Рішення

від 14.08.2022 по справі 495/8449/21

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

(зАОЧНЕ)

Справа № 495/8449/21

Номер провадження 2/495/892/2022

15 серпня 2022 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Анісімової Н.Д.,

із участю секретаря судового засідання Коліниченко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

08.10.2021 2021 року до суду надійшов позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк», Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 23 вересня 2019 року у розмірі 120 557 грн 20 коп. станом на 21 вересня 2021 року.

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, підписав анкету-заяву № б/н від 23 вересня 2019 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі - надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У свою чергу відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку із чим станом на 21 вересня 2021 року виникла заборгованість у сумі 120 557 грн 20 коп., з яких: 102 755 грн 74 коп. заборгованість за кредитом (68 604 грн 51 коп. заборгованість за поточним тілом кредиту, 34 151 грн 23 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту), 5 343 грн 52 коп. заборгованість за нарахованими відсотками, 12 457 грн 94 коп. заборгованість за простроченими відсотками.

2. Рух справи у суді

Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.10.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 13.10.2021 року, відкладено на 20.04.2022 року, 15.06.2022 року, 17.07.2022 року, 15.08.2022 року.

3. Заяви, клопотання учасників процесу та насідки їх вирішення; порядок судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, до позову надано клопотання про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився про час та місце слухання справи повідомлявся, причини неявки суду невідомі, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило.

Відповідно до частини третьої статті 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Згідно із частиною п`ятою статті 128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

Відповідності до пункту 2 частини першої статті 131 ЦПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Судові повістки про виклик до суду у цивільній справі відповідачу направлялись за його зареєстрованим місцем проживання: ( АДРЕСА_1 ), однак повертались на адресу суду без вручення із незалежних від суду причин.

Відповідно до частини першої та другої статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Як визначено частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи, що відповідач, належно повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, п`ять разів не прибув на виклики у судові засідання, про причини неявки суду не повідомив; правом подачі відзиву не скористався; позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалив розгляд справи здійснювати у заочному порядку на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом із позовною заявою представник позивача Гребенюк О.С. подала клопотання про огляд вебсайту, у якому просить здійснити огляд та фіксування змісту розділу 2.1.1 Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному вебсайті АТ КБ «Приватбанк» за посиланням https://privatbank.ua/terms та доступні за наступним шляхом: «Архів договорів», перейти за посиланням «більше», обрати сторінку №2, повний текст за посиланням «Повний договір (актуальний на 01.09.2019 р.)», розділ 2.1.1 знаходиться на сторінках 28-34 повного договору.

Керуючись частиною першою статті 85 ЦПК України, представник позивача просив оглянути електронні докази, які не можна доставити до суду, за їх місцезнаходженням.

Розглядаючи вказане клопотання, суд керувався таким.

Відповідно до частин першої, сьомої статті 85 ЦПК України письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням. У порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста.

Відповідно до статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Керуючись наведеним, суд дійшов висновку, що інформація, яка міститься на офіційному вебсайті АТ КБ «Приватбанк» за посиланням https://privatbank.ua/terms, та яку пропонує оглянути представник позивача, не має ознак електронного доказу та не може бути судом взята до уваги як доказ у цілому, оскільки суду не надано доказів про засвідчення такої інформації електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» або в іншому порядку.

Керуючись наведеним, у задоволенні клопотання представник позивача Гребенюк О.С. про огляд веб-сайту суд відмовляє.

4. Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, підписав анкету-заяву № б/н від 23 вересня 2019 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі - надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Вказані обставини позивач підтвердив копіями анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в КБ «ПраватБанк» від 23 вересня 2019 року, випискою по рахункам, витягом з тарифів.

Із розрахунку заборгованості судом установлено, що заборгованість за тілом кредиту становить 102 755 грн 74 коп. (68 604 грн 51 коп. заборгованість за поточним тілом кредиту, 34 151 грн 23 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту), яка сформувалась станом на 21.09.2021 року. Крім того, банк нарахував 5 343 грн 52 коп. заборгованість за нарахованими відсотками та 12 457 грн 94 коп. заборгованості за простроченими відсотками. Усього, за розрахунком банку, заборгованість ОСОБА_1 становить 120 557 грн 20 коп.

5. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до частини першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, в зв`язку з чим станом на 21 вересня 2021 року виникла заборгованість у сумі 120 557 грн 20 коп.

Представник АТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовуючи право вимоги до позовної заяви надав наступні докази, а саме: анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку; витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»; розрахунок заборгованості за кредитним договором; витяг з Тарифів та з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщений на сайті: https://privatbank.ua/terms/. Як установлено судом, у анкеті-заяві позичальника від 23 вересня 2019 року процентна ставка не зазначена, а також, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, строк повернення кредиту не зазначено. Умови та Правила з надання банківських послуг, надані позивачем як доказ нарахування заборгованості не містять підпису відповідача ОСОБА_1 , а тому не можуть розцінюватися як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 23 вересня 2019 року шляхом підписання анкети-заяви. Позивачем не доведено, а судом не встановлено, що саме ці Умови та Правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. Роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Вищезазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена у постанові Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Однак, враховуючи, той факт, що отримані відповідачкою кредитні кошти використовувалися шляхом зняття готівки, але в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Таким чином, враховуючи те, що факт отримання відповідачем кредиту є доведеним, то право позивача є порушеним і підлягає судовому захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за тілом кредиту у розмірі 102 755 грн 74 коп. (сто дві тисячі сімсот п`ятдесят п`ять грн 74 коп.).

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 102 755 грн 74 коп. (сто дві тисячі сімсот п`ятдесят п`ять грн 74 коп.), а в іншій частині позову, необхідно відмовити.

6. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги, було заявлено позивачем на суму 120 557 грн 20 коп., а задоволено на суму 102 755 грн 74 коп. (85%) то з відповідача на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» слід стягнути судовий збір за розгляд справи в сумі 1 929 грн 52 коп. (2 270 грн 00 коп. х 85 % : 100 = 1 929 грн 52 коп.), як того вимагає стаття 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-289, 354 ЦПК України

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вулиця Грушевського, 1-Д, місто Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 23 вересня 2019 року (тілом кредиту) у сумі 102 755 грн 74 коп. (сто дві тисячі сімсот п`ятдесят п`ять грн 74 коп.).

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованості за нарахованими відсотками у сумі 5 343 грн 52 коп. та простроченими відсотками у сумі 12 457 грн 94 коп. відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 929 грн 52 коп. (одна тисяча дев`ятсот двадцять дев`ять грн 52 коп.).

Копію рішення направити учасникам справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Суддя Н.Д. Анісімова