Постанова

від 14.09.2022 по справі 399/590/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 399/590/20

провадження № 61-1491св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство «Славута»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства «Славута», яка подана представником - адвокатом Супруном Леонідом Вікторовичем, на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 01 червня 2021 року у складі судді Шульженко В. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Дьомич Л. М., Мурашко С. І., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства «Славута» (далі - ФГ «Славута»), в якому, з урахуванням уточнених в подальшому позовних вимог, просив:усунути перешкоди у користуванні належним йому майном шляхом витребування у ФГ «Славута» земельної ділянки, яка розташована на території Зибківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3524681900:02:000:0811 загальною площею 4,0683 га; визнати недійсною державну реєстрацію права оренди указаної земельної ділянки, що виникла на підставі договору оренди землі від 15 січня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Славута», номер запису про інше речове право: № 8744286 від 13 лютого 2015 року.

Позов мотивовано тим, що 19 грудня 2014 року ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку, яка розташована на території Зибківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3524681900:02:000:0811, загальною площею 4,0683 га, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер 2227, виданого 19 грудня 2014 року Онуфріївською державною нотаріальною конторою.

Навесні 2020 року ОСОБА_1 стало відомо, що належна йому земельна ділянка фактично використовується ФГ «Славута» на підставі укладеного та зареєстрованого договору оренди землі від 15 січня 2015 року.

Позивач стверджує, що указаний договір оренди землі, акт про передачу та прийом земельної ділянки він не підписував, підписи у договорі виконані не ним, а іншою особою.

Повноважень на підписання договору оренди землі та отримання орендної плати позивач іншим особам не надавав.

Вважає, що укладення договору оренди землі від 15 січня 2015 року за відсутності його волевиявлення порушує його законні права як власника земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 01 червня 2021 року позов задоволено.

Усунуто перешкоди у користуванні належним ОСОБА_1 майном шляхом витребування у ФГ «Славута» земельної ділянки, кадастровий номер 3524681900:02:000:0811, загальною площею 4,0683 га, яка розташована на території Зибківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області.

Визнано недійсною державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3524681900:02:000:0811, що виникла на підставі договору оренди землі від 15 січня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Славута», номер запису про інше речове право: 8744286 від 13 лютого 2015 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди землі є неукладеним, оскільки позивач його не підписував, істотні умови договору не погоджував, що підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ФГ «Славута» подало апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року апеляційну скаргу ФГ «Славута» залишено без задоволення, рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 01 червня 2021 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У січні 2022 року ФГ «Славута» через представника Супруна Л. В. звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 01 червня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

14 квітня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2022 року зупинено виконання оскарженого рішення суду першої інстанції, залишеного без змін постановою апеляційного суду,в частині стягнення з ФГ «Славута» судового збору та витрат за проведення судово-почеркознавчої експертизи до закінчення касаційного провадження у справі. Вказаним судовим рішенням також зупинено дію оскарженого рішення суду першої інстанції, залишеного без змін постановою апеляційного суду,в частині вимог про усунення перешкод у користуванні майном шляхом витребування земельної ділянки та визнання недійсною державної реєстрації права оренди земельної ділянки до закінчення касаційного провадження у справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки розміром 4,0683 га, кадастровий номер 3524681900:02:000:0811, яка розташована за адресою: Зибківська сільська рада, Онуфріївського району, Кіровоградської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, зареєстрованим в реєстрі за № 2227, виданим 19 грудня 2014 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 31280622 від 19 грудня 2014 року.

Відповідно до договору оренди землі від 15 січня 2015 року, який укладений від імені ОСОБА_1 та ФГ «Славута», земельна ділянка площею 4,0683 га, у тому числі ріллі 4,0683 га, кадастровий номер земельної ділянки: 3524681900:02:000:0811 передана в оренду орендарю ФГ «Славута». Даний договір укладено на 7 (сім) років.

Відповідно до пункту 46 зазначеного договору невід`ємними частинами договору є план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у використанні та встановлених земельних сервітутів (за наявності таких); акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди; уточнений розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 на території Зибківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області визначено склад земельних угідь, межі та розміри земельної ділянки № НОМЕР_1 за кадастровим номером 3524681900:02:000:0811, площею 4,0683 га згідно кадастрового плану та схеми розміщення.

Згідно з актом про передачу та прийом земельної ділянки, яка надається в оренду, встановлено, що орендодавець ОСОБА_1 передав земельну ділянку № НОМЕР_1 га площею 4,0683 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення Зибківської сільської ради в користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва орендарю ФГ «Славута».

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №33688757 від 16 лютого 2015 року встановлено, що 13 лютого 2015 року за № 8744286 зареєстровано речове право - право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі б/н від 15 січня 2015 року, укладеного між ФГ «Славута» та ОСОБА_1 . Об`єктом іншого речового права є земельна ділянка загальною площею 4,0683 га, розташована за адресою Кіровоградська область, Онуфріївський район, Зибківська с/рада, кадастровий номер земельної ділянки 3524681900:02:000:0811, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва

З Висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у даній справі від 26 березня 2021 року № 756/757/1224/21-27 вбачається, що підписи від імені ОСОБА_1 у досліджуваних документах, виконані рукописним способом, пастою кулькової ручки, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів. Підписи від імені ОСОБА_1 : у договорі оренди землі від 15 січня 2015 року, укладеному між ОСОБА_1 та ФГ «Славута» в особі керівника ОСОБА_2 (т 1, а. с. 140-143), який міститься на 4-му аркуші в графі «Орендодавець ___»; в акті визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 на території Зибківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області від «___» ___ 2014 року (т 1, а. 145), який міститься в графі «Власник земельної ділянки ОСОБА_1 ___»; в акті про передачу та прийом земельної ділянки, яка надається в оренду від «___» _____ 20___ року, укладеному між ОСОБА_1 та головою ФГ «Славута» ОСОБА_2 (т 1 а. 146), який міститься в графі « ОСОБА_1 ___» виконані не самим ОСОБА_1 , а іншою особою, з деяким наслідуванням якихось справжніх підписів ОСОБА_1 (не виключаючи природної схожості досліджуваних підписних почерків).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У частині першій статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За правилами статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену у договорі оренди земельної ділянки) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) звертала увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

У пункті 7.27 постанови від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач, як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.

У пункті 71 постанови від 23 листопада 2021 року Велика Палата Верховного Суду уточнила вказаний висновок, виклавши його перше речення так: зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками.

Установивши факт непідписання ОСОБА_1 договору оренди спірної земельної ділянки від 15 січня 2015 рокуз ФГ «Славута», що свідчить про неукладеність цього договору, відсутність волевиявлення власника на передачу в оренду земельної ділянки та безпідставність користування відповідачем майном, яке належить позивачу на праві власності,суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи заявника у касаційній скарзі на те, що місцевий суд безпідставно прийняв заяву про зміну предмету позову є необґрунтованими, оскільки позивач змінив предмет позову на стадії підготовчого провадження, що свідчить про відсутність процесуальних порушень при прийнятті указаної заяви судом першої інстанції.

Посилання заявника на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у вказаних ним постановах, стосуються правовідносин, які не є тотожними до правовідносин у справі, що переглядається.

Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо оцінки доказів та установлених на їх підставі обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки виконання та дія рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 01 червня 2021 року, залишеного без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року, було зупинено ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2022 року, тому необхідно поновити його виконання.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства «Славута», яка подана представником - адвокатом Супруном Леонідом Вікторовичем, залишити без задоволення.

Рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 01 червня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року залишити без змін.

Поновити виконання та дію рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 01 червня 2021 року, залишеного без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов