Рішення

від 19.09.2022 по справі 295/2440/21

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/2440/21

Категорія 38

2/295/485/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2022 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира

в складі: головуючого судді Лєдньова Д.М.

при секретарі Заріцькому О.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Таскомбанк» про визнання недійсним частини кредитного договору та за зустрічним позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому зазначила, що 26.12.2019 року між нею та відповідачем укладено договір кредиту, за умовами якого ОСОБА_1 як позичальнику надано кредит в сумі 74 936,73 грн. строком на 36 місяців за умови сплати відсотків за користування кредитом - 0,001 % річних на рік та комісії за обслуговування кредиту - 2.90 % на місяць від основної суми.

Сторона звертається до вимог ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими; якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

На думку позивача, положення договору про обов`язок сплати комісії є несправедливими, оскільки не містять опису послуг з обслуговування кредитної заборгованості, розрахунку вартості такої послуги.

Указуючи на фактично сплачену на виконання умов кредитного договору суму комісії в розмірі 4346,34 грн., положення ст.ст. 203, 215 ЦК України, які визначають загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а також підстави недійсності правочину, позивач просить визнати положення пункту 1.1.5 заяви-договору про надання кредиту від 26.12.2019 року недійсним, визнати положення додатку 1 заяви-договору про надання кредиту від 26.12.2019 року в частині встановлення комісії недійсним, зобов`язати АТ «Таскомбанк» провести перерахунок здійснених платежів по кредитному договору.

Ухвалою суду від 02.03.2021 року по справі відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників.

В подальшому, згідно ухвали суду від 29.03.2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників.

Ухвалою суду від 01.04.2021 року об`єднано в одне провадження зустрічний позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу із первісним позовом.

У поданому відзиві, а також зустрічному позові, відповідач зауважує, що укладення договору кредиту відповідало принципам належного волевиявлення сторін, супроводжувалось свободою вибору контрагенту, умов такого договору. Учасники досягли всіх істотних умов правочину, що, є необхідним відповідно до вимог ст. 638 ЦК України.

Відповідач звертає увагу, що позичальник ознайомилась з усією інформацією відносно кредитної послуги, зокрема шляхом ознайомлення зі змістом заяви-договору про надання кредиту із додатком № 1 як невід`ємною частино договору, у якому наведено детальний розпис складових загальної вартості кредиту та графік платежів, положеннями Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, розміщеної на офіційному веб-сайті АТ «Таскомбанк».

Сторона зазначає, що сплата комісії пов`язана з необхідністю коригування кредитних зобов`язань позичальника з оформленням нових графіків у разі часткового дострокового повернення кредиту, виконанням Банком доручення позичальника на договірне списання коштів з рахунків позичальника, інформуванням позичальника про найменування та місцезнаходження бюро кредитних історій, до якого Банк передаватиме інформацію для формування кредитної історії, дорученням позичальника на внесення інформації щодо його кредитних зобов`язань за кредитним договором та користування інформацією про кредитну історію шляхом взаємодії з бюро кредитних історій, наданням консультаційних послуг з усіх питань, що стосуються надання та обслуговування кредиту, а також, окрім зазначеного, відкриттям поточного/карткового рахунку, здійсненням розрахунково-касового обслуговування, забезпеченням обслуговування кредитної заборгованості (отримання виписок за кредитним/картковим рахунком).

З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні первісного позову, та, вказуючи на неналежне виконання взятих на себе позичальником зобов`язань з повернення кредитних коштів, нарахованих відсотків, суми комісії та виникнення у зв`язку із цим заборгованості в розмірі 101 188,18 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 70 763,20 грн., заборгованість по відсотках - 0,60 грн., заборгованість по комісії - 30 424, 38 грн., просить стягнути з позивача відповідну суму заборгованості, відшкодувати судові витрати.

Судом встановлено наступні обставини.

Між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем АТ «Таскомбанк» 26.12.2019 року укладено договір про надання кредиту (заява-договір), за умовами якого ОСОБА_1 як позичальник отримала грошові кошти в сумі 74 936,73 грн. на строк 36 місяців на умовах сплати відсотків за користування кредитом - 0,001 % річних на рік та комісії за обслуговування кредиту - 2.90 % на місяць від основної суми.

В той же день складено детальний розпис складових вартості кредиту та графік платежів як додаток до заяви-договору. Позичальником проставлено підпис навпроти прізвища ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

За змістом ч.ч. 1, 2, 5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», положення якої у відповідних частинах є незмінними з часу укладення договору до вирішення спору по суті, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Оскільки Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, в завдання суду при розгляді справи покладається надання висновку про існування таких умов, що можуть характеризуватись як несправедливі в розрізі взаємних прав та обов`язків виконавця банківських послуг і їх споживача, з одночасною оцінкою балансу заявлених в акцептованих пропозиціях на виникнення кредитних правовідносин інтересів учасників, з урахуванням, в тому числі, виконання приписів вимог ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо надання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації відносно запропонованої послуги, а також з`ясуванням обставин добросовісності поведінки у запиті на отримання обгрунтованої вигоди.

Положеннями ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено перелік відомостей, які повинні включатись у зміст договору кредиту.

До таких відомостей, серед інших, належать: …тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит;… процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися).

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

У відповідності до ч.ч. 1, 3, 14 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції, чинній на час укладення договору) Банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті, як у національній, так і в іноземній валюті.

До банківських послуг належать: залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, та рахунків умовного зберігання (ескроу); розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Відповідно до п.5 Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених Постановою Правління Національного банку України 08.06.2017 № 49, Банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супровідних послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.

Суд зауважує, що наведені відповідачем види послуг, оплата яких, за твердженням учасника, передбачає сплату комісії, частково охоплюється змістом ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» як ті, що здійснюються в межах обслуговування кредиту безкоштовно.

Так, відповідно до п.4.1.3. Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, на які спирається сторона на підтвердження власних доводів, клієнт банку має право достроково, частково або в повному обсязі виконати свої зобов`язання за договором без сплати банку додаткових плат.

Відповідне погодження між учасниками кореспондується за своїм логічним змістом з вищенаведеними вимогами ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» в частині обов`язку банку періодично інформувати клієнта про поточний розмір його заборгованості, надати виписку по рахунку, також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

При цьому, суд погоджується з доводами відповідача про можливість нарахування комісії при наданні інших послуг, пов`язаних з обслуговуванням кредиту, зокрема: передачею відомостей до бюро кредитних історій, відкриттям поточного/карткового рахунку, здійсненням розрахунково-касового обслуговування, забезпеченням обслуговування кредитної заборгованості (отримання виписок за кредитним/картковим рахунком в обсязі, що перевищу вказану у положеннях ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» періодичність).

Відсутність чітких відомостей про вид банківської послуги, яка пропонується як оплатна додаткова та супроводжуюча у правовідносинах банку та клієнта, фактично виявляє здатність особи-споживача в конкретних правовідносинах реалізувати право на використання таких послуг без обмежень, відповідно до завдань та характеру банківської діяльності.

Так, положеннями договору передбачено, що позичальник має право отримати детальну інформацію стосовно умов обслуговування кредиту у будь-якому відділенні АТ «Таскомбанк».

При визначені критеріїв добросовісності поведінки, балансу інтересів, суд зауважує.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержания процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Позичальник є особою, волевиявлення якої пов`язане із набуттям у тимчасове, платне використання фінансових ресурсів для задоволення особистих потреб.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Є необхідним звернути увагу, що проставляючи власний підпис на заяві-договорі про надання кредиту, детальному розписі складових загальної вартості кредиту та графіку платежів, позичальник ознайомилась не лише з відомостями про розмір кредиту, відсоткову ставку, але й усвідомила необхідність сплати комісії на відповідному рівні, що, зокрема, дістало вияв у графіку платежів з обчислення загальної вартості кредиту для споживачів та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Позивачем не надано достатньо переконливих доказів, що, спираючись на вільне волевиявлення, сторона позичальника не бажала настання наслідків, що полягають в отриманні суми кредиту із обов`язком сплати загальної відсоткової ставки за користування кредитом на рівні 34,801 % річних, а відповідні умови є несправедливими.

Ухвалою суду 18.05.2022 року провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Таскомбанк» про визнання недійсним частини кредитного договору та за зустрічним позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу - зупинялось до перегляду рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 496/3134/19.

У прийнятій по справі постанові від 13.07.2022 року Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про порушення вимог законодавства та необхідність перерахунку заборгованості позичальника за умови, коли положеннями договору передбачалась сплата комісії при отриманні послуг, визначених як безоплатні згідно Закону України «Про споживче кредитування».

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В сфері виниклого спору суд не знаходить підстав для визнання частин договору недійсними як таких, що містять несправедливі умови.

Крім того, не встановлено судом і наявність умов договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування», як підстави підтвердження нікчемності правочину із зобов`язанням перерахунку заборгованості.

Судом встановлено, що у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань з боку позичальника виникла заборгованість, яка станом на 12.03.2021 року становить 101 188,18 грн., з яких, заборгованість за тілом кредиту - 70 763,20 грн., заборгованість по відсотках - 0,60 грн., заборгованість по комісії - 30 424, 38 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Вищевказана заборгованість узгоджується з дослідженими судом виписками по рахунку, змістом повідомлення-вимоги від 26.01.2021 року, згідно якого заявлено здійснити погашення заборгованості протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше 45 календарних днів з дня направлення банком повідомлення позичальнику.

Дата нарахування заборгованості є завершальним днем 45 денного строку, наданого позичальнику для погашення заборгованості згідно повідомлення-вимоги від 26.01.2021 року, відповідає неодноразово висловленому Верховним Судом висновку про те, що у випадку пред`явлення кредитором вимоги про дострокове повернення кредиту на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України, кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд стягує з позивача на користь відповідача понесені витрати з оплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 141, 258-273 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Таскомбанк» про визнання недійсним частини кредитного договору.

Позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк», код ЄДРПОУ - 09806443, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. с. Петлюри, 30, заборгованість за кредитним договором від 26.12.2019 року, що утворилась станом на 12.03.2021 року, в сумі 101 188,18 грн., з них: заборгованість за тілом кредиту - 70 763,20 грн., заборгованість по відсотках - 0,60 грн., заборгованість по комісії - 30 424, 38 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Д.М.Лєдньов