Львівської області, на його правонаступника - ОСОБА_6 в межах успадкованого майна-Ѕ частки комплексу будівель загальною площею 3530,2 кв.м, що належала на праві власності ОСОБА_7 , з метою виконання рішення Кам`янка - Бузького районного суду Львівської області від 20 липня 2016 року у справі № 446/53/16 ц.

Оскаржуване рішення мотивоване тим, що позивач звернувся з позовом про скасування реєстрації права власності по Ѕ частини нерухомого майна - комплекс нежитлових будівель, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . права власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки в цілому зазначений об`єкт нерухомості належав ОСОБА_7 , який є боржником позивача у виконавчому провадженні, та на майно якого було накладено арешт і заборону його відчуження, а згодом звернуто стягнення на частину такого майна.

ОСОБА_3 , як стягувач у виконавчому провадженні з виконання рішення суду від 20 липня 2016 року, має законні очікування на виконання рішення суду лише шляхом звернення стягнення на Ѕ частину комплексу будівель, а не виконання судового рішення за рахунок всього об`єкта нерухомості, оскільки інша Ѕ частина такого об`єкта боржнику не належала і не була виділена в натурі. ОСОБА_1 не є боржником у виконавчому провадженні.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги про скасування реєстрації права власності на іншу Ѕ частину цих будівель, яка не належала на праві власності ОСОБА_7 є безпідставним з огляду на відсутність порушеного права позивача.

Оскаржуючи державну реєстрацію права власності на нерухоме майно в частині, на яке не звернуто стягнення судом, позивач звертався не за захистом власних прав та інтересів, а тому у цій частині вимог судом першої інстанції вірно відмовлено у задоволенні позовних вимог з підстав відсутності порушеного права.

Встановлено, що позивач не був власником спірного майна, воно йому не належало на будь-якій правовій підставі, а його вимоги у справі базуються виключно на його статусі, як стягувача у виконавчому провадженні, де виконання судового рішення є можливим за рахунок частини цього майна.

Факт здійснення державної реєстрації права власності на Ѕ частину комплексу будівель загальною площею 3 530,2 кв.м за третьою особою під час виконавчого провадження з виконання рішення суду, в межах якого накладено арешт, з метою забезпечення виконання рішення суду, порушує права ОСОБА_3 , як стягувача.

Однак, такий спосіб захисту порушеного права повинен відповідати змісту порушеного права та узгоджуватися з визначеними законом способами захисту прав та інтересів, спосіб захисту порушеного права має бути ефективним, тобто призводити до реального захисту прав та інтересів позивача.

Відповідно до постанов Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Судом встановлено, що права позивача як стягувача у виконавчому провадженні порушені фактом внесення 25 липня 2018 року державним реєстратором Львівської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Малайдах А.С. записів №27243134 та 327243168 про право на комплекс будівель, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 у Ѕ частині та за ОСОБА_5 у Ѕ частині.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що така реєстрація права власності здійснена на підставі акту приймання - передачі нерухомого майна серія та номер: б/н, виданого 18 липня 2018 року ТзОВ «Дерев`яна гордість»; протоколу, серія та номер: 03/18072018, виданого 18 липня 2018 року ТзОВ «Дерев`яна гордість»; статуту (нова редакція) серія та номер б/н.

Право власності на комплекс нежитлових будівель, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 перейшло від ОСОБА_7 до ТзОВ «Дерев`яна гордість», а від ТзОВ «Дерев`яна гордість» - до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (по Ѕ частині). Відповідні записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено згідно актів, які стали підставою для переходу права власності на спірний об`єкт до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно постанови Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 367/4613/18-ц державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування у особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Ухвалення судом рішення, яке пов`язане з питаннями державної реєстрації, обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав та їх обтяжень, то за відсутності відповідних позовних вимог позивача, суд позбавлений права скасувати лише державну реєстрацію права власності у державному реєстрі прав.

Спірні правовідносини щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній з 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

З 16 січня 2020 року змінено законодавчий підхід до такого способу судового захисту порушених прав як скасування записів державного реєстратора. У п. 3 Прикінцевих та перехідних положеннях цього закону вказано правило про те, що попередня редакція Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» застосовується лише до судових рішень, які на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані. Відтак, редакція статті 26 цього Закону застосовується до судових рішень, які винесені після 16 січня 2020 року незалежно від часу виникнення спірних правовідносин та часу звернення до суду позивачем.

Застосовуючи положення статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній з 16 січня 2020 року, Верховний Суд неодноразово вказував на те, що, тлумачення наведеної норми права у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судових рішень у цій справі), на відміну від положень частини другої статті 26 цього Закону у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до постанов Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 154/883/19-ц, від 27 жовтня 2021 року у справі № 461/6098/19 ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Таким чином, з 16 січня 2020 року, тобто на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права Закон не передбачав.

При таких обставинах, з урахуванням постанови Верховного Суду від 3 листопада 2021 року у справі № 761/16488/19, обраний позивачем та застосований судами спосіб захисту - скасування записів державного реєстратора після внесення змін до статті 26 Закону № 1952 не може призвести до захисту або відновлення порушеного права позивача, є неефективним, а тому у цих правовідносинах такі позовні вимоги не можуть підлягати задоволенню.

З урахуванням того, що вимоги позивача стосуються виключно скасування реєстрації права власності на нерухоме майно і не супроводжується одночасними вимогами про визнанням, зміну чи припинення речових прав, обтяжень речових прав, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає способу захисту, який передбачений законом і який є ефективним способом захисту цивільних прав, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Окрім того, частка, на яку може бути звернуто стягнення, не виділена.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що скасування реєстрації права власності відповідачів не забезпечить виконання рішення суду про стягнення заборгованості в користь позивача.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване наступним.

Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно із частиною восьмою цієї норми розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до постанов Верховного Суду від 9 червня 2020 року у справі №466/9758/16-ц та від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

Встановлено, що 20 травня 2021 року між адвокатським об`єднанням «Юридична фірма» Марусяк і Партнери» та ОСОБА_6 укладено договір про надання правової допомоги № 78/21, у якому зазначено, що гонорар адвоката визначається за домовленістю з клієнтом та фіксується в додатку до даного договору.

Згідно додатку № 2 до договору про надання правової допомоги № 78/21 від 20 травня 2021 року адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту правову допомогу, а клієнт зобов`язується оплатити надану допомогу та сприяти адвокатському об`єднанню у наданні правової допомоги, зокрема, щодо представництва клієнта по судовій справі №446/1719/18 у Кам`янка-Бузькому районному судді Львівської області. За надані послуги клієнт зобов`язаний сплатити адвокатському об`єднанню гонорар, що визначається із обсягу затраченого часу і оцінюється вартістю 1500 грн.

На підставі ордера Серії ВС №1092221 від 16 серпня 2021 адвокат Каблак Ю-І.П. представляв інтереси ОСОБА_6 .

У поясненнях, поданих суду 5 листопада 2021 року представником ОСОБА_6 , вказано, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які третя особа понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи на момент подання письмових пояснень, становить 12 000 грн. Остаточний розмір судових витрат із відповідними підтверджуючими документами буде подано суду протягом 5 днів після ухвалення рішення суду у цій справі .

Згідно акту приймання - передачі послуг №6/21-4 від 8 листопада 2021 року, Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма» Марусяк і Партнери» надано послуги щодо представництва прав та інтересів клієнта у справі №446/1719/18 у Кам`янка-Бузькому судді Львівської області, які разом становлять 15 000 грн.

Судом встановлено, що адвокат Каблак Ю-І.П. виготовляв юридичні документи у судовій справі та брав участь у судових засіданнях.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_6 та стягнення з позивача в користь ОСОБА_6 10 250 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які підтверджені належним чином.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги, та не вбачає підстав для скасування рішення та додаткового рішення суду першої інстанції.

Керуючись: ст. 141, 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 5 листопада 2021 року та додаткове рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 24 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 13 вересня 2022 року.

Головуючий

---

Т. І. Приколота

Судді:

---

Мікуш Ю.Р.

---

Р.В. Савуляк