Ухвала

від 19.09.2022 по справі 620/6274/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

19 вересня 2022 року Чернігів Справа № 620/6274/22

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Заяць О.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Бобровицького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення арешту на кошти,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Бобровицького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), в якому просить:

1. визнати дії Бобровицького ВДВС у Ніжинському районні Чернігівської області Північно- Східного МРУ МЮ (м. Суми) по відмові в задоволенні заяви ОСОБА_1 у скасуванні арешту у ВП № 83061577, накладеному на кошти боржника ОСОБА_1 на банківський рахунок IBAN НОМЕР_1 в AT «ПриватБанк», картка для виплат № НОМЕР_2 , в частині заборони видаткових операцій з сум заробітної плати, перерахованої на вказаний рахунок від ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправними;

2. тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припинити у виконавчому провадженні № 63061577 Бобровицького ВДВС у Ніжинському районні Чернігівської області Північно-Східного МРУ МЮ (м. Суми) за виконавчим листом № 750/12550/19 1- кп/750/90/20 Деснянського районного суду м. Чернігова звернення стягнення на кошти боржника ОСОБА_1 , які перераховуються ІНФОРМАЦІЯ_2 у вигляді заробітної плати/доходу на банківську картку ОСОБА_1 ;

3. скасувати постанову від 12.10.2020 Бобровицького ВДВС у Ніжинському районні Чернігівської області Північно-Східного МРУ МЮ (м. Суми) у виконавчому провадженні №63061577 про накладення арешту на кошти боржника ОСОБА_1 в частині заборони видаткових операцій з сум заробітної плати, перерахованої ОСОБА_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 на рахунок IBAN НОМЕР_1 в AT «ПриватБанк» картка № НОМЕР_2 у розмірі 95299,86 грн. (дев`яносто п`ять тисяч двісті дев`яносто дев`ять грн 86 коп.);

4. допустити негайне виконання судового рішення.

Частинами 1, 2 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Частиною 1 статті 19 КАС України визначено справи у публічно - правових спорах, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Так, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суд враховує, що у п. 22 Постанови від 4 вересня 2018 року по справі № 823/2042/16, провадження № 11-377апп18 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Дослідивши матеріали позову, суд встановив, що Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 березня 2020 року (справа № 750/12550/19) ОСОБА_1 , зокрема, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України і призначено йому покарання у виді 9 (дев`яти) років позбавлення волі. Зараховано ОСОБА_1 , у строк відбування покарання час тримання його під вартою та рахувати початок строку відбування покарання ОСОБА_1 з моменту його фактичного затримання з 10.08.2019. Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено без змін тримання під вартою. Позов потерпілої ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 500000 (п`ятсот тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 27 липня 2020 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Басенка О. О. задоволено частково. Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 березня 2020 року щодо ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди змінено. Стягнуто із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка, в розмірі 300 000 грн, відмовивши у решті частині позову. В іншій частині цей же вирок залишено без змін.

Листом Бобровицького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 09.05.2022 № 1996 позивача повідомлено, що 12.10.2020 по виконавчому провадженню № 63061577 було винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника.

Відповідно до ч. ч. 1, 4, 5 ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Враховуючи усталену судову практику до адміністративного суду оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби, вчинені під час виконання зведеного виконавчого провадження (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року по справі№ 660/612/16-ц).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 року у справі №340/25/19 для визначення юрисдикції таких спорів необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин.

Додатково суд звертає увагу на те, що згідно ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця можуть бути оскаржені до адміністративного суду лише в разі відсутності іншого судового порядку їх оскарження. Якщо ж законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності зазначених осіб, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 826/12964/17.

Частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно частини 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З системного аналізу ч. ч. 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» суд встановив, що до адміністративного суду можуть бути рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби у двох випадках:

- виконавчий документ видано адміністративним судом;

- виконавчий документ видано іншим органом.

Таким чином, розгляд справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є за своєю правовою суттю формою судового контролю за виконанням постановленого судового акту, а відтак, має здійснюватись саме тим судом, який постановив рішення у справі та видав виконавчий лист.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.05.2020 у справі № 814/1727/16 Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні. Спірні питання які виникають з певними учасниками виконавчого провадження, відносно рішень, дій чи бездіяльності держвиконавця, які ним вчиняються (не вчиняються) на виконання судового рішення, може бути оскаржено такими особами лише до того суду, який видав такий виконавчий документ. Така юрисдикційна визначеність суду стосовно розгляду спору пов`язаного з таким виконавчим провадженням, є безумовною та виключною підсудністю.

Відтак, за загальним правилом сторона виконавчого провадження може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення до суду відповідної юрисдикції, яким видано виконавчий лист. Разом з цим інші учасники виконавчого провадження можуть оскаржити рішення, дії чи бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби до адміністративного суду.

Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2019 у справі № 808/8368/15.

З матеріалів позову вбачається, що виконавче провадження було відкрито на виконання рішення місцевого загального суду.

За таких обставин, суд вважає, що даний спір за своєю суттю не є публічно-правовим, а має розглядатися судом загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 6 статті 170 КАС України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

При чому, згідно ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у вказаній справі.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 248, 256, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бобровицького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення арешту на кошти відмовити.

Роз`яснити позивачу, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства Деснянським районним судом м. Чернігова.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію даної ухвали суду разом з позовною заявою та всіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 19.09.2022.

Суддя О.В. Заяць