Постанова

від 13.09.2022 по справі 947/26115/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 947/26115/20

провадження № 61-1045св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Обслуговуючий кооператив Гаражний кооператив «Академіка Вільямса 79А/1»,

відповідачі: ОСОБА_2 , Обслуговуючий кооператив «Гаражний кооператив «Академіка Вільямса 79А/1», Комунальне підприємство «Одестранспарксервіс», ОСОБА_3 , Таїровське відділення поліції Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головне управління Національної поліції в Одеській області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Департамент транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, Відділ з питань запобігання корупції Одеської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 і Товариства з обмеженою відповідальністю «Обслуговуючий кооператив Гаражний кооператив «Академіка Вільямса 79А/1» на рішення Київського районного суду міста Одеси від 12 квітня 2021 року у складі судді Гниличенко М. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Князюка О. В., Погорєлової С. О., Заїкіна А. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, відзивів на позов і судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

У вересні 2020 року ОСОБА_1 і Товариство з обмеженою відповідальністю «Обслуговуючий кооператив Гаражний кооператив «Академіка Вільямса 79А/1» (далі - ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1») звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 , Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «Академіка Вільямса 79А/1» (далі - ОК «ГК «Академіка Вільямса 79А/1»), Комунального підприємства «Одестранспарксервіс» (далі - КП «Одестранспарксервіс»), ОСОБА_3 , Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Департамент транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, Відділ з питань запобігання корупції Одеської міської ради, про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування шкоди, посилаючись на те, що ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1», директором якого є ОСОБА_1, на підставі договору балансоутримування місць для паркування від 13 квітня 2018 року № 76/К-КР-2018/03-21, укладеного з КП «Одестранспарксервіс», здійснює господарську діяльність на спеціально відведеній автостоянці за адресою: місто Одеса, вулиця Академіка Вільямса, 79А/1 . 19 лютого 2020 року ОСОБА_1 отримав лист КП «Одестранспарксервіс» від 18 лютого 2020 року № 18/05-10, додатками до якого були листи цього підприємства від 27 січня 2020 року № 70/05-22 та від 03 лютого 2020 року № 8/05-10 про розірвання договору балансоутримування місць для паркування від 13 квітня 2018 року № 76/К-КР-2018/03-21, в якому міститься посилання на те, що у провадженні Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), за № 12019161480001504 від 05 лютого 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України). У зв`язку з отриманням зазначених листів 19 лютого 2020 року ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до КП «Одестранспарксервіс» про визнання недійсним одностороннього правочину щодо розірвання договору балансоутримування місць для паркування від 13 квітня 2018 року № 76/К-КР-2018/03-21. В ході розгляду справи № 916/448/20 їм стало відомо, що ОСОБА_2 від імені ОК «ГК «Академіка Вільямса 79А/1» подав до КП «Одестранспарксервіс» лист від 29 січня 2020 року № 1/29/01/20, в якому зазначено, що «реалізуючи свої злочинні наміри, щодо подальшого захоплення прав та іншого майна кооперативу, діючи умисно, організована група на чолі з громадянином ОСОБА_1 , створили ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1» (код ЄДРПОУ 42033358)… Після чого, підробляючи документи, правопорушники незаконно обирають іншого голову «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1» 11 квітня 2018 року голова організованої злочинної групи ОСОБА_1 …. фактично внаслідок рейдерського захоплення кооперативу, майна кооперативу, шляхом подання документів, які містять дані, що не відповідають дійсності, діючи умисно, злочинна організована група осіб у складі: ОСОБА_1 …. фактично заволоділи майном кооперативу: обладнаними машино-місцями, автоматичною системою в`їзду/виїзду, системою відео спостереження на загальну суму більше 1 246 300 грн, а також грошовими коштами, які щомісячно збирають з власників автомобільного транспорту на автостоянці, за адресою: місто Одеса, вулиця Академіка Вільямса, 79А/1 , а також внаслідок зловмисних дій отримали повний контроль над кооперативом. Зазначені обставини є предметом розслідування у кримінальному провадженні № 120191614800001504 від 05 липня 2019 року». Вказана інформація є недостовірною і такою, що принижує їх честь, гідність та ділову репутацію, так як наведені обставини можуть бути встановлені виключно вироком суду про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, а ОСОБА_1 як директор ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1» не має жодного відношення до вищевказаного кримінального провадження, не притягувався до кримінальної відповідальності і не вчиняв ніяких дій, які підпадали б під ознаки будь-яких кримінальних правопорушень. При цьому ОК «ГК «Академіка Вільямса 79А/1», в якому ОСОБА_2 займає посаду тимчасово виконуючого обов`язки голови, є неприбутковою організацією та не має майна, тому інформація щодо заволодіння майном цього кооперативу є незрозумілою. Крім того, їм стало відомо, що кримінальне провадження № 12019161480001504 від 05 лютого 2019 року, порушене за фактом шахрайського заволодіння майном ОК «ГК «Академіка Вільямса 79А/1», стосується діяльності ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1», і Таїровським відділенням поліції Київського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області та особисто слідчим ОСОБА_3 було поширено широкому колу осіб недостовірну і таку, що принижує їх честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, а саме: в листі від 12 лютого 2020 року № 37р-557 на ім`я начальника Головного управління Держпраці в Одеській області, вказано: «у провадженні слідчого відділу Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції України в Одеській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120191614800001504 від 05 липня 2019 року за фактом шахрайського заволодіння майном ОК «ГК «Академіка Вільямса 79А/1 (код ЄДРПОУ 319194454) з боку службових осіб ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1»; в листі від 20 лютого 2020 року № 37/1-СВ-411, адресованому Офісу протидії рейдерству Міністерства юстиції України, зазначено: «внаслідок дій групи осіб у складі ОСОБА_1 , ОК «ГК «Академіка Вільямса 79А/1» (код ЄДРПОУ 319194454) втратив все майно, яке належало засновникам, на загальну суму 1 246 300 грн, а також втратив право на організацію та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування /спеціальна відведена автостоянка/, загальною площею 2013,75 кв. м, що розташовані за адресою: місто Одеса, вулиця Академіка Вільямса, 79А/1 ». Внаслідок розповсюдження вказаної недостовірної інформації КП «Одестранспарксервіс» направило директору ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1» ОСОБА_1 лист від 18 лютого 2020 року № 18/05-10 про розірвання договору балансоутримування місць для паркування від 13 квітня 2018 року № 76/К-КР-2018/03-21. В подальшому КП «Одестранспарксервіс» вдалося до розповсюдження недостовірної інформації відносно ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1», що вбачається з листів Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради від 14 липня 2020 року № 01-41/2188, від 26 серпня 2020 року № 241/01-Ч-39, а також з листа Відділу з питань запобігання корупції Одеської міської ради від 13 липня 2020 року № 05-17 вих/1, в яких вказано, що «згідно з інформацією, наданою КП «Одестранспарксервіс», замовником виготовлення схеми спеціально відведеної автостоянки за адресою: вулиця Академіка Вільямса, 79А, у жовтні 2012 року було ОК «ГК «Академіка Вільямса 79А/1» на підставі схеми, погодженої та узгодженої в порядку відповідно до пункту 2.6 Положення, особа, яка має її у своїй власності, має право на укладення договору балансоутримання місць для паркування. Інша особа, що не є замовником схеми за відповідною адресою, має право укласти договір балансоутримання місць для паркування тільки якщо має право власності на схему на підставі документа, що підтверджує перехід права власності від однієї особи до іншої. Отже, не маючи схеми, з 13 квітня 2018 року ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1» здійснювало, та продовжує здійснювати на теперішній час, по суті незаконну діяльність з організації спеціально відведеної автостоянки за адресою: вулиця Академіка Вільямса, 79А». Враховуючи викладене, ОСОБА_1 і ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1» просили:

- визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, поширену ОСОБА_2 , ОК «ГК «Академіка Вільямса 79А/1» в листі від 29 січня 2020 року за вих. № 1/29/01/20, адресованому КП «Одестранспарксервіс»;

- визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , принижує ділову репутацію ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1», інформацію, поширену слідчим ОСОБА_3, Таїровським відділенням поліції Київського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області в листі від 12 лютого 2020 року № 37р-557 на ім`я начальника Головного управління Держпраці в Одеській області;

- визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, поширену ОСОБА_3 , Таїровським відділенням поліції Київського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, що є структурним підрозділом Головного управління Національної поліції в Одеській області в листі від 20 лютого 2020 року № 37/1-СВ-411, адресованому Офісу протидії рейдерству Міністерства юстиції України;

- визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1», інформацію, поширену КП «Одестранспарксервіс», що вбачається з листів Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради від 14 липня 2020 року № 01-41/2188, від 26 серпня 2020 року № 241/01-Ч-39, а також з листа Відділу з питань запобігання корупції Одеської міської ради від 13 липня 2020 року № 05-17 вих/1;

- стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОК «ГК «Академіка Вільямса 79А/1», ОСОБА_3 , Таїровського відділення поліції Головного управління національної поліції в Одеській області, Головного управління національної поліції в Одеській області, КП «Одестранспарксервіс» на користь ОСОБА_1 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди;

- стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОК «ГК «Академіка Вільямса 79А/1», ОСОБА_3 , Таїровського відділення поліції Головного управління національної поліції в Одеській області, Головного управління національної поліції в Одеській області, КП «Одестранспарксервіс» на користь ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1» немайнову шкоду, нанесену вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи на підрив довіри до її діяльності, в розмірі 150 000 грн.

ОСОБА_3 та Головне управління Національної поліції в Одеській області подали відзиви на позов, в яких зазначили, що ОСОБА_3 є посадовою особою - слідчим слідчого відділення Таїровського відділення Київського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області. Дії чи бездіяльність слідчого на стадії досудового розслідування підлягають оскарженню в рамках кримінального судочинства. Тому ОСОБА_3 та Таїровське відділення Київського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області є неналежними відповідачами в цій справі.

КП «Одестранспарксервіс» у відзиві на позовну заяву, а Відділ з питань запобігання корупції Одеської міської ради - в письмових поясненнях заперечили проти позову та просили відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що договір балансоутримування місць для паркування від 13 квітня 2018 року № 76/К-КР-2018/03-21 було розірвано у зв`язку з невиконанням ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1» своїх обов`язків за цим договором, а не внаслідок порушення кримінального провадження № 12019161480001504 від 05 лютого 2019 року. Наведені в позовній заяві листи не містять інформації, яка принижувала б честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 і ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1». Тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У відзиві на позовну заяву ОК «ГК «Академіка Вільямса 79А/1» також заперечило проти позову та просило відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що зазначені в позовній заяві обставини є предметом кримінального провадження № 12019161480001504 від 05 лютого 2019 року. При цьому законність розірвання договору балансоутримування місць для паркування від 13 квітня 2018 року № 76/К-КР-2018/03-21 перевірялася в судовому порядку, і рішенням Господарського суду Одеської області від 02 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2020 року, у справі № 916/448/20 було відмовлено в задоволенні позову ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1» до КП «Одестранспарксервіс», третя особа - ОК «ГК «Академіка Вільямса 79А/1», про визнання недійсним одностороннього правочину щодо розірвання договору балансоутримування місць для паркування від 13 квітня 2018 року № 76/К-КР-2018/03-21.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 просив визнати його неналежним відповідачем в цій справі, так як при здійсненні господарської діяльності він діяв як голова ОК «ГК «Академіка Вільямса 79А/1», а не від свого імені.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 12 квітня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що інформація, поширена в листах, на які послалися позивачі в позовній заяві, не є недостовірною, оскільки існує перелік конкретних фактів, які відбулися. В матеріалах справи достатньо доказів того, що така інформація відповідає дійсності, зокрема листування між сторонами відбувалося з приводу договору балансоутримування місць для паркування від 13 квітня 2018 року № 76/К-КР-2018/03-21 та правомірності його дострокового розірвання, щодо замовника схеми розміщення автотранспорту на автостоянці, розташованій за адресою: місто Одеса, вулиця Академіка Вільямса, 79А/1 , обставин, які були предметом розслідування у кримінальному провадженні № 12019161480001504 від 05 лютого 2019 року. Тобто вищевказані факти існували та їх можливо перевірити доказами, які є в матеріалах справи. Жодної інформації, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивачів, вказані листи не містять, їх складено як відповідь, і вони мають інформативний характер з посиланням на факти, які мали місце, та з належним правовим обґрунтуванням. Дійсно в листі від 27 січня 2020 року № 70/05-22 КП «Одестранспарксервіс» зазначило про наявність кримінального провадження № 12019161480001504 від 05 лютого 2019 року, однак наявність цього провадження не визначалося в листі як підстава для розірвання договору балансоутримування місць для паркування від 13 квітня 2018 року № 76/К-КР-2018/03-21. Цей договір було розірвано на законних підставах у зв`язку з невиконанням ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1» своїх обов`язків та відсутністю схеми розміщення спеціально відведеної автостоянки, що встановлено рішенням Господарського суду Одеської області від 02 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2020 року у справі № 916/448/20. Незгода позивачів з розірванням вказаного договору не може свідчити про порушення їх немайнових прав. Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 і ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1» посилалися на листи Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради від 14 липня 2020 року № 01-41/2188, від 26 серпня 2020 року № 241/01-Ч-39, а також на лист Відділу з питань запобігання корупції Одеської міської ради від 13 липня 2020 року № 05-17 вих/1, вважаючи викладену в цих листах інформацію недостовірною та такою, що принижує їх ділову репутацію, однак вказані організації взагалі не є відповідачами в цій справі та до них не заявлено будь-яких позовних вимог. Запити, а не листи, як вказували позивачі, були складені ОСОБА_3 як слідчим з однією метою - отримати необхідну для слідства інформацію під час розслідування кримінального провадження. При цьому службові особи органу досудового розслідування під час здійснення службової діяльності діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені відповідного органу Національної поліції, в даному випадку - від імені Головного управління Національної поліції в Одеській області. В позовній заяві визначено відповідачами службову особу - слідчого ОСОБА_3 та структурний підрозділ - Таїровське відділення поліції Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, які не можуть бути самостійними відповідачами, оскільки не мають цивільної процесуальної правоздатності. Лист від 29 січня 2020 року № 1/29/01/2 ОСОБА_2 подав як тимчасово виконуючий обов`язки голови ОК «ГК «Академіка Вільямса 79А/1», тобто діяв не від свого імені, а від імені кооперативу, тому він є неналежним відповідачем в цій справі. За таких обставин, оскільки позивачі не довели порушення їх особистих немайнових прав, то похідна позовна вимога про відшкодування моральної шкоди також не підлягає задоволенню.

Постановою Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1» задоволено частково. Рішення Київського районного суду міста Одеси від 12 квітня 2021 року скасовано в частині позовних вимог ОСОБА_1 , ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1» до ОСОБА_3 , Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування майнової і моральної шкоди. У вказаній частині закрито провадження у справі. В іншій частині рішення Київського районного суду міста Одеси від 12 квітня 2021 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду в частині вирішення позову ОСОБА_1 і ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1» до ОСОБА_2 , ОК «ГК «Академіка Вільямса 79А/1», КП «Одестранспарксервіс» про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування майнової і моральної шкоди є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому спірні правовідносини між позивачами та ОСОБА_3 , Таїровським відділенням поліції Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головним управлінням Національної поліції в Одеській області не є цивільними, а виникли з приводу збирання й оцінки на предмет належності та допустимості доказу, отриманого у кримінальному провадженні. Тому розгляд заявлених вимог до ОСОБА_3 , Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області не може відбуватися за правилами жодного виду судочинства. Доводити недостовірність інформації, зафіксованої у листі, протиправність його складання, неналежність і недопустимість доказів позивачі мають у кримінальному провадженні на відповідній стадії кримінального процесу, а не заявляючи позовні вимоги до слідчого ОСОБА_3 та органу, в якому вона працює.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

14 січня 2021 року ОСОБА_1 і ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1» подали засобами поштового зв`язку до Верховного Судукасаційну скаргу на рішення Київського районного суду міста Одеси від 12 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявники зазначили, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених в:

- постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, в яких наголошено на необхідності застосування принципу jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи;

- постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 757/42/19-ц, в якій зазначено, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені);

- постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 484/2781/19, від 01 березня 2021 року у справі № 577/4402/19-ц про те, що посилання на конкретну фізичну особу у контексті її зв`язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливо лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного;

- постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 520/15599/17, від 08 квітня 2021 року у справі № 551/881/16-ц,від 12 жовтня 2021 року у справі № 607/18795/18, від 03 грудня 2021 року у справі № 531/700/19, в яких вказано, що вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку;

- постанові Верховного Суду від 22 березня 2021 року у справі № 482/1474/16-ц, в якій зазначено, що презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загальноправовому і процесуальному значеннях. Як загальноправова вимога вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості - об`єктивне правоположення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. Посилання на конкретну фізичну особу у контексті її зв`язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливо лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного;

- постанові Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 760/13253/19 про те, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і має дотримуватися порядок ведення провадження, а також особі не можуть чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Ефективність розгляду справи досягається тоді, коли сторони мають право надати суду ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом, що знаходить своє відображення у рішенні суду, яке й буде свідчити про справедливість здійсненої судової процедури.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Київського районного суду міста Одеси.

17 травня 2022 року справа № 947/26115/20 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 1, абзацу 1 пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 01 вересня 2020 року є фізичною особою - підприємцем. Підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 було припинено 05 жовтня 2020 року, а з 15 січня 2021 року - поновлено.

Таким чином, звертаючись 15 вересня 2020 року до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, ОСОБА_1 мав статус фізичної особи - підприємця.

За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1» має ідентифікаційний код юридичної особи 42033358, запис в реєстр внесено 30 березня 2018 року, а керівником цього товариства зазначено ОСОБА_1 ОК «ГК «Академіка Вільямса 79А/1» має ідентифікаційний код юридичної особи 39194454, запис в реєстр внесено 25 квітня 2014 року, засновниками цієї юридичної особи зазначено ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а керівником - тимчасово виконуючим обов`язки голови кооперативу ОСОБА_2.

ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1», директором якого є ОСОБА_1, на підставі договору балансоутримування місць для паркування від 13 квітня 2018 року № 76/К-КР-2018/03-21, укладеного з КП «Одестранспарксервіс», здійснював господарську діяльності на спеціально відведеній автостоянці за адресою: місто Одеса, вулиця Академіка Вільямса, 79А/1, однак 19 лютого 2020 року зазначений договір було достроково розірвано КП «Одестранспарксервіс» у зв`язку з тим, що у товариства був відсутній основний документ, який відповідно до пункту 2.6 Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 20 вересня 2011 року, надає право оператору здійснювати господарську діяльність на спеціально відведеній автостоянці в місті Одесі. У товариства була відсутня схема (оригінал) розміщення автотранспорту на автостоянці, погоджена з органами місцевого самоврядування та органами державної влади.

Законність розірвання договору балансоутримування місць для паркування від 13 квітня 2018 року № 76/К-КР-2018/03-21 була предметом судового розгляду, і рішенням Господарського суду Одеської області від 02 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2020 року, у справі № 916/448/20 було відмовлено у задоволенні позову ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1» до КП «Одестранспарксервіс», третя особа - ОК «ГК «Академіка Вільямса 79А/1»,про визнання недійсним одностороннього правочину, зобов`язання вчинити певні дії.

09 липня 2019 року слідчим слідчого відділення Таїровського відділення Київського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_3 було розпочато досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 120191614800001504 від 05 липня 2019 року, за попередньою правовою кваліфікацією за статтею 356 КК України. Вказане кримінальне провадження було зареєстроване в ЄРДР на підставі заяви адвоката Чумаченко Д. О. в інтересах ОСОБА_4 (засновника ОК «ГК «Академіка Вільямса 79А/1») щодо неправомірних дій групи осіб у складі ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , внаслідок яких ОК «ГК «Академіка Вільямса 79А/1»втратив належне йому майно та право на обслуговування автостоянки, розташованої за адресою: місто Одеса, вулиця Академіка Вільямса, 79А/1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування майнової і моральної шкоди, ОСОБА_1 та ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1» посилалися на те, що ОСОБА_2 від імені ОК «ГК «Академіка Вільямса 79А/1» подав до КП «Одестранспарксервіс» лист від 29 січня 2020 року № 1/29/01/20, в якому зазначено, що «реалізуючи свої злочинні наміри, щодо подальшого захоплення прав та іншого майна кооперативу, діючи умисно, організована група на чолі з громадянином ОСОБА_1 , створили ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1» (код ЄДРПОУ 42033358)… Після чого, підробляючи документи, правопорушники незаконно обирають іншого голову «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1» 11 квітня 2018 року голова організованої злочинної групи ОСОБА_1 …. фактично внаслідок рейдерського захоплення кооперативу, майна кооперативу, шляхом подання документів, які містять дані, що не відповідають дійсності, діючи умисно, злочинна організована група осіб у складі: ОСОБА_1 …. фактично заволоділи майном кооперативу: обладнаними машино-місцями, автоматичною системою в`їзду/виїзду, системою відео спостереження на загальну суму більше 1 246 300 грн, а також грошовими коштами, які щомісячно збирають з власників автомобільного транспорту на автостоянці, за адресою: місто Одеса, вулиця Академіка Вільямса, 79А/1 , а також внаслідок зловмисних дій отримали повний контроль над кооперативом. Зазначені обставини є предметом розслідування у кримінальному провадженні № 120191614800001504 від 05 липня 2019 року».

Позивачі також послалися на те, що Таїровським відділенням поліції Київського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області та особисто слідчим ОСОБА_3 було поширено широкому колу осіб недостовірну і таку, що принижує їх честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, а саме: в листі від 12 лютого 2020 року № 37р-557 на ім`я начальника Головного управління Держпраці в Одеській області, вказано: «у провадженні слідчого відділу Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції України в Одеській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120191614800001504 від 05 липня 2019 року за фактом шахрайського заволодіння майном ОК «ГК «Академіка Вільямса 79А/1 (код ЄДРПОУ 319194454) з боку службових осіб ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1»; в листі від 20 лютого 2020 року № 37/1-СВ-411, адресованому Офісу протидії рейдерству Міністерства юстиції України, зазначено: «внаслідок дій групи осіб у складі ОСОБА_1 , ОК «ГК «Академіка Вільямса 79А/1» (код ЄДРПОУ 319194454) втратив все майно, яке належало засновникам, на загальну суму 1 246 300 грн, а також втратив право на організацію та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування /спеціальна відведена автостоянка/, загальною площею 2013,75 кв. м, що розташовані за адресою: місто Одеса, вулиця Академіка Вільямса, 79А/1 ».

Позивачі вважали, що саме внаслідок розповсюдження вищевказаної інформації КП «Одестранспарксервіс» направило директору ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1» ОСОБА_1 лист від 18 лютого 2020 року № 18/05-10 про розірвання договору балансоутримування місць для паркування від 13 квітня 2018 року № 76/К-КР-2018/03-21, а в подальшому КП «Одестранспарксервіс» вдалося до розповсюдження недостовірної інформації відносно ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1». Так, з листів Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради від 14 липня 2020 року № 01-41/2188, від 26 серпня 2020 року № 241/01-Ч-39, а також з листа Відділу з питань запобігання корупції Одеської міської ради від 13 липня 2020 року № 05-17 вих/1 вбачається, що: «згідно з інформацією, наданою КП «Одестранспарксервіс», замовником виготовлення схеми спеціально відведеної автостоянки за адресою: вулиця Академіка Вільямса, 79А, у жовтні 2012 року було ОК «ГК «Академіка Вільямса 79А/1» на підставі схеми, погодженої та узгодженої в порядку відповідно до пункту 2.6 Положення, особа, яка має її у своїй власності, має право на укладення договору балансоутримання місць для паркування. Інша особа, що не є замовником схеми за відповідною адресою, має право укласти договір балансоутримання місць для паркування тільки якщо має право власності на схему на підставі документа, що підтверджує перехід права власності від однієї особи до іншої. Отже, не маючи схеми, з 13 квітня 2018 року ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1» здійснювало, та продовжує здійснювати на теперішній час, по суті незаконну діяльність з організації спеціально відведеної автостоянки за адресою: вулиця Академіка Вільямса, 79А ».

Згідно з частиною першою статті 28, частиною четвертою статті 32 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Частиною першою статті 201 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема честь, гідність і ділова репутація.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Згідно зі статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Водночас, стаття 68 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

У національному законодавстві право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань підлягає реалізації з урахуванням обов`язку не поширювати недостовірну та таку, що ганьбить гідність, честь чи ділову репутацію іншої особи, інформацію.

За змістом статей 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, їх недоторканність, а також на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист своєї гідності, честі та ділової репутації.

Згідно з частиною першою статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

За приписами частин першої, четвертої, шостої, сьомої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

За змістом частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (частина перша статті 201 ЦК України).

Отже, право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта (підприємця).

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин: 1) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; 2) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; 3) поширена інформація є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності; 4) поширена інформація порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під поширенням інформації слід розуміти опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

В цій справі судами попередніх інстанцій було досліджено вищевказані листи та запити на предмет наявності недостовірної інформації, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 і ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1», і зроблено висновок про те, що ця інформація не є недостовірною, так як існує перелік конкретних фактів, які відбулися. В матеріалах справи достатньо доказів того, що така інформація відповідає дійсності та мала достатнє фактичне підґрунтя.

Так, в листі від 27 січня 2020 року № 70/05-22 КП «Одестранспарксервіс» зазначило про наявність кримінального провадження № 12019161480001504 від 05 лютого 2019 року, однак наявність цього провадження не визначалося в листі як підстава для розірвання договору балансоутримування місць для паркування від 13 квітня 2018 року № 76/К-КР-2018/03-21.

Лист ОК «ГК «Академіка Вільямса 79А/1» від 29 січня 2020 року № 1/29/01/20, адресований КП «Одестранспарксервіс», підписав ОСОБА_2 як тимчасово виконуючий обов`язки голови кооперативу, який реалізував своє право передбачене статтею 40 Конституції України, Законом України «Про звернення громадян», Положенням про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 20 вересня 2011 року. Лист направлено КП «Одестранспарксервіс», яке здійснює моніторінг виконання операторами взятих на себе зобов`язань відповідно до укладених договорів, так як фактично були порушені права ОК «Гаражний кооператив «Академіка Вільямса 79А/1». В цьому листі кооператив пояснив, з яких саме підстав він звертається до КП «Одестранспарксервіс», та зазначив усі обставини, які мають місце, зокрема порушення оператором ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1» пункту 2.3 договору балансоутримування місць для паркування від 13 квітня 2018 року № 76/К-КР-2018/03-21, а саме незабезпечення спеціально відведеної автостоянки за адресою: місто Одеса, вулиця Академіка Вільямса, 79А/1 оригіналом схеми розміщення автотранспорту. Також в листі наведено, у зв`язку з чим кооператив звернувся до правоохоронних органів.

При цьому в листі ОК «ГК «Академіка Вільямса 79А/1» від 29 січня 2020 року № 1/29/01/20, адресованому КП «Одестранспарксервіс», вказано «…невідома особа, не будучи посадовою особою (за візуальними ознаками підпису ймовірно голова організованої злочинної групи ОСОБА_1 ….» та «зазначені обставини є предметом розслідування у кримінальному провадженні за № 12019161480001504, яке відкрито за заявою засновників нашого кооперативу».

Тому суди дійшли висновку, що листування між сторонами відбувалося з приводу договору балансоутримування місць для паркування від 13 квітня 2018 року № 76/К-КР-2018/03-21, укладеного з КП «Одестранспарксервіс», правомірності його дострокового розірвання, схеми розміщення автотранспорту на автостоянці, розташованій за адресою: місто Одеса, вулиця Академіка Вільямса, 79А/1 , обставин, які були предметом розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 120191614800001504 від 05 липня 2019 року. Тобто вищевказані факти існували та їх можливо перевірити доказами, які є в матеріалах справи. При цьому незгода позивачів з розірванням договору балансоутримування місць для паркування від 13 квітня 2018 року № 76/К-КР-2018/03-21 не може свідчити про порушення їх немайнових прав.

В позовній заяві ОСОБА_1 і ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1» посилалися на листи Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради від 14 липня 2020 року № 01-41/2188, від 26 серпня 2020 року № 241/01-Ч-39, а також на лист Відділу з питань запобігання корупції Одеської міської ради від 13 липня 2020 року № 05-17 вих/1, вважаючи викладену в цих листах інформацію недостовірною та такою, що принижує їх честь, гідність та ділову репутацію, але вказані організації взагалі не є відповідачами в цій справі та до них не заявлено будь-яких позовних вимог.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування. До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про: 1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; 3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) прізвище, ім`я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; 7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу ІІ Положення про порядок ведення ЄРДР, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 06 квітня 2016 року № 139, в редакції чинній на час внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення № 120191614800001504 від 05 липня 2019 року, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Частиною першою статті 2 КК України визначено, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

За змістом положень частини першої статті 214 КПК України та статті 2 КК України обов`язковій реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.

Пунктом 17 частини першої статті 3 КПК України визначено, що слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу Державного бюро розслідувань, органу Бюро економічної безпеки України, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

У справі, яка переглядається, заявивши позовні вимоги про визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 і ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1», інформацію, поширену слідчим ОСОБА_3, Таїровським відділенням поліції Київського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області в листі від 12 лютого 2020 року № 37р-557 на ім`я начальника Головного управління Держпраці в Одеській області, а також в листі від 20 лютого 2020 року № 37/1-СВ-411, адресованому Офісу протидії рейдерству Міністерства юстиції України, позивачі фактично просили суд в порядку цивільного судочинства спростувати інформацію (відомості), які містяться у документах, що належать до матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 120191614800001504 від 05 липня 2019 року та є предметом доведення у рамках цього кримінального провадження.

Стаття 222 КПК України встановлює недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування. Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

У статті 17 КПК України закріплений принцип презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, відповідно до якого особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на користь такої особи.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (стаття 84 КПК України).

Відповідно до частини другої статті 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно з частиною другою статті 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових)дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку про те, що запити, а не листи, як вказували позивачі, від 12 лютого 2020 року № 37р-557 та від 20 лютого 2020 року № 37/1-СВ-411 були складені ОСОБА_3 не як фізичною особою, а як слідчим з однією метою - отримати необхідну для слідства інформацію під час розслідування кримінального провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17 викладено правовий висновок про те, що право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Відсутність у позивача юридичної можливості спростувати інформацію, відображену у довідці, поза межами кримінального процесу є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм процесуального права. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті. Остання досягається гарантуванням того, що аргументи позивача про недостовірність відповідної інформації має перевірити суд у кримінальному провадженні, в якому дані, зафіксовані у довідці, є доказом. Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим. Такі позови не підлягають судовому розгляду. У відкритті провадження за ними слід відмовляти на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, а у разі, якщо провадження було відкрите, - закривати його на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Встановивши дійсні обставини справи на підставі досліджених доказів, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що інформація, поширена ОСОБА_2 , ОК «ГК «Академіка Вільямса 79А/1» в листі від 29 січня 2020 року за вих. № 1/29/01/20, адресованому КП «Одестранспарксервіс», стосувалася договору балансоутримування місць для паркування від 13 квітня 2018 року № 76/К-КР-2018/03-21, укладеного з КП «Одестранспарксервіс», правомірності його дострокового розірвання, схеми розміщення автотранспорту на автостоянці, розташованій за адресою: місто Одеса, вулиця Академіка Вільямса, 79А/1 , обставин, які були предметом розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 120191614800001504 від 05 липня 2019 року. Тобто вищевказані факти існували та їх можливо перевірити доказами, які є в матеріалах справи, а викладена в листі від 29 січня 2020 року за вих. № 1/29/01/20 інформація не може вважатися недостовірною і не підлягає спростуванню в порядку статті 277 ЦК України. При цьому суди правильно виходили з відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1» про визнання недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1», поширену КП «Одестранспарксервіс» інформацію, наведену в листах Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради від 14 липня 2020 року № 01-41/2188, від 26 серпня 2020 року № 241/01-Ч-39, а також в листі Відділу з питань запобігання корупції Одеської міської ради від 13 липня 2020 року № 05-17 вих/1, так як вказані організації взагалі не є відповідачами в цій справі та будь-яких позовних вимог до них не заявлено.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд врахував вищенаведені правові висновки, викладені впостанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17, та обґрунтовано виходив з того, що спірні правовідносини між позивачами і ОСОБА_3 , Таїровським відділенням поліції Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головним управлінням Національної поліції в Одеській області не є цивільними, а виникли з приводу збирання й оцінки на предмет належності та допустимості доказу, отриманого у кримінальному провадженні. Оскільки розгляд заявлених вимог до ОСОБА_3 , Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області не може відбуватися за правилами жодного виду судочинства, то апеляційний суд дійшов правильного висновку про скасування рішення місцевого суду в частині вирішення цих позовних вимог та закриття провадження у справі в означеній частині на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Відповідно до частини першої та пункту 4 частини другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Враховуючи відсутність в діях відповідачів ОСОБА_2 , ОК «ГК «Академіка Вільямса 79А/1», КП «Одестранспарксервіс» складу цивільного правопорушення, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування йому моральної шкоди, а також - позовних вимог ТОВ «ОК ГК «Академіка Вільямса 79А/1» - про відшкодування йому немайнової шкоди.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої (у не зміненій після апеляційного перегляду частині) та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, щосуди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 757/42/19-ц, від 23 грудня 2020 року у справі № 484/2781/19, від 01 березня 2021 року у справі № 577/4402/19-ц, від 22 березня 2021 року у справі № 482/1474/16-ц, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

За змістом постанови від 26 лютого 2020 року у справі № 757/42/19-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погодився з висновками судів попередніх інстанцій про визнання недостовірною і такою, що порушує особисті немайнові права позивача, інформацію, викладену в листах Посольства України в Канаді на підставі інформації, наданої Генеральною прокуратурою України, до Департаменту закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади. У вказаній справі судами було встановлено, що на час направлення Посольством України в Канаді вищевказаних листів єдине кримінальне провадження щодо позивача було закрите, повідомлення про підозру у вчиненні будь-яких інших кримінальних правопорушень стосовно нього складено не було і, відповідно, про підозру йому повідомлено не було. Тобто на час поширення оспорюваної інформації позивач не перебував у якому-небудь процесуальному статусі в жодному кримінальному провадженні, що підтверджується численними відповідями правоохоронних органів України, довідками Департаменту інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ України та не спростовано відповідачами під час розгляду справи. Тому поширена відповідачами інформація про пов`язаність позивача з будь-якими кримінальними провадженнями або кримінальними правопорушеннями не відповідає дійсності, є недостовірною і такою, що завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача.

У постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 484/2781/19-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову і визнання недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача, інформацію, поширену 24 квітня 2019 року на засіданні бюро Первомайської міської партійної організації Всеукраїнського об`єднання «Батьківщина». При цьому Верховний Суд виходив з того, що за відсутності обвинувального вироку, який набрав законної сили щодо позивача, відповідач поширив щодо нього інформацію, яка порушує його особисте немайнове право, а саме - про здійснення ним замаху на життя голови фракції «Батьківщина».

За змістом постанови від 01 березня 2021 року у справі № 577/4402/19-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виходив з того, що оскаржувані твердження зроблені не в рамках кримінального провадження, а у мережі Інтернет, а потім, із посиланням на джерело інформації, пости у соціальній мережі Facebook та відеозаписи використані телеканалами та інтернет виданнями. Твердження, зроблені відповідачами, щодо вчинення злочину позивачем, зокрема замах на життя відповідача, були далекими від обережних. За відсутності обвинувального вироку, який набрав законної сили щодо позивача, відповідачі поширили щодо нього інформацію, яка порушує його особисте немайнове право, а саме - звинувачення у злочині. Тому Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що поширена відповідачами інформація про позивача не є оціночними судженнями.

В постанові від 22 березня 2021 року у справі № 482/1474/16-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду погодився з висновками апеляційного суду про часткове задоволення позову та визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію позивача інформацію, поширену відповідачами. При цьому Верховний Суд зазначив, що розповсюджена відповідачами інформація щодо позивача має обвинувальний нахил та сприймається як звинувачення його у вчиненні злочину проти статевої свободи та статевої недоторканності (частина перша статті 156 КК України («Розбещення неповнолітніх»)). Про невідповідність спірної інформації дійсності, тобто її недостовірність, свідчить той факт, що позивачу не повідомлено про підозру у вчиненні злочину, інформацію про що було безпідставно поширено відповідачами, та відсутній вирок суду, яким позивача було б визнано винним у вчиненні злочину. Поширена відповідачами інформація є негативною та створює у широкого кола осіб викривлене уявлення про діяльність позивача, сприймається як звинувачення його у вчиненні кримінально-караних діянь (злочину).

У справі, яка переглядається, на відміну від вищенаведених справ № 757/42/19-ц, № 484/2781/19-ц, № 577/4402/19-ц, № 482/1474/16-ц, судами було встановлено, що оспорювана інформація в листі від 29 січня 2020 року № 1/29/01/20 була викладена тимчасово виконуючим обов`язки голови ОК «ГК «Академіка Вільямса 79А/1» ОСОБА_2 як пояснення, з яких саме підстав він звернувся до правоохоронних органів та звертається до КП «Одестранспарксервіс». При цьому обставин, які свідчили б про те, що ОК «ГК «Академіка Вільямса 79А/1» вчинив цілеспрямовані дії з метою поширити відносно позивачів недостовірну інформацію та таким чином принизити їх честь, гідність чи ділову репутацію, позивачі суду не надали.

Отже, висновки щодо застосування норм права, що містяться у вищезгаданих постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду, на які послалися заявники в касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається, обставини, встановлені судами в цій справі, суттєво відрізняються від обставин, встановлених у справах № 757/42/19-ц, № 484/2781/19-ц, № 577/4402/19-ц, № 482/1474/16-ц.

При цьому висновки судів попередніх інстанцій в цій справі не суперечать правовим висновкам, викладеним в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, в яких наголошено на необхідності застосування принципу jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи, а також правовим висновкам, викладеним в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року у справі № 520/15599/17, від 08 квітня 2021 року у справі № 551/881/16-ц, від 12 жовтня 2021 року у справі № 607/18795/18, від 03 грудня 2021 року у справі № 531/700/19, в яких вказано, що вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2021 року у справі № 760/13253/19, на яку посилися заявники в касаційній скарзі, зазначено, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і має дотримуватися порядок ведення провадження, а також особі не можуть чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Ефективність розгляду справи досягається тоді, коли сторони мають право надати суду ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом, що знаходить своє відображення у рішенні суду, яке й буде свідчити про справедливість здійсненої судової процедури.

Вищевказаний правовий висновок Верховного Суду було зроблено виходячи з того, що суди попередніх інстанцій неправильно витлумачили положення статті 103, частини першої статті 106 ЦПК України в їх системному зв`язку та відмовили в задоволенні клопотань сторони позивача про призначення у справі судової лінгвістичної експертизи.

Однак у справі, яка переглядається, сторони не заявляли клопотань про призначення експертизи. Тому доводи касаційної скарги про те, що в цій справі суди застосували норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2021 року у справі № 760/13253/19, не заслуговують на увагу.

Отже, Верховний Суд в цій справі дійшов висновку про необґрунтованість наведених в касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів першої (у не зміненій після апеляційного перегляду частині) та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення судів першої (у не зміненій після апеляційного перегляду частині) та апеляційної інстанцій відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 і Товариства з обмеженою відповідальністю «Обслуговуючий кооператив Гаражний кооператив «Академіка Вільямса 79А/1» залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 12 квітня 2021 року у не зміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук