Постанова

від 04.09.2007 по справі 15/284пн

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/284пн

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.09.2007  року                                                                      Справа № 15/284пн

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                                        Бойченка К.І.

суддів          Єжової С.С.

                                                            Парамонової Т.Ф.

за присутністю секретаря

судового засідання:                                Наумова Б.Є.

за участю представників:

від  позивача:                                         - Тока В.І., довіреність від 14.05.07 б/н;

від відповідача:                                          - повноважний представник не прибув;

від 3 особи:                                                  - повноважний представник не прибув,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                                        Приватного підприємства виробничої фірми

                                                            "Радуга", смт.Слов"яносербськ Луганської

                                                            області

на рішення          

господарського суду                              Луганської області

від                                                            13.07.07

по справі                                                   № 15/284пн (суддя –Пономаренко Є.Ю.)

за позовом                                                  Слов"яносербської селищної ради                                                                                                               Слов"яносербського району Луганської області

до відповідача                                        Приватного підприємства виробничої фірми "Радуга", смт.Слов"яносербськ Луганської

                                                            області

третя особа на стороні

позивача, яка не заявляє

самостійних вимог

на предмет спору                                        Комунальне підприємство "Слов"яносербське будинкоуправління" Слов"яносербської

                                                            селищної ради, смт. Слов"яносербськ

                                                            Луганської області

про                                                                       витребування майна з чужого незаконного

                                                            володіння і спонукання звільнити нежитлове приміщення

В С Т А Н О В И В:

          У травні 2007 року територіальна громада селища Слов"яносербськ в особі Слов"яносербської селищної ради Луганської області, с. Слов"яносербськ Луганської області звернулась до господарського суду Луганської області з позовною заявою від 15.05.07 № 158 до приватного підприємства виробничої фірми "Радуга" (далі за текстом –ПП ВФ „Радуга”, відповідач) та третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –комунального підприємства „Слов”яносербське будинкоуправління” Слов”яносербської селищної ради (далі за текстом –КП „Слов”яносербське будинкоуправління” Слов”яносербської селищної ради, третя особа) з вимогами витребувати із чужого незаконного володіння ПП ВФ "Радуга" нежиле приміщення площею 316,5 кв. м., що вбудоване в житловий будинок і розташоване за адресою: Луганська область, Слов"яносербський район, смт. Слов"яносербськ,                      вул. Горького, 110, на користь територіальної громади селища Слов"яносербськ в особі Слов"яносербської селищної ради; зобов'язати ПП ВФ "Радуга" звільнити спірне приміщення у тижневий термін.

          13.07.07 представник позивача подав письмове пояснення до позовної заяви, в якому просить вважати первісне найменування позивача - територіальна громада селища Слов"яносербськ в особі Слов"яносербської селищної ради, помилковим та зазначив належне найменування позивача - Слов"яносербська селищна рада, що було прийнято до уваги судом першої інстанції.

          Рішенням господарського суду Луганської області від 13.07.07 по справі                            № 15/284пн позовні вимоги позивача задоволені повністю; витребувано з незаконного володіння відповідача на користь позивача нежиле приміщення площею 316,5 кв. м., вбудоване в житловий будинок і розташоване за адресою: смт. Слов"яносербськ Луганської області, вул. Горького, 110; зобов'язано відповідача у тижневий термін з дня набрання даним рішенням законної сили звільнити нежиле приміщення площею 316,5 кв. м., вбудоване в житловий будинок і розташоване за адресою: смт. Слов"яносербськ Луганської області, вул. Горького, 110; стягнуто з відповідача на користь позивача витрати зі сплати державного мита у сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

          Дане рішення мотивоване тим, що договір оренди нежитлових приміщень від 27.01.05, який укладений між відповідачем та третьою особою, є нікчемним, оскільки в порушенням вимог діючого законодавства вказаний договір нотаріально не посвідчений та не здійснена державна реєстрація договору. Отже, як зазначив суд першої інстанції, у відповідача відсутні законні підстави користування спірним приміщенням. Посилання відповідача на договір оренди від 27.01.99 судом були відхилені, тому що укладенням 27.01.05 нового договору оренди припинилися зобов'язання сторін за попереднім договором (27.01.99). Крім того, в порушення ст. 795 Цивільного кодексу України та п. 2.1 договору оренди від 27.01.99 та п. 2.1 договору оренди від 27.01.05 сторонами за договором не надано суду доказів, які б підтверджували факт вступу відповідача у користування спірним приміщенням та свідчили про стан цього приміщення. При укладенні як договору оренди від 27.01.05, так і договору оренди від 27.01.99 спірного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади селища Слов”яносербськ, порушено положення ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, а саме: орендодавцем виступило неналежне підприємство та, відповідно, з боку орендодавця договір підписано неуповноваженою особою. Також судом першої інстанції у рішенні зазначено про відсутність в договорах оренди від 27.01.05 та від 27.01.99 всіх необхідних істотних умов, передбачених на день їх укладання законодавством та на підставі цього зроблено висновок про відсутність взагалі достатніх правових підстав вважати вищенаведені договори укладеними.             

          Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 25.07.07, у якій просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову; визнати дійсним договір оренди нежитлових приміщень площею 316,5 кв. м. б/н від 27.01.05, укладений між КП "Слов"яносербське будинкоуправління" та ПП ВФ "Радуга".

          В обґрунтування доводів за апеляційною скаргою відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення, на його думку, винесене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права (п. 2 ст. 220, ст. 759 Цивільного кодексу України); що сторони за договором домовились щодо усіх істотних умов договору оренди (найму) –об'єкт договору, орендна плата, строк договору; що відбулося часткове виконання договору –об'єкт оренди був переданий позивачем відповідачу, а відповідач належним чином сплачував позивачу належну орендну плату в обумовлену сторонами розмірі; що сторони ухилилися від нотаріального посвідчення договору. Зазначені обставини не досліджувалися судом першої інстанції, що є підставою для визнання договору дійсним.       

          Згідно зі ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 30.07.07 для розгляду зазначеної апеляційної скарги на рішення суду від 13.07.07 по справі                                                  № 15/284пн призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Баннова Т.М.,              суддя –Єжова С.С., суддя –Парамонова Т.Ф.

          Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 15.08.07 у зв'язку з виходом з відпустки судді Бойченка К.І. здійснено заміну: виключено із складу колегії суддів головуючого суддю Баннову Т.М. та введено до складу колегії головуючого суддю Бойченка К.І.   

          Відзивом позивач вважає, що при розгляді справи місцевий господарський суд об'єктивно та всебічно дослідив всі матеріали та прийняв законне рішення, що порушень норм процесуального права при розгляді справи не відбувалось і про це відсутні будь –які дані в апеляційній скарзі. Крім того, вимога за апеляційною скаргою про визнання договору оренди  від 27.01.05 дійсним не може бути предметом апеляційного розгляду, оскільки така вимога під час розгляду справи у господарському суду Луганської області не заявлялась жодною із сторін.   

          Третьою особою не було надано до матеріалів справи письмового відзиву на апеляційну скаргу відповідача, що не є перешкодою для перегляду судового рішення.

          Апеляційна скарга розглядалась 21.08.07. У судовому засіданні розгляд скарги був відкладений до 04.09.07. Постанова приймається 04.09.07.

          Повноважні та компетентні представники відповідача та третьої особи, які належним чином були повідомленні судом апеляційної інстанції про дату, час та місце розгляду справи № 15/284пн, що підтверджено матеріалами справи, у судове засідання знову не з'явилися, про причини неявки суду апеляційної інстанції не повідомили.   

          Згідно з ч. 2 ст. 99  Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

          Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, оцінивши надані сторонами докази у сукупності, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України „Про судове рішення” від 29.12.76 № 11 зі змінами, внесеними постановами Пленуму Верховного суду України  від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин  і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, рішення суду першої інстанції в даній справі вказаним вимогам не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.05 державне комунальне підприємство  „Словґяносербське будинкоуправління”, як орендодавець з одного боку, та ПП ВФ „Радуга” з іншого боку як орендар, підписали договір б/н оренди нежитлового приміщення, що перебуває у комунальній власності, розташованого за адресою: смт. Словґяносербськ,  вул. Горького, 110, орендована оплачувана площа якого, за умовами п. 1.1, складає               316,5 кв. м. (далі –договір від 27.01.05). Загальна площа цього нежитлового  приміщення складає 376,5 кв. м.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що об'єктом оренди за вказаним договором є нежитлове приміщення площею 376,5 кв. м.

До підписання договору від 27.01.05 сторони за ним раніше підписали 27.01.99 договір оренди цього ж нежитлового приміщення (далі –договір від 27.01.99), строком дії з 27.01.99 по 27.01.2045.

Умови договору від 27.01.99 і договору від 27.01.05 відрізняються за пунктами 3.3   та 5.1.

Своїми діями щодо підписання договору від 27.01.05 сторони за ним таким чином висловились про згоду на дострокове припинення договору від 27.01.99.

18.05.06 здійснена реєстрація комунального підприємства „Словґяносербське  будинкоуправління” Словґяносербської селищної ради.

Згідно п. 1.3 Статуту КП „Словґяносербське будинкоуправління” Словґяносербської селищної ради воно є правонаступником державного комунального  підприємства  „Словґяносербське будинкоуправління”.

Як свідчать матеріали справи, відповідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно САВ № 026930 від 23.04.07 у  Словґяносербському районному бюро технічної інвентаризації 27.04.07 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення магазину загальною площею 627, 30 кв. м., яке вбудоване в житловий будинок за адресою: Луганська область, Словґяносербський район, смт. Словґяносербськ , вул. Горького, буд. 110, прим. 2.

Таким чином, стороною, як орендодавцем, за підписаним договором від 27.01.05 слід вважати позивача у даній справі.

Суд першої інстанції при вирішенні спору помилково застосував до даних правовідносин положення ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України.

Судова колегія вважає, що у частині вирішення спору щодо спонукання відповідача звільнити вищевказане нежитлове приміщення слід застосовувати Закон України „Про оренду державного та комунального майна” в редакції на день підписання сторонами договору від 27.01.05.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”  орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності.  

Згідно ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” (в редакції станом на 27.01.05) істотними умовами договору є:

-          об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);

-          термін, на який укладається договір оренди;

-          орендна плата з урахуванням її індексації;

-          порядок використання амортизаційних відрахувань;

-          відновлення орендованого майна та умови його повернення;

-          виконання зобов'язань;   

-          забезпечення виконання зобов'язань –неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо);

-          порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди;

-          відповідальність сторін;

-          страхування орендарем взятого ним в оренду майна;

-          обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Частиною 1 ст. 12 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

При підписанні сторонами договору від 27.01.05 ними не досягнуто згоди по істотним умовам щодо об'єкту оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); орендної плати з урахуванням її індексації; порядку використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; забезпечення виконання зобов'язань - неустойки (штрафу, пені), поруки, завдатку, гарантії тощо; порядку здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язку сторін стосовно забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Закон України „Про оренду державного та комунального майна” не передбачає обов'язковість нотаріального посвідчення договору оренди цього майна.

Отже, оскільки сторони за договором від 27.01.05 не досягли згоди з усіх істотних умов договору, судова колегія визнає договір від 27.01.05 неукладеним.

З урахуванням вищевикладеного, у відповідача відсутні підстави користуватись зазначеним нежитловим приміщенням, а тому, позовні вимоги у частині спонукання відповідача звільнити нежитлове приміщення площею 316, 5 кв. м., що вбудоване в житловий будинок і розташоване за адресою: Луганська область, смт. Слов”яносербськ, вул. Горького, 110, підлягають до задоволення.

Стосовно вимог про витребування із чужого незаконного володіння ПП ВФ „Радуга” нежитлового приміщення площею 316, 5 кв. м., що вбудоване в житловий будинок і розташоване за адресою: Луганська область, смт. Слов”яносербськ, вул. Горького, 110, судова колегія вважає, що у цій частині вони безпідставні і до задоволення не підлягають, враховуючи нижчевикладене.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов в цій частині, послався на положення  ст. 387 Цивільного кодексу України, згідно якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним, а також на положення ст. 400 Цивільного кодексу України, відповідно до якої недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.  

Місцевий господарський суд зазначив, що позивач має правові підстави для захисту права комунальної власності на спірне майно.

Судова колегія не погоджується з таким висновком та вважає, що у даному випадку право власності позивача на вищевказане нежитлове приміщення відповідачем не порушено та останній не заволодів, а прийняв в користування нежитлове приміщення на підставі підписаного договору від 27.01.05, який при розгляді даної справи судовою колегією визнаний неукладеним.

Таким чином, у даному випадку може оспорюватись лише право користування майном.

          На підставі вищевикладеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача б/н від 25.07.07 підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення від 13.07.07 підлягає скасуванню. Тому, судова колегія приймає нове рішення про задоволення позову в частині зобов'язання відповідача у тижневий термін з дня набрання даним судовим рішенням законної сили звільнити нежиле приміщення площею 316,5 кв. м., вбудоване в житловий будинок і розташоване за адресою: смт. Слов"яносербськ Луганської області, вул. Горького, 110; в решті позовних вимог слід відмовити.          

          Оскільки обидві сторони при підписанні договору від 27.01.05 припустились порушень вимог ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за позовом судові витрати покладаються на позивача та відповідача у рівних частинах  - по 42 грн. 50 коп. та по 59 грн. 00 коп. на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Також у рівних частинах –по 21 грн. 25 коп. покладаються на обидві сторони по справі витрати зі сплати державного мита за апеляційною скаргою.

          Враховуючи те, що нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено оплату витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп. при звернені до суду з апеляційною скаргою, то сплачена сума згідно квитанції № 6601701 від 26.07.07 підлягає поверненню ПП ВФ „Радуга”.

          У судовому засіданні за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, п.  2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

          1.  Апеляційну скаргу приватного підприємства виробничої фірми "Радуга", смт.Слов"яносербськ Луганської області, від 25.07.07 б/н задовольнити частково.

          2.  Рішення господарського суду Луганської області від 13.07.07 по справі № 15/284пн скасувати.

3.      Прийняти нове рішення.

          4.      Позов задовольнити частково.

          5. Зобов'язати Приватне підприємство виробничу фірму "Радуга",                                         смт. Слов"яносербськ Луганської області, пров. Больничний, б. 1, ідент. код 21833537, у тижневий термін з дня набрання даним судовим рішенням законної сили звільнити нежиле приміщення площею 316,5 кв. м., вбудоване в житловий будинок і розташоване за адресою: смт. Слов"яносербськ Луганської області, вул. Горького, 110.

          6. Стягнути з Приватного підприємства виробничої фірми "Радуга", смт. Слов"яносербськ Луганської області, пров. Больничний, б.1, ідент. код 21833537, на користь Слов"яносербської селищної ради Слов”яносербського району Луганської області, смт. Слов"яносербськ Луганської області, вул. Горького, б. 86, ідент. код 04335737, витрати зі сплати державного мита у сумі 42 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 59 грн. за позовною заявою.

          7.      В решті позову відмовити.

          8. Стягнути з Слов"яносербської селищної ради Слов”яносербського району Луганської області, смт. Слов"яносербськ Луганської області, вул. Горького, б. 86, ідент. код 04335737, на користь Приватного підприємства виробничої фірми "Радуга", смт. Слов"яносербськ Луганської області, пров. Больничний, б.1, ідент. код 21833537, витрати зі сплати державного мита у сумі 21 грн. 25 коп. за апеляційною скаргою.

          Доручити  господарському суду Луганської області видати відповідні  накази.

          9. Повернути Приватному підприємству виробничій фірмі "Радуга",                                  смт. Слов"яносербськ Луганської області, пров. Больничний, б.1, ідент. код 21833537 сплачені 118 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу згідно квитанції № 6601701 від 26.07.07 на підставі даної постанови, скріпленої гербовою печаткою суду апеляційної інстанції.  

          Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                             К.І. Бойченко

Суддя                                                                                С.С. Єжова                    

Суддя                                                                                Т.Ф. Парамонова